Ухвала

від 24.02.2020 по справі 522/21971/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/166/20

Номер справи місцевого суду: 522/21971/19 1-кс/522/49/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ТОВ «Овідіопольавтотранс» адвоката

ОСОБА_7 ,

представника власників майна ФОП ОСОБА_8 , ПП «Екком» та ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні відмову від апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12 , апеляційні скарги прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 та представника власників майна ФОП ОСОБА_8 , ПП «Екком» та ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2020 про арешт майна у кримінальному провадженні №32019160000000086, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2020 частково задоволено клопотання слідчого з ОВС третього відділу РКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_13 , погоджене з прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Одеської області ОСОБА_6 , та накладено арешт на майно вилучене в ході проведених обшуків 30.12.2019 за адресами:

- АДРЕСА_1 (згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, споруди за вказаною адресою належать

гр. ОСОБА_14 (і.п.н. НОМЕР_1 ));

- АДРЕСА_2 (згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, споруди за вказаною адресою належать Фонду державного майна України та розташовані на території ВАТ «Холодильник»);

- Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лісова, 3-Б (згідно адресної таблички вулиця Лісова), що окреслена наступними координатами: точка 1 - 45.339606,28.871976, точка 2 - 45.339618,28.872452, точка 3 - 45.339240,28.872446, точка 4 - 45.339205,28.872019);

- Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 64, що окреслена наступними географічними точками: точка 1 45.374499,28.813133, точка 2 45.374395,28.813982, точка 3 - 45.373641,28.813394, точка 4 - 45.373832,28.812713, (згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, споруди за вказаною адресою належать Фонду державного майна України та розташовані на території ВАТ «Холодильник»), та накладено арешт на майно вилучене в ході проведення обшуку 30.12.2019 автомобільної цистерни для перевезення скрапленого газу, білого кольору, що має державні номерні знаки НОМЕР_2 , яка з`єднана, за допомогою металевих труб, з паливно-роздавальною колонкою, що в цілому складає систему для зберігання та подальшого відпуску скрапленого газу, за результатами проведення якого виявлено та вилучено:

- автомобільну цистерну для перевезення скрапленого газу, білого кольору, що має державні номерні знаки НОМЕР_2 - 1 шт.

Своє рішення про накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя мотивував тим, що останні можуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, чи бути знаряддям вчинення злочину, а тому мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.

Зазначає, що в кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчі дії, у зв`язку з чим, вважає за необхідне на даному етапі досудового розслідування накласти арешт на вищевказане майно, з метою дослідження перелічених вище речових доказів.

В частині накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку за адресою: Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Одеська, 8, за результатами проведення якого виявлено та вилучено: реєстраційні документи ТОВ «Овідіопольавтотранс», договір оренди, договір на придбання палива, дозвільні документи з екологічної інспекції на 22 арк.; товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №11/01-2020-1 від

11 січня 2020 р. на 1 арк.; фінансово-господарські документи ТОВ «Овідіопольавтотранс» за 2019 рік, а саме: акти списання товарів, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) на 78 арк.; рідина схожа на дизельне паливо у кількості

13 825 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять) літрів; зразок рідини схожої на дизельне паливо, відібраний у скляну банку об`ємом 1 л; три резервуари під умовними позначеннями №1, №2, №3, об`ємом 10 м.куб, кожна- відмовлено з підстав, вказаних в мотивувальній частині оскарженої ухвали слідчого судді та зобов`язано слідчого повернути особам, у яких було вилучене зазначене майно.

Своє рішення про відмову в накладенні арешту на вказане майно, слідчий суддя мотивував тим, що слідчий в своєму клопотанні не достатньо обґрунтував підстави для накладення арешту на зазначене майно та застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до порушення прав власника вказаного майна.

Зміст вимог відмови від апеляційної скарги.

21.01.2020 представник власника майна ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_12 звернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу слідчого судді, в якій просив оскаржену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна ТОВ «Едвін», вилученого в ході проведення обшуків за адресами: АДРЕСА_2 , та Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лісова, 3-Б.

До початку апеляційного розгляду від представника власника майна надійшла заява про відмову від апеляційної скарги, в порядку ст. 403 КПК України.

Зміст вимог апеляційних скарг.

В своїй апеляційній скарзі прокурор зазначає, що вважає ухвалу слідчого судді в частині відмови накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку незаконною, у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі слідчого судді, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт мана, яке вилучено в ході обшуків.

Вимоги апеляційної скарги обгрнутовує тим, що органом досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Овідіопольавтотранс» здійснює незаконну господарську діяльність нелегальних автозаправних станцій, які реалізують підакцизні товари без реєстрації суб`єктів господарювання, дозвільних документів та використання РРО. Під час обшуку вилучено документи та речі, які є речовими доказами, а товарно-мастильні цінності є засобом та знаряддям за допомогою яких вчинюється кримінальне правопорушення, та вони необхідні для подальшого проведення судових експертиз, оскільки можуть містити сліди вчиненого кримінального правопорушення.

Також, на думку прокурора, повернення вилученого під час обшуку майна, може призвести до його зникнення, втрати або пошкодження речових доказів, настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню і суттєво вплинути на його подальший хід.

В своїй апеляційній скарзі представник власників майна ФОП ОСОБА_8 ,

ПП «Екком» та ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 просить оскаржену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна 30.12.2020 за адресами: АДРЕСА_1 та Гагаріна 64. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення слідчого судді є необґрунтованим, невмотивованим, ухваленим з істотним порушенням кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки слідчого судді про те, що тимчасово вилучене майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження так як слідчий у судовому засіданні не надав підтверджень зберігання майна з метою збуту чи здійснення збуту підакцизних товарів. Також, на думку апелянта, слідчий суддя залишив поза увагою доводи представника власника майна про особисті кошти особи, які були вилучені під час обшуку, і по яким слідчий суддя не навів жодних доводів щодо причетності до кримінального правопорушення.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

До початку судового розгляду до суду надійшла заява від представника власника майна ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12 про розгляд поданої ним відмови від апеляційної скарги, апеляційної скарги прокурора та адвоката ОСОБА_10 без його участі та без участі власника майна, інтереси якого він представляє. В своїй заяві представник власника майна ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_12 також зазначив, що він та власник майна, інтереси якого він представляє, підтримують подану ним заяву про залишення їх апеляційної скарги без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ прокурора, який просив задовольнити його апеляційну скаргу в повному обсязі та заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника власників майна ФОП ОСОБА_8 , ПП «Екком» та ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 , а вирішення питання щодо відмови представника власника майна ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12 від апеляційної скарги залишив на розсуд суду; думку представника власників майна ФОП ОСОБА_8 , ПП «Екком» та ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 , який просив задовольнити його апеляційну скаргу у повному обсязі та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, а вирішення питання щодо відмови представника власника майна ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12 від апеляційної скарги залишив на розсуд суду; думку представника власника майна ТОВ «Овідіопольавтотранс» адвоката ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, в іншій частині вирішення питань залишив на розсуд суду; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 403 КПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду.

Частиною 2 статті 403 КПК України передбачено, якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.

Представник власника майна ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_12 відмовився від своєї апеляційної скарги, однак ухвала слідчого судді Приморського районного суду

м. Одеси від 16.01.2020 про арешт майна у кримінальному провадженні №32019160000000086, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, оскаржена іншими особами, у зв`язку з чим у апеляційного суду відсутні підстави для закриття апеляційного провадження.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст. ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК України.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до частини 1статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Частиною другою ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частинами 4 та 5 цієї статті передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:1) перелік майна, на яке накладено арешт;2) підстави застосування арешту майна;3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення;4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно;5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Апеляційний суд приходить до переконання, що, накладаючи арешт на майно вилучене в ході проведених обшуків 30.12.2019 за адресами:

- АДРЕСА_1 (згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, споруди за вказаною адресою належать гр. ОСОБА_14 (і.п.н. НОМЕР_1 ));

- АДРЕСА_2 (згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, споруди за вказаною адресою належать Фонду державного майна України та розташовані на території ВАТ «Холодильник»);

- Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лісова, 3-Б (згідно адресної таблички вулиця Лісова), що окреслена наступними координатами: точка 1 - 45.339606,28.871976, точка 2 - 45.339618,28.872452, точка 3 - 45.339240,28.872446, точка 4 - 45.339205,28.872019);

- Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 64, що окреслена наступними географічними точками: точка 1 45.374499,28.813133, точка 2 45.374395,28.813982, точка 3 - 45.373641,28.813394, точка 4 - 45.373832,28.812713, (згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, споруди за вказаною адресою належать Фонду державного майна України та розташовані на території ВАТ «Холодильник»), слідчий суддя не дотримався вищевказаних положеньКПК України.

Постановляючи оскаржену ухвалу, слідчий суддя обмежився загальним формулюваннями, що оглянувши матеріали клопотання, враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення на території м. Ізмаїл Одеської області незаконної господарської діяльності нелегальних автозаправних станцій, які реалізують підакцизні товари без реєстрації суб`єкта господарювання, дозвліьних документів та використання РРО, мету арешту, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, інші обставини, дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню.

Однак слідчим суддею не наведено, які саме конкретні обставини кримінального провадження є підставою для застосування арешту майна. Так само в ухвалі не зазначено, які саме заборони та обмеження, передбаченістаттею 170 КПК України, покладаються на володільця майна (заборона відчуження, розпоряджатися користуватися тощо). В ухвалі слідчого судді не зазначено порядок виконання ухвали та спосіб інформування заінтересованих осіб.

За наявних недоліків оскаржена ухвала слідчого судді не може бути виконана, так як не містить конкретних заборон щодо арештованого майна, а тому підлягає скасуванню.

Вирішуючи клопотання слідчого з ОВС третього відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_13 про накладення арешту на майно, апеляційний суд виходить з того, що при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні органу досудового розслідування, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. 3ст. 170 КПК Українивизначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Відповідно достатті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1ст. 98 КПК України.

Згідностатті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками слідчого судді щодо наявності підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту, з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Відповідно до матеріалів провадження вбачається, що в провадженні СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32019160000000086, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, встановлено, що на території м. Ізмаїл Одеської області здійснюється незаконна господарська діяльність нелегальних автозаправних станцій, які реалізують підакцизні товари без реєстрації суб`єкта господарювання, дозвільних документів та використання РРО.

В ході виконання окремого доручення слідчого та проведення комплексу заходів співробітниками ОУ ГУ ДФС в Одеській області перевірена інформація щодо місць, які використовуються для зберігання та незаконної реалізації нафтопродуктів та встановлено, що за адресами:

- АДРЕСА_2 , що окреслена наступними географічними точками: точка 1 45.374499,28.813133, точка 2 45.374395,28.813982, точка 3 - 45.373641,28.813394, точка 4 - 45.373832,28.812713;

- АДРЕСА_3 (згідно адресної таблички вулиця Лісна), що окреслена наступними координатами: точка 1 - 45.339606,28.871976, точка 2 - 45.339618,28.872452, точка 3 - 45.339240,28.872446, точка 4 - 45.339205,28.872019;

- АДРЕСА_1 ;

- АДРЕСА_2 ;

- АДРЕСА_4 , розміщенні заправні комплекси, з яких невстановленими особами здійснюється незаконна реалізація паливно-мастильних матеріалів, з порушенням вимог встановлених чинним законодавством України.

Відповідно до клопотань слідчого, вилучені в ході обшуків за вищевказаними адресами товарно-матеріальні цінності мають доказове значення в даному кримінальному провадженні, необхідні для подальшого проведення судових експертиз, оскільки можуть містити сліди вчинення кримінального правопорушення, а також накладення арешту на які необхідне з метою виключення можливого приховування, змінення або знищення вказаного в клопотаннях майна.

Однак у клопотанні слідчого належним чином не доведено наявність правової підстави для арешту майна.

У клопотанні та доданих до нього документах не обґрунтовано, яке значення, як речові докази, може мати майно, вилучене в ході проведення обшуку 30.12.2019 за адресою: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 , та майно, вилучене в ході проведення обшуку 11.01.2020, проведеного за адресою: АДРЕСА_4 , які обставини можуть бути підтверджені та спростовані за їх допомогою. У клопотанні не наведено обґрунтування існування загрози приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, вилученого в ході проведення обшуку 30.12.2019 за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , та майно, вилучене в ході проведення обшуку 11.01.2020, проведеного за адресою: АДРЕСА_4 , та чи можуть якось вплинути зазначені дії на результати досудового розслідування.

Постановляючи ухвалу апеляційний суд також враховує тяжкість злочину, відомості про який внесено до ЄРДР, тривалість досудового розслідування, наявність підозрюваних осіб та інші обставини.

Відомості про кримінальне провадження внесені до ЄРДР 12.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 204 КК України, у якому заявлено клопотання слідчого про накладення арешту на майно. У вказаному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.

Як вбачається з доданих слідчим до клопотання матеріалів, метою арешту майна є забезпечення збереження речового доказу.

В обґрунтування підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204 КК України, слідчим до клопотання додано: витяги з ЄРДР, акти приймання-передачі речових доказів, протоколи обшуків, ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуків за вказаними адресами.

Разом з тим, жоден із наведених доказів в сукупності та кожен окремо не доводить обставин, на які слідчий послався у клопотанні про арешт майна, як і не містить підстав для висновку про вчинення кримінального правопорушення. Інших доказів чи документів до клопотання додано не було.

Не навів слідчий і в своєму клопотанні жодних обставин, які б свідчили про те, що будь-якими особами майно, на яке накладено арешт, може бути знищено чи вже були такі спроби.

Апеляційний суд також враховує, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що паливно-мастильні матеріали, які розміщені в смт. Овідіополь та м. Ізмаїл Одеської області є незаконно виготовленими, а також того, що вони використовуються з метою збуту, а не для власних потреб ФОП ОСОБА_8 , ПП «Екком», ОСОБА_9 та ТОВ «Овідіопольавтотранс».

Крім того, необґрунтований арешт майна перешкоджає власникам майна, належним чином здійснювати господарську діяльність, а потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власників майна.

Представниками власників майна в судовому засідання надані пояснення, що на даний час органам досудового розслідування надані відповідні документи, які вказують на відсутність здійснення вказаними особами незаконної господарської діяльності.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

За наведених обставин, накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку 30.12.2019 за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 92, АДРЕСА_6 порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Положеннями ч. 1ст. 173 КПК Українипередбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 КПК України, але слідчим суддею наведеної норми закону не дотримано, у зв`язку з чим, як вважає апеляційний суд, постановлено необґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд констатує, що на даний час відсутні обставини, які зумовлювали необхідність накладення арешту на майно, що є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Таким чином, висновки щодо необхідності накладення арешту на майно, викладені в оскарженій ухвалі слідчого судді, не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно зп.2ч.1ст.409КПК України,підставою дляскасування абозміни судовогорішення прирозгляді справив судіапеляційної інстанціїє втому числі невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Відповідно доп.п.1,2ч.1ст.411КПК України,судове рішеннявважається таким,що невідповідає фактичнимобставинам кримінальногопровадження,якщо висновкисуду непідтверджуються доказами,дослідженими підчас судовогорозгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Пунктом 2 частини 3 статті 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення зазначене у клопотанні майно має до розслідуваних злочинів, крім того апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування не доведено необхідності у накладенні арешту на майно, що відповідно до ч. 1ст. 173 КПК Україниє підставою для відмови у задоволенні клопотання.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, апеляційна скарга прокурора частковому задоволенню, апеляційна скарга представника власників майна ФОП ОСОБА_8 , ПП «Екком» та ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 задоволенню, з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до слідчого судді з порушенням вимогКПК Українита за недоведеності правових підстав арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти відмову від апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2020 і закрити апеляційне провадження в цій частині.

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника власників майна ФОП ОСОБА_8 , ПП «Екком» та ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2020 про арешт майна, яке вилучено в ході обшуків у кримінальному провадженні №32019160000000086, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотань слідчого з ОВС третього відділу РКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_13 , погоджених прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Одеської області ОСОБА_6 , про арешт майна, вилученого в ході проведених обшуків 30.12.2019 за адресами:

- Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 64, що окреслена наступними географічними точками: точка 1 45.374499,28.813133, точка 2 45.374395,28.813982, точка 3 - 45.373641,28.813394, точка 4 - 45.373832,28.812713;

- Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лісова, 3-Б (згідно адресної таблички вулиця Лісна), що окреслена наступними координатами: точка 1 - 45.339606,28.871976, точка 2 - 45.339618,28.872452, точка 3 - 45.339240,28.872446, точка 4 - 45.339205,28.872019;

- Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 92;

- АДРЕСА_2 ,

та вилученого в ході проведення обшуку 11.01.2019 за адресою:

АДРЕСА_4 , у кримінальному провадженні №32019160000000086, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4