Ухвала

від 10.04.2020 по справі 145/336/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/336/18

Провадження № 22-ц/801/926/2020

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О.

Доповідач:Медвецький С. К.

УХВАЛА

10 квітня 2020 рокуСправа № 145/336/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді Медвецький С.К., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Кургаєва Дениса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем, факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

встановив:

До Вінницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року .

В апеляційній скарзі порушується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення з тих підстав, що ОСОБА_1 не брала участі у розгляді справи, не була присутня у жодному судовому засіданні по справі, а також не отримувала копію рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року, оскільки на той час перебувала за межами території України .

Подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків(PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Як слідує з матеріалів справи, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилались судом на адресу учасників справи, однак жодне з таких повідомлень особисто ОСОБА_1 не отримувала.

Апеляційний суд критично оцінює наявне у матеріалах справи поштове повідомлення про вручення копії оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 - 01.06.2018 (а.с. 91), оскільки у цей час вона перебувала за кордоном та фізично не могла отримувати поштову кореспонденцію за адресою, зазначеною у позовній заяві. Також поштове повідомлення про вручення копії оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 містить виправлення та не дає можливості ідентифікувати особу, яка його отримала.

Крім цього, у рішенні Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року зазначено, що ОСОБА_1 більше 10 років постійно проживає у м. Москва Російської Федерації (а.с. 88).

Однак матеріали справи не містять належних доказів вручення судових повісток та рішень ОСОБА_1 у порядку, визначеному Мінською конвенцією та Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15 листопада 1965 року в місті Гаазі (далі - Гаазька Конвенція), що є правовою підставою для задоволення клопотання про поновлення.

Така загальна (основна) засада (принцип) судочинства як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I ЗУ Про судоустрій і статус суддів ).

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , на справедливий суд.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 ).

Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої, другої статті 55 , пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строків оскарження рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року виправдовують втручання у принцип res judicata.

В іншій частині апеляційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам, встановленим ст. 356 ЦПК України, та оплачена судовим збором.

Керуючись ст.ст. 356, 359 ЦПК України,

ухвалив:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року .

Відкрити апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем, факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою адвоката Кургаєва Дениса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року .

Зупинити дію рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року.

Копії ухвали про відкриття апеляційного провадження надіслати учасникам справи.

Копію апеляційної скарги надіслати іншим учасникам справи та роз`яснити, що відповідно до ст. 360 ЦПК України вони мають право подати до Вінницького апеляційного суду, що розташований за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 6, в письмовій формі відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня отримання копії апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду: С.К. Медвецький