Постанова

від 09.04.2020 по справі 615/1043/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 615/1043/19 Головуючий суддя І інстанції Товстолужський О. В.

Провадження № 22-ц/818/2431/20 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: визнання права власності на земельну ділянку

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Яцини В.Б. ,

суддів: -Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря :Семикрас О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОХОЛДИНГ ВОСТОК - адвоката Оріщенко Наталії Сергіївни на рішення Валківського районного суду Харківської області від 20 січня 2020 року, ухвалене у складі головуючого судді Товстолужського О.В., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Старомерчицької селищної ради Валківського району Харківської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОХОЛДИНГ ВОСТОК про визнання права на земельну частку (пай),

встановив:

16 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Старомерчицької селищної ради Валківського району Харківської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОХОЛДИНГ ВОСТОК про визнання права на земельну частку (пай).

Позовна заява мотивована тим, що з 01.07.1973 року ОСОБА_1 був прийнятий в члени КСП Восток Валківського району Харківської області, а після реорганізації КСП Восток в агрофірму Восток , з 02.06.1994 року продовжив роботу в агрофірмі на посаді бригадира тракторної бригади. 20.03.1996 року агрофірма Восток отримала Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР № 06-00-000661, до якого додано список громадян - членів агрофірми Восток , де прізвище ОСОБА_1 вказане під номером 31 .

Вказав, що 25.03.2017 року протоколом № 2 затверджено рішення загальних зборів членів колишнього КСП Восток - агрофірми Восток про затвердження уточненого переліку громадян-працівників та пенсіонерів колишнього реформованого КСП Восток - агрофірма Восток , що мають право на земельну частку (пай), складений уточнений перелік, що є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю агрофірми Восток серії ХР № 06-00-000661. У зазначеному додатку переліку, ОСОБА_1 вказаний під № 392. Звернувшись 22.04.2019 року до Міжрайонного управління у Валківському та Коломацькому районах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про отримання сертифіката, позивач отримав відповідь про відсутність сертифіката на право на земельну частку (пай) по КСП Восток - агрофірма Восток виготовленого на його ім`я. Відсутність сертифікату унеможливлює реалізацію позивачем права на земельну частку (пай).

На підставі вищевикладеного, уточнивши позовні вимоги 19 липня 2019 року ОСОБА_1 остаточно просив визнати за ним право на земельну частку (пай), розміром 6,4636 умовних кадастрових гектар з земель колективної власності колишнього КСП Восток - агрофірми Восток на території Старомерчицької селищної ради Валківського району Харківської області.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 20 січня 2020 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі адвокат Оріщенко Н.С. просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, позивачем не зазначено правових підстав неотримання нею сертифікату на право на земельну ділянку.

Вказала, що Старомерчинська селищна рада Валківського району Харківської області не є належним відповідачем по справі. Отже недоведеність порушення прав позивача саме відповідачем - Старомерчинською селищною радою Валківського району Харківської області, та недоведеність обставин якими було обґрунтовано позов, мало бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Зазначила, що у рішенні Валківського районного суду Харківської області від 17.12.2014 року встановлено, що у 1996 році Державним підприємством Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою було виготовлено та передано агрофірмі Восток сертифікати на право на земельну частку (пай) на членів КСП Восток , у подальшому сертифікати разом із заявами були передані директором агрофірми Восток Ступаком О.В. до Валківської районної державної адміністрації. А обставини виготовлення чи не виготовлення сертифіката саме ОСОБА_1 встановлені не були, і суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не дослідив такі обставини, що має наслідком надання судом висновків, що прямо суперечать між собою

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 3 ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам оскаржене рішення суду у повній мірі відповідає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

З листа Старомерчицької селищної ради Валківського району Харківської області №02-21/851 від 03.09.2019 року та доданих нього документів вбачається, що позивач ОСОБА_1 при проведенні жеребкування отримав номер земельної частки (паю) - 464. Вказана земельна частка (пай) оформлена як не витребувані паї та рішеннями XLVII сесії VII скликання №1053-VII та №1051-VII від 05.04.2019 року передані в оренду третій особі ТОВ АГРОХОЛДИНГУ ВОСТОК (а.с.59-67).

Таким чином, саме відповідач розпоряджається землями, в яких знаходиться земельна частка (пай) право на яку, вимагає визнати за собою позивач, тому Старомерчицька селищна рада Валківського району є належним відповідачем у справі, як розпорядник земель (паїв) членів колишнього КСП Восток , які вважаються невитребуваними.

Згідно п. 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствами і організаціям № 720/95 від 08 серпня 1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами статей 22, 23 Земельного Кодексу України (у редакції від 22 червня 1993 року) та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах Колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання Колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Враховуючи, що усі зазначені умови дотримані, суд вважав, що позивач набув право на земельну частку (пай).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно до копії трудової книжки колгоспника, ОСОБА_1 в 1973 році набув членство у КСП Восток Валківського району Харківської області.

02 червня 1994 року ОСОБА_1 переведений в агрофірму Восток в зв`язку з реорганізацією КСП Восток на підставі наказу від 02 червня 1994 року (а.с.9).

20.03.1996 року агрофірма Восток отримала Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР № 06-00-000661, яким у колективну власність передані землі для ведення сільськогосподарського виробництва (а.с.10-12,110-111).

