Постанова

від 29.10.2008 по справі 2а-452/08

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа № 2а-452/08

ПОСТАНОВА

Ім'ям України

29 жовтня 2008 року     м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:

головуючого - судді     Литвиненка І.Ю.

суддів -     Блажко І.О.,

ОСОБА_1,

при секретарі -     Севідовій Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України та Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, третя особа Головне управління державного казначейства України у Полтавській області, про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, як ветерану війни - учаснику бойових дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 21 березня 2008 року звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про стягнення на його користь недоплаченої йому щорічної разової грошової допомоги, як ветерану війни-учаснику бойових дій за 2005-2007 роки у сумі 4565 гривень. Ухвалою суду від 26 травня 2008 року, за письмовим клопотанням відповідача - Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, до участі у розгляді справи залучено, як відповідачів, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України та Державне казначейство України, як третю особу - Головне управління державного казначейства України у Полтавській області (а.с. 7, 13),

В обгрунтування своїх позовних вимог вказав, що має статус ветерана війни -учасника бойових дій. Згідно із вимогами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має право на отримання щорічної разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Згідно з розміром мінімальної пенсії за віком, яка у 2005 році становила 332 гривні, йому слід було б виплатити щорічну разову грошову допомогу у сумі 1660 гривень, у 2006 році мінімальна пенсія за віком становила 350 гривень і йому повинні були виплатити 1750 гривень, у 2007 році мінімальна пенсія за віком становила 387 гривень і йому повинні були виплатити щорічну разову грошову допомогу у сумі 1935 гривень. Проте, у порушення вимог зазначеного Закону йому виплатили у 2005 році - 250 гривень, 2006 році - 250 гривень, а у 2007 році -280 гривень. Загальна сума недоплат за 2005 - 2007 роки становить, на його думку, 4565 гривень. Вважає, що має право на стягнення з відповідачів недоплаченої йому щорічної разової грошової допомоги, як ветерану війни-учаснику бойових дій, за 2005-2007 роки у сумі 4565 гривень.

Позивач звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи за його відсутності, підтримуючи свої позовні вимоги (а.с. 23).

Представники відповідачів також до суду не з'явилися. Представник Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації позов не визнала, надала письмові заперечення у яких прохала суд відмовити у задоволенні позову, крім того цей відповідач достовірно знав про час та місце судового розгляду справи, але його представник до суду не з'явився, письмових заяв та

клопотань суду не надав (а.с. 8-10). Представник Міністерства фінансів України також позов не визнав, у письмовому запереченні прохав відмовити у задоволенні позову, справу розглянути за його відсутності (а.с. 25-28). Відповідач - Міністерство праці та соціальної політики України належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду справи, але його представник до суду не з'явився, письмових заяв та клопотань суду не надав (а.с. 49-50). Відповідач - Державне казначейство України належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду справи, але його представник до суду не з'явився, письмових заяв та клопотань суду не надав (а.с. 51-52).

Представник третьої особи Головного управління державного казначейства України у Полтавській області в судове засідання не з'явився, достовірно знав про час та місце судового розгляду справи, надав суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову, а справу розглядати без його участі (а.с. 19). З цих підстав справу судом, у відповідності до вимог ст.ст. 3, 122, 128 КАС України, розглянуто у відсутність учасників процесу, які не з'явилися у судове засідання, у порядку письмового провадження.

Відповідач - Міністерства фінансів України, вважає, то позивачем пропущено встановлений у ст. 99 КАС України річний строк звернення до суду з адміністративним позовом. Враховуючи те, що позивачем пропущено зазначений строк, а згідно з вимогами ч.1 ст. 100 КАС України, пропущенім строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін, наполягає на застосування зазначеної норми КАС України та прохає відмовити у задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши фактичні обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є ветераном війни - учасником бойових дій (а.с. 4). Згідно із вимогами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ветеранам війни - учасникам бойових дій повинна до 05 травня кожного року, виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (статтю 12 доповнено частиною 5 на підставі Закону України Ш 367-14 від 25 грудня 1998 року). Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 05 травня у розмірах, передбачених ст.ст. 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків: пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. При визначенні мінімального розміру пенсії за віком не встановлено обмежень щодо можливості застосування мінімального розміру пенсії. Зміни до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на час ухвалення постанови по справі, не внесено. Таким чином, щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни - учасникам бойових дій слід було сплачувати у повному обсязі. Мінімальний розмір пенсій за віком у 2005 році становив 332 гривні, у 2006 році - 350 гривень, у 2007 році - 410 гривень 07 копійок. Таким чином позивач повинен був отримати щорічну разову грошову допомогу у 2005 році у сумі 1660 гривень, у 2006 році -1795 гривень, у 2007 році - 2050 гривень 35 копійок. Попри це, отримав у 2005 році - 250 гривень, у 2006 році - 250 гривень, у 2007 році - 280 гривень. Недоплата склала: за 2005 рік - 1410 гривень, за 2006 рік - 1545 гривень, за 2007 рік -1770 гривень 35 копійок.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 20-рп/2004 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 44, 47, 78, 809 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» та за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності)

положень ч. 2, 3, 4 ст. 78 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», визнано такою, що не відповідає Конституції України (тобто є неконституційною), норма ст. 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», якою встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 120 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/07 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, 98, 101, 103, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року за № 489-V, визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), норми ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у частині розміру щорічної разової грошової допомоги та положення п. 13 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у частині зупинення на 2007 рік дії ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та виплати учасникам бойових дій разової грошової допомоги у сумі 280 гривень.

Зазначені Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, а також є обов'язковими для виконання на усій території України і остаточними.

З матеріалів справи вбачається, що сума отриманих позивачем грошових коштів, як щорічна одноразова грошова допомога йому, як ветерану війни-учаснику бойових дій, є меншою, чим встановлена у ч.ч. 4, 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до вимог ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. З огляду на Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно з нормою ч. 1 ст. 5 КАС України є джерелом права, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином право позивача на отримання щорічної одноразової грошової допомоги, як ветераном війни - учасником бойових дій, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, і разом з тим потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України.

Асигнування для головних розпорядників коштів щорічно затверджуються Законом України «Про державний бюджет України». Згідно з п. 2 Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення наповнення Державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни» від 28 лютого 1997 року за № 187, витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, іншими організаціями, що фінансуються за рахунок державного бюджету України, змінюється на підставі їх кошторисів доходів і видатків, які затверджуються у встановленому порядку. Згідно з Порядком касового видання державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України від 22 січня 2001 року за № 3, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за № 104/5295 та Порядком обслуговування Державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25 квітня 2004 року за № 89, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10 червня 2004 року за № 716/9315, виділення коштів з державного бюджету здійснюється шляхом  їх  перерахування  органами  Державного   казначейства  України  на  основі

затверджених для нього кошторисів видатків бюджетних установ. Асигнування, що передбачаються кошторисами, надаються головними розпорядниками бюджетних коштів, які здійснюють безпосередній розподіл коштів між відповідними установами. Головним розпорядником виділених коштів для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є Міністерство праці та соціальної політики України.

Таким чином, захистити порушене право позивача у вигляді недоплати йому грошових коштів, можна лише шляхом виділення із Державного бюджