Ухвала

від 06.04.2020 по справі 194/1138/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

06 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 194/1138/18

провадження № 61-5445ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального закладу Володимирівський психоневрологічний інтернат Дніпропетровської обласної ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2019 року у справі за позовом Комунального закладу Володимирівський психоневрологічний інтернат Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання дій неправомірними, незаконними та зобов`язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ).

17 березня 2020 року КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат Дніпропетровської обласної ради , засобами поштового зв`язку, направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2019 року з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.

За таких обставин перевірка оформлення касаційної скарги КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат Дніпропетровської обласної ради щодо додержанням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки всупереч пункту 5 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до частин першої, другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

До касаційної скарги заявник додав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2019 року.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду обґрунтоване тим, що копію постанови Дніпровського апеляційного суду від

05 липня 2019 року заклад отримав 29 липня 2019 року, що підтверджується довідкою комунального закладу № 278 від 07 жовтня 2019 року про отримання вказаної постанови.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини п`ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

Враховуючи зазначене, наведені у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави пропуску такого строку є неповажними.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 Пономарьов проти України зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та

N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Відповідно до частин першої та третьої статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З інформації на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що оскаржувана постанова Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2019 року зареєстрована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 12 липня 2019 року, а 12 липня 2019 року вона була оприлюднена під реєстраційним № 82966650.

Разом з тим, з інформації на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року касаційну скаргу КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат Дніпропетровської обласної ради на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від

05 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2019 року було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до

11 жовтня 2019 року, зокрема було запропоновано звернутися до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, навести поважні підстави для поновлення такого строку, доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 648,00 грн та надати до суду копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року касаційну скаргу КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат Дніпропетровської обласної ради на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2019 року у справі за позовом КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання дій неправомірними, незаконними та зобов`язання вчинити певні дії визнано неподаною та повернуто заявнику. Роз`яснено КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат Дніпропетровської обласної ради , що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

У грудні 2019 року КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат Дніпропетровської обласної ради повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня

2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2020 року вказану касаційну скаргу повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України , оскільки було встановлено відсутність у надісланій касаційній скарзі підпису особи, яка має право підписувати скарги від імені КЗ Володимирівський психоневрологічний інтернат Дніпропетровської обласної ради .

Таким чином, з 15 липня 2019 року заявник мав можливість ознайомитись зі змістом оскаржуваного судового рішення та підготувати касаційну скаргу.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, вказана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено клопотання особи, яка подає скаргу, щодо рішення суду першої інстанції, оскільки постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

За таких обставин, заявнику необхідно уточнити вимоги касаційної скарги та викласти їх відповідно до повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 409 ЦПК України.

Отже, заявнику необхідно направити на адресу Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), уточнити в чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, чітко вказати яку саме норму (закон) суд застосував не правильно, як її слід було б застосувати до спірних правовідносин і як це вплинуло на вирішення спору, уточнити прохальну частину відносно рішення суду першої інстанції та навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2019 року.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 392 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати наведені Комунальним закладом Володимирівський психоневрологічний інтернат Дніпропетровської обласної ради підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 липня

2019 року неповажними.

Касаційну скаргу Комунального закладу Володимирівський психоневрологічний інтернат Дніпропетровської обласної ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2019 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 06 травня 2020 року , але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших підстав для поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає .

Суддя В. В. Сердюк