Постанова

від 16.11.2020 по справі 145/336/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 145/336/18

провадження № 61-8746св20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Василівська сільська рада Тиврівського району Вінницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 травня 2020 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем, факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько ОСОБА_3 , який був зареєстрований по АДРЕСА_1 , проте до дня смерті фактично проживав у її сім`ї по АДРЕСА_2 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 0524580800:01:005:0263, площею 3, 2548 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

За життя ОСОБА_3 склав заповіт на користь її доньки, відповідача у справі ОСОБА_2 . Натомість остання спадщину у встановленому законом порядку не прийняла, оскільки із спадкоємцем на час смерті не проживала, заяву про прийняття спадщини у визначений законом шестимісячний строк не подавала.

З метою оформлення своїх спадкових прав, вона звернулася до нотаріальної контори, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено через не підтвердження родинних відносин зі спадкодавцем та факту постійного проживання з ним на час відкриття спадщини, а також у зв`язку з наявністю заповіту, складеного на ім`я ОСОБА_2 , яка від спадщини не відмовлялася.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 був її дядьком та на день смерті постійно проживав з нею по АДРЕСА_2 , визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 0524580800:01:005:0263, площею 3, 2548 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року у складі судді Ратушняка І. О. позов задоволено. Встановлено факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Василівка Тиврівського районного суду Вінницької області ОСОБА_3 був дядьком ОСОБА_1 . Встановлено факт, що ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Василівка Тиврівського районного суду Вінницької області, постійно проживала разом з ним по АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Василівка Тиврівського районного суду Вінницької області, право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 0524580800:01:005:0263, площею 3, 2548 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є її дядьком, який з 2000 року по день своєї смерті проживав з нею за однією адресою. Інші спадкоємці відсутні, а відповідач ОСОБА_2 , на користь якої за життя спадкодавцем складено заповіт, більше десяти років проживає у місті Москві Російської Федерації, на час відкриття спадщини із спадкодавцем постійно не проживала і з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася, а відтак вважається такою, що спадщину не прийняла, тому наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , подану в інтересах ОСОБА_2 , задоволено частково. Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом скасовано, у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю доказів на підтвердження факту проживання позивача зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У червні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в сили рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції прийняв до свого провадження та розглянув апеляційну скаргу, яка подана особою, яка не мала повноважень на її підписання та подачу, а саме: адвокат Кургаєв Д. П., як представник відповідача ОСОБА_2 , не мав повноважень на підписання та подачу апеляційної скарги від її імені. Апеляційний суд не врахував того, що позивач є родичкою другого ступеню споріднення - племінницею спадкодавця, та має право на спадщину як спадкоємиця п`ятої черги спадкування за законом. Крім того, судом апеляційної інстанції були порушені правила прийняття та оцінки наданих апелянтом нових доказів, а саме довідки щодо реєстрації та проживання відповідача зі спадкодавцем за однією адресою та виписки з погосподарської книги, які не були подані до суду першої інстанції та суперечать іншим наявним у матеріалах справи доказам.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 0524580800:01:005:0263, площею 3,2548 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

За життя, ОСОБА_3 склав заповіт, який було посвідчено секретарем Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області 17 березня 2000 року, відповідно до якого усе своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося та все, що йому належатиме на день смерті і на що матиме право заповів ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області № 489 від 16 жовтня 2017 року ОСОБА_3 був зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою виконавчого комітету Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області № 160 від 27 квітня 2017 року позивач постійно проживала зі своїм дядьком ОСОБА_3 до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_2 .

У поданій в квітні 2018 року до суду заяві виконавчий комітет Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області зазначив, що не визнає позов ОСОБА_1 в частині вимог про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 за життя розпорядився належним йому майном і склав заповіт на користь ОСОБА_2 , яка від прийняття спадщини не відмовлялася.

Разом з тим, відповідно до довідок комітету Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 20 лютого 2020 року № 54, складеної на підставі записів в погосподарських книгах, та № 55 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 , у даному будинку на день смерті ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована ОСОБА_2 , яка здійснювала догляд за ним та вела спільне господарство з 1996 року, а також займалась похованням ОСОБА_3 . Зі слів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та односельчан ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 з 2011 року по теперішній час перебуває за межами України.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з частинами першою-третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Отже, право на відмову від прийняття спадщини існує у спадкоємця лише в межах строку, встановленого для прийняття спадщини, після закінчення якого відмова не допускається і поновлення цього строку законом не передбачено.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційний суд встановивши, що позивач не подала достатніх доказів на підтвердження факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який за життя склав заповіт на користь відповідача ОСОБА_2 , на даний час ніким не оспорений та не скасований, при цьому відповідач від спадщини у встановлений статтею 1270 ЦК України строк не відмовилася, а також з урахуванням суперечностей між поданими сторонами доказами, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, щосуд апеляційної інстанції прийняв до свого провадження та розглянув апеляційну скаргу, яка подана особою, яка не мала повноважень на її підписання та подачу на увагу не заслуговують, оскільки у матеріалах справи наявний ордер серії ВН № 127731 на надання правової допомоги, виданий адвокатом Кургаєвим Д. М., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000534 від 24 липня 2019 року, на представництво інтересів ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції, а повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (частина четверта статті 62 ЦПК України). Таким чином, звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою адвокат Кургаєв Д. П., як представник відповідача ОСОБА_2 , діяв у межах повноважень, наданих йому довірителем та підтверджених належними документами.

Аргументи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом правил прийняття та оцінки наданих апелянтом нових доказів, які не були подані до суду першої інстанції та суперечать іншим наявним у матеріалах справи доказам, є безпідставними в силу вимог пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України, тлумачення яких свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. Відповідач ОСОБА_2 , яка тривалий час перебуває поза межами України, не була присутня при розгляді справи судом першої інстанції.

Інші доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановленими на їх підставі обставинами.

Вказані доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки у справі, яка переглядається, апеляційним судом надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких в силу приписів статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може з тих підстав, що встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 21 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В.С. Жданова В.М. Ігнатенко