Постанова

від 08.04.2020 по справі 145/1025/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа №145/1025/17

провадження № 61-4924св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ПоділляЛатІнвест про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю ПоділляЛатІнвест на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року у складі судді Кіосак Н. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 31 січня

2019 року у складі колегії суддів: Зайцева А. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю ПоділляЛатІнвест ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ПоділляЛатІнвест (далі -

ТОВ ПоділляЛатІнвест ), у якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 01 травня 2009 року між ним та

ТОВ ПоділляЛатІнвест , зареєстрований 17 травня 2010 року Тиврівським районним відділом Вінницької регіональної Філії ДП Центр ДЗК в Державному реєстрі земель.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 4,7082 га на території Сутисківської селищної ради Тиврівського району Вінницької області, з цільовим призначенням - для товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджено державним актом

від 11 липня 2005 року.

За умовами договору оренди від 01 лютого 2007 року, укладеного між ним

та ПСП Нива , належна позивачу земельна ділянка перебуває в оренді у

ПСП Нива на строк 10 років. Договір зареєстрований Тиврівським відділом реєстрації земель Вінницької регіональної філії Центру ДЗК 01 серпня 2017 року.

Строк оренди мав закінчитись в 2017 році і в подальшому він мав намір обробляти свою земельну ділянку самостійно, однак виявилось, що існує інший договір, який укладений нібито ним з відповідачем.

Відповідач користується даною земельною ділянкою, у зв`язку з чим позивач не має можливості самостійно розпоряджатись та користуватись належним йому майном.

Позивач указував, що договір оренди, яким відповідач обґрунтовує своє право володіння та користування земельною ділянкою, укладений 01 травня 2009 року без відома та згоди власника. На вимогу позивача йому надано копію даного договору. Проте підпис у вказаному договорі оренди, акті приймання - передачі земельної ділянки, акті визначення меж в натурі, які є невід`ємними частинами договору, йому не належить.

Про існування оспорюваного договору позивач дізнався на початку 2017 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року позов задоволено.

Договір оренди землі від 01 травня 2009 року, який укладено в смт Сутиски Тиврівського району Вінницької області від імені ОСОБА_1 з

ТОВ ПоділляЛатІнвест , зареєстрований 17 травня 2010 року Тиврівським районним відділом Вінницької регіональної Філії ДП Центр ДЗК в Державному реєстрі земель визнано недійсним. Стягнуто з ТОВ ПоділляЛатІнвест на користь ОСОБА_1 5 140 грн судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваний договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою, а тому зазначений договір був укладений без волевиявлення ОСОБА_1 , що свідчить про наявність підстав для визнання його недійсним на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Місцевий суд також указав, що спірний договір підписано 01 травня 2009 року, а зареєстровано 17 травня 2010 року, тобто в період дії іншого договору оренди землі, укладеного між позивачем та ПСП Нива від 01 лютого 2007 року, який згідно даного договору закінчився в 2017 році. Доказів про припинення даного договору, а також того, що позивач розумів, що отримує орендну плату від відповідача і знав про ліквідацію ПСП Нива , суду не надано, тому підстав стверджувати, що йому було відомо про порушення його права в момент укладення оспорюваного договору від 01 травня 2009 року чи в момент реєстрації припинення юридичної особи ПСП Нива , немає.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 31 січня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ ПоділляЛатІнвест залишено без задоволення. Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевим судом справу вирішено правильно. Висновок суду першої інстанції ґрунтується на нормах матеріального права та обставинах справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року, ТОВ ПоділляЛатІнвест , просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права .

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дали неправильну правову оцінку всім доказам у справі в їх сукупності, взявши до уваги лише висновок експерта та не врахували, що зазначений висновок є одним із доказів, не має пріоритету перед іншими доказами та повинен оцінюватися судами у сукупності з іншими доказами. Зазначено, що висновок експерта не було надіслано відповідачу, чим порушено положення частини дев`ятої статті 83 ЦПК України.

Заявник також наголошує на тому, що судами не враховано пропуск позивачем строку позовної давності, про яку заявлено відповідачем під час розгляду справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 . є власником земельної ділянки, площею 4,7082 га на території Сутисківської селищної радиТиврівського району Вінницької області, що призначена для товарного сільськогосподарського виробництва. Дана земельна ділянка належить позивачу на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянки від 11 липня 2005 року.

01 лютого 2007 року позивач уклав договір оренди даної земельної ділянки строком на 10 років з ПСП Нива . Договір зареєстрований Тиврівським відділом реєстрації земель Вінницької регіональної філії Центру ДЗК 01 серпня 2007 року, тобто діяв до 01 серпня 2014 року.

01 травня 2009 року від імені позивача з ТОВ ПоділляЛатІнвест укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстрований 17 травня

2010 року Тиврівським районним відділом Вінницької регіональної Філії ДП Центр ДЗК в Державному реєстрі земель за № 011006000003. Згідно пункту 3.1. договору його укладено на 10 років і діє він з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 24 квітня 2018 року підпис перед прізвищем ОСОБА_1 у графі Підписи сторін у договір оренди землі від 01 травня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та

ТОВ ПоділляЛатІнвест та підпис перед прізвищем ОСОБА_1 у графі Від орендодавця земельну ділянку передав: у акті приймання-передачі земельної ділянки згідно договору від 01 травня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ ПоділляЛатІнвест , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року

№ 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги , під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені у тому числі частиною третьою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій взяли до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи від 24 квітня 2018 року згідно із яким , підписи від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 01 травня 2009 року, а також у акті приймання-передачі земельної ділянки виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Вказаний висновок у встановленому законом порядку ТОВ ПоділляЛатІнвест не спростовано.

Установивши, що оспорюваний договір укладено від імені позивача, однак підписаний не ним, а іншою особою, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання цього правочину недійсним відповідно до частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України , оскільки встановлені під час розгляду обставини свідчать, що волевиявлення ОСОБА_1 на вчинення цього правочину було відсутнє.

Доводи касаційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, відповідно до яких про порушення свого права позивачу стало відомо лише на початку 2017 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) з подібними правовідносинами зроблено правовий висновок про те, що оскільки підставами позову було непідписання спірного договору оренди землі, додаткового договору та акту приймання-передачі земельної ділянки, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, а саме щодо строку договору, то для правильного вирішення вказаної справи, зокрема у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права. За вказаних обставин особа взагалі не знала про наявність цих документів, адже їх не підписувала, тому визначальним є саме момент, коли вона довідалася про порушення свого права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведених обставин, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів і встановлених на їх підставі обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ПоділляЛатІнвест залишити без задоволення.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 рокута постанову Вінницького апеляційного суду від 31 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська