Ухвала

від 06.04.2020 по справі 922/2454/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"06" квітня 2020 р.Справа № 922/2454/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Казмерчук М.Т.

за участю представників:

стягувача - не з`явився;

боржника - не з`явився;

заінтересованої особи - не з`явився.

Державної казначейської служби України - не з`явився

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства АТП-16351 про заміну

сторони виконавчого провадження (вх. № 6850 від 17 березня 2020 року) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства АТП-16351 , м. Дергачі, до Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, м. Дергачі, про стягнення коштів у розмірі 392 359,35 грн.,- ВСТАНОВИВ:

25 травня 2015 року, рішенням господарського суду Харківської області, у справі № 922/2454/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "АТП-16351" до Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області на користь Публічного акціонерного товариства "АТП-16351" 3% річних у розмірі 51 836,12 грн. за період з 21 травня 2013 року по 14 квітня 2015 року, інфляційні втрати у розмірі 318 183,32 грн., нараховані по лютий 2015 року включно, та 7 400,39 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. 09 червня 2015 року, на виконання вищевказаного рішення, судом виданий відповідний наказ.

17 березня 2020 року через відділ документообігу Господарського суду Харківської області від стягувача надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження (вх. № 6850 від 17 березня 2020 року).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 березня 2020 року, з урахуванням ухвали суду від 18 березня 2020 року про виправлення описки, прийнято до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства АТП-16351 про заміну сторони виконавчого провадження (вх. № 6850 від 17 березня 2020 року), розгляд якої призначено на 24 березня 2020 року. 23 березня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, визначено іншу дату судового засідання по розгляду заяви (вх. № 6850 від 17.03.2020 р.) - 06 квітня 2020 року.

23 березня 2020 року заінтересована особа - фізична особа-підприємець Кацман В.Я. скерував на адресу суду письмові пояснення, у відповідності до яких просив суд заяву Приватного акціонерного товариства АТП-16351 про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити в повному обсязі, судове засідання 24 березня 2020 року проводити за його відсутності. 24 березня 2020 року стягувач направив до суду заяву, за змістом якої просить суд проводити судовий розгляд 06 квітня 2020 року за його відсутності (вх. № 7457). 25 березня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, повернуто без розгляду заяву Приватного акціонерного товариства АТН-16351 (вх. № 7449 від 24 березня 2020 року). 31 березня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, запропонувано учасникам даної господарської справи та заінтересованій особі надати суду у триденний строк, з моменту отримання даної ухвали, інформацію щодо необхідності безпосередньої участі під час судового засідання 06 квітня 2020 року або про можливість розгляду заяви без присутності учасників справи та заінтересованої особи, за наявними у справі письмовими документами. Ухвалою суду від 01 квітня 2020 року повернуто без розгляду заяву Приватного акціонерного товариства АТН-16351 (вх. № 7449 від 31 березня 2020 року). 03 квітня 2020 року заявник скерував до суду заяву про розгляд поданої ним заяви в порядку статті 334 Господарського процесуального кодексу України, без його часті (вх. № 8407/20). Боржник та Державна казначейська служба України своїх уповноважених представників в судове засідання не направили, про причини не явки, суд не повідомили.

Оскільки, в силу приписів частини 3 статті 334 ГПК України, неявка учасників справи та заінтересованої особи не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, а стягувачем та заінтересованою особою письмово висловлено свої доводи щодо поданої заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву стягувача в даному судовому засіданні.

Розглянувши заяву та долучені до неї документи, господарський суд встановив наступне.

25 травня 2015 року, рішенням Господарського суду Харківської області, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області на користь Публічного акціонерного товариства "АТП-16351" 3% річних у розмірі 51 836,12 грн. за період з 21 травня 2013 року по 14 квітня 2015 року, інфляційні втрати у розмірі 318 183,32 грн., нараховані по лютий 2015 року включно, та 7 400,39 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. На підставі статті 116 ГПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) господарським судом 09 червня 2015 року видано наказ про примусове виконання судового рішення.

