Постанова

від 06.04.2020 по справі 179/277/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 179/277/18

провадження № 61-12548св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільгосппідприємство Дудківка ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосппідприємство Дудківка на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2018 року у складі судді Ковальчук Т. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосппідприємство Дудківка про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона на підставі державного акта на право приватної власності на землю серіїДП № 012199 , виданого 05 травня 2004 року, є власником земельної ділянки площею 5,8349 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Зазначену земельну ділянку вона на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 04 травня 2012 року та зареєстрованого 24 липня 2012 року Магдалинівським відділом Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру за № 122230004002498, передала в оренду строком на 6 років Товариству з обмеженою відповідальністю Сільгосппідприємство Дудківка (далі - ТОВ СП Дудківка ).

Згідно з даними ДПА земельна ділянка перебуває не в оренді, а в лізингу, що суперечить статті 807 ЦК України та діючому договору оренди земельної ділянки.

Відповідач не займається сівозмінами, щороку засіває на полях соняшник та кукурудзу, чим створює загрозу для родючості стану ґрунтів земельної ділянки.

Відповідно до умов пункту 2.2. Договору оренди земельної ділянки, відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 3 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії Договору та у формі:

- натуральна - пшениця 500 кг, фуражне зерно 1 500 кг, сонях - 200 кг, цукор - 75 кг, один візок соломи;

- відробіткова - обробіток присадибної ділянки (оранка та культивація) - до 0,5 га, посів - до 0,3 га, механізоване збирання зернових - до 0,3 га, надання транспортних послуг - до 30 км.

Послуги, які надаються Орендарем і не входять (не враховуються) до розміру орендної плати - ритуальні послуги у випадку смерті орендодавця.

Дані, вказані вище (розмір, платежів за окремими формами орендної плати), встановлюються згідно біржових цін на продукцію, є динамічними та можуть змінюватися щороку у подальшому згідно з пунктом 2.2. Договору за умови їх обов`язкового погодження сторонами.

Розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, повинен коригуватися згідно індексації грошової оцінки землі та вимог чинного законодавства і не може бути меншим від розміру встановленого чинним законодавством.

Проте всі ці вимоги орендарем не виконуються, що порушують вимоги договору та діючого законодавства.

Про невиплату орендної плати свідчать відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів з 2009 року до 2017 року.

Враховуючи щорічне підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії договору згідно нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на загальну площу 5,8349 га починаючи з 2012 року рахується заборгованість по виплаті орендної плати:

- за 2012 рік сума, яку повинен був отримати згідно договору 6 334,31 грн, проте згідно з даними ДПА отримав - 5 481,80 грн. Різниця невиплаченої суми становить 852,51 грн;

- за 2013 рік сума, яку повинен був отримати - 7 592,77 грн, згідно з даними ДПА - 5 768,60 грн. Різниця невиплаченої суми - 1 824,17 грн;

- за 2014 рік сума, яку повинен був отримати - 12 581,76 грн, згідно з даними ДПА - 7 959,06 грн. Різниця невиплаченої суми - 4 622,70 грн;

- за 2015 рік сума, яку повинен був отримати згідно договору - 19 792,06 грн, згідно з даними ДПА - 11 741,46 грн. Різниця невиплаченої суми - 8 050,54 грн;

- за 2016 рік сума, яку повинен був отримати згідно з договором - 22 246 грн, згідно з даними ДПА - 12 247,05 грн. Різниця невиплаченої суми - 9 999 грн.

Проте орендар не враховує щорічне підвищення коефіцієнту індексації за кожен рік користування землею, товарну продукцію видає згідно умов початкового договору. Про підвищення орендної плати та видачі товарної продукції питання не піднімалося.

Вона неодноразово зверталася до відповідача, але відповіді не отримувала. На момент пред`явлення позову зобов`язання відповідача в частині своєчасності та повноти проведення розрахунків є невиконаним. Заборгованість по орендній платі за використання земельної ділянки складає 53 395 грн.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди землі, укладений між нею та відповідачем 04 травня 2012 року, зареєстрований 24 липня 2012 року Магдалинівським відділом Дніпропетровського державного підприємства Центр державного земельного кадастру за № 122230004002498, та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 53 395 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2018 року позов задоволено частково.

Договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ СП Дудківка , зареєстрований 24 липня 2012 року Відділом Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області за № 122230004002498, розірвано.

Стягнуто з ТОВ СП Дудківка на користь ОСОБА_1 :

- заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 19 621,46 грн;

- судовий збір в розмірі 704,80 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконує умови договору, у зв`язку з чим істотно порушується договір, через систематичність несплати орендної плати в грошовій формі, тому наявні підстави для припинення права користування відповідача земельною ділянкою, яка належить позивачу.

Позивачем позовну заяву було подано із пропуском загальної позовної давності, про яку просив відповідач, тому вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з 2012 року до 2014 року не підлягають задоволенню.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ СП Дудківка залишено без задоволення, а рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ТОВ СП Дудківка подало касаційну скаргу на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач належним чином виконує свої обов`язки за договором, не порушуючи права позивача, починаючи з дати його укладення.

Позивачу відповідно до умов договору оренди та досягнутих домовленостей щодо виплати орендної плати за весь термін дії договору наперед у 2012 році було виплачено орендну плату в загальному розмірі 29 647,06 грн.

Також позивачу в подальшому надавалися послуги з обробітку присадибної ділянки (оранка та культивація), загальна сума яких становить 1 818,23 грн, що підтверджується довідкою про нарахування та виплату орендної плати, первинними бухгалтерськими документами, довідкою про перерахування відповідачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб, а також самим позивачем.

Таким чином твердження позивача про те, що відповідач ухиляється від виконання обов`язку щодо виплати орендної плати за 2012-2017 роки не відповідають дійсності та спростовуються доказами, які містяться у матеріалах справи.

Загальна сума орендної плати в грошовій формі, яка б підлягала сплаті позивачу за договором оренди за вказаний період за умови її сплати щороку, а не всієї суми одноразово за весь термін дії договору становила 33 681,31 грн. Фактично позивачем було отримано орендну плату наперед у грошовій формі в перерахунку на ринкову ціну натуроплати станом на 01 серпня 2012 року - 31 465,29 грн.

Відповідачем не було допущено систематичного невиконання умов договору в частині своєчасної та повної оплати орендної плати за договором, тому не має достатніх підстав для розірвання договору оренди.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 5,8349 га, розміщена на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 012199 від 05 травня 2004 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 010412301054, кадастровий № 1222382500:01:001:0020.

Між ОСОБА_1 та ТОВ СП Дудківка було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 24 липня 2012 року відділом Держкомзему у Магдалинівському районі за № 122230004002498.

Відповідно до умов пункту 2.2. Договору оренди земельної ділянки, відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 3 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії Договору та у формі:

- натуральна - пшениця - 500 кг, фуражне зерно - 1500 кг, сонях - 200 кг, цукор - 75 кг, один візок соломи;

- відробіткова - обробіток присадибної ділянки (оранка та культивація) - до 0,5 га, посів - до 0,3 га, механізоване збирання зернових - до 0,3 га, надання транспортних послуг - до 30 км.

Послуги, які надаються Орендарем і не входять (не враховуються) до розміру орендної плати - ритуальні послуги у випадку смерті орендодавця.

Дані, вказані вище (розмір, платежів за окремими формами орендної плати), встановлюються згідно біржових цін на продукцію, є динамічними та можуть змінюватися щороку у подальшому згідно з пунктом 2.2. Договору за умови їх обов`язкового погодження сторонами.

Розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, повинен коригуватися згідно індексації грошової оцінки землі та вимог чинного законодавства і не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

Орендар за погодженням з Орендодавцем може виконати своє зобов`язання з виплати орендної плати як у грошовій так і у натуральній або у відробітковій без внесення змін до даного договору.

Згідно з наданими відомостями Магдалинівського відділу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області середньо виважена нормативна оцінка земельної ділянки (одного паю) по колишньому КДСП Степовий Жданівської сільської ради площею 6,83 ум. кад. га з урахуванням коефіцієнта 3,2 та 1,756:

- станом на 01 січня 2013 року становить 211 143,97 грн;

- станом на 01 січня 2014 року становить 211 143,97 грн;

- станом на 01 січня 2015 року становить 263 718,81 грн;

- станом на 01 січня 2016 року становить 316 462,58 грн;

- станом на 01 січня 2017 року становить 316 462,58 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 липня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.

06 серпня 2019 року справа № 179/277/18 надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: у пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду нагадує, що у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

У пункті 2.2 оспорюваного договору сторони обумовили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії договору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильного висновку про те, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати з урахування її індексації також є порушенням умов договору оренди, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18).

Оскільки орендар не виконав обов`язок по сплаті орендної плати з урахуванням її індексації, тобто допустив істотне порушення умов договору, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про розірвання договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ СП Дудківка , з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Також правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відмову в задоволенні позову про стягнення невиплаченої орендної плати за період з 2012 року до 2014 року у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності, про застосування якої просив відповідач.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, зокрема в тому контексті, який на думку позивача, свідчить про намір приховати договір купівлі-продажу та факт отримання дарувальником грошових коштів.

Доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосппідприємство Дудківка залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська