Постанова

від 08.04.2020 по справі 359/3280/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 359/3280/16-ц

провадження № 61-5231св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Кортенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Служби автомобільних доріг у Київській області,

відповідачі: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , товариство з обмеженою відповідальністю Центр Девелопмент АГ , публічне акціонерне товариство Українська залізниця , приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Козій Анна Володимирівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 26 липня 2018 року у складі судді Борця Є. О. та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у складі колегії суддів:

Іванченка М. М., Рубан С. М., Желепи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року перший заступник прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Служби автомобільних доріг у Київській області, звернувся до суду з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , товариство з обмеженою відповідальністю ЦентрДевелопмент АГ (далі - ТОВ ЦентрДевелопмент АГ ), публічне акціонерне товариство Українська залізниця (далі - ПАТ Українська залізниця ), приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Козій А. В., про визнання недійсним розпорядження та наказів місцевих органів виконавчої влади, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та витребування цих об`єктів нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що у постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Київській області перебувала земельна ділянка площею 82,6 га з цільовим призначенням для розміщення доріг на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

13 травня 2008 року Служба автомобільних доріг у Київській області видала ТОВ Медіа-Інвест та ТОВ ЦентрДевелопмент АГ дозволи

№ 0041/02/05-08, № 0042/01/05-07-1, № 0043/01/05-08-2 на розміщення комплексів дорожнього сервісу на земельних ділянках загальною площею 13,5 га, розташованих вздовж автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський .

18 липня 2008 року Державна служба автомобільних доріг України надіслала Службі автомобільних доріг у Київській області листи

№ 1/7/3-1026/04, № 1/7/3-1028/04 та № 1/7/3-1029/04, в яких не заперечувала проти вилучення вказаних земельних ділянок зі складу земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства і передачі цих об`єктів нерухомого майна ТОВ Медіа-Інвест та ТОВ ЦентрДевелопмент АГ у довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва і експлуатації автоцентру, станції технічного обслуговування, автомийки, шиномонтажу, майданчиків для тимчасової зупинки транспорту та пункту харчування.

20 серпня 2008 року Служба автомобільних доріг у Київській області надіслала Бориспільській районній державній адміністрації листи

№ 17с/1798, № 17с/1799 та № 17с/1800, в яких просила припинити право постійного користування земельними ділянками загальною площею 13,5 га, розташованими вздовж автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський .

Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації № 6087 від 24 вересня 2008 року був затверджений проект землеустрою щодо припинення права Служби автомобільних доріг у Київській області на постійне користування земельними ділянками загальною площею 13,5 га та передачі цих об`єктів нерухомого майна до земель запасу Гірської сільської ради Бориспільського району.

Іншими розпорядженнями Бориспільської районної державної адміністрації № 5101 - № 5108 від 29 грудня 2012 року були надані дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

Наказами Головного управління Держземагентства у Київській області

№ КИ/3220883200:02:004/00011580, № КИ/3220883200:02:003/00011581,

№ КИ/3220883200:02:002/00011582 - № КИ/3220883200:02:002/00011587

від 26 грудня 2013 року проекти землеустрою були затверджені: у власність ОСОБА_3 була передана земельна ділянка площею 1,4880 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0249, у власність

ОСОБА_1 - земельна ділянка площею 1,3119 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0250, у власність ОСОБА_5 - земельна ділянка площею 1,9449 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0251, у власність ОСОБА_6 - земельна ділянка площею 1,9520 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0252, у власність ОСОБА_8 - земельна ділянка площею 1,4030 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0253, у власність ОСОБА_7 - земельна ділянка площею 1,9295 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0254, у власність ОСОБА_2 - земельна ділянка площею 1,4527 га з кадастровим номером 3220883200:02:003:1100 та у власність

ОСОБА_9 - земельна ділянка площею 1,4780 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0103 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

Після цього ОСОБА_3 здійснив поділ земельної ділянки площею 1,4880 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0249 на дві земельні ділянки площею 1,4864 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0255 та площею 0,0016 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0105 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

ОСОБА_1 здійснив поділ земельної ділянки площею 1,3119 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0250 на дві земельні ділянки площею 1,2761 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0256 та площею 0,0358 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0106 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гірської сільської ради Бориспільського району. ОСОБА_2 здійснила поділ земельної ділянки площею

1,4527 га з кадастровим номером 3220883200:02:003:1100 на дві земельні ділянки площею 1,4467 га з кадастровим номером 3220883200:02:003:0260 та площею 0,006 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0107 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

В подальшому ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відчужили у власність ТОВ ЦентрДевелопмент АГ земельні ділянки площею 1,9449 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0251, площею 1,9520 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0252, площею 1,4030 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0253, площею 1,4864 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0255, площею 1,2761 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0256, площею 1,4467 га з кадастровим номером 3220883200:02:003:0260 та площею 1,4780 га з кадастровим номером 3220883 200:02:004:0103 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гірської сільської ради Бориспільського району. ОСОБА_7 подарував ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,9295 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0254 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

Служба автомобільних доріг у Київській області є державною організацією, яка володіє, користується та розпоряджається майном виключно за погодженням Державної служби автомобільних доріг України. Таке погодження було відсутнє. Навпаки, 17 вересня 2008 року Державна служба автомобільних доріг України надіслала Бориспільській районній державній адміністрації лист № 1/7.3-6-2237, в якому відкликала листи

№ 1/7/3-1026/04, № 1/7/3-1028/04 та № 1/7/3-1029/04 від 18 липня 2008 року та наполягала вжити невідкладних заходів щодо припинення процедури вилучення земельних ділянок. Ці земельні ділянки належали до земель транспорту та не могли бути приватизовані для ведення особистого селянського господарства.

Повноваження щодо розпорядження землями державної власності для потреб транспорту належали до компетенції Київської обласної державної адміністрації, а не Бориспільської районної державної адміністрації. Ці обставини свідчать про те, що припинення права Служби автомобільних доріг у Київській області на постійне користування земельними ділянками загальною площею 13,5 га, розташованими вздовж автомобільної дороги

М-03 Київ-Харків-Довжанський , та подальша передача цих об`єктів нерухомого майна у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 . ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були здійснені з численними порушеннями земельного законодавства.

Перший заступник прокурора Київської області просив визнати недійсним розпорядження Бориспільської РДА № 6087 від 24 вересня 2008 року, визнати недійсними накази Головного управління Держземагентства у Київській області № КИ/3220883200:02:004/00011580,

№ КИ/3220883200:02:003/00011581, № КИ/3220883200:02:002/00011582 -

№ КИ/3220883200:02:002/00011587 від 26 грудня 2013 року, скасувати рішення про державну реєстрацію за ТОВ ЦентрДевелопмент АГ права власності на земельні ділянки площею 1,9449 га з кадастровим номером 3220883200:02: 002:0251, площею 1,9520 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0252, площею 1,4030 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0253, площею 1,4864 га з кадастро-вим номером 3220883200:02:002:0255, площею 1,2761 га з кадастровим номером 3220883 200:02:002:0256, площею 1,4467 га з кадастровим номером 3220883200:02:003:0260 та площею 1,4780 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0103, за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 1,9295 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0254, за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею

0,0016 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0105, за

ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0358 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0106 та за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,006 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0107 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гірської сільської ради Бориспільського району; а також витребувати ці об`єкти нерухомого майна з чужого незаконного володіння ТОВ ЦентрДевелопмент АГ ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 22 травня 2018 року провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію за ТОВ ЦентрДевелопмент АГ права власності на земельні ділянки та витребування цих об`єктів нерухомого майна з чужого незаконного володіння цього господарського товариства закрито. Залучено ТОВ ЦентрДевелопмент АГ до участі у справі в якості третьої особи.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 13 липня 2018 року, занесеною до протоколу судового засідання,

ПАТ Українська залізниця залучено до участі у справі в якості третьої особи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 26 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора в частині визнання недійсними розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 6087 від 24 вересня 2008 року суд першої інстанції вважав, що позивач звернувся із даним позовом до суду із пропуском строку та підстав для його поновлення суд не вбачав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог прокурора в частині вимог про скасування рішень про державну реєстрацію спірних земельних ділянок за відповідачами та визнання недійсними та наказів Головного управління Держземагентства у Київській області № КИ/3220883200:02:004/00011580, № КИ/3220883200:02:003/00011581, № КИ/3220883200:02:002/00011582,

№ КИ/3220883200:02:002/00011587 від 26 грудня 2013 року , місцевий суд виходив із того, що оспорювані розпорядження та накази, на підставі яких було видано спірні рішення про державну реєстрацію, Бориспільської районної державної адміністрації та накази Головного управління Держземагентства у Київській області є чинними та не скасовані.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині витребування земельних ділянок суд першої інстанції виходив з того, що підстави набуття відповідачами права власності на земельні ділянки не припинені: не скасовані та не визнані недійсними, а відтак суд першої інстанції вважав, що вимоги про витребування земельних ділянок не ґрунтуються на законі.

Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області залишено без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 26 липня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

07 березня 2019 року перший заступник прокурора Київської області через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди в порушення вимог статей 256, 261 ЦК України не з?ясували дійсного моменту початку відліку строку позовної давності стосовно кожної позовної вимоги та не ідентифікували, коли саме особа, чиє право порушене, довідалась про обставини, викладені у позовній заяві стосовно усіх фактів виявлених порушень в діях кожного із відповідачів окремо. Оскільки 17 вересня 2008 року, тобто ще за 7 днів до видання оскаржуваного розпорядження, державна служба автомобільних доріг України надіслала Бориспільській райдержадміністрації листа за

№ 1/7.3-6-2237, у якому Укравтодор відкликав листи-погодження

№ № 1/7/3-1026/04, 1/7/3-1028/04, 1/7/3-1029/04 від 18 липня 2008 року та наполягав на вжитті невідкладних заходів щодо припинення процедури вилучення земельних ділянок з постійного користування Служби автомобільних доріг у Київській області. За таких обставин надуманими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, є твердження судів попередніх інстанцій про поінформованість Укравтодору, Служби та Київської облдержадміністрації про видання оскаржуваного індивідуального акту органу виконавчої влади та незаконне припинення речового права Служби ще з вересня 2008 року, оскільки будь-яких доказів інформування останніх про видане розпорядження відповідачами до суду не надано та матеріали справи не містять.

Доводи інших учасників справи

23 квітня 2019 року представник ТОВ ЦентрДевелопмент АГ - адвокат Жидченко К. П. через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

У квітні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги першого заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня

2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, дійшла висновку, що касаційна скарга першого заступника прокурора Київської області підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що згідно копій державного акта на право постійного користування землею серії

І-КВ № 003611 від 09 листопада 2000 року, наказу Міністра транспорту України № 518 від 01 червня 2001 року та наказу голови Державної служби автомобільних доріг України № 155 від 05 квітня 2003 року, у постійному користуванні Служби автомобільних доріг у Київській області перебувала земельна ділянка площею 82,6 га з цільовим призначенням для розміщення доріг на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

20 серпня 2008 року Служба автомобільних доріг у Київській області надіслала Бориспільській районній державній адміністрації листи

№ 17с/1798, № 17с/1799 та № 17с/1800, в яких просила припинити право постійного користування земельними ділянками загальною площею 13,5 га, розташованими вздовж автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський .

Розпорядженнями Бориспільської районної державної адміністрації № 5786 № 5788 від 03 вересня 2008 року надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо припинення права Служби автомобільних доріг у Київській області на постійне користування земельними ділянками.

Державною Службою автомобільних доріг України направлено до Бориспільської районної державної адміністрації листа за № 1/7.3-6-2237

від 17 вересня 2008 року згідно якого Укравтодор відкликає листи

№ 1/7.3-6-1026/04, № 1/7.3-6-1028/04, № 1/7.3-6-1029/04, № 1/7.3-6-1031/04

від 18 липня 2008 року та просить прийняти невідкладні заходи щодо припинення процедури вилучення земельних ділянок.

Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації № 6087 від 24 вересня 2008 року затверджено проект землеустрою щодо припинення Служби автомобільних доріг у Київській області на право постійного користування земельною ділянкою. Земельні ділянки загальною площею 13,5 га, розташовані вздовж автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський , передано до земель запасу Гірської сільської ради Бориспільського району.

Розпорядженнями Бориспільської районної державної адміністрації

№ 5101 № 5108 від 29 грудня 2012 року надано ОСОБА_2 ,

ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

Наказами ГУ Держземагентства у Київській області

№ КИ/3220883200:02:004/ 00011580, № КИ/3220883200:02:003/00011581,

№ КИ/3220883200:02:002/00011582, № КИ/ 3220883200:02:002/00011587

від 26 грудня 2013 року затверджено проекти землеустрою та надано у власність земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гірської сільської ради Бориспільського району:

- ОСОБА_3 передана земельна ділянка площею 1,4880 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0249;

- ОСОБА_1 - земельна ділянка площею 1,3119 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0250;

- ОСОБА_5 - земельна ділянка площею 1,9449 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0251;

- ОСОБА_6 - земельна ділянка площею 1,9520 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0252;

- ОСОБА_8 земельна ділянка площею 1,4030 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0253;

- ОСОБА_7 - земельна ділянка площею 1,9295 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0254;

- ОСОБА_2 - земельна ділянка площею 1,4527 га з кадастровим номером 3220883200:02:003:1100;

- ОСОБА_9 земельна ділянка площею 1,4780 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0103.

ОСОБА_3 здійснив поділ земельної ділянки площею 1,4880 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0249 на дві земельні ділянки площею 1,4864 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0255 та площею 0,0016 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0105 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

В свою чергу ОСОБА_1 здійснив поділ земельної ділянки площею 1,3119 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0250 на дві земельні ділянки площею 1,2761 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0256 та площею 0,0358 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0106 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гірської сільської ради Бориспільського району,

ОСОБА_2 здійснила поділ земельної ділянки площею 1,4527 га з кадастровим номером 3220883200:02:003:1100 на дві земельні ділянки площею 1,4467 га з кадастровим номером 3220883200:02:003:0260 та площею 0,006 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0107 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

Згідно копій актів прийому-передачі земельних ділянок від 02 квітня

2014 року ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 передали у власність

ТОВ ЦентрДевелопмент АГ земельні ділянки площею 1,9449 га з кадастровим номером 3220883200:02:002: 0251, площею 1,9520 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0252, площею 1,4030 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0253, площею 1,4864 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0255, площею 1,2761 га з кадастровим номером 3220883 200:02:002:0256, площею 1,4467 га з кадастровим номером 3220883200:02:003:0260 та площею 1,4780 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0103 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

03 червня 2014 року ОСОБА_7 уклав з ОСОБА_4 договір дарування земельної ділянки, за яким ОСОБА_7 безоплатно відчужив у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,9295 га з кадастровим номером 3220883200:02:002:0254 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

02 квітня 2018 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали з ПАТ Укрзалізниця договори купівлі-продажу земельних ділянок, за якими вони відчужили у власність ПАТ Укрзалізниця земельні ділянки площею 0,0016 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0105, площею 0,0358 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0106 та площею 0,006 га з кадастровим номером 3220883200:02:004: 0107 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що в частині позовних вимог про визнання недійсними розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 6087 від 24 вересня 2008 року та наказів Головного управління Держземагентства у Київській області

№ КИ/3220883200:02:004/00011580, № КИ/3220883200:02:003/00011581,

№ КИ/3220883200:02:002/00011582, № КИ/3220883200:02:002/00011587

від 26 грудня 2013 року позивач пропустив строк позовної давності, підстав для його поновлення суд не вбачав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог прокурора в частині вимог про скасування рішень про державну реєстрацію спірних земельних ділянок за відповідачами, місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оспорювані розпорядження, на підставі яких було видано спірні рішення про державну реєстрацію, Бориспільської районної державної адміністрації та накази Головного управління Держземагентства у Київській області є чинними та не скасовані.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині витребування земельних ділянок суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що підстави набуття відповідачами права власності на земельні ділянки не припинені: не скасовані та не визнані недійсними. А відтак суди вважали, що вимоги про витребування земельних ділянок не ґрунтуються на законі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Пунктом а статті 141, частиною третьою, четвертою статті 142 ЗК України в редакції, чинній на час припинення права постійного користування спірними земельними ділянками визначено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснювалось за його заявою до власника земельної ділянки, який приймав рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляв органи державної реєстрації.

Згідно з абзацом 2 частини першої та частини другої статті 20, частини другої статті 71 ЗК України в редакції, чинній на час приватизації спірних земельних ділянок, до земель дорожнього господарства належали землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв`язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землями, що знаходились за межами смуг відведення, якщо на них були розміщені споруди, що забезпечували функціонування автомобільних доріг. Водночас, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснювалась за проектами землеустрою щодо їх відведення, затвердженими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених законом.

Згідно пункту 5.2 Положення про Службу автомобільних доріг у Київській області, ця Служба володіє, користується та розпоряджається майном за погодженням Укравтодору, вчиняючи щодо нього будь-які дії згідно із законодавством.

Судами встановлено, що 17 вересня 2008 року Державна служба автомобільних доріг України надіслала Бориспільській районній державній адміністрації лист № 1/7.3-6-2237, у якому Укравтодор відкликала листи

№ 1/7/3-1026/04, № 1/7/3-1028/04 та № 1/7/3-1029/04 від 18 липня 2008 року та наполягала на вжитті невідкладних заходів щодо припинення процедури вилучення земельних ділянок з постійного користування Служби автомобільних доріг у Київській області.

Згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, що перебувають у користуванні Служби автомобільних доріг у Київській області, а також довідок з державної статистичної звітності форми 6-зем, спірні земельні ділянки відносяться до угідь, представлених як сіножаті, та є землями сільськогосподарського призначення.

Відповідно до копії державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ № 003611 від 09 листопада 2000 року до припинення права постійного користування цільовим призначенням цих земельних ділянок було розміщення доріг.

Після припинення права постійного користування, спірні земельні ділянки були залишені в категорії земель - землі автомобільного транспорту.

За таких обставин, судами правильно вказано, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що цільове призначення цих земельних ділянок у встановленому порядку було змінено з земель автомобільного транспорту на ведення особистого селянського господарства.

З урахуванням викладених обставин суд першої інстанції, з висновком кого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що припинення права Служби автомобільних доріг у Київській області на постійне користування земельною ділянкою та подальша приватизація її відповідачами суперечить пункту а статті 141, частині третій та четвертій статті 142 ЗК України, абзацу 2 частини першої та частини другої статті 20, частині другій статті 71 цього ж Кодексу.

З огляду на викладене вище, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності порушених прав позивачів та правових підстав для звернення останніх до суду з цим позовом.

Матеріали справи свідчать і судами попередніх інстанцій установлено, що відповідачами подано заяви про застосування позовної давності до вирішення спору.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Якщо позовні вимоги визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами довідалася та могла довідатися у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Скаржник стверджує, що про прийняття оскаржуваного розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 6087 від 24 вересня 2008 року позивачу не було відомо, оскільки 17 вересня 2008 року, тобто ще за 7 днів до видання оскаржуваного розпорядження, державна служба автомобільних доріг України надіслала Бориспільській райдержадміністрації листа за № 1/7.3-6-2237, у якому Укравтодор відкликав листи-погодження № № 1/7/3-1026/04, 1/7/3-1028/04,

1/7/3-1029/04 від 18 липня 2008 року та наполягав на вжитті невідкладних заходів щодо припинення процедури вилучення земельних ділянок з постійного користування Служби автомобільних доріг у Київській області.

Оскільки право власності Служби автомобільних доріг у Київській області на спірні земельні ділянки було порушено в момент її вибуття з її користування у володіння інших осіб, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з власності у володіння іншої особи.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження

№ 12-128гс19), відступивши від висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 серпня

2018 року у справі № 711/802/17 та від 06 червня 2018 року у справі № 520/14722/16-ц.

Судом першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановив, що у Служби автомобільних доріг у Київській області та у прокурора виникло право на звернення до суду з позовом в інтересах держави у вересні 2008 року, з моменту коли стало відомо Службі автомобільних доріг у Київській області та Київській ОДА про порушення державних інтересів щодо права на вищезазначені земельні ділянки, що зокрема підтверджується листом Державної служби автомобільних доріг України № 1/7.3-6-2237 від 17 вересня 2008 року. Суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 6087 від 24 вересня 2008 року, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності про застосування якого заявлено відповідачами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із даним позовом до суду у квітні 2016 року тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку звернення до суду. При цьому матеріали справи не містять доказів поважності причин його пропуску.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Dacia S.R.L. проти Молдови від 18 березня 2008 року ( Dacia S.R.L. v. Moldova , заява

№ 3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян сам по собі суперечить статті 6 Конвенції, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування того, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов`язку додержувати установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку ЄСПЛ, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§ 76). ЄСПЛ констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або повинні були би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77).

Що стосується позовних вимог прокурора в частині вимог про скасування рішень про державну реєстрацію спірних земельних ділянок за відповідачами, визнання наказів ГУ Держземагентства у Київській області недійсними та витребування земельних ділянок з незаконного володіння колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У наведеній справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції .

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України суд акцентує увагу на Рішення Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року у справі Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії , виходячи зі змісту пунктів 32-35 якого, звертаючись із заявою до уповноважених органів та, виконуючи визначені чинним законодавством умови, та, дотримуючись відповідного порядку, відповідач мав право очікувати про набуття майнового права в значенні статті 1 Першого Протоколу Конвенції.

Європейський суд з прав людини в Рішенні Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії також зазначив про те, що є неприпустимими визнання недійсним договору, відповідно до якого покупець отримав певні права від держави, та подальше позбавлення його цього права на підставі того, що державний орган порушив закон.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 07 грудня 1976 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 січня 1986 року).

Таким чином, відповідачі, які діяли добросовісно, виконували всі передбачені законодавством дії щодо отримання у власність земельних ділянок не повинні нести відповідальність за помилки допущені органами державної влади, якщо такі були, при відведенні земельної ділянки.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в частині скасування рішень про державну реєстрацію за відповідачами та визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області зважаючи на те, що розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації, на підставі якого було видано оспорювані накази та прийнято рішення про державну реєстрацію, не скасоване.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові в частині витребування земельних ділянок, оскільки підстави набуття відповідачами права власності на земельні ділянки не припинені: не скасовані та не визнані недійсними, а тому, вони на час відчуження спірних земельних ділянок були правомочними власниками нерухомого майна.

Аргументи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій неправильно визначено початок перебігу строку позовної давності є безпідставними, оскільки як прокурору Київської області та і Службі автомобільних доріг у Київській області було відомо про вибуття спірних земельних ділянок із власності Служби автомобільних доріг у Київській області ще у 2010 році, що підтверджується судовими рішення у справах

№ № 8/176-10, 30/153.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської областізалишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 26 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду

від 31 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. коротун В. П. Курило