Ухвала

від 07.04.2020 по справі 904/2384/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/2384/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Дроботова Т. Б.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 (головуючий суддя Чус О. В., судді Кузнецова І. Л., Кощеєв І. М.)

про відмову у відкритті апеляційного провадження

у справі № 904/2384/18

за позовом Національного банку України

до Публічного акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк

про звернення стягнення на предмет застави

і за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат

до Національного банку України

про визнання відсутнім права застави

ВСТАНОВИВ:

06.03.2020 скаржник надіслав через Центральний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 904/2384/18.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.03.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Дроботова Т. Б.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 904/2384/18 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 08.02.2020) у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ Покровський ГЗК в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 на підставі пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Згідно з частиною другою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

У частині першій статті 255 Господарського процесуального кодексу України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Оскільки скаржник в суді апеляційної інстанції оскаржував ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2020, якою було прийнято справу № 904/2384/18 до свого провадження та призначено підготовче судове засідання, тобто оскарження якої не передбачено окремо від рішення суду першої інстанції згідно з частиною першою статті 255 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норми права під час прийняття оскаржуваної ухвали є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини ).

У контексті викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

З огляду на зазначене, правильне застосування Центральним апеляційним господарським судом пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України при прийнятті оскаржуваної ухвали є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного, Суд визнає касаційну скаргу АТ Покровський ГЗК необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за цією скаргою на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 287, частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Покровський гірничо-збагачувальний комбінат на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 904/2384/18.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом доданими до неї додатками.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

Т. Б. Дроботова