Постанова
від 02.04.2020 по справі 910/15258/17
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/15258/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - не з'явився,

третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновація Інвест Компані"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 (Кравчук Г. А., Куксов В. В., Козир Т. П.) і рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 (суддя Паламар П. І.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Фармак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновація Інвест Компані"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: 1) Київської міської ради, 2) Подільської районної у м. Києві державної адміністрації,

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Фармак" (далі - ПАТ "Фармак") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновація Інвест Компані" (далі - ТОВ "Інновація Інвест Компані") про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Інновація Інвест Компані" будівлі загальною площею 1 789,3 кв.м, яка розташована в місті Києві по вулиці Фрунзе, 64 А.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі № 32/95 ПАТ "Фармак" є власником будівлі, яка вибула з його володіння поза його волею, а тому спірна будівля відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України підлягає витребуванню від ТОВ "Інновація Інвест Компані" як від добросовісного набувача за Договором купівлі-продажу від 22.08.2008.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 910/15258/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Фармак" у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що установлені обставини у цій справі свідчать про одночасне існування у позивача та відповідача рівносильних документів, на які вони спираються як на підтвердження свого права власності на майно. Тобто, фактично між сторонами існує спір про право. Тому за висновком господарського суду першої інстанції вимога про витребування майна з чужого володіння не забезпечує ефективного відновлення прав сторін, оскільки повинна спиратись на встановлений титул, що є спірним на цей час.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 910/15258/17. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "Інновація Інвест Компані" будівлю, яка розташована в місті Києві по вул. Фрунзе 64 А, загальною площею 1789,3 кв.м.

Ухвалюючи зазначену постанову, апеляційний господарський суд констатував, що ПАТ "Фармак" є власником спірного майна з 31.12.1992. При цьому, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд свій висновок мотивував тим, що спірна будівля, яка розташована за адресою: вул. Фрунзе, 64 А і будинок за адресою: вул. Фрунзе, 64 Ц є одним і тим самим об'єктом нерухомості, на який позивач набув право власності, а включення Подільською районною у місті Києві радою будівлі за адресою вул. Фрунзе, 64 Ц із площею 1 893 кв. м до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, не змінило право власності позивача на спірну будівлю, а отже ПАТ "Фармак" є єдиним власником цієї будівлі, яка знаходиться у ТОВ "Інновація Інвест Компані".

2.3. Постановою Верховного Суду від 08.08.2018 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 у справі № 910/15258/17, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду, Верховний Суд зазначив, що установивши, що позивач є власником спірної будівлі на підставі наказу Фонду державного майна України від 31.12.1992 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі № 32/95, яке набрало законної сили, а також врахувавши довідку Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 17.02.2015 № 1926, апеляційний суд дійшов висновку про те, що право власності на спірну будівлю виникло у позивача 31.12.1992, а чинне законодавство на той час не передбачало проведення реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, відтак ця будівля підлягає витребуванню з володіння відповідача.

Верховний Суд погодився з наведеними висновками апеляційного господарського суду, оскільки згідно з установленими обставинами вбачається, що належне позивачу майно вибуло з його володіння поза його волею, тобто право власності позивача є порушеним, а тому наявні підстави для витребування будівлі від відповідача, як добросовісного її набувача за відповідним договором. Також Верховним Судом зазначено, що апеляційний суд правильно вказав про те, що нерухоме майно за адресою: вул. Фрунзе, 64 А та вул. Фрунзе, 64 Ц, є одним і тим самим будинком, оскільки згідно з поданими сторонами доказами у справі будинку за адресою: вул. Фрунзе, 64 Ц ніколи не існувало, що спростовує доводи відповідача про те, що він придбав будівлю раніше, ніж позивач набув на неї право власності.

В той же час, судом першої інстанції встановлено, що відповідач в ході розгляду справи у суді першої інстанції заявив клопотання про застосування строку позовної давності. Проте апеляційний суд, дійшовши висновку про те, що права позивача було порушено, не врахував того, що відповідачем було заявлено клопотання про застосування позовної давності. Таким чином, суд апеляційної інстанції не врахував, не перевірив, чи дійсно відповідачем було подане клопотання суду першої інстанції щодо спливу позовної давності та коли саме, у разі його наявності суду апеляційної інстанції належало визначити початок перебігу строку позовної давності, оскільки він має важливе значення для правильного вирішення спору, отже апеляційний суд припустився порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

2.4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 910/15258/17 змінено в мотивувальній частині, викладено її в редакції постанови. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 910/15258/17 залишено без змін.

Ухвалюючи зазначену постанову, апеляційний господарський суд установив, що позивач довідався або міг довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, ще при розгляді Окружним адміністративним судом м. Києва справи № 826/3370/13-а у 2013 році, а з позовною заявою у цій справі позивач звернувся у вересні 2017 року. Тому за висновком апеляційного господарського суду позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Крім того, позивачем не надано належних та обґрунтованих доказів поважності причин пропуску строку позовної давності ні під час розгляду справи в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій, так само як і не було подано належних доказів на підтвердження наявності вказаних обставин. Враховуючи установлення судом обставин порушення прав позивача, та з огляду на те, що позовна давність спливла і про це зроблено заяву належним відповідачем у справі, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову у зв'язку із спливом позовної давності, з огляду на відсутність поважних причин її пропущення позивачем.

2.5. Постановою Верховного Суду від 05.12.2018 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017, а справу № 910/15258/17 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця. Під час розгляду цієї справи сам позивач наголосив про те, що ТОВ "Інновація Інвест Компані" зверталось до Господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ "Фармак" у справі № 910/18694/15, у якому, зокрема, просило зобов'язати ПАТ "Фармак" не чинити перешкод у користуванні нежитловою будівлею № 64 літ. "Ц" по вул. Фрунзе у місті Києві, тобто, як встановлено судами у цій справі, тією ж будівлею, яка є предметом спору і у даній справі.

Разом з тим, у суді касаційної інстанції представник позивача зазначив, що саме позивач охороняє спірне нерухоме майно та не допускає до цього майна відповідача. Однак ні суд першої, ні суд апеляційної інстанцій наведеним обставинам оцінки не надали та вирішили спір, не з'ясувавши, чи вибуло спірне нерухоме майно з володіння позивача і чи перебуває воно у фактичному володінні відповідача, що відповідно до статей 387, 388 Цивільного кодексу України є обов'язковою умовою для звернення з віндикаційним позовом.

2.6. За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 910/15258/17, відмовлено ПАТ "Фармак" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій установили, що спірне майно фактично перебуває у володінні позивача, який здійснює над ним постійний оперативний контроль. Той факт, що право власності на це майно зареєстровано також за відповідачем, сам по собі не свідчить про вибуття його з володіння позивача. Ураховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що спірне майно з володіння позивача не вибуло та не перебуває у володінні відповідача, тому підстави для задоволення позову про його витребування з чужого незаконного володіння відсутні.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 і рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 у справі № 910/15258/17, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ТОВ "Інновація Інвест Компані" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019, а мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 у справі № 910/15258/17 змінити. А саме, виключити з мотивувальної частини рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 у справі № 910/15258/17 посилання на фактичне володіння ПАТ "Фармак" будівлею, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 64-Ц, як на підставу відмови в позові. Підставами для відмови у задоволенні позову ПАТ "Фармак" до ТОВ "Інновація Інвест Компані" про витребування майна з чужого незаконного володіння зазначити: пропуск ПАТ "Фармак" позовної давності на звернення до суду з позовом про витребування майна; недоведеність ПАТ "Фармак" належними та допустимими доказами факту виникнення в нього права власності на будівлю, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 64-Ц, з 31.12.1992; неможливість витребування будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 64-Ц, у добросовісного набувача - ТОВ "Інновація Інвест Компані", оскільки вона була продана у порядку, встановленому для виконання судових рішень; інші підстави, викладені в касаційній скарзі, а також в поданих відповідачем до Господарського суду міста Києва відзиві на позов та в запереченні на відповідь на відзив.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Інновація Інвест Компані" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та в результаті неправильного застосування норм матеріального права. На думку скаржника, господарськими судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статтю 388 Цивільного кодексу України. При цьому, ТОВ "Інновація Інвест Компані" зазначає, що, ухваливши оскаржувані судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій фактично не вирішили спір по суті, оскільки залишається правова невизначеність, хто з учасників справи має право володіти, користуватися та розпоряджатися спірною будівлею та чи є підстави для витребування її у добросовісного відповідача. Також скаржник наголошує, що ТОВ "Інновація Інвест Компані" придбало за відплатним договором нерухоме майно особи, яка мала право його відчужувати, та яка набула його у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а тому положення статті 388 Цивільного кодексу України до спірного майна не підлягають застосуванню. Крім того, позов було заявлено із пропуском строку позовної давності, а про застосування наслідків пропуску позовної давності відповідачем заявлено у відповідній заяві, поданій до суду першої інстанції. Таким чином, на думку скаржника, наявні підстави для відмови у позові з підстав пропуску позовної давності, а також з підстав неможливості витребування спірної будівлі, оскільки вона була продана у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Фармак" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій без змін. Зокрема, ПАТ "Фармак" зазначає, що застосування статей 387 і 388 Цивільного кодексу України передбачає однакову обов'язковість з'ясування, чи вибуло майно з володіння особи. При цьому, різниця у застосуванні цих норм полягає лише в тому, добросовісно воно вибуло з володіння, чи ні. Крім того, враховуючи наявність у обох учасників спору реєстрації права власності на спірну будівлю, на думку ПАТ "Фармак", не підлягає застосуванню до цих правовідносин принцип реєстраційного підтвердження володіння. Також ПАТ "Фармак" зазначає, що господарськими судами відмовлено у задоволенні позовних вимог, тому відсутні підстави для розгляду питання про позовну давність.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивач є правонаступником Акціонерного товариства "Фірма Фармак", до статутного фонду якого, згідно з наказом Фонду державного майна України "Про внесення змін та доповнень до засновницьких документів акціонерної фірми "Фармак" від 31.12.1992 № 590, передано у власність будівлю, загальною площею 1 789,3 кв. м, яка розташована в м. Києві по вулиці Фрунзе, 64-А, інвентарний номер 13445.

4.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі № 32/95 визнано за Відкритим акціонерним товариством "Фармак" (найменування організаційно-правової форми якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Фармак") право власності на будівлю, яку позивач зареєстрував 29.12.2011 у встановленому законом порядку.

4.4. Одночасно судами установлено, що рішенням Київської міської ради "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" від 27.12.2001 № 208/1642 було затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва та будинків, які визнані непридатними для проживання, але не переведені у нежитловий фонд (мешканці відселені), до якого, серед іншого, пунктом 88 віднесено будинок по вул. Фрунзе, 64-А.

4.5. Відповідно до рішення Подільської районної у місті Києві ради від 27.11.2003 № 166 нежила будівля за адресою вул. Фрунзе, 64 літера А підлягала викупу Приватним підприємством "АВК - 2000" (далі - ПП "АВК - 2000").

4.6. Рішенням Подільської районної у місті Києві ради № 265 від 22.07.2004 змінено адресу переданої ПП "АВК - 2000" будівлі на Фрунзе, 64-Ц, замість Фрунзе, 64-А.

4.7. Рішенням Київської міської ради "Про внесення змін до рішення Київради від 29.11.2001 № 51/1585 та до рішення Київради від 27.12.2001 № 208/1642 з питань формування комунальної власності міста Києва" від 21.04.2005 № 282/2857 у додатку 8 до рішення (таблиця 6, розділ "Будинки, які визнані непридатними для проживання, але не переведені в нежитловий фонд (мешканці відселені)") позиції 88 та 104 викладено в такій редакції: "пункт 88 нежилий будинок за адресою: вул. Фрунзе, 64 літера-Ц".

4.8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2007 у справі № 2/394, визнано укладеним між Приватним підприємством "Ачи-Кале" (далі - ПП "Ачи-Кале") та Відділом приватизації комунального майна Подільського району м. Києва договір купівлі-продажу нерухомого майна по вул. Фрунзе 64, літера Ц, в м. Києві загальною площею 1 893,4 кв.м у запропонованій ПП "Ачи-Кале" редакції, що викладена у зазначеному рішенні суду.

4.9. 22.08.2008 між ПП "Ачи-Кале" (Продавець) та ТОВ "Інновація Інвест Компані" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилої будівлі, згідно з яким продавець відчужив на користь покупця нежилу будівлю (літера Ц) в м. Києві по вул. Фрунзе, 64.

4.10. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2013 у справі № 826/3370/13-а установлено, що будинок за адресою вул. Фрунзе, 64-А та будинок по вул. Фрунзе, 64-Ц є однією і тією ж будівлею.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову у справі є вимога ПАТ "Фармак" про витребування на підставі статті 388 Цивільного кодексу України з незаконного володіння ТОВ "Інновація Інвест Компані" будівлі, загальною площею 1 789,3 кв. м, яка розташована в м. Києві по вулиці Фрунзе, 64-А.

5.3. Верховний Суд, скасовуючи постановою від 05.12.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 та передаючи справу № 910/15258/17 на новий розгляд до місцевого господарського суду, зазначив, що господарськими судами попередніх інстанцій при розгляді справи не було установлено, чи вибуло спірне нерухоме майно з володіння позивача і чи перебуває воно у фактичному володінні відповідача, що відповідно до статей 387, 388 Цивільного кодексу України є обов'язковою умовою для звернення з віндикаційним позовом.

5.4. Частиною 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

5.5. Таким чином для правильного вирішення цього спору між сторонами господарським судам необхідно було установити, чи вибуло спірне нерухоме майно з володіння позивача і чи перебуває воно у фактичному володінні відповідача.

5.6. На виконання зазначеної вказівки господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що будівля загальною площею 1 789,3 кв. м по вул. Фрунзе, 64-А у м. Києві не вибула з володіння позивача та перебуває у фактичному володінні останнього.

Одночасно господарські суди установили, що наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами №№ СФ-000139 від 14.07.2016, СФ-0000230 від 14.12.2018, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2016 року, січень 2019 року, актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року, січень 2019 року, платіжними дорученнями № 0000110326 від 20.07.2016, №0000179004 від 19.12.2018 підтверджується, що позивачем був встановлений паркан навколо спірної будівлі, а протягом 2018-2019 років виконані ремонтні роботи вказаного паркану.

Крім того, судами зазначено, що наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями за період з грудня 2013 року по вересень 2018 року про сплату земельного податку, витягом із інвентаризаційних описів проведення річної інвентаризації основних засобів, МНМА, тимчасових (нетитульних) споруд, нематеріальних активів та капітальних інвестицій ПАТ "Фармак" за період 2015-2018 років, відомостями про наявні об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості за 2014 рік (Додаток до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), відомостями про наявні земельні ділянки за 2015 рік (Додаток № 1 до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) підтверджується факт здійснення позивачем оплат протягом вказаного періоду земельного податку та податку на нерухомість за належні йому об`єкти нерухомого майна по вул. Фрунзе, 64-А у м. Києві.

5.7. На підставі зазначених установлених обставин, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що спірне майно фактично перебуває у володінні позивача, який здійснює над ним постійний оперативний контроль.

Ураховуючи, що спірне майно з володіння ПАТ "Фармак" не вибуло та не перебуває у володінні ТОВ "Інновація Інвест Компані", господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі.

5.8. З огляду на установлені господарськими судами обставини, Верховний Суд погоджується з цим висновком господарських судів попередніх інстанцій, вважає його правильним та обґрунтованим, зважаючи на таке.

5.9. Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

5.10. За змістом статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.

5.11. Верховний Суд зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій було установлено, що будівля загальною площею 1 789,3 кв. м по вул. Фрунзе, 64-А у м. Києві не вибула з володіння позивача та перебуває у фактичному володінні останнього, тому суди дійшли правильного про відсутність підстав для задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Також Верховний Суд зазначає, що позивачем не доведено та у відповідності до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України не надано судам доказів того, що спірне майно вибуло з володіння ПАТ "Фармак".

5.12. Наведеним спростовуються доводи скаржника про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій статті 388 Цивільного кодексу України.

5.13. Крім того, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто, або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України). Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 30.03.2020 у справі 916/299/19, від 13.11.2018 у справі № 924/127/17, від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17.

Проте, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності того, що спірне майно вибуло з володіння ПАТ "Фармак" , тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі у зв'язку з пропуском позовної давності.

5.14. За змістом статті 256, частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України застосування строку позовної давності можливе лише за наявності порушення відповідачем прав позивача. позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Якщо ж судом встановлено, що відповідачем не порушено право позивача, то застосування строку позовної давності неможливе, а необхідно відмовляти у задоволенні позовних вимог саме з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі справа № 372/1036/15-ц.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позовної давності.

5.15. Верховний Суд також вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень допустили порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки при розгляді цієї справи суди на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

При цьому, зміст касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями.

5.16. Інші доводи ТОВ "Інновація Інвест Компані" стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.17. Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій у вказаній справі.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанова і рішення господарських судів попередніх інстанцій у цій справі ухвалені із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 910/15258/17.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1 . Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновація Інвест Компані" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 у справі № 910/15258/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення02.04.2020
Оприлюднено13.04.2020
Номер документу88706448
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/15258/17

Постанова від 02.04.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 02.03.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Постанова від 17.12.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Кравчук Г.А.

Ухвала від 17.10.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Кравчук Г.А.

Ухвала від 02.10.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Ухвала від 17.04.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Паламар П.І.

Ухвала від 05.09.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Ухвала від 31.07.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Ухвала від 15.07.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Рішення від 15.05.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Паламар П.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні