Постанова

від 13.04.2020 по справі 910/15824/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2020 р. Справа№ 910/15824/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020

у справі № 910/15824/19 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Державного підприємства "Проектно-технологічне бюро" Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс"

про стягнення 98 253, 68 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Проектно-технологічне бюро Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Просперітатіс про стягнення 98253,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на виконання проектних робіт №14-12/17 від 14.12.2017 в частині повної оплати виконаних проектних робіт. Крім того, на суму основаної заборгованості в розмірі 49124,77 грн позивачем нараховано 43033,50 грн пені, а також 4322,91 грн інфляційних втрат та 1772,50 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 року у справі № 910/15824/19 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Просперітатіс" на користь ДП "Проектно-технологічне бюро" Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук 49124,77 грн заборгованості, 4322, 91 грн інфляційних втрат, 1764, 45 грн 3% річних, 20660, 67 грн неустойки, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1483, 43 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 525, 526, 530, 887, 889 ЦК України, ст. ст. 173, 324 ГК України та встановлення обставин невиконання відповідачем зобов`язань з повної оплати виконаних проектних робіт, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основаної заборгованості. В частині вимог про стягнення пені, інфляційних та 3% річних суд дійшов висновку про їх часткове задоволення з огляду на невірне визначення позивачем початку перебігу строку прострочення виконання боржником зобов`язання за вказаним правочином.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Просперітатіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 року у справі № 910/15824/19 в частині задоволення позову та прийняти нове про відмову у позові у відповідній частині. В іншій частині - рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального і процесуального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи. Так, апелянт зазначає, що акт надання послуг та акт приймання-передачі виконаних робіт за своєю правовою природою є різними документами, оскільки факт виконання робіт та факт передачі усіх документів, передбачених договором, не є тотожними поняттями. При цьому, апелянт звертає увагу на те, що йому було передано проектну документацію лише в паперовому вигляді, тоді як умовами п. 4.4 договору передбачено передання замовнику проектної документації на електронному носії у форматі PDF та Word. Відповідач вважає передчасним звернення позивача до суду з даним позовом, оскільки у зв`язку із невиконанням ним умов договору (не передано проектної документації в електронному вигляді) право вимоги з повної оплати виконаних проектних робіт не виникло. Також апелянт зазначає, що судом невірно було розраховано та стягнуто пеню в сумі 20660, 67 грн, а саме без врахування приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2020, справа № 910/15824/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), судді Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2020 поновлено ТОВ "Просперітатіс" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі №910/15824/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Просперітатіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі №910/15824/19 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Згідно долучених до матеріалів справи повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень № № 0411626449883 та 0411626449891 ухвалу суду від 21.02.2020 вручено сторонам 26.02.2020. Останнім днем встановленого судом процесуального строку є 09.02.2020 (понеділок), тобто до запровадження обмежень, що пов`язані із введеними карантинними заходами, що запроваджені постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19".

Однак, позивач не скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки сторони клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявляли, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова прийнята Північним апеляційним господарським судом за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для частково задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

14.12.2017 між ТОВ Просперітатіс (замовник за договором, відповідач у справі) та ДП Проектно-технологічне бюро Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук (виконавець за договором, позивач у справі) було укладено договір №14-12/17 на виконання проектних робіт (далі - договір), відповідно до умов якого, замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації на стадії Проект по об`єкту Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціального і громадського призначення та об`єктами інженерно-транспортної інфраструктури на території ІІ житлового району в районі вулиці Анатолія Луценка та вулиці Маяковського у м. Бровари Київської області. Захист від підтоплення земельної ділянки загальною площею 79,8684 га , а замовник зобов`язався прийняти зазначені роботи та оплатити їх (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, вартість робіт, передбачених цим договором визначається у кошторисі (додаток №2), що є невід`ємною частиною цього договору.

В п. 3.1 договору сторонами узгоджено, що загальна сума робіт визначається кошторисом (додаток №2).

Згідно п.3.2.1 договору, замовник здійснює оплату за виконані роботи виконавцю протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання договору. Замовник сплачує аванс у розмірі 50 (п`ятдесят) % від загальної вартості робіт, що передбачена у кошторисі. Остаточний розрахунок за виконані роботи за договором здійснюється замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п.4.4 договору, після закінчення робіт виконавець подає замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт та проектну документацію у 4 паперових примірниках та на електронному носії у форматі pdf і у форматі word.

Пунктом 4.5 договору визначено, що замовник зобов`язаний прийняти виконані роботи і протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання акту приймання-передачі виконаних робіт та проекту, підписати акт за умови відсутності недоробок, зауважень до роботи.

За змістом п.4.6 договору у разі якщо у встановлений термін виконавець не отримує підписаний акт на виконані роботи або мотивовану відмову, робота вважається такою, що прийнята з додержанням усіх умов договору.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що згідно з цим договором виконавець передає авторські виключні майнові права на проектно-кошторисну документацію, розроблену за цим договором та майнові права на твір архітектури (твір у галузі мистецтва спорудження будівель і ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі та споруди, тощо) замовнику з моменту підписання сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт. Передача виконавцем виключних майнових прав, визначених в п.8.2 цього Договору, замовнику не обмежується у часі та не потребує додаткової оплати періодичних та/або разових платежів. При цьому всі авторські немайнові права належать виконавцю.

Замовнику належать всі виключні майнові права на проектно-кошторисну документацію на твір архітектури (п.10.2 договору).

Відповідно до п.10.4 договору, виключні майнові права на твір архітектури та проектно-кошторисну документацію (на будь-якій стадії та у будь-якому ступені готовності) та інші результати робіт, які розроблені (виконані) у відповідності з цим договором з моменту їх оплати замовником та/або отримання за актом приймання-передачі документації та інших результатів (в залежності яка з обставин настає раніше) належать виключно замовнику.

Згідно з п.10.5 договору, сторони погодили, що після оплати замовником та/або отримання за актом приймання-передачі документації та інших результатів (в залежності яка з обставин настане раніше), виконавець або субпідрядники, автори-фізичні особи не мають жодних майнових прав на твір архітектури та проектно-кошторисну документацію та інші результати робіт. З вказаного моменту право власності на твір архітектури та проектно-кошторисну документацію та інші результати робіт, які розроблені (виконані) у відповідності з цим договором належать виключно замовнику і виключно замовник на власний розсуд може використовувати, укладати будь-які правочини та вчиняти будь-які дії щодо вказаного твору архітектури та проектно-кошторисної документації.

Пунктом 11.1 Договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання.

Додатком №2 Кошторис №1 на проектні (вишукувальні) роботи до договору сторонами погоджено вартість робіт, яка становить 98249,54 грн.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, відповідач перерахував позивачу аванс у розмірі 49124,77 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1388 від 19.12.2017 на суму 49124,77грн.

15.08.2018 між позивачем та відповідачем було підписано акт надання послуг №35, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв обумовлені договором роботи на загальну суму 98249,54 грн.

Позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія №1 від 20.09.2019, в якій він просив у місячний строк з моменту отримання адресатом претензії виконати взяті на себе зобов`язання за договором та сплатити заборгованість в розмірі 49124,77 грн.

Оскільки у встановлений договором строк відповідач не розрахувався за виконанні згідно умов договору проектні роботи, ДП Проектно-технологічне бюро Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ Просперітатіс заборгованості в сумі 49124,77 грн, на яку в порядку п. 6.1.3 договору нараховано пеню в сумі 43033,50 грн за період з 19.08.2018 по 31.10.2019, а також у відповідності до ст. 625 ЦК України інфляційні нарахування в сумі 4322,91 грн та 1772,50 грн 3% річних за означений період.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом статей 626 - 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст договору №14-12/17 від 14.12.2017, укладеного між ТОВ Просперітатіс та ДП Проектно-технологічне бюро Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук, колегія суддів встановила, що вказаний правочин за своєю правовою продою є договором підряду на проведення проектних робіт, правове регулювання якого здійснюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 887 ЦК України, що кореспондується з ч. 1 ст. 324 ГК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Статтями 843, 854 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст.839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих етапів (ст.ст. 843, 846 ЦК України).

За змістом ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Частиною 1 статті 889 ЦК України визначено, що замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами складено акт надання послуг №35 від 15.08.2018, за яким замовником прийнято виконання проектних робіт на загальну суму 98249,54 грн. Вказаний акт, як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з його змісту, підписаний представниками обох сторін та скріплений відповідними печатками підприємств. Доказів наявності заперечень відповідача щодо якості, обсягу або вартості виконаних позивачем робіт матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що акт приймання-передачі проектних робіт та акт надання послуг є різними за своєю правовою природою документами, а останній не може засвідчувати факт повного виконання підрядником своїх зобов`язань за договором, відхиляються апеляційною інстанцією, оскільки не спростовують встановлені судом обставини прийняття відповідачем проектних робіт на загальну суму 98249,54 грн, яка підлягає оплаті замовником.

Також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення посилання апелянта на те, що не настав строк оплати прийнятих відповідачем проектних робіт за актом надання послуг №35 від 15.08.2018 у зв`язку із ненаданням позивачем проектної документації в електронному вигляді, оскільки отримання замовником проектної документації лише в паперовому вигляді (що не заперечується скаржником) не звільняє відповідача від обов`язку їх оплати до з`ясування спірних питань, а ст. ст. 853, 889 ЦК України не передбачено право замовника не оплачувати виконані підрядником та прийняті замовником роботи до вирішення між ними спорів.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, лише після відкриття провадження у даній справі відповідач звернувся до позивача з листом № 279/12 від 11.12.2019 (а.с. 57, 68), в якому констатовано ненадання останнім проектної документації в електронному вигляді. Вимога про необхідність її надання, а також порядок та строки надання вказаних документів стороною не порушено.

Колегія суддів, серед іншого, вважає за необхідне зазначити, що обов`язок щодо перевірки отриманого за договором пакету документів (в необхідній кількості та формі) покладено саме на уповноважену особу замовника в момент підписання ним відповідного акту та проставлення відбитку печатки товариства.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Оскільки відповідач у встановлений договором строк прийняті, згідно акту надання послуг №35 від 15.08.2018, проектні роботи не оплатив, належних і допустимих доказів в спростування цих обставин не подав, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ТОВ Просперітатіс заборгованості в сумі 49 124,77 грн.

У відповідності до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.1.3 договору, при порушенні строків оплати, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю неустойку у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем на суму заборгованості за період з 19.08.2018 по 31.10.2019 нараховано пеню в сумі 43033,50 грн.

Місцевий господарський суд, з урахуванням п.3.2.2 договору та положень Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 20660,67 грн.

Колегія суддів, здійснивши перевірку проведеного судом розрахунку встановила, що він є невірним, оскільки здійснений за період з 21.08.2018 по 31.10.2019. У зв`язку з цим, щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені, апеляційна інстанція виходить з наступного.

В ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань ).

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України викладена, зокрема, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 912/1153/19, від 30.01.2018 у справі № 910/10224/14.

Так, облікова ставка Національного банку України у заявлений позивачем період, зокрема, становила 17,5 % та 18 %, що відповідає розрахунковій ставці за один день прострочення 17,5х2/365=0,0958 та 18х2/365=0,0986.

Апеляційним судом встановлено, що визначений у п.6.1.3 договору розмір пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, під час розрахунку пені застосуванню підлягає подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у спірний період.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17).

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія з огляду на положення умов договору щодо строків оплати замовником прийнятих підрядних робіт, а також на підставі правового аналізу п. 6.1.3 договору, зміст якого не містить положень, які б визначали інший строк припинення нарахування пені, судова колегія, здійснивши власний розрахунок пені, встановила, що з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 21.08.2018 по 20.02.2019 в сумі 8 892,12 грн, що обрахована на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України та виходячи із суми основної заборгованості в розмірі 49124, 77 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного визначення судом першої інстанції розміру пені визнаються судом апеляційної інстанції обґрунтованими та такими, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення у відповідній частині.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині вимог про стягнення інфляційних та річних судова колегія, здійснивши перевірку проведеного судом розрахунку, вважає вірним задоволення позовних вимог про стягнення за період з 21.08.2018 по 31.10.2019 інфляційних витрат в сумі 4322,91 грн та 3% річних в сумі 1764,45 грн.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права, а також нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За встановленого, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підлягає зміні в частині розміру стягнутої пені. В іншій частині рішення підлягає залишенню - без змін.

Судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. Новому розподілу судових витрат також підлягають і витрати, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі №910/15824/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі №910/15824/19 змінити в частини стягнення пені, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Просперітатіс (03124, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, буд. 6; ідентифікаційний код 39706861) на користь Державного підприємства Проектно-технологічне бюро Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 37; ідентифікаційний код 38315988) 49124 (сорок дев`ять тисяч сто двадцять чотири) грн 77 коп. заборгованості, 4322 (чотири тисячі триста двадцять дві) грн 91 коп. інфляційних втрат, 1764 (одну тисячу сімсот шістдесят чотири) грн 45 коп. 3% річних, 8 892 (вісім тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн 12 коп. неустойки, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1253 (одну тисячу двісті п`ятдесят три) грн 33 коп.

В іншій частині позову відмовити.

3. Стягнути з Державного підприємства Проектно-технологічне бюро Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 37; ідентифікаційний код 38315988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Просперітатіс (03124, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, буд. 6; ідентифікаційний код 39706861) 1000 (одну тисячу) грн 61 коп. судового збору, понесеного стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу №910/15824/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець