Постанова

від 21.05.2020 по справі 145/336/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/336/18

Провадження № 22-ц/801/926/2020

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 рокуСправа № 145/336/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С.К. (суддя-доповідач),

суддів: Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання - Богацької О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Василівська сільська рада Тиврівського району Вінницької області,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 145/336/18 за апеляційною скаргою адвоката Кургаєва Дениса Миколайовича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року, ухвалене у складі судді Ратушняка І. О. у залі суду, повне судове рішення складено судом 29 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області про встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем, встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько - ОСОБА_3 , який був зареєстрований по АДРЕСА_1 , однак до дня смерті фактично проживав в її сім? АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 .

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким усе своє майно заповів її доньці - ОСОБА_2 . Спадкоємці, які мають право на обов?язкову частку у спадщині відсутні.

Указувала на те, що вона є спадкоємцем п?ятої черги за законом, оскільки ОСОБА_2 спадщину не прийняла, а спадкоємці попередніх черг відсутні.

Вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 в порядку частини 3 статті 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем та від прийняття спадщини не відмовлялася.

З метою оформлення своїх спадкових прав вона зверталася до нотаріальної контори, проте у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом їй було відмовлено з підстав непідтвердження родинних відносин зі спадкодавцем та факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також через наявність заповіту, складеного на ім?я ОСОБА_2 від якої не надійшла заява про відмову від прийняття спадщини.

Посилаючись на наведене, просила встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 був її дядьком; встановити факт, що вона на день смерті ОСОБА_3 постійного проживала з ним по АДРЕСА_3 ; визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 кадастровий номер 0524580800:01:005:0263, площею 3,2548 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року позов задоволено.

Встановлено факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Василівка Тиврівського району Вінницької області ОСОБА_3 був дядьком ОСОБА_1 ..

Встановлено факт, що ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Василівка Тиврівського району Вінницької області, постійно проживала разом із ним по АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Василівка Тиврівського району Вінницької області, право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 кадастровий номер 0524580800:01:005:0263, площею 3,2548 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є її дядьком, який з 2000 року та по день своєї смерті проживав з нею за однією адресою. Інші спадкоємці відсутні, а ОСОБА_2 , на яку за життя спадкодавцем складено заповіт, більше десяти років проживає у ОСОБА_4 , на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем не проживала і з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася, а відтак вважається такою, що не прийняла її, тому наявні правові підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У березні 2020 року адвокат Кургаєв Д. М. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції визнати нечинним та закрити провадження у справі. Також просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 768, 40 грн та 6 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Оніщук В. В., Рибчинський В. П.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 березня 2020 року витребувано з Тиврівського районного суду Вінницької області указану цивільну справу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2020 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою адвоката Кургаєва Д. М. в інтересах ОСОБА_2 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року, зупинено дію рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року, роз?яснено іншим учасникам справи право для подання у письмовій формі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 квітня 2020 року справу призначено до розгляду на 14 травня 2020 року у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

14 травня 2020 року у розгляді справи оголошено перерву та призначено розгляд справи на 21 травня 2020 року о 09:30 год. у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі адвокат Кургаєв Д. М. в інтересах ОСОБА_2 посилається на те, що з 1996 року і по день смерті спадкодавець вів спільне господарство та постійно проживав з ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , яка також займалася його похованням. За життя ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким усе майно, що належатиме йому на день смерті, заповів ОСОБА_2 . Остання від прийняття спадщини не відмовлялася, а відтак, з підстав, визначених частиною 3 статті 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину. Указує на те, що про існування указаної цивільної справи обізнана не була, оскільки перебувала у м. Москві, де знаходиться дотепер.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на безпідставність аргументів апеляційної скарги, указує на те, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а. с. 6).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема земельну ділянку № НОМЕР_1 кадастровий номер 0524580800:01:005:0263, площею 3, 2548 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області (а. с. 8-10).

Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області Артим Л. М. 17 березня 2000 року, ОСОБА_3 на випадок свої смерті зробив розпорядження, відповідно до якого усе своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося та все, що йому належатиме на день смерті і на що матиме право заповів ОСОБА_2 (а. с. 7).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 16 жовтня 2017 року № 489 ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 32).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 27 квітня 2017 року № 160, ОСОБА_5 постійно проживала зі своїм дядьком - ОСОБА_3 до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 33).

З довідки виконавчого комітету Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області № 02-15/49 від 03 квітня 2018 року слідує, що Виконавчий комітет Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області не визнає указаний позов в частині позовних вимог про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 за життя розпорядився належним йому майном і склав заповіт на ОСОБА_2 , яка від прийняття спадщини не відмовлялася (а. с. 69).

Згідно з довідкою, виданою виконавчим комітетом Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 20 лютого 2020 року № 54, відповідно до записів в погосподарських книгах Василівської сільської ради Тиврівського району, ОСОБА_2 проживала разом із дядьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювала догляд за ним та вела сільне особисте господарство з 1996 року та до дня його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 20 лютого 2020 року № 55, ОСОБА_3 до дня смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 , зі слів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також односельчан ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_2 перебуває за межами України з 2011 року по теперішній час.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Предметом позову у справі, яка переглядається, є встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем, встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просила встановити факт родинних відносин зі спадкодавцем, а саме що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є її дядьком.

Ухвалюючи рішення в цій частині та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач є племінницею спадкодавця, тобто дочкою його рідної сестри ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про її народження та свідоцтвом про укладення шлюбу, відповідно до яких її дошлюбне прізвище було ОСОБА_12 , а її батьками були ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , жителі села Рів Жмеринського району Вінницької області; свідоцтвом про народження її матері ОСОБА_15 , згідно з яким її батьками були ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , а також свідоцтвом про народження спадкодавця - ОСОБА_3 , батьками якого записані ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , жителі с. Рів Жмеринського району Вінницької області.

Отже, в цій частині рішення суду є законним та обґрунтованим.

Разом з тим, переглядаючи рішення місцевого суду в частині встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування, апеляційний суд виходить з такого.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин третьої та п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв?язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час прийняття спадщини.

Як на підставу постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, ОСОБА_1 посилалася на довідку виконавчого комітету Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 27 квітня 2017 року № 160, відповідно до якої остання постійно проживала разом з ОСОБА_3 до дня його смерті за адресою: АДРЕСА_3 .

Разом з тим, до апеляційної скарги ОСОБА_2 долучено довідки виконавчого комітету Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 20 лютого 2020 року № 54 та № 55, відповідно до яких ОСОБА_3 до дня смерті був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 , яка з 1996 року проживала з ним, здійснювала за ним догляд, вела спільне господарство, а також займалася його похованням.

Отже, указані довідки суперечать одна одній, а тому не можуть бути враховані судом.

Як слідує з виписок з погосподарської книги Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області за періоди з 1996 року до 2000 року, з 2001 року до 2005 року та з 2006 року до 2010 року по домогосподарству, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до членів указаного домогосподарства належать: ОСОБА_2 - голова домогосподарства та ОСОБА_3 - дядько.

Інших доказів на підтвердження факту проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини позивачем не надано, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Статтею 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно із пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Вирішуючи спір в частині визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, суд першої інстанції не перевірив наявність обґрунтованої постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, а відтак дійшов передчасного висновку про задоволення в частині визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Разом з тим, представник позивача - адвокат Киришов О. В. у судовому засіданні апеляційного суду посилався на необхідність закриття апеляційного провадження у справі, оскільки ОСОБА_2 проживає в Москві, де знаходиться дотепер, до України останнім часом не приїздила, що ставить під сумнів можливість укладення нею договору з адвокатом про надання професійної правничої допомоги, а відтак вважає, що повноваження адвоката, який подав апеляційну скаргу, не підтверджені у встановленому законом порядку.

Проте, такі доводи не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на таке.

У матеріалах справи наявний ордер на надання правової допомоги серії ВН № 127731, виданий адвокатом Кургаєвим Д. М. на представництво інтересів ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною 4 статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (далі - Закон №5076-VI.

Частинами 1-3 статті 26 Закону №5076-VI встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відтак, ордер, виданий відповідно до вимог Закону №5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (надалі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що " право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою" (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05).

За практикою Європейського Суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції, слід уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

З матеріалів справи слідує, що на представництво інтересів ОСОБА_2 адвокатом Кургаєвим Д. М. видано ордер, а тому його повноваження є такими, що підтверджені належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Оскільки при вирішенні справи в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом суд допустився порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом спору є три позовні вимоги, з яких дві вимоги є немайновими та одна вимога є майновою.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Отже, сплаті заявником за подання апеляційної скарги підлягала сума судового збору в розмірі 3 171, 60 грн (704, 80 грн х 3 х 150%).

Проте під час розгляду справи виявлено, що заявником про поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції сплачено 768, 40 грн.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом підлягає скасуванню, стягненню з позивача на користь держави підлягає сума судового збору в розмірі 2 114, 40 грн.

Крім того, з ОСОБА_19 на користь держави підлягає недоплачена сума судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 288, 80 грн.

В апеляційній скарзі заявник просить стягнути з позивача на свою користь 6 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, проте на підтвердження понесення таких витрат жодних доказів не надала, а тому такі витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Кургаєва Дениса Миколайовича в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом скасувати й ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 2 114, 40 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 288, 80 грн судового збору.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду.

Головуючий С. К. Медвецький

Судді: В. В. Оніщук

В. П. Рибчинський