Постанова

від 18.08.2020 по справі 904/2384/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2020 року м.Дніпро Справа № 904/2384/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді : Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.

Секретар судового засідання Охота В.В.

Представники сторін:

третя особа:: Тищенко А.В., довіреність №б/н від 16.10.2019 р., адвокат;

третя особа:: Баранов В.С., довіреність №б/н від 25.10.2019 р., адвокат;

інші представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" в частині оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 (ухвала набирала законної сили 26.12.2019, повний текст ухвали складено 27.12.2019, суддя Мілєва І.В.) у справі №904/2384/18

за позовом Національного банку України, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, м. Покров

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ

про звернення стягнення на предмет застави

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, м. Покров

до Національного банку України, м. Київ

про визнання відсутнім права застави,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

04.06.2018 Національний банк України звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" про звернення стягнення на предмет застави за договором застави №33, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Покровський ГЗК", 24.03.2009, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстрованим в реєстрі за №641, в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" за Кредитним договором № 19 від 24.10.2008 (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості 2 464 245 586, 02грн., встановивши спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", на майно (думпкари та електровози).

14.11.2019 Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" подало до господарського суду зустрічну позовну заяву до Національного банку України, в якій просить суд визнати відсутнім у Національного банку України права застави за укладеним з Акціонерним товариством "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" договором застави № 33 від 24.03.2015, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 641.

Зустрічний позов Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" обґрунтовує наступним. 24.10.2008 між Національним банком України та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено кредитний договір № 19, який забезпечений заставним майном АТ "Покровський ГЗК" відповідно до договору застави № 33 від 24.03.2015. 24.03.2015 між Національним банком України та АТ "Покровський ГЗК" було укладено договір застави № 33, який забезпечений заставним майном АТ "Покровський ГЗК" в кількості 45 одиниць згідно опису, що міститься в додатку № 1 до договору застави № 33. В перебіг дії кредитного договору № 19 та договору застави НБУ та ПАТ КБ "Приватбанк" уклали додатковий договір № 35 від 28.12.2017, яким процента ставка за користування кредитом, починаючи з 28.12.2017, була змінена. Забезпечуваними зобов`язаннями виступають грошові вимоги НБУ до АТ КБ "Приватбанк" в межах кредитних правовідносин між ними у розумінні ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України. Таким чином, розмір сплачуваних за користування кредитними коштами процентів, як істотна умова кредитних правовідносин, що безпосередньо вливає на обсяг грошових зобов`язань, забезпечуваних майновою порукою АТ "Покровський ГЗК", у світлі вимог Закону України „Про заставу", підлягає обов`язковому визначенню у спірному договорі застави. Між тим, шляхом укладання між НБУ та ПАТ КБ "Приватбанк" Додаткового договору № 35 до кредитного договору відбувалася зміна розміру процентних ставок за користування кредитом. За вказаних обставин, АТ "Покровський ГЗК" у жодному випадку не міг передбачити запроваджені Додатковими договорами зміни основного (забезпеченого) зобов`язання. Таким чином, зміна розміру процентів за кредитним договором на попередньо неузгоджені в договорі застави вимагає наявності укладеної додаткової угоди до Договору застави, яка б відображала такі зміни основного зобов`язання. Між тим, укладання між позивачем і відповідачем відповідних додаткових угод до спірного Договору застави до або одночасно із укладанням НБУ та АТ КБ "Приватбанк" Додаткового договору № 33 не відбувалося, що свідчить що попередньо не узгодженеа з АТ "Покровський ГЗК" зміна процентних ставок за забезпеченим зобов`язанням призвела до припинення майнової поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 справу №904/2384/18 за позовом Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" про звернення стягнення на предмет застави, за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" до Національного банку України про визнання відсутнім права застави передано на розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвала суду мотивована тим, що у випадку коли справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, суд передає на розгляд іншого суду справу, а не матеріали зустрічного позову, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості передачі за виключною підсудностю тільки зустрічного позову до іншого суду без порушення провадження за цим позовом.

Оскільки зустрічний позов пов`язаний з первісним, відсутні підстави для повернення або відмови у його прийнятті, матеріали зустрічного позову не могли бути передані до іншого суду за виключною підсудністю без порушення провадження у справі, господарський суд вважає, що положення ч. 10 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України передбачають неможливість розгляду зустрічного позову сумісно з первісним саме за місцем розгляду первісного позову, а не взагалі неможливість розгляду зустрічного позову разом з первісним в рамках однієї справи.

Таким чином, спір за зустрічним позовом, відповідачем за яким є Національний банк України віднесено до виключної підсудності Господарського суду міста Києва і відповідно до ч. 10 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України він не може бути розглянутий іншим господарським судом за місцем розгляду первісного позову, а повинен бути переданий до Господарського суду м. Києва саме в рамках даної справи для сумісного розгляду з первісним позовом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 та на ухвалу господарського суду м.Києва від 20.01.2020р.у справі.

У вказаній апеляційній скарзі заявник просить суд скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області про передачу справи до іншого суду від 26.12.2019 року, а також ухвалу господарського суду м. Києва від 20.01.2020р. про прийняття до провадження справи № 904/2384/18 і направити справу № 904/2384/18 для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Так, скаржник вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 р. у справі № 904/2384/18, винесена з порушенням норм процесуального права.

Як зазначено скаржником, 14.11.2019р. Господарський суд Дніпропетровської області винес Ухвалу, якою прийняв зустрічну позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО- ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ до Національного банку України про визнання відсутнім у Національного банку України права застави за укладеним з АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ договором застави № 33 від 24.03.2015 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 641, до спільного розгляду з первісним позовом.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області згідно до ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГПК України, об`єднав в одне провадження позовну заяву НБУ до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 33 від 24.03.2015 р. та зустрічну позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ про визнання відсутнім у Національного банку України права застави за укладеним з АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ договором застави № 33 від 24.03.2015, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 641.

26.12.19 p. Господарський суд Дніпропетровської області не скасовуючи ухвалу від 14.11.19 року прийняв оскаржувану ухвалу, передавши справу на розгляд до господарського суду міста Києва.

Скаржник вважає, що Господарський суд Дніпропетровської області приймаючи оскаржувану ухвалу від 26.12.2018 р. у справі № 904/2376/18 допустив помилкового тлумачення п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, зазначивши, що застосування п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України є підставою для передачі справи № 904/2384/18 господарському суду м. Києва.

Як зауважено скаржником, п.1 ч.1 ст. 31 ГПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За твердженням скаржника, Господарський суд Дніпропетровської області прийнявши та об`єднавши позовні заяві повинен був і в подальшому розглядати справу № 904/2384/18, так як спір розглядався господарським судом за місцезнаходженням відповідача (АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ"), який є стороною основного зобов`язання.

Проте, господарський суд Дніпропетровської області приймаючи оскаржувану ухвалу від 26.12.2019 р. у справі № 904/2384/18 про передачу справи до іншого суду, на думку скаржника, не врахував норми ч. 11 ст. 30 ГПК України, що, вважаємо, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Короткий зміст доводів інших учасників провадження по справі.

У письмових поясненнях по справі Національний банк України просить суд апеляційну скаргу, подану від імені АТ Покровський ГЗК на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.01.2020 у справі №904/2384/18 повернути особі, яка її подала.

Зокрема Національним банком України зазначено наступне:

- справа №904/2384/18 за позовом НБУ до AT Покровський ГЗК , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача АТ КБ Приватбанк про звернення стягнення на предмет застави підлягає розгляду місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, а саме: Господарським судом міста Києва;

- апеляційна скарга AT Покровський ГЗК в частині оскарження ухвали від 20.01.2020 у справі №904/2384/18 про прийняття Господарським судом міста Києва справи до свого провадження не підлягає розгляду Центральним апеляційним господарським судом;

- AT Покровський ГЗК оскаржується в одній апеляційній скарзі одночасно два процесуальних документа, а саме: ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.01.2020 у справі №904/2384/18, що не передбачено Господарським процесуальним кодексом України. Зазначена обставина є підставою для повернення апеляційної скарги відповідно до частини 2 статті 260 та статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" в частині оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 у справі. Призначено справу до розгляду на 12.03.2020.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" в частині оскарження ухвали господарського суду м.Києва від 20.01.2020р. у справі № 904/2384/18.

11.03.2020 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга АТ "Покровський ГЗК" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 904/2384/18 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" в частині оскарження ухвали господарського суду м.Києва від 20.01.2020р. у справі № 904/2384/18.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2020р. зупинено апеляційне провадження у справі №904/2384/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" в частині оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 у справі №904/2384/18 до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020р. у справі № 904/2384/18 та повернення справи № 904/2384/18 до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2020 по справі відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020р. у справі № 904/2384/18.

21.04.2020 Центральним апеляційним господарським судом було отримано справу №904/2384/18.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2020 провадження у справі №904/2384/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" в частині оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 у справі - поновлено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2020 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" в частині оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 у справі №904/2384/18 призначено в судовому засіданні на 18.08.2020.

18.08.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини додаткової постанови.

Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Інститут підсудності розмежовує підвідомчі господарським судам справи між відмінними елементами господарської судової системи, залежно від того, який критерій покладено в основу такого розподілу: рівень господарського суду в системі або місце розгляду справи.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено такі юрисдикції: предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23); інстанційна юрисдикція (статті 24-26); територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31).

Правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких ГПК України встановлює інший вид підсудності.

Відповідно до частини 1 статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 10 ст.30 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред`являються в господарський суд за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших, визначених у цій статті правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.

Зустрічний позов є найбільш діючим засобом захисту відповідача проти позову, оскільки спрямований на повне або часткове порушення підстав первісного позову.

За своєю суттю зустрічний позов - це активна форма захисту відповідачем від первісних позовних вимог; в силу п. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а в силу п. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Питання щодо передачі справи за виключною підсудністю може бути вирішено судом тільки після вирішення питання щодо наявності підстав для прийняття зустрічної позовної заяви для сумісного розгляду з первісним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, Національний банк України звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 33, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат, (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Покровський ГЗК") 24.03.2009, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 641, в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" за Кредитним договором № 19 від 24.10.2008 (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості 2 464 245 586, 02грн., встановивши спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", на майно (думпкари та електровози).

В свою чергу, Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" подало до господарського суду зустрічну позовну заяву до Національного банку України, в якій просить суд визнати відсутнім у Національного банку України права застави за укладеним з Акціонерним товариством "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" договором застави № 33 від 24.03.2015, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 641.

При винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд, досліджуючи питання юрисдикційної належності поданого зустрічного позову, враховано наступні питання:

- взаємопов`язаності цих вимог з первісними позовними вимогами;

- доцільності їх спільного розгляду, зокрема, чи може задоволення зустрічного позову виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тобто можливості розгляду вимог зустрічного позову в межах судового процесу, що розпочався;

- дотримання заявником зустрічного позову інших вимог ст.180 Господарського процесуального кодексу України щодо подання позовів.

Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вимога про визнання відсутнім у відповідача права застави за договором застави не може бути самостійним предметом розгляду у господарському суду. Така вимога не призводить до поновлення порушених прав, не може самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про звернення стягнення на предмет застави за таким договором.

Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2018 у справі №910/14144/17, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 23.07.2019 у справі 904/2376/18.

Крім того, пославшись на ч.10 ст.30 цього Кодексу місцевим господарським судом також враховано, що цією правовою нормою не врегульовано питання передачі судом саме зустрічного позову на розгляд іншого суду та враховані положення ст.31 Кодексу, відповідно до яких справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду (ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України); суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (п.1 ч.1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України).

Отже у випадку, коли справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, в тому числі, якщо стала такою внаслідок змін у складі відповідачів, що спричинило віднесення справи до виключної підсудності іншого суду, суд передає на розгляд іншого суду справу, а не зустрічний позов. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено відокремлення зустрічного позову та передача тільки зустрічної позовної заяви до іншого суду та наявність двох справ з одним оригінальним номером.

Як вбачається із зустрічної позовної заяви, позивач визначив відповідачем - Національний банк України, м. Київ.

Відповідно до ч. 5 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

У розумінні наведених норм процесуального права виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом частини 5 статті 30 ГПК України визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Разом з тим , частиною 2 ст. 31 ГПК України встановлено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

З аналізу вказаних норм випливає, що суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, передає справу за виключною підсудністю іншому суду лише у випадку, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Підставою для передачі справи за виключною підсудністю є зміна у складі відповідачів, внаслідок якої справа стала відноситися до виключної підсудності іншого суду.

Статтею 45 ГПК України визначено, що позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду від 14.11.2019 суд прийняв зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" до Національного банку України до спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ГПК України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, яким процесуальним законом надано право розглядати спір за певним суб`єктним складом.

З огляду на викладене, судом першої інстанції були правомірно застосовані положення ч. 5 ст. 30 ГПК України та вирішено позовну заяву передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду м. Києва.

Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції, як ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати за розгляд апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 255, 269, 275, 277, 278, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" в частині оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 у справі №904/2384/18 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 у справі №904/2384/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 25.08.2020р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Кощеєв