Рішення

від 02.04.2020 по справі 908/152/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/21/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2020 Справа № 908/152/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" (поштова адреса: 69034 м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29, ідентифікаційний код юридичної особи 22161169)

до відповідача: Запорізької митниці ДФС (69041 м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12, ідентифікаційний код юридичної особи 39477764)

про стягнення 20 119 грн. 00 коп.

представники сторін

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" звернулося до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" з позовом про стягнення з Запорізької митниці ДФС 20 119 грн. 00 коп. немайнової шкоди, завданої приниженням його честі та гідності (шляхом демонстративного застосування положень того ж самого закону, який застосовував позивач під час митного оформлення, але з діаметрально протилежним результатом; та шляхом свавільного визначення критеріїв, скільки частин потрібно класифікувати окремо, а скільки не потрібно).

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 24.01.2020 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/152/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 28.01.2020 р. позовну заяву залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" строк для усунення недоліків.

03.02.2020 р. на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, на виконання вимог ухвали суду від 28.01.2020 р., а саме - докази направлення цієї позовної заяви з додатками на адресу Запорізької митниці ДФС, м. Запоріжжя.

Ухвалою суду 07.02.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/152/20, присвоєно справі номер провадження 27/21/20, розгляд справи по суті призначено на 04.03.2020 р.

Справа № 908/152/20 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.03.2020 відкладено розгляд справи на 02.04.2020, відповідно до ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 02.04.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 28.02.2020 р. через систему "Електронний суд" надіслав клопотання (вх. № 4452/08-08/20 від 28.02.2020 р. щодо розгляду справи без участі представника позивача.

Клопотання позивача прийнято судом.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує наступним. 19.11.2018 року ТОВ Техенергохім до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв`язку згідно зі ст. 257 Митного кодексу України митну декларацію з довідковим номером 1892, режим ІМ 40, якій було присвоєно N UА112080/2018/028229 на товар: Фильтр-прес - 1шт. Модель: FР.630.С.32.8.0.ЕН.10 Серійний номер: FР.751. : Фільтр-пресс є обладнання, що фільтрує, метою вживання якого є обезводнення шламу. Як фільтрат, так і зневоднений продукт підлягають відновленню. Фільтр-пресс стискає продукт, щоб зменшити вміст вологи, що приводить до збільшення концентрації твердих речовин до 90-95%. Таким чином, на виході виходить чистіший продукт, а відфільтровану воду можна використовувати в подальших процесах. Концентрація твердих речовин після виходу з фільтр-пресса може варіюватися залежно від процесу і відповідності йому складу шламу. Даний фільтр-пресc буде встановлений в цеху очищення промислових стоків оліїекстракційного підприємства. В процесі очищення стічних вод утворюється шлам, в якому присутня головним чином органічна складова - продукти виробництва підприємства. Додатково шлам обробляється вапном. Фільтрат, утворений в процес обезводнення шламу у фільтр-прессі - вода. Поставляється в частково розібраному вигляді для зручності транспортування. Виробник: AES Aritma Elkipmanlari ve Sistemleri Insaat Taahhur San ve Tic.Ltd.Sti. Торгівельна марка: нема даних. Країна походження: Туреччина. , заявлений за кодом 8421290000 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності. 19.11.2018 уповноваженою посадовою особою митниці прийнято рішення про визначення коду товару від 19.11.2018 Nо КТ-UА112080-0093-2018 на підставі документів, зазначених у пункті 3 Рішення, а саме: Закону України "Про митний тариф України" від 19.09.2013 No 584-VІІ - УКТ ЗЕД: Приміток до розділів XVI, XVII УКТ ЗЕД, приміток до груп 84, 87 УКТ ЗЕД; Основних правил інтерпретації класифікації товарів (далі - ОПІ) No No 1 та 6; пояснень до товарних позицій 8421, 8716 УКТ ЗЕД, затверджених наказом ДФС України від 09.06.2015 No 401; технічної довідки; інструкції з експлуатації та обслуговування фільтр-пресу, фотографії виробу. Товар No 1 класифіковано за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8421290000 Фильтр- прес. Модель: FР.630.С.32.8.0.ЕН.10 . Товар No 2 класифіковано за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8716800000 Несамохідний транспортний засіб - візок, який приводиться в рух рукою або ногою, що виготовлений з чорних металів та призначений для переміщення відпресованого шламу . Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2020 року № 280/1244/19 визнано протиправним та скасовано рішення про визначення коду товару № КТ-UA112080-0093-2018 від 19.11.2018 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає про те, що уповноважена посадова особа митниці внесла до рішення про визначення коду товару від 19.11.2018 Nо КТ-UА112080-0093-2018 неправдиві дані, що нібито приймала рішення на підставі документів, зазначених у пункті 3 Рішення, серед яких Примітки до розділу XVI УКТ ЗЕД. Отже, уповноважена посадова особа митниці продемонструвала можливість діаметрально протилежного застосування норми закону, відмінну від застосування її позивачем (під час митного оформлення) та судом (під час розгляду справи). Також, уповноважена посадова особа митниці проявила неувагу до Конституції України, відповідно до ст. 19 якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позивачем придбано одну одиницю товару, і поділ його на окремі частини та визначення коду класифікації товару для кожної частини товару, не передбачено положеннями чинного митного законодавства. Не зважаючи на відсутність підстав для поділу товару на окремі частині, уповноважена посадова особа митниці здійснила такий поділ. Уповноважена посадова особа митниці виділила в окрему позицію тільки одну частину - Контейнер. Але ж цій особі було надано Інструкцію з експлуатації фільтр пресу, на сторінці 12 якої наведено 9 основних частин (компонентів) Товару. За якими критеріями уповноважена посадова особа митниці обрала тільки одну частину (Контейнер) із дев`яти, в рішенні вона не зазначила і в основу рішення не поклала. За логікою уповноваженої посадової особи митниці, всі інші частини фільтр-пресу (крім основних) є неосновними і участь в роботі машини не приймають. Тобто є тисячі болтів та гайок, які не приймають участь в роботі машини. Але вони уповноваженою посадовою особою митниці чомусь окремо не класифіковані. Також, уповноваженій посадовій особі митниці було надано пакувальний лист в якому зазначено, що упаковано один фільтр-прес, включаючи п`ять його частин. Із усіх п`яти частин уповноважена посадова особа митниці класифікувала тільки одну - Контейнер. Яким чином здійснено вибір (які частини класифікувати, а які ні), в своєму рішенні уповноважена посадова особа митниці не зазначила і в основу рішення не поклала. Оскільки критеріїв обору не існує, то окреме класифікування частин машини призведе до свавілля. Один інспектор буде класифікувати тільки одну частину. Другий - сто. Третій - тисячу (тобто кожен болт і гайку окремо). В рішенні № КТ-UА112080-0093-2018 від 19.11.2018 року не зазначено (і не було покладено в його основу), що до повноважень митниці належить функція визначати кількість частин Товару, які треба класифікувати окремо, а скільки не треба.

З урахуванням наведеного, на підставі ст. 56 Конституції України, позивач просить суд відшкодувати за рахунок держави немайнову шкоду в розмірі 20 119 грн. 00 коп., завдану приниженням його честі та гідності (шляхом демонстративного застосування положень того ж самого закону, який застосовував позивач під час митного оформлення, але з діаметрально протилежним результатом; та шляхом свавільного визначення критеріїв, скільки частин потрібно класифікувати окремо, а скільки не потрібно).

Представник відповідача проти позову заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві № 86/95/08-70-10 від 26.02.2020 (вх. № 4285/08-08/20 від 26.02.2020) просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, на підставі наступного. Доводи позивача на яких ґрунтується позовна заява за своєю суттю можуть бути покладені за основу оскарження рішення про визначення коду товару (це право позивач реалізує в адміністративному провадженні по справа № 280/1244/19), але ніяким чином не може бути належними доказами щодо отримання немайнової шкоди завданої приниження четі та гідності підприємства. Відповідач зазначив, що в позовній заяві відсутні посилання на обставини які виступають юридичними складовими приниження честі та гідності підприємства. Обґрунтування позивача на яких будуються позовна заява стосуються невірного винесення рішення про визначення коду товару № КТ-UА112080-0093-2018 від 19.11.2018. Відповідно до ст. 24 Митного Кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси ... . В даному випадку мало місце реалізація особою права на оскарження. Позивач скористався наданим йому законодавством правом та оскаржив рішення про визначення коду товару до Запорізького окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 280/1244/19. Позивач при розгляді справи в суді скористався наданим йому правом на власне тлумачення справи, надавав відповідні заяви та пояснення. Питання помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів врегульоване нормами Податкового та Митного кодексу України. Це спеціальне законодавством яке регулює повернення коштів в разі скасування рішення митного органу. В позовній заяві ТОВ Техенергохім від 24.01.2020 № б/н не наведено доводів, які підтверджували б нанесення йому шкоди відповідно до законодавства. Також, не наведено жодного нормативного обґрунтування та не зазначено яким особистим немайновим правам нанесено, на його думку, шкоду. При цьому, не доведено, в чому саме полягало порушення права: або нанесення шкоди відповідним особистим немайновим благам заявника. Відсутній взаємозв`язок з доводами позивача та прохальною частиною позовної заяви. Недодержано вимоги законодавства які формують поняття немайнової шкоди завданої приниженням честі та гідності підприємства. Відповідач вважає, що позивач не надав доказів приниження честі та гідності посадовою особою митниці. Позивачем не доведено факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні. Позивачем не зазначено, яким чином заробітна плата посадової особи за виконувану роботу згідно наданих їй повноважень стосується даної справи. Позивачем не обґрунтовано, чому розмір компенсації за позовом визначено у сумі щомісячної заробітної платні посадовця.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе вирішити справу по суті за відсутністю позивача та відповідача, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (п. 17.1 Перехідних положень). Розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи в паперовій формі (п. 17.3 Перехідних положень).

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

01.12.2018р. в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідно до наказу ДСА України від 22.12.2018 № 628 "Про проведення тестування підсистеми "Електронний суд" у місцевих та апеляційних судах" з 22.12.2018 у всіх місцевих та апеляційних судах розпочалась експлуатація підсистеми "Електронний суд" в тестовому режимі.

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, на теперішній час до позовних заяв, що подаються через систему "Електронний суд" застосовуються загальні положення Господарського процесуального кодексу України, та за висновками суду справа № 908/152/20 розглянута і вирішена судом по суті за наявними в ній письмовими доказами без представників сторін.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви 19.11.2018року ТОВ Техенергохім до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв`язку згідно зі ст. 257 Митного кодексу України митну декларацію з довідковим номером 1892, режим ІМ 40, якій було присвоєно N UА112080/2018/028229 на товар: Фильтр-прес - 1шт. Модель: FР.630.С.32.8.0.ЕН.10 Серійний номер: FР.751. : Фільтр-пресс є обладнання, що фільтрує, метою вживання якого є обезводнення шламу. Як фільтрат, так і зневоднений продукт підлягають відновленню. Фільтр-пресс стискає продукт, щоб зменшити вміст вологи, що приводить до збільшення концентрації твердих речовин до 90-95%. Таким чином, на виході виходить чистіший продукт, а відфільтровану воду можна використовувати в подальших процесах. Концентрація твердих речовин після виходу з фільтр-пресса може варіюватися залежно від процесу і відповідності йому складу шламу. Даний фільтр-пресc буде встановлений в цеху очищення промислових стоків оліїекстракційного підприємства. В процесі очищення стічних вод утворюється шлам, в якому присутня головним чином органічна складова - продукти виробництва підприємства. Додатково шлам обробляється вапном. Фільтрат, утворений в процес обезводнення шламу у фільтр-прессі - вода. Поставляється в частково розібраному вигляді для зручності транспортування. Виробник: AES Aritma Elkipmanlari ve Sistemleri Insaat Taahhur San ve Tic.Ltd.Sti. Торгівельна марка: нема даних. Країна походження: Туреччина. , заявлений за кодом 8421290000 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

19.11.2018р. уповноваженою посадовою особою митниці прийнято рішення про визначення коду товару від 19.11.2018 Nо КТ-UА112080-0093-2018 на підставі документів, зазначених у пункті 3 Рішення, а саме: Закону України "Про митний тариф України" від 19.09.2013 No 584-VІІ - УКТ ЗЕД: Приміток до розділів XVI, XVII УКТ ЗЕД, приміток до груп 84, 87 УКТ ЗЕД; Основних правил інтерпретації класифікації товарів (далі - ОПІ) No No 1 та 6; пояснень до товарних позицій 8421, 8716 УКТ ЗЕД, затверджених наказом ДФС України від 09.06.2015 No 401; технічної довідки; інструкції з експлуатації та обслуговування фільтр-пресу, фотографії виробу. Товар No 1 класифіковано за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8421290000 Фильтр-прес. Модель: FР.630.С.32.8.0.ЕН.10 . Товар No 2 класифіковано за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8716800000 Несамохідний транспортний засіб - візок, який приводиться в рух рукою або ногою, що виготовлений з чорних металів та призначений для переміщення відпресованого шламу .

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2020 року № 280/1244/19 визнано протиправним та скасовано рішення про визначення коду товару № КТ-UA112080-0093-2018 від 19.11.2018.

За твердженням позивача, уповноважена посадова особа митниці внесла до рішення про визначення коду товару від 19.11.2018 Nо КТ-UА112080-0093-2018 неправдиві дані, що нібито приймала рішення на підставі документів, зазначених у пункті 3 Рішення, серед яких Примітки до розділу XVI УКТ ЗЕД. Отже, уповноважена посадова особа митниці продемонструвала можливість діаметрально протилежного застосування норми закону, відмінну від застосування її Позивачем (під час митного оформлення) та судом (під час розгляду справи). Також, уповноважена посадова особа митниці проявила неувагу до Конституції України, відповідно до ст. 19 якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позивачем придбано одну одиницю товару, і поділ його на окремі частини та визначення коду класифікації товару для кожної частини товару, не передбачено положеннями чинного митного законодавства. Не зважаючи на відсутність підстав для поділу товару на окремі частині, уповноважена посадова особа митниці здійснила такий поділ. Уповноважена посадова особа митниці виділила в окрему позицію тільки одну частину - Контейнер. Але ж цій особі було надано Інструкцію з експлуатації фільтр пресу, на сторінці 12 якої наведено 9 основних частин (компонентів) Товару. За якими критеріями уповноважена посадова особа митниці обрала тільки одну частину (Контейнер) із дев`яти, в рішенні вона не зазначила і в основу рішення не поклала. За логікою уповноваженої посадової особи митниці, всі інші частини фільтр-пресу (крім основних) є неосновними і участь в роботі машини не приймають. Тобто є тисячі болтів та гайок, які не приймають участь в роботі машини. Але вони уповноваженою посадовою особою митниці чомусь окремо не класифіковані. Також, уповноваженій посадовій особі митниці було надано пакувальний лист в якому зазначено, що упаковано один фільтр-прес, включаючи п`ять його частин. Із усіх п`яти частин уповноважена посадова особа митниці класифікувала тільки одну - Контейнер. Яким чином здійснено вибір (які частини класифікувати, а які ні), в своєму рішенні уповноважена посадова особа митниці не зазначила і в основу рішення не поклала. Оскільки критеріїв обору не існує, то окреме класифікування частин машини призведе до свавілля. Один інспектор буде класифікувати тільки одну частину. Другий - сто. Третій - тисячу (тобто кожен болт і гайку окремо). В рішенні № КТ-UА112080-0093-2018 від 19.11.2018 року не зазначено (і не було покладено в його основу), що до повноважень митниці належить функція визначати кількість частин Товару, які треба класифікувати окремо, а скільки не треба.

Згідно електронної декларації за 2018 рік, ОСОБА_3 отримує заробітну платню у розмірі 20119 грн. на місяць.

Позивач вважає, що належною компенсацією за приниження його честі та гідності (шляхом демонстративного застосування положень того ж самого закону, який застосовував позивач під час митного оформлення, але з діаметрально протилежним результатом; та шляхом свавільного визначення критеріїв, скільки частин потрібно класифікувати окремо, а скільки не потрібно) буде платня в розмірі, який держава оплачує такому службовцю щомісяця - 20119 грн.

Позивач просить суд, на підставі ст. 56 Конституції України, відшкодувати за рахунок держави немайнову шкоду в розмірі 20 119 грн. 00 коп., завдану приниженням його честі та гідності (шляхом демонстративного застосування положень того ж самого закону, який застосовував позивач під час митного оформлення, але з діаметрально протилежним результатом; та шляхом свавільного визначення критеріїв, скільки частин потрібно класифікувати окремо, а скільки не потрібно).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (частина 2 статті 16 ЦК України).

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до статті 94 цього Кодексу юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно із ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Згідно ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

У пункті 1 постанови Пленум Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз`яснено, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи (на теперішній час є чинною)юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

При цьому, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Позивач у позовній заяві не обґрунтував та не надав доказів в підтвердження приниження його честі та гідності.

Щодо відшкодування за рахунок держави немайнової шкоди в розмірі 20 119 грн. 00 коп., завданої приниженням його честі та гідності (шляхом демонстративного застосування положень того ж самого закону, який застосовував позивач під час митного оформлення, але з діаметрально протилежним результатом; та шляхом свавільного визначення критеріїв, скільки частин потрібно класифікувати окремо, а скільки не потрібно), суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч., ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України)

Відповідно до ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової особи або службової особи.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

За приписом статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи (п. 6 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України від № 01.04.1994 р. № 02-5/215).

Отже, на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість своїх вимог, а саме наявність шкоди, протиправність поведінки її заподіювача та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяною шкодою. Для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усіх вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 ЦК України. Відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під немайновою шкодою, заподіяною юридичній собі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, тдушевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що уповноважена посадова особа митниці внесла до рішення про визначення коду товару від 19.11.2018 Nо КТ-UА112080-0093-2018 неправдиві дані, що нібито приймала рішення на підставі документів, зазначених у пункті 3 Рішення, серед яких Примітки до розділу XVI УКТ ЗЕД. Отже, уповноважена посадова особа митниці продемонструвала можливість діаметрально протилежного застосування норми закону, відмінну від застосування її Позивачем (під час митного оформлення) та судом (під час розгляду справи). Також, уповноважена посадова особа митниці проявила неувагу до Конституції України, відповідно до ст. 19 якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позивачем придбано одну одиницю товару, і поділ його на окремі частини та визначення коду класифікації товару для кожної частини товару, не передбачено положеннями чинного митного законодавства. Не зважаючи на відсутність підстав для поділу товару на окремі частині, уповноважена посадова особа митниці здійснила такий поділ. Уповноважена посадова особа митниці виділила в окрему позицію тільки одну частину - Контейнер. Але ж цій особі було надано Інструкцію з експлуатації фільтр пресу, на сторінці 12 якої наведено 9 основних частин (компонентів) Товару. За якими критеріями уповноважена посадова особа митниці обрала тільки одну частину (Контейнер) із дев`яти, в рішенні вона не зазначила і в основу рішення не поклала. За логікою уповноваженої посадової особи митниці, всі інші частини фільтр-пресу (крім основних) є неосновними і участь в роботі машини не приймають. Тобто є тисячі болтів та гайок, які не приймають участь в роботі машини. Але вони уповноваженою посадовою особою митниці чомусь окремо не класифіковані. Також, уповноваженій посадовій особі митниці було надано пакувальний лист в якому зазначено, що упаковано один фільтр-прес, включаючи п`ять його частин. Із усіх п`яти частин уповноважена посадова особа митниці класифікувала тільки одну - Контейнер. Яким чином здійснено вибір (які частини класифікувати, а які ні), в своєму рішенні уповноважена посадова особа митниці не зазначила і в основу рішення не поклала. Оскільки критеріїв обору не існує, то окреме класифікування частин машини призведе до свавілля. Один інспектор буде класифікувати тільки одну частину. Другий - сто. Третій - тисячу (тобто кожен болт і гайку окремо). В рішенні № КТ-UА112080-0093-2018 від 19.11.2018 року не зазначено (і не було покладено в його основу), що до повноважень митниці належить функція визначати кількість частин Товару, які треба класифікувати окремо, а скільки не треба.

Суд наголошує, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2020 року № 280/1244/19 визнано протиправним та скасовано рішення про визначення коду товару № КТ-UA112080-0093-2018 від 19.11.2018 року та встановлено, що є помилковим класифікувати візок як окремий самохідний транспортний засіб.

Отже, дані обставини не доказується при розгляді даного спору у справі № 908/152/20, оскільки в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 24 Митного Кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач скористався своїм правом на оскарження рішення Управління ДМС України про визначення коду товару № КТ-UA112080-0093-2018 від 19.11.2018.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 у справі № 280/1244/19 в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕНЕРГОХІМ до Запорізької митниці ДФС відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕНЕРГОХІМ" подано апеляційну скаргу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2020 року № 280/1244/19 визнано протиправним та скасовано рішення про визначення коду товару № КТ-UA112080-0093-2018 від 19.11.2018 року та встановлено, що є помилковим класифікувати візок як окремий самохідний транспортний засіб.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Запорізька митниця ДФС 24.02.2020 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного суду від 31.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Запорізької митниці ДФС на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.01.2020 у справі № 280/1244/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕНЕРГОХІМ до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару.

Отже, в даному випадку мало місце реалізація особою права на оскарження.

Позивач скористався наданим йому законодавством правом та оскаржив рішення про визначення коду товару до Запорізького окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 280/1244/19. Позивач при розгляді справи в суді скористався наданим йому правом на власне тлумачення справи, надавав відповідні заяви та пояснення.

Питання помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів врегульоване нормами Податкового та Митного кодексу України. Це спеціальне законодавством яке регулює повернення коштів в разі скасування рішення митного органу.

В позовній заяві позивачем не наведено доводів, які підтверджували б нанесення йому шкоди відповідно до законодавства.

Також, не наведено жодного нормативного обґрунтування та не зазначено яким особистим немайновим правам нанесено, на його думку, шкоду.

Позивачем не доведено, в чому саме полягало порушення прав або нанесення шкоди відповідним особистим немайновим благам заявника. Відсутній взаємозв`язок з доводами позивача та прохальною частиною позовної заяви. Недодержано вимоги законодавства які формують поняття немайнової шкоди завданої приниженням честі та гідності підприємства.

Позивач в обґрунтування розрахунку немайнової шкоди в розмірі 20 119 грн. 00 коп. зазначає, що Держава оплачує заробітну платню службовцю за те, щоб він працював. Працював чесно. Якщо посадовець не здатен працювати чесно, а тільки здатен займатися свавіллям, то держава помилково оплачує таку працю. І оплачує її за рахунок коштів платників податків. Згідно електронної декларації за 2018 рік, Бєлінський О.П . отримує заробітну платню у розмірі 20 119 грн. 00 коп. на місяць.

Позивач вважає, що належною компенсацією за приниження його честі та гідності (шляхом демонстративного застосування положень того ж самого закону, який застосовував позивач під час митного оформлення, але з діаметрально протилежним результатом; та шляхом свавільного визначення критеріїв, скільки частин потрібно класифікувати окремо, а скільки не потрібно) буде платня в розмірі, який держава оплачує такому службовцю щомісяця - 20 119 грн. 00 коп.

Якщо посадовець не здатен працювати чесно, а тільки здатен займатися свавіллям, то Держава помилково оплачує таку працю. І оплачує її за рахунок коштів платників податків.

Дані твердження позивача не приймаються судом, оскільки позивачем не доведено та не надано доказів в обгрунтування приниження честі та гідності Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім посадовою особою митниці, а саме ОСОБА_3 .

Так, відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України від заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом законів про працю України, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Позивачем не доведено факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні.