У додатку №1 Список громадян-членів агрофірми Восток до вищезазначеного Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР № 06-00-000661, під номером 31, вказаний ОСОБА_1 (а.с.13-20,112-115).

25.03.2017 року протоколом № 2 затверджено рішення загальних зборів членів колишнього КСП Восток - агрофірми Восток про затвердження уточненого переліку громадян-працівників та пенсіонерів колишнього реформованого КСП Восток - агрофірма Восток , що мають право на земельну частку (пай), затверджений уточнений перелік, що є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю агрофірми Восток серії ХР № 06-00-000661. У зазначеному списку, ОСОБА_1 вказаний під № 392 (а.с.121-127).

22 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Міжрайонного управління у Валківському та Коломацькому районах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про видачу йому сертифікату на право на земельну частку (пай).

З відповіді-листа Міжрайонного управління у Валківському та Коломацькому районах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 31-20-0.23,141-228/121-19 від 25.04.2019 року вбачається, що сертифікат на право на земельну частку (пай) по КСП Восток - агрофірма Восток на ім`я ОСОБА_1 відсутній, а книга реєстрації права власності на земельну частку (пай) по агрофірмі Восток , на території Старомерчицької селищної ради ведеться та знаходиться в Валківській районній державній адміністрації (а.с.21).

Аналогічні вимоги вже були предметом судового розгляду по іншій справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Валківського районного суду Харківської області від 17.12.2014 року встановлені обставини про те, що члени КСП Восток , які зазначені у списку доданому до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР № 06-00-000661 мають право на земельну частку (пай), отже землі, що перебували у користуванні КСП Восток , розташованого на території Старомерчицької селищної ради Валківського району Харківської області підлягають паюванню відповідно до Указу Президента Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствами і організаціям .

Рішення було предметом перегляду апеляційної та касаційної інстанцій.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.11.2016 року вищезазначене рішення Валківського районного суду Харківської області від 17.12.2014 року залишено без змін (а.с.39-45).

Сертифікат на земельну частку (пай) ОСОБА_1 не був виданий як і іншим бувшим членам КСП Восток , що також відображено в рішенні Валківського районного суду Харківської області від 17.12.2014 року.

Оскільки правовстановлюючого документа про наявність права на земельну частку (пай) ОСОБА_3 не отримав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що його майнове право підлягає захисту в судовому порядку. Доводи скарги про відсутність спору є безпідставними. Посилання у скарзі на те, що у 1996 році Державним підприємством Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою було виготовлено та передано агрофірмі Восток сертифікати на право на земельну частку (пай) на членів КСП Восток , у подальшому сертифікати разом із заявами були передані директором агрофірми Восток Ступаком О.В. до Валківської районної державної адміністрації не підтверджені доказами про те, відповідний сертифікат був переданий позивачу ОСОБА_1 , а сам по собі факт виготовлення сертифіката за відсутності відомостей про те, що він був вручений ОСОБА_1 не є може свідчити про відсутність спору. Ніяких суперечностей в цьому контексті рішення суду не містить.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частинами 6, 7 статті 6 Земельного Кодексу України 1990 року передбачено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.

Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Частина 2 статті 23 Земельного Кодексу України 1990 року визначала, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Відповідно до статті 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство від 14 лютого 1992 року земля є об`єктом права колективної власності підприємства, майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам, суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Згідно частини першої статті 22 та частини другої статті 23 ЗК України 1990 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Отже, суд правильно дійшов висновку, що позивач довів свої право на земельну частку (пай) та наявність для цього трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта, та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, які були встановлені у справі відносно позивача. Доводи скарги цього висновку не спростовують.

Пунктом 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08 серпня 1995 року № 720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Як роз`яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 працював у КСП Восток і на час його розпаювання залишився членом цього колгоспу та внесений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що додається до Державного акту на право колективної власності, проте він не отримав відповідний сертифікат на право на земельну частку (пай).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що ОСОБА_1 , як член КСП, набув право на земельну частку (пай) з моменту одержання агрофірмою Восток державного акта на право колективної власності на землю, тобто з 20 березня 1996 року.

Доводи скарги про те, що Старомерчинська селищна рада Валківського району Харківської області не є належним відповідачем по справі, спростовується наступним.

Частиною 2 ст. 14-1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Згідно листа Старомерчицької селищної ради Валківського району Харківської області №02-21/851 від 03.09.2019 року та доданих нього документів вбачається, що ОСОБА_1 при проведенні жеребкування отримав номер земельної частки (паю) - 464. Вказана земельна частка (пай) оформлена як не витребувані паї та рішеннями XLVII сесії VII скликання №1053-VII та №1051-VII від 05.04.2019 року передані в оренду третій особі ТОВ АГРОХОЛДИНГУ ВОСТОК (а.с.59-67).

Тобто, саме відповідач розпоряджається землями, в яких знаходиться земельна частка (пай) право на яку, вимагає визнати за собою позивач.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів.

Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Таким чином, Старомерчицька селищна рада Валківського району є належним відповідачем у справі, оскільки є розпорядником земель (паїв) членів колишнього КСП Восток , які вважаються невитребуваними.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

В контексті правил ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОХОЛДИНГ ВОСТОК - адвоката Оріщенко Наталії Сергіївни - залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 20 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, які продовжуються на строк карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19 , може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 13 квітня 2020 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді І.В.Бурлака.

О.М.Хорошевський