Постанова

від 14.04.2020 по справі 371/367/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/3046/2020

справа №371/367/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 20 листопада 2019 року, ухваленого під головуванням судді Капшук Л.О.

у справі за позовом Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про стягнення незаконно отриманої суми компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги,-

встановив:

В березні 2018 року Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області (далі - УСЗН) звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 1771,31 грн.

Вимоги обґрунтовує тим, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 02 березня 2016 року йому призначено виплату компенсації як особі, яка надає соціальні послуги згідно із Порядком призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №558 від 29 квітня 2004 року.

В жовтні 2017 року відносно начальника відділу з призначення соціальних виплат ОСОБА_2 , яка є сестрою ОСОБА_1 , проведено службову перевірку, за результатами якої з`ясовано факт незаконного оформлення компенсаційних виплат своєму братові, яким фактично не надавались послуги громадянам похилого віку, а саме ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зокрема позивач вказує, що з пояснень сина та онука ОСОБА_3 встановлено, що остання не зверталась із заявою на згоду про надання послуг та будь-яких документів не надавала, ОСОБА_1 догляду не здійснював.

В період з 02 березня 2016 року по 01 березня 2017 року ОСОБА_1 отримав 1771,31 грн. компенсації за надані послуги, які УСЗН просить стягнути із відповідача.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 20 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_1 1771,31 грн. незаконно отриманої суми компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, та 1762 грн. витрат на оплату судового збору.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Посилається на те, що суд першої інстанції керувався Законом України "Про соціальні послуги" в редакції від 17 січня 2019 року, який набуває чинності 01 січня 2020 року.

Зазначає, що 02 березня 2016 року до УСЗН звернулась ОСОБА_3 із заявою про потребу в наданні соціальних послуг, які може надавати ОСОБА_1 .

Заявником ОСОБА_3 та безпосередньо ним надані всі необхідні документи.

Вказує, що факт надання послуг підтвердили свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , при цьому остання є сусідкою ОСОБА_3 та дальньою родичкою, а всі свідки разом повідомили, що син померлої зловживав спиртними напоями, догляду за матір`ю не здійснював.

Крім того, вказує, що 10 березня 2016 року соціальним інспектором УСЗН складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_3 , яким зафіксовано наданням ОСОБА_1 соціальної допомоги.

Також зазначає, що згідно із положеннями статті 1215 ЦК України кошти не підлягають поверненню.

У відзиві на апеляційну скаргу УСЗН посилається на те, що невірне застосування судом норм матеріального права не впливає на обґрунтованість та законність вимог. Вказує, що на підставі досліджених доказів судом вірно установлено, що відповідач не проживав з ОСОБА_3 та не здійснював догляду за нею.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи убачається, що 02 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління соціального захисту населення Миронівської РДА Київської області для призначення йому компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги жительці села Пустовіти Миронівського району Київської області ОСОБА_3 , 1933 року народження, у зв`язку із чим склав заяву №710 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, зареєстрованої під №564 від 02 березня 2016 року.

Разом із заявою ОСОБА_1 подано документи, серед яких: заява ОСОБА_3 від 02 березня 2016 року, за змістом якої вона вказує, що потребує надання соціальних послуг, які їй може надавати її онук ОСОБА_1 , а також довідка №118, видана КНП "Миронівська ЦРЛ" від 02 березня 2016 року, відповідно до якої ОСОБА_3 до 02 березня 2017 року потребує постійного стороннього догляду у зв`язку із неможливістю самообслуговування.

Рішенням Управління соціального захисту населення Миронівської РДА Київської області від 11 березня 2016 року призначено ОСОБА_1 з 02 березня 2016 року по 01 березня 2017 року щомісячну компенсацію у розмірі 137,80 грн. Виплата компенсації була припинена у зв`язку із закінченням терміну такої виплати.

З 02 березня 2016 року до 01 березня 2017 року ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення Миронівської РДА та отримував компенсацію як фізична особа, яка надає соціальні послуги, здійснюючи догляд за громадянкою ОСОБА_3 Загальна сума отриманої компенсації становить 1771,31 грн.

19 жовтня 2017 року сільським головою Пустовітської сільської ради ОСОБА_7 депутатом Пустовітської сільської ради ОСОБА_15 та ОСОБА_8 , сином померлої ОСОБА_3 , складено Акт про факт надання соціальних послуг громадянином ОСОБА_1 . Відповідно до даних Акта комісією "проведено обстеження факту надання соціальних послуг ОСОБА_1 , зі слів ОСОБА_8 установлено, що ОСОБА_9 заяву на згоду про надання послуг не писала; документи на оформлення не надавала; довідку про стан здоров`я із ЦРЛ не надавала. При перевірці виявлено, що ОСОБА_10 , зі слів сина ОСОБА_8 та онука ОСОБА_11 , соціальні послуги ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 02 березня 2016 року по 02 березня 2017 року не надавав, фактично за місцем проживання померлої не проживав та догляд за нею не здійснював" .

Згідно даних довідки Пустовітської сільської ради Миронівського району Київської області від 06 серпня 2018 року №244 за підписом Сільського голови ОСОБА_12 . ОСОБА_8 дев`ять років проживав без реєстрації та один рік назад зареєстрував місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В довідці також вказано, що десять останніх років ОСОБА_8 проживав за однією адресою із своєю матір`ю ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 та здійснював догляд за нею.

Згідно даних акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 від 10 березня 2016 року, ОСОБА_1 здійснює належний догляд та надає соціальні послуги своїй бабусі ОСОБА_3 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що соціальних послуг у виді приготування (допомога в приготуванні) їжі вдома, годування, допомоги у прибиранні приміщення, пранні білизни, дотриманні особистої гігієни, у пересуванні в побутових умовах, та інших видів соціальної допомоги ОСОБА_1 не надавав.

Щодо показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , суд зазначив, що вони вказують на те, що відповідач не проживав з ОСОБА_3 , постійної допомоги їй не надавав, декілька разів привозив до неї медичного працівника, купував ліки і продукти, проте ці факти не підтверджують надання постійної сторонньої допомоги, якої за станом здоров`я потребувала ОСОБА_3 . При цьому факт надання постійної допомоги ОСОБА_3 категорично заперечили сільський голова ОСОБА_16 та свідок ОСОБА_8 , який є сином померлої ОСОБА_3 та проживав з нею.

З такими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З рішення суду убачається, що суд першої інстанції керувався Законом України "Про соціальні послуги" від 17 січня 2019 року №2671-VIII, який набув чинності 28 квітня 2019 року, а введений в дію 01 січня 2020 року.

Правовідносин сторін виникли та тривали в період дії Закону України "Про соціальні послуги" від 19 червня 2003 року №966-IV , який втратив чинність 01 січня 2020 року на підставі вищевказаного Закону (надалі суд апеляційної інстанції до правовідносин сторін застосовує цей Закон в редакції станом на 02 березня 2016 року).

Отже, судом першої інстанції помилково застосовано Закон, який введено в дію після ухвалення судом рішення.

Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 фактично не надавав соціальні послуги ОСОБА_3 .

Згідно статті 1 Закону України "Про соціальні послуги" від 19 червня 2003 року №966-IV (тут і далі в редакції станом на час правовідносин сторін) унормовано, що соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв`язання їхніх життєвих проблем; суб`єкти, що надають соціальні послуги - підприємства, установи, організації та заклади незалежно від форми власності та господарювання, фізичні особи - підприємці, які відповідають критеріям діяльності суб`єктів, що надають соціальні послуги, а також фізичні особи, які надають соціальні послуги.

Згідно статті 2 цього Закону основними засадами надання соціальних послуг є: сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей; попередження виникнення складних життєвих обставин; створення умов для самостійного розв`язання життєвих проблем, що виникають.

Статтею 5 Закону визначені види соціальних послуг та форми їх надання, а саме:

Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Соціальне обслуговування здійснюється:

за місцем проживання особи (вдома);

за місцем проживання (перебування) дитини у сім`ях громадян, які відповідно до договору надають послуги щодо утримання та виховання дитини (прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, сім`ї патронатних вихователів);

у стаціонарних інтернатних установах та закладах;

у реабілітаційних установах та закладах;

в установах та закладах денного перебування;

в установах та закладах тимчасового або постійного перебування;

у територіальних центрах надання соціальних послуг;

в інших закладах соціальної підтримки (догляду).

Відповідно до цього Закону можуть надаватися такі види соціальних послуг:

соціально-побутові послуги - забезпечення продуктами харчування, м`яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, соціально-побутової адаптації, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;

психологічні послуги - надання консультацій з питань психічного здоров`я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;

соціально-педагогічні послуги - виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;

соціально-медичні послуги - консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров`я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;

соціально-економічні послуги - задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;

юридичні послуги - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, захист прав та інтересів особи, інша правова допомога тощо);

послуги з працевлаштування - пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;

інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об`єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги);

інші соціальні послуги.

Суб`єкти, що надають соціальні послуги, можуть їх надавати в інших формах, не передбачених цією статтею, але визначених Кабінетом Міністрів України в переліку платних соціальних послуг.

Перелік та порядок надання соціальних послуг за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування регулюються законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Порядок надання соціальних послуг унормовано статтею 7 цього Закону, та установлено, що фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 11 цього Закону особи, що надають соціальні послуги, мають право на:

профілактичний огляд і обстеження при прийнятті на роботу та диспансерний нагляд за рахунок роботодавця;

захист професійної честі, гідності та ділової репутації, у тому числі в судовому порядку;

підвищення кваліфікації у встановленому порядку за рахунок роботодавця;

забезпечення спеціальним одягом, взуттям та інвентарем, велосипедами і проїзними квитками або виплату грошової компенсації за їх придбання;

при виконанні службових обов`язків першочергове обслуговування на підприємствах, в установах, організаціях, зокрема підприємствах зв`язку, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, служби побуту, торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту.

Особи, що надають соціальні послуги, зобов`язані:

сумлінно надавати соціальні послуги особам, які перебувають у складній життєвій ситуації;

керуватися у своїй діяльності основними принципами надання соціальних послуг;

поважати гідність громадян;

не допускати негуманних і дискримінаційних дій щодо громадян, які одержують соціальні послуги;

надавати особам, які обслуговуються, повну інформацію про зміст і види соціальних послуг;

зберігати в таємниці інформацію, отриману в процесі виконання своїх обов`язків, а також ту інформацію, яка може бути використана проти особи, що обслуговується.

Згідно статті 20 цього Закону особи, винні у порушенні законодавства про соціальні послуги, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Порядком призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 р. №558 (далі - Порядок) установлено, що непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата (далі - компенсація) ( пункт 1) .

Цим же Порядком установлено, що фізичні особи, які одержують компенсацію, зобов`язані повідомити структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районної, районної у м.Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради, що призначають ці виплати, про обставини, які можуть вплинути на умови їх призначення та виплати. У разі виявлення таких обставин виплата компенсації припиняється з дня, що настає за днем виникнення таких обставин. У разі одержання у зв`язку з цим зайвих сум компенсації одержувачі повинні відшкодувати структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради надміру виплачені суми за весь період, коли фізична особа не мала права на одержання компенсації.

Якщо одержувачем компенсації приховано або подано недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на призначення компенсації та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради:

визначає обсяг надміру виплачених коштів та встановлює строки їх повернення;

повідомляє отримувачу компенсаційної виплати про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення;

у разі врахування надміру виплачених коштів під час виплати компенсації у наступних періодах проводить щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті.

Якщо фізична особа отримала винагороду за роботу, яку виконувала менше календарного місяця, виплата компенсації не припиняється, а здійснюється перерахунок за фактичну кількість днів, протягом яких надавалися соціальні послуги.

Якщо фізична особа, якій надаються соціальні послуги, перебуватиме на санаторно-курортному лікуванні або ж на стаціонарному лікуванні самостійно без супроводу та догляду з боку фізичної особи, яка надає соціальні послуги, виплата компенсації тимчасово припиняється та відновлюється на підставі заяви фізичної особи про продовження надання соціальних послуг та довідок про закінчення перебування на санаторно-курортному лікуванні або на стаціонарному лікуванні.

Якщо фізична особа не повернула добровільно надміру виплачені суми, вони стягуються в судовому порядку на підставі заяви структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м.Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради, що призначив компенсацію (пункт 15).

Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районної, районної у м.Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради, що призначають та виплачують щомісячну компенсацію, здійснюють контроль за діяльністю фізичних осіб, які надають соціальні послуги (пункт 16).

Цим Порядком визначено, що рішення про призначення компенсації приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м.Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради протягом десяти днів після одержання заяв із необхідними документами (пункт 7).

З матеріалів справи убачається, що Рішення про призначення компенсації від 11 березня 2016 року заявнику ОСОБА_1 прийнято Управлінням соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації на підставі документів, наданих заявником як особою, що бажає надавати соціальні послуги, а також заяви особи, що потребує надання соціальних послуг - ОСОБА_3 , довідки про стан здоров`я ОСОБА_3 , копії паспорта ОСОБА_3 .

Виплата компенсації припинена з 02 березня 2017 року з зв`язку із закінченням терміну виплати допомоги.

Матеріали справи не містять даних про те, що одержувачем компенсації приховано або подано недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на призначення компенсації та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідачем соціальні послуги не надавались, проте доказів на підтвердження цих обставин матеріали справи не містять.

Дані показань свідків щодо непроживання ОСОБА_10 разом із ОСОБА_3 не дають підстав для висновку про ненадання соціальних послуг, оскільки соціальне обслуговування не передбачає обов`язковою умовою постійне проживання із особою, що потребує надання таких послуг.

Окрім того, зважаючи на предмет доказування - обставину ненадання соціальних послуг - самі по собі показання свідків про ненадання соціальних послуг ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті, не містять об`єктивної інформації щодо предмета доказування та об`єктивних даних, на підставі яких суд встановлює певні факти, які мають значення для вирішення справи, та дійсні обставини справи.

Інших доказів, які відповідали б вимогам статей 76-80 ЦПК України, позивачем на підтвердження заявлених вимог не надано.

При цьому, дані показань допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 свідчать про вчинення відповідачем дій, які підтверджують факт надання соціальних послуг.

Здійснення контролю за діяльністю фізичних осіб, які надають соціальні послуг, а отже і встановлення обставин достатності або недостатності обсягу надання соціальних послуг, віднесено до обов`язків Управління соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації.

За період з 02 березня 2016 року по 02 березня 2017 року матеріали справи містять один Акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , складений 10 березня 2016 року соціальним інспектором ОСОБА_14 , згідно якого ОСОБА_1 здійснює належний догляд та надає соціальні послуги своїй бабусі ОСОБА_3 .

Щодо Акта про факт надання соціальних послуг громадянином ОСОБА_1 , складеного 19 жовтня 2017 року сільським головою Пустовітської сільської ради ОСОБА_12 , депутатом Пустовітської сільської ради ОСОБА_15 та ОСОБА_8 , сином померлої ОСОБА_3 , колегія суддів вказує, що цей Акт складено зі спливом значного часу після смерті ОСОБА_3 , акт повністю складено зі слів сина ОСОБА_3 , за своїм змістом не є документом, який би фіксував виявлені комісією факти. При цьому, зазначення в акту про ненадання ОСОБА_3 ряду документів спростовується матеріалами справи, з яких убачається прийняття рішення УСЗН про виплату компенсації на підставі, в тому числі, і цих документів.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позовних вимог щодо ненадання відповідачем соціальних послуг та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Одночасно колегія зазначає, що неправомірні дії посадових осіб УСЗН не є підставою цього позову, отже посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на факт службового розслідування дій начальника відділу з призначення соціальних виплат ОСОБА_2 щодо незаконного оформлення компенсаційних виплат своєму братові ОСОБА_1 не можуть бути прийняті до уваги у межах розгляду цієї справи.

Відповідно до статті 376 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 20 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про стягнення незаконно отриманої суми компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2020 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова