Постанова

від 01.04.2020 по справі 405/3763/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 405/3763/19

провадження № 61-21396св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М .Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство Східний гірничо-збагачувальний комбінат ,

третя особа - первинна профспілкова організація державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат Східної об`єднаної організації професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 серпня 2019 року в складі судді Шевченко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Чельник О. І., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат (далі - ДП СхідГЗК ), у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ ДП СхідГЗК від 23 квітня 2019 року № 212 о/с З особового складу про його звільнення відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України;

- поновити його на посаді заступника начальника автотранспортного господарства Інгульської шахти підприємства з 23 квітня 2019 року;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що з 19 квітня 2004 року позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах.

21 лютого 2019 року позивач отримав письмове попередження про зміну в організації виробництва і праці та припинення трудового договору відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Після ознайомлення з переліком вакантних посад на підприємстві позивач виявив бажання зайняти вакантну посаду заступника директора шахти із забезпечення виробництва та режиму, про що подав відповідну заяву, у якій вказував на наявність у нього двох фахових освіт.

Листом від 04 квітня 2019 року ДП СхідГЗК відмовив ОСОБА_1 у працевлаштуванні з посиланням на те, що в нього відсутня післядипломна освіта в галузі управління.

17 квітня 2019 рокупервинна профспілкова організація державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат ухвалила рішення, яким відмовила відповідачу в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем.

Наказом від 23 квітня 2019 року № 212 о/с Інгулецької шахти ДП СхідГЗК позивача звільнено у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що відповідач не запропонував іншу роботу на підприємстві, проте з наступного дня після його звільнення ввів до штатного розкладу Інгульської шахти нові вакансії та не врахував відсутність згоди профспілкового комітету, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 серпня 2019 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника начальника автотранспортного господарства Інгульської шахти ДП СхідГЗК з 23 квітня 2019 року. Стягнуто з ДП СхідГЗК на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 60 282 грн 53 коп. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу в сумі 15 657 грн 80 коп. допущено до негайного виконання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не було дотримано процедуру звільнення позивача, передбачену трудовим законодавством, оскільки розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, який є членом професійної спілки, всупереч офіційно наданій відмові виборного профспілкового органу, є грубим порушенням вимог чинного законодавства, а саме статті 43 КзПП України та статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу ДП СхідГЗК залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 серпня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про незаконність звільнення ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У листопаді 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ДП СхідГЗК на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 серпня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 листопада 2019 року , в якій заявник, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не має другої вищої освіти в галузі управління, а тому не відповідає кваліфікаційним вимогам посади заступника директора шахти із забезпечення виробництва та режиму. Крім того, кваліфікаційні вимоги до працівника визначаються його посадовою інструкцією, затвердженою генеральним директором ДП СхідГЗК , а довідник кваліфікаційних характеристик має лише рекомендаційний характер і не встановлює кваліфікаційні вимоги до посади, яку позивач виявив намір обіймати. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи трудовий спір, не з`ясували, чи містить рішення профспілкового комітету правове обґрунтування відмови в наданні згоди на звільнення позивача. Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету може бути зроблений лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин справи і підстав звільнення працівника.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито провадження у справі, витребувано її з суду першої інстанції та зупинено виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 серпня 2019 року в частині, яка не підлягає примусовому виконанню, до закінчення касаційного провадження.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У грудні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ДП СхідГЗК , третя особа - первинна профспілкова організація державного підприємства ДП СхідГЗК Східної об`єднаної організації професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, щощо ОСОБА_1 з 19 жовтня 2004 року працював у ДП СхідГЗК на різних посадах.

З 01 березня 2018 року позивач переведений на посаду заступника начальника автотранспортного господарства.

Відповідно до пункту 4 наказу ДП СхідГЗК від 09 січня 2019 року № 17 Про зміну в організації виробництва і праці та скорочення штату працівників Інгульської шахти ДП СхідГЗК у зв`язку зі змінами організації виробництва і праці виключено з 24 квітня 2019 року із штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців і робітників Інгульської шахти ДП СхідГЗК професії (посади), зокрема, заступника начальника автотранспортного господарства, яку обіймав позивач.

21 лютого 2019 року ОСОБА_1 отримав письмове попередження про зміну в організації виробництва і праці та наступне вивільнення відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

13 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив перевести його на посаду директора шахти із забезпечення виробництва та режиму Інгульської шахти.

Згідно листа від 04 квітня 2019 року № 15-10/2692 ДП СхідГЗК прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у переведенні на посаду заступника директора шахти із забезпечення виробництва та режиму Інгульської шахти, оскільки освітній рівень ОСОБА_1 не відповідає вимогам пункту 6.1 посадової інструкції в частині відсутності післядипломної освіти в галузі управління.

Відповідно до 6.1 посадової інструкції заступника директора шахти із забезпечення виробництва та режиму Інгульської шахти на вказану посаду призначається особа, яка має повну вищу освіту відповідного напрямку (магістр, спеціаліст). Післядипломну освіту в галузі управління.

У 2001 році ОСОБА_1 закінчив Кіровоградський кібернетико-технічний коледж на напрямком підготовки Економіка і підприємництво , отримав базову вищу освіту та здобув кваліфікацію бакалавра економіста-фінансиста. У 2006 році ОСОБА_1 закінчив Київський інститут міжнародної економіки та підприємництва за спеціальністю Економіка підприємства , отримав повну вищу освіту, здобув кваліфікацію економіст, викладач економіки. У 2010 році ОСОБА_1 закінчив Український політехнічний технікум за спеціальністю Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв , здобув кваліфікацію гірничий технік-електромеханік.

Згідно з витягом з протоколу профспілкового комітету Інгульської шахти ДП СхідГЗК від 17 квітня 2019 року щодо розгляду подання про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 постановлено не надавати згоди на звільнення позивача у зв`язку із порушенням адміністрацією вимог пункту 6.1.2 чинної Галузевої Угоди, укладеної між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Професійною спілкою працівників атомної енергетики та промисловості України щодо повідомлення Атомпрофспілки про проведення масового вивільнення працівників, а також невикористання роботодавцем 3-х місячного періоду для проведення переговорів та обміну інформацією для зниження рівня скорочення працівників, виконання заходів щодо забезпечення зайнятості і мінімізації негативних наслідків масових звільнень. Зазначено, що довідник кваліфікаційних характеристик професій, затверджених наказом Мінпаливенерго від 14 січня 2000 року № 62, не містить вимоги обов`язкової післядипломної освіти в галузі управління для професії заступник директора шахти із забезпечення виробництва і режиму . Крім того, профком з урахуванням наявності у ОСОБА_1 двох фахових освіт, в тому числі з вивченням дисциплін: менеджмент , управління персоналом , стратегія управління , організація виробництва , досвіду його роботи в гірничому виробництві та ставлення до роботи, вважає відмову в. о. генерального директора Шмельова Ю. А. в працевлаштуванні з формальним посиланням на посадову інструкцію безпідставною. З огляду на вищевикладене, профспілковий комітет не надав згоди на звільнення позивача і просив генерального директора ДП СхідГЗК особисто розглянути питання працевлаштування ОСОБА_1 на вакантну посаду заступника директора шахти із забезпечення виробництва і режиму відповідно до поданої заяви.

Наказом директора Інгульської шахти ДП СхідГЗК від 23 квітня 2019 року № 212 о/к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника автотранспортного господарства з 23 квітня 2019 року у зв`язку із скороченням чисельності за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, мова йде про те, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-491цс15.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що у відповідача мало місце скорочення чисельності працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а позивач відповідно до статті 49-2 КЗпП України був належним чином повідомлений про наступне звільнення. Після виявлення бажання зайняти вакантну посаду заступника директора шахти із забезпечення виробництва та режиму ОСОБА_1 отримав від ДП СхідГЗК відмову з посиланням на те, що освітній рівень позивача не відповідає вимогам пункту 6.1 посадової інструкції в частині відсутності післядипломної освіти в галузі управління.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах п`ятнадцять, вісімнадцять, дев`ятнадцять, двадцять постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів (зі змінами та доповненнями), розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 та 43-1 КЗпП України.

Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві і членом якої є працівник.

Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення з роботи є підставою для поновлення працівника на роботі.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого про визнання незаконним та скасування наказу ДП СхідГЗК від 23 квітня 2019 року № 212 о/с про припинення трудового договору ОСОБА_1 , оскільки у порушення частин першої та сьомої статті 43 КЗпП України звільнення відбулось без попередньої згоди виборного профспілкового органу.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пунктів 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі Порядок), нарахування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу проводиться, виходячи із заробітної плати за два останні повні місяці роботи, які передували місяцю звільнення.

Встановивши, що відповідач під час звільнення позивача порушив норми трудового законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ДП СхідГЗК на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у визначеному судом розмірі, який правильно обраховано у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Доводи касаційної скарги ДП СхідГЗК з посиланням на те, що рішення профспілкового комітету є необґрунтованим, а тому не може бути підставою для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними, та такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі, в тому числі вказаного рішення профспілки, що відповідно до статті 400 ЦПК знаходиться поза межами повноважень касаційного суду.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року зупинено виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 серпня 2019 року в частині, що не підлягає примусовому виконанню, до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення у цій частині підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 серпня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 листопада 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 серпня 2019 року в частині, що не підлягає примусовому виконанню.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов