Постанова

від 16.06.2020 по справі 908/152/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2020 року м.Дніпро Справа № 908/152/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2020 (повний текст рішення складено 08.04.2020, суддя Дроздова С.С.) у справі №908/152/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29 код 22161169)

до відповідача Запорізької митниці ДФС, (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12)

про стягнення 20 119,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" звернулося до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" з позовом про стягнення з Запорізької митниці ДФС 20 119 грн. 00 коп. немайнової шкоди, завданої приниженням його честі та гідності (шляхом демонстративного застосування положень того ж самого закону, який застосовував позивач під час митного оформлення, але з діаметрально протилежним результатом; та шляхом свавільного визначення критеріїв, скільки частин потрібно класифікувати окремо, а скільки не потрібно).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.04.2020 у справі №908/152/20 в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що позивачем не доведено, що дії відповідача призвели до приниження честі та гідності позивача та не доведено розмір заявленої до стягнення немайнової шкоди.

2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення - відшкодувати за рахунок держави немайнову шкоду в розмірі 20 119,00 грн., завдану приниженням ділової репутації (шляхом демонстративного застосування положень того ж самого закону, який застосовував позивач під час митного оформлення, але з діаметрально протилежним результатом та шляхом свавільного визначення критеріїв, скільки частин потрібно класифікувати окремо, а скільки не потрібно).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає наступне:

- суд помилково прийшов до висновку, що позивачем не наведено доводів, які підтверджували нанесення йому шкоди та не застосовано практику Європейського суду з прав людини. Скаржник зазначає, що практикою Європейського суду з прав людини визнано презумпцію моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових цивільних прав середня , нормально реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду) .Так рішенням від 27.07.2004 року по справі Ромашов проти України Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду справи Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь - яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченням без наявності яких (суд) може відхилити вимогу повністю або частково . Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення;

- вважає помилковим висновок суду першої інстанції, про те що позивачем не наведено жодного нормативного обгрунтування та не зазначено, яким особистим немайновим правом нанесено шкоду, оскільки в позовній заяві та в заяві про зміну предмету позову зазначено чинне законодавство, а саме ст. ст. 23, 94, 299 ЦК України;

- вважає, що судом зроблено помилковий висновок про те, що позивачем не наведено суб`єктний склад даного спору з огляду на склад правопорушення, що підлягає доведенню для настання цивільно -правової відповідальності.

3.Узагальнені доводи інших учасників справи.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2020 у справі №908/152/20 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2020 у справі № 908/152/20 слід залишити без змін з огляду на наступне.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

19.11.2018 року ТОВ Техенергохім до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв`язку згідно зі ст. 257 Митного кодексу України митну декларацію з довідковим номером 1892, режим ІМ 40, якій було присвоєно N UА112080/2018/028229 на товар: Фильтр-прес - 1шт. Модель: FР.630.С.32.8.0.ЕН.10 Серійний номер: НОМЕР_1 .751. : Фільтр-пресс є обладнання, що фільтрує, метою вживання якого є обезводнення шламу. Як фільтрат, так і зневоднений продукт підлягають відновленню. Фільтр-пресс стискає продукт, щоб зменшити вміст вологи, що приводить до збільшення концентрації твердих речовин до 90-95%. Таким чином, на виході виходить чистіший продукт, а відфільтровану воду можна використовувати в подальших процесах. Концентрація твердих речовин після виходу з фільтр-пресса може варіюватися залежно від процесу і відповідності йому складу шламу. Даний фільтр-пресc буде встановлений в цеху очищення промислових стоків оліїекстракційного підприємства. В процесі очищення стічних вод утворюється шлам, в якому присутня головним чином органічна складова - продукти виробництва підприємства. Додатково шлам обробляється вапном. Фільтрат, утворений в процес обезводнення шламу у фільтр-прессі - вода. Поставляється в частково розібраному вигляді для зручності транспортування. Виробник: AES Aritma Elkipmanlari ve Sistemleri Insaat Taahhur San ve Tic.Ltd.Sti. Торгівельна марка: нема даних. Країна походження: Туреччина. , заявлений за кодом НОМЕР_2 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

19.11.2018р. уповноваженою посадовою особою митниці прийнято рішення про визначення коду товару від 19.11.2018 Nо КТ-UА112080-0093-2018 на підставі документів, зазначених у пункті 3 Рішення, а саме: Закону України "Про митний тариф України" від 19.09.2013 No 584-VІІ - УКТ ЗЕД: Приміток до розділів XVI, XVII УКТ ЗЕД, приміток до груп 84, 87 УКТ ЗЕД; Основних правил інтерпретації класифікації товарів (далі - ОПІ) No No 1 та 6; пояснень до товарних позицій 8421, 8716 УКТ ЗЕД, затверджених наказом ДФС України від 09.06.2015 No 401; технічної довідки; інструкції з експлуатації та обслуговування фільтр-пресу, фотографії виробу. Товар No 1 класифіковано за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8421290000 Фильтр-прес. Модель: НОМЕР_1 .630.С.32.8.0.ЕН.10 . Товар No 2 класифіковано за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8716800000 Несамохідний транспортний засіб - візок, який приводиться в рух рукою або ногою, що виготовлений з чорних металів та призначений для переміщення відпресованого шламу .

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2020 року № 280/1244/19 визнано протиправним та скасовано рішення про визначення коду товару № КТ-UA112080-0093-2018 від 19.11.2018.

За твердженням позивача, уповноважена посадова особа митниці внесла до рішення про визначення коду товару від 19.11.2018 Nо КТ-UА112080-0093-2018 неправдиві дані, що нібито приймала рішення на підставі документів, зазначених у пункті 3 Рішення, серед яких Примітки до розділу XVI УКТ ЗЕД. Отже, уповноважена посадова особа митниці продемонструвала можливість діаметрально протилежного застосування норми закону, відмінну від застосування її Позивачем (під час митного оформлення) та судом (під час розгляду справи). Також, уповноважена посадова особа митниці проявила неувагу до Конституції України, відповідно до ст. 19 якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позивачем придбано одну одиницю товару, і поділ його на окремі частини та визначення коду класифікації товару для кожної частини товару, не передбачено положеннями чинного митного законодавства. Не зважаючи на відсутність підстав для поділу товару на окремі частині, уповноважена посадова особа митниці здійснила такий поділ. Уповноважена посадова особа митниці виділила в окрему позицію тільки одну частину - Контейнер. Але ж цій особі було надано Інструкцію з експлуатації фільтр пресу, на сторінці 12 якої наведено 9 основних частин (компонентів) Товару. За якими критеріями уповноважена посадова особа митниці обрала тільки одну частину (Контейнер) із дев`яти, в рішенні вона не зазначила і в основу рішення не поклала. За логікою уповноваженої посадової особи митниці, всі інші частини фільтр-пресу (крім основних) є неосновними і участь в роботі машини не приймають. Тобто є тисячі болтів та гайок, які не приймають участь в роботі машини. Але вони уповноваженою посадовою особою митниці чомусь окремо не класифіковані. Також, уповноваженій посадовій особі митниці було надано пакувальний лист в якому зазначено, що упаковано один фільтр-прес, включаючи п`ять його частин. Із усіх п`яти частин уповноважена посадова особа митниці класифікувала тільки одну - Контейнер. Яким чином здійснено вибір (які частини класифікувати, а які ні), в своєму рішенні уповноважена посадова особа митниці не зазначила і в основу рішення не поклала. Оскільки критеріїв обору не існує, то окреме класифікування частин машини призведе до свавілля. Один інспектор буде класифікувати тільки одну частину. Другий - сто. Третій - тисячу (тобто кожен болт і гайку окремо). В рішенні № КТ-UА112080-0093-2018 від 19.11.2018 року не зазначено (і не було покладено в його основу), що до повноважень митниці належить функція визначати кількість частин Товару, які треба класифікувати окремо, а скільки не треба.

Згідно електронної декларації за 2018 рік, ОСОБА_1 отримує заробітну платню у розмірі 20119 грн. на місяць.

Позивач вважав, що належною компенсацією за приниження його честі та гідності (шляхом демонстративного застосування положень того ж самого закону, який застосовував позивач під час митного оформлення, але з діаметрально протилежним результатом; та шляхом свавільного визначення критеріїв, скільки частин потрібно класифікувати окремо, а скільки не потрібно) буде платня в розмірі, який держава оплачує такому службовцю щомісяця - 20119 грн.

Позивач просив суд, на підставі ст. 56 Конституції України, відшкодувати за рахунок держави немайнову шкоду в розмірі 20 119 грн. 00 коп., завдану приниженням його честі та гідності (шляхом демонстративного застосування положень того ж самого закону, який застосовував позивач під час митного оформлення, але з діаметрально протилежним результатом; та шляхом свавільного визначення критеріїв, скільки частин потрібно класифікувати окремо, а скільки не потрібно).

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (частина 2 статті 16 ЦК України).

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до статті 94 цього Кодексу юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно із ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Згідно ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Згідно п. 1 чинної постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

У пункті 1 чинної постанови Пленум Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз`яснено, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до п. 15 чинної постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи (на теперішній час є чинною)юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

При цьому, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Позивач у позовній заяві не обґрунтував та не надав доказів в підтвердження приниження його честі та гідності.

Щодо відшкодування за рахунок держави немайнової шкоди в розмірі 20 119 грн. 00 коп., завданої приниженням його честі та гідності (шляхом демонстративного застосування положень того ж самого закону, який застосовував позивач під час митного оформлення, але з діаметрально протилежним результатом; та шляхом свавільного визначення критеріїв, скільки частин потрібно класифікувати окремо, а скільки не потрібно), слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч., ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України)

Відповідно до ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової особи або службової особи.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

За приписом статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками є важливим елементом доказування наявності реальних збитків.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи .

Отже, на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість своїх вимог, а саме наявність шкоди, протиправність поведінки її заподіювача та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяною шкодою. Для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усіх вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 ЦК України. Відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Відповідно до п. 3 чинної постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під немайновою шкодою, заподіяною юридичній собі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно з п. 5 чинної постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 9 чинної постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, тдушевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що уповноважена посадова особа митниці внесла до рішення про визначення коду товару від 19.11.2018 Nо КТ-UА112080-0093-2018 неправдиві дані, що нібито приймала рішення на підставі документів, зазначених у пункті 3 Рішення, серед яких Примітки до розділу XVI УКТ ЗЕД. Отже, уповноважена посадова особа митниці продемонструвала можливість діаметрально протилежного застосування норми закону, відмінну від застосування її Позивачем (під час митного оформлення) та судом (під час розгляду справи). Також, уповноважена посадова особа митниці проявила неувагу до Конституції України, відповідно до ст. 19 якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позивачем придбано одну одиницю товару, і поділ його на окремі частини та визначення коду класифікації товару для кожної частини товару, не передбачено положеннями чинного митного законодавства. Не зважаючи на відсутність підстав для поділу товару на окремі частині, уповноважена посадова особа митниці здійснила такий поділ. Уповноважена посадова особа митниці виділила в окрему позицію тільки одну частину - Контейнер. Але ж цій особі було надано Інструкцію з експлуатації фільтр пресу, на сторінці 12 якої наведено 9 основних частин (компонентів) Товару. За якими критеріями уповноважена посадова особа митниці обрала тільки одну частину (Контейнер) із дев`яти, в рішенні вона не зазначила і в основу рішення не поклала. За логікою уповноваженої посадової особи митниці, всі інші частини фільтр-пресу (крім основних) є неосновними і участь в роботі машини не приймають. Тобто є тисячі болтів та гайок, які не приймають участь в роботі машини. Але вони уповноваженою посадовою особою митниці чомусь окремо не класифіковані. Також, уповноваженій посадовій особі митниці було надано пакувальний лист в якому зазначено, що упаковано один фільтр-прес, включаючи п`ять його частин. Із усіх п`яти частин уповноважена посадова особа митниці класифікувала тільки одну - Контейнер. Яким чином здійснено вибір (які частини класифікувати, а які ні), в своєму рішенні уповноважена посадова особа митниці не зазначила і в основу рішення не поклала. Оскільки критеріїв обору не існує, то окреме класифікування частин машини призведе до свавілля. Один інспектор буде класифікувати тільки одну частину. Другий - сто. Третій - тисячу (тобто кожен болт і гайку окремо). В рішенні № КТ-UА112080-0093-2018 від 19.11.2018 року не зазначено (і не було покладено в його основу), що до повноважень митниці належить функція визначати кількість частин Товару, які треба класифікувати окремо, а скільки не треба.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2020 року № 280/1244/19 визнано протиправним та скасовано рішення про визначення коду товару № КТ-UA112080-0093-2018 від 19.11.2018 року та встановлено, що є помилковим класифікувати візок як окремий самохідний транспортний засіб.

Отже, дані обставини не доказуються при розгляді даного спору у справі № 908/152/20, оскільки в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 24 Митного Кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач скористався своїм правом на оскарження рішення Управління ДМС України про визначення коду товару № КТ-UA112080-0093-2018 від 19.11.2018.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 у справі № 280/1244/19 в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕНЕРГОХІМ до Запорізької митниці ДФС відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕНЕРГОХІМ" подано апеляційну скаргу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2020 року № 280/1244/19 визнано протиправним та скасовано рішення про визначення коду товару № КТ-UA112080-0093-2018 від 19.11.2018 року та встановлено, що є помилковим класифікувати візок як окремий самохідний транспортний засіб.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Запорізька митниця ДФС 24.02.2020 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного суду від 31.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Запорізької митниці ДФС на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.01.2020 у справі № 280/1244/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕНЕРГОХІМ до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару.

Отже, в даному випадку мало місце реалізація особою права на оскарження.

Позивач скористався наданим йому законодавством правом та оскаржив рішення про визначення коду товару до Запорізького окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 280/1244/19. Позивач при розгляді справи в суді скористався наданим йому правом на власне тлумачення обставин справи, надавав відповідні заяви та пояснення.

Питання помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів врегульоване нормами Податкового та Митного кодексу України, тобто спеціальним законодавством, яке регулює повернення коштів в разі скасування рішення митного органу.

В позовній заяві позивачем не наведено доводів, які підтверджували б нанесення йому шкоди відповідно.

Також, не наведено жодного нормативного обґрунтування та не зазначено яким особистим немайновим правам нанесено, на його думку, шкоду.

Позивачем не доведено, в чому саме полягало порушення прав або нанесення шкоди відповідним особистим немайновим благам заявника. Відсутній взаємозв`язок з доводами позивача та прохальною частиною позовної заяви. Недодержано вимоги законодавства, які формують поняття немайнової шкоди, завданої приниженням честі та гідності підприємства.

Позивач в обґрунтування розрахунку немайнової шкоди в розмірі 20 119 грн. 00 коп. зазначає, що Держава оплачує заробітну платню службовцю за те, щоб він працював. Працював чесно. Якщо посадовець не здатен працювати чесно, а тільки здатен займатися свавіллям, то держава помилково оплачує таку працю. І оплачує її за рахунок коштів платників податків. Згідно електронної декларації за 2018 рік, ОСОБА_2 отримує заробітну платню у розмірі 20 119 грн. 00 коп. на місяць.

Позивач вважає, що належною компенсацією за приниження його честі та гідності (шляхом демонстративного застосування положень того ж самого закону, який застосовував позивач під час митного оформлення, але з діаметрально протилежним результатом; та шляхом свавільного визначення критеріїв, скільки частин потрібно класифікувати окремо, а скільки не потрібно) буде платня в розмірі, який держава оплачує такому службовцю щомісяця - 20 119 грн. 00 коп.

Дані твердження позивача правомірно не прийняті судом першої інстанції, оскільки позивачем не доведено та не надано доказів в обгрунтування приниження честі та гідності Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергохім посадовою особою митниці, а саме ОСОБА_3 О ОСОБА_4 .

Так, відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України від заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом законів про працю України, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Позивачем не доведено факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні.

Важливим елементом доказування є саме наявності реальних збитків.

Позивачем не зазначено, в чому саме полягають понесені їм збитки. Не встановлено причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи (яка є такою на думку позивача, не обґрунтовано нормами чинного законодавства), та збитками та в чому вони полягають. Не доведено, чим протиправна дія чи бездіяльність (що не встановлена) завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, наслідком такої протиправної поведінки.

Позивачем не зазначено, яким чином заробітна плата посадової особи за виконувану роботу згідно наданих їй повноважень стосується даної справи.

Позивачем не обґрунтовано, чому розмір компенсації за позовом визначено у сумі щомісячної заробітної платні посадовця.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не наведено суб`єктний склад даного спору з огляду на склад правопорушення, що підлягає доведенню для настання цивільно-правової відповідальності (наявність шкоди, протиправної поведінки винної особи, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою).

Враховуючи вище встановлені обставини, висновок місцевого господарського суд про відсутність підстав для задоволення позову за недоведеністю, ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини Ромашов проти України з огляду на наступне.

Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Так, рішенням від 27 липня 2004 року по справі Ромашов проти України Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції повинна містити перелік претензій та має бути подана письмово разом з відповідними підтверджуючими документами чи свідоцтвами, "без наявності яких [Суд] може відхилити вимогу повністю або частково". Суд не розглядав питання щодо матеріальної шкоди, оскільки заявник не обґрунтовував таку шкоду. Проте Суд враховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення. Проте розмір заявленої суми надмірний. Об`єктивно оцінюючи ситуацію, як цього вимагає стаття 41 Конвенції, Суд на відшкодування моральної шкоди присудив заявнику компенсацію меншу за ту, що була ним заявлена, проте об`єктивно визначив суму до стягнення з урахуванням розумності, виваженості та справедливості.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 27 липня 2004 року по справі Ромашов проти України Судом було встановлено, що заявник зазнав моральної шкоди, проте у справі, що розглядається, таких обставин не встановлено, а відтак безпідставним є посилання скаржника на вищезазначене рішення.

З огляду на те, що скаржником не доведено під час розгляду цієї справи наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідача, які відповідно могли б бути підставою для покладення на останнього відповідальності у вигляді відшкодування немайнової шкоди, зокрема, не доведено причинного зв`язку між діями відповідача та розміром заявленої позивачем такої шкоди, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, а доводи скаржника є необгрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Право скаржника не порушено.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів приходить до висновку, що наведені в апеляційній скарзі аргументи щодо порушення норм процесуального права місцевим господарським судом, що призвели до ухвалення неправильного рішення не підтвердилися, а відтак в силу ст. 276 ГПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін.

10. Судові витрати.

З огляду на приписи ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги, що позивач у даній справі за подання позову про відшкодування за рахунок держави шкоди та за подання апеляційної скарги звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у даній справі не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2020 у справі №908/152/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.04.2020 у справі №908/152/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді Ю.Б. Парусніков

І.О. Вечірко