24 вересня 2015 року стягувач звернувся до Начальника УДКСУ у Дергачівському районі Харківської області із заявою (вих. № 69) із проханням прийняти до виконання оригінал наказу Господарського суду Харківської області від 09 червня 2015 року, та виконати у тримісячний строк з моменту отримання даної заяви рішення господарського суду Харківської області від 25 травня 2015 року у повному обсязі. 08 жовтня 2015 року стягувачем скеровано на адресу УДКСУ у Дергачівському районі Харківської області лист за вих. № 77 щодо надання інформації про прийняття чи неприйняття до виконання оригінал наказу Господарського суду Харківської області від 09 червня 2015 року. У відповідь УДКСУ у Дергачівському районі Харківської області проінформувало стягувача про те, що виконання наказу установою самостійно неможливе через, що в порядку пункту 33 Постанови КМУ від 03 вересня 2011 року № 845 Управління передало до Державної казначейської служби України документи та відомості згідно п.п. 1 пункту Постанови КМУ від 03 вересня 2011 року № 845 для здійснення безспірного списання (від 03 листопада 2015 року № 2-12/1636).

22 травня 2017 року стягувач звернувся до Начальника УДКСУ у Дергачівському районі Харківської області із скаргою та проханням виконати наказ Господарського суду Харківської області від 09 червня 2015 року у повному обсязі, невиконання даного наказу господарського суду Харківської області негативно впливає на господарську діяльність підприємства. 25 травня 2017 року Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області надало відповідь № 12-18/561-3432 за змістом якої стягувача повідомлено про те, що рішення господарського суду Харківської області від 25 травня 2015 року буде безпосередньо виконуватись Державною казначейською службою у порядку черговості.

24 липня 2017 року стягувач направив на адресу Державної казначейської служби України скаргу (вх. № 30) із вимогою виконати, в тому числі наказ господарського суду Харківської області від 09 червня 2015 року у справі № 922/2453/15. У відповідь, Державна казначейська служба України, повідомила стягувача про те, що заборгованість, у тому числі за наказом від 09 червня 2015 року у справі № 922/2454/15, підлягає виконанню у третю чергу, погашення якої відбудеться після виконання наказів, які відносяться до першої та другої черги (лист про надання інформації від 16 серпня 2017 за № 5-08/5275-13706).

24 листопада 2017 року стягувач звернувся до боржника із вимогою про виконання, в тому числі судового рішення у справі № 922/2454/15.

08 жовтня 2018 року стягувач скерував на адресу Голови Державної казначейської служби України, вимогу (вих. № 21) про нарахування та виплату компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення з державного органу, за змістом якої прохав сплатити компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення котів з державного органу (в тому числі, по господарській справі № 922/2454/15). 12 листопада 2018 року Державна казначейська служба України повідомила стягувача про те, що після виконання виконавчих документі, які відносяться до першої черги, буде розглянуто питання щодо нарахування компенсації у розмірі 3% річних від несплаченої суми.

У зв`язку з тривалим невиконанням ДКС України рішень, в тому числі господарського суду Харківської області у справі № 922/2454/15, стягувач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до ДКС України про визнання неправомірною бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо невиконання рішень господарського суду Харківської області.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у невиконанні наказу Господарського суду Харківської області від 05 квітня 2013 року, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 19 березня 2013 року у справі №922/661/13г, та наказу Господарського суду Харківської області від 24 вересня 2013 року, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 10 вересня 2013 року у справі №922/3507/13. Зобов`язано Державну казначейську службу України вчинити передбачені нормами чинного законодавства дії, направлені на виконання наказу Господарського суду Харківської області від 05 квітня 2013 року, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 19 березня 2013 року у справі №922/661/13г, та наказу Господарського суду Харківської області від 24 вересня 2013 року, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 10 вересня 2013 року у справі №922/3507/13. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року. 15 грудня 2017 року припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України у зв`язку із початком роботи Верховного Суду. На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України матеріали касаційної скарги Державної казначейської служби України передані на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Постановою Верховного Суду в задоволенні касаційної скарги Державної казначейської служби України - відмовлено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року - залишено без змін.

20 червня 2019 року стягувач, у зв`язку з невиконанням на протязі п`яти років судових рішень, звернувся до Голови Державної казначейської служби України зі скаргою (вх. № 14) в якій просив терміново виконати рішення господарського суду Харківської області, в тому числі у справі № 922/2454/15, у повному обсязі та у порядку статті 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05 червня 2012 року перерахувати компенсацію за прострочення виконання судових рішень в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми. Надаючи відповідь на скаргу, Державна казначейська служба України зазначила, що заборгованість з наказами суду, в тому числі по справі № 922/2454/15, підлягає погашенню за рахунок бюджетної програми Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою у третю чергу, а компенсація нараховується Казначейством після погашення основної заборгованості. Міністерство фінансів України (Мінфін) повідомило стягувача, що судові рішення можуть бути виконання виключно Державною виконавчою службою в порядку черговості та у разу наявності в державному бюджеті коштів на вказані цілі. Офіс президента України у листі від 21 серпня 2019 року за № 44-01/2277 вказав на те, що звернення стягувача згідно визначеної законодавство компетанії, надіслано до Кабінету Міністрів України.

Стягувач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України в якому, з урахуванням уточнень, просить суд: визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у невиконанні, в тому числі, наказу Господарського суду Харківської області від 09 червня 2015 року, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25 травня 2015 року у справі № 922/2454/15 та зобов`язати Державну казначейську службу України вчинити передбачені нормами чинного законодавства дії, направлені на виконання, в тому числі наказу Господарського суду Харківської області від 09 червня 2015 року, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25 травня 2015 року у справі № 922/2454/15. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2019 року у справі № 826/13511/17 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у невиконанні, в тому числі наказу Господарського суду Харківської області від 09 червня 2015 року, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25 травня 2015 року у справі № 922/2454/15. Зобов`язано Державну казначейську службу України вчинити передбачені нормами чинного законодавства дії, направлені на виконання, в тому числі, наказу Господарського суду Харківської області від 09 червня 2015 року, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25 травня 2015 року у справі № 922/2454/15. Постановою Шостого адміністративного апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 826/13511/17 апеляційну скаргу Держаної казначейської служби України залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2019 року залишено без змін. На даний час в провадженні Верховного Суду України перебуває справа № 826/13511/17, ухвалою від 19 грудня 2019 року витребувано з Окружного адміністративного суду м. Києва справу № 826/13511/17 за позовом Публічного акціонерного товариства АТП-16351 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

04 березня 2020 року між Приватним акціонерним товариством АТП-16351 (яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства АТП-16351 ), як первісним кредитором та фізичною особою-підприємцем Кацман В.Я. укладено договір з відступлення права вимоги (договір цесії) № 16351/1 (далі - договір) за умовами якого первісний кредитор (цедент) відступає (передає) новому кредитору (цесіонарій) усі права вимоги, які належать первісному кредитору на момент укладення цього договору, а всіма зобов`язаннями по сплаті заборгованості, що встановлена, в тому числі рішенням господарського суду Харківської області по справі № 922/2454/15 до Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області. Сторонами визначений оплатний характер договору цесії. Цедент передає цесіонарію права вимоги за плату, розмір якої визначений сторонами у сумі 3 000,00 грн. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Судові рішення, накази на примусове виконання рішень, всі матеріали по господарським справам, листування з виконавчим органом (Державною казначейською службою України) та іншими державними органами в рамках виконавчого провадження, інша документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, яке відступає цемент за цим договором, передаються цедентом цесіонарію в момент підписання сторонами цього договору і є його невід`ємною частиною. Факт передання документів посвідчується актом приймання-передачі документів. Сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. (пункти 1.3,1.5, 1.9, 1.10, 1.20 договору). Приймання-передача документації по даному договору оформлено сторонами шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі документів від 04 березня 2020 року.

Спираючись на умови договору від 04 березня 2020 року, статті 512-517, 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 6, 15 Закону України Про виконавче провадження , статтю 334 ГПК України та факт невиконання рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/2454/1, Приватне акціонерне товариство АТП-16351 звернулося до господарського суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Оцінивши заяву про заміну сторони виконавчого провадження та подані документи, доводи стягувача, суд виходить з наступного.

В силу положень статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України та виконуються на підставі виданих судом наказів (частина 1 статті 326 , частина 1 статті 327 ГПК України ).

Виконання рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя. Тому заміна сторони на стадії виконавчого провадження має відбуватися не інакше, як на підставах, визначених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України Про виконавче провадження , які регулюють умови і порядок виконання судових рішень.

Статтею 15 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Аналогічна норма встановлена у статті 334 Господарського процесуального кодексу України , відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Питання заміни сторони її правонаступником, в тому числі у разі заміни кредитора в зобов`язанні, вирішується судом виключно в порядку, передбаченому статі 52 ГПК України .

Так, відповідно до статті 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

При цьому, процесуальне правонаступництво можна визначити як перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва слід аналізувати відповідні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Оскільки ухвалене судом рішення підлягає виконанню, то у зв`язку цим позивач у справі набуває статусу стягувача за виконавчим документом, а відповідач - боржника. При цьому заінтересована особа вправі звернутися з відповідною заявою до господарського суду, який на будь-якій стадії судового процесу може здійснити процесуальне правонаступництво, зокрема, зумовлене заміною кредитора у зобов`язанні відступленням права вимоги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобовязання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. У разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. При цьому, у зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, внаслідок чого припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора (стягувачем за виконавчим документом) всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження узгоджується зі змістом статей 512 , 514 Цивільного кодексу України та статтею 15 Закону України Про виконавче провадження , а також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 20 листопада 2013 у справі №6-122цс13.