Важливим елементом доказування є саме наявності реальних збитків.

Позивачем не зазначено в чому саме полягають понесені їм збитки. Не встановлено причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи (яка є такою на думку позивача, та необґрунтованою нормами чинного законодавства), та збитками та в чому вони полягають. Не доведено чим протиправна дія чи бездіяльність (що не встановлена) завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, наслідком такої протиправної поведінки.

Позивачем не зазначено, яким чином заробітна плата посадової особи за виконувану роботу згідно наданих їй повноважень стосується даної справи.

Позивачем не обґрунтовано, чому розмір компенсації за позовом визначено у сумі щомісячної заробітної платні посадовця.

Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (вх.. № 4522/08-08/20 від 02.03.2020) задоволенню не підлягає, на підставі наступного.

Відповідно до вимог п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (п. 17.1 Перехідних положень). Розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи в паперовій формі (п. 17.3 Перехідних положень).

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті Голос України та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

01.12.2018 в газеті Голос України опубліковано оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідно до наказу ДСА України від 22.12.2018 № 628 Про проведення тестування підсистеми Електронний суд у місцевих та апеляційних судах з 22.12.2018 у всіх місцевих та апеляційних судах розпочалась експлуатація підсистеми Електронний суд в тестовому режимі.

Статтею 3 Закону України Про електронний цифровий підпис закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Положеннями ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Позовна заява б/н від 24.01.2020 (вх. № 175/08-07/20 від 24.01.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім до Запорізької митниці ДФС про відшкодувати за рахунок держави немайнову шкоду в розмірі 20 119 грн. 00 коп., завдану приниженням його честі та гідності (шляхом демонстративного застосування положень того ж самого закону, який застосовував позивач під час митного оформлення, але з діаметрально протилежним результатом; та шляхом свавільного визначення критеріїв, скільки частин потрібно класифікувати окремо, а скільки не потрібно), подана до суду через систему Електронний суд .

При надходженні від Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім позовної заяви, судом в Базі даних Діловодство спеціалізованого суду перевірено та підтверджено накладення на документ Позовна заява про відшкодування збитків ОСОБА_4 24.01.2020 електронного цифрового підпису.

За таких обставин, доводи відповідача, що подана до суду Товариством з обмеженою відповідальністю Техенергохім позовна заява не підписана є безпідставними.

Стосовно несплати позивачем судового збору при поданні позовної заяви б/н від 24.01.2020 (вх. № 175/08-07/20 від 24.01.2020), то за приписами п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України Про судовий збір судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Приймаючи до уваги, що вимогу про відшкодування за рахунок держави немайнової шкоди в розмірі 20 119 грн. 00 коп., завдану приниженням честі та гідності позивачем заявлено саме з підстав демонстративного застосування положень того ж самого закону, який застосовував позивач під час митного оформлення, але з діаметрально протилежним результатом; та шляхом свавільного визначення критеріїв, скільки частин потрібно класифікувати окремо, а скільки не потрібно, суд вважає, що вданому випадку позивач за подання такої позовної звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України Про судовий збір .

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland),№49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та № 915/370/16.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" встановлено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Суд зазначає, що позивачем не наведено суб`єктний склад даного спору з огляду на склад правопорушення, що підлягає доведенню для настання цивільно-правової відповідальності (наявність шкоди, протиправної поведінки винної особи, причинного зв?язку між шкодою та протиправною поведінкою), принципи диспозитивності та рівності сторін у судовому процесі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Запорізької митниці ДФС 20 119 грн. 00 коп. немайнової шкоди, завданої приниженням його честі та гідності (шляхом демонстративного застосування положень того ж самого закону, який застосовував позивач під час митного оформлення, але з діаметрально протилежним результатом; та шляхом свавільного визначення критеріїв, скільки частин потрібно класифікувати окремо, а скільки не потрібно) є необґрунтованими та недоведеними.

З огляду на зазначені вище норми матеріального та процесуального права, оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім", м. Запоріжжя до Запорізької митниці ДФС, м. Запоріжжя відмовити.

Рішення оформлено та підписано 08.04.2020.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.