Іншими словами, заміна кредитора у зобов`язанні відбувається поза межами виконавчого провадження і за змістом статті 512 Цивільного кодексу України , статей 52 , 334 ГПК України , статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні, він замінюється правонаступником.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Договір з відступлення права вимоги (договір цесії) № 16351/1 від 04 березня 2020 року у судовому порядку не розривався та недійсним не визнавався, а встановлення дійсності або недійсності договору про відступлення права вимоги не входить до предмету дослідження під час розгляду судом заяви про заміну сторони правонаступником, відтак будь-які посилання учасників судового процесу на вказані обставини мають бути доведені належними доказами, тобто відповідним судовим рішенням (судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 вересня 2019 року у справі № 910/9439/13).

Виходячи з приписів статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, з наявних у справі доказів, в даному випадку, у суду відсутні підстави ставити під сумнів дійсність договору з відступлення права вимоги (договір цесії) № 16351/1 від 04 березня 2020 року.

Окрім цього, з відступлення права вимоги (договір цесії) № 16351/1 від 04 березня 2020 року виконаний його сторонами, що ними не оспорюється та підтверджується актом приймання-передачі документів від 04 березня 2020 року та копією платіжного доручення від 04 березня 2020 року, який підтверджує сплату грошових коштів в розмірі 3 000,00 грн., як-то передбачено пунктом 1.5 даного договору. Отже, істотні умови договору з відступлення права вимоги (договір цесії) № 16351/1 від 04 березня 2020 року узгоджені його сторонами та фактично виконаний ними. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Також судом враховано, що сторонами договору з відступлення права вимоги (договір цесії) № 16351/1 від 04 березня 2020 року чітко визначено в акті приймання-передачі перелік документів від 04 березня 2020 року.

Оскільки відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісним кредитором новому кредиторові, яке відбувається на підставі відповідного правочину та допускається протягом усього часу існування зобов`язання, то наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником (триває на даний час виконавче провадження), не припиняє зобов`язальних правовідносин, відтак заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі № 913/54/16 від 05 травня 2018 року та у справі № 913/53/16 від 23 квітня 2018 року.

Суд констатує, що відповідно до укладеного 04 березня 2020 року договору з відступлення права вимоги (договір цесії) № 16351/1 до фізичної особи-підприємця Кацман В.Я., як нового кредитора, перейшло, в тому числі право вимоги в процедурі виконання Державною судовою адміністрацією України рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/2454/15.

Тобто, згідно договору від 04 березня 2020 року з відступлення права вимоги (договір цесії) № 16351/1 відбулася заміна сторони (стягувача) у конкретному зобов`язанні.

У зв`язку з наведеним, фактичні обставини у справі, надання Приватним акціонерним товариством АТП-16351 належних доказів переходу права вимоги та його примусовому виконанню до нового кредитора (договір про відступлення права вимоги є чинним і на його виконання складено акт приймання-передачі документів, які посвічують право вимоги; боржником ані в добровільному порядку, ані в примусовому порядку не виконано наказ Господарського суду Харківської області від 09 червня 2015 року, виданий на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25 травня 2015 року у справі № 922/2454/15) суд дійшов висновку про наявність законних підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання за наказом Господарського суду Харківської області від 09 червня 2015 року, який виданий на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25 травня 2015 року у справі № 922/2454/15, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

Судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись статтями 232-236, 334 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства АТП-16351 про заміну сторони виконавчого провадження (вх. № 6850 від 17 березня 2020 року) - задовольнити.

Замінити стягувача - Приватне акціонерне товариство АТП-16351 (яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства АТП-16351 ) (62371 Харківська область, Дергачвський район, с. Подвірки, вул. Курязька, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 14084041) у процедурі виконання Державною казначейською службою України рішення господарського суду Харківської області від 25 травня 2015 року по справі № 922/2454/15 (наказ на примусове виконання рішення від 09 червня 2015 року) на його правонаступника - фізичну особу-підприємця Кацман Володимира Яковича ( АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код фізичної особи - підприємця НОМЕР_1 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, в порядку статей 255-257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Ухвалу підписано 06 квітня 2020 року.

Суддя Н.В. Калініченко

cправа № 922/2454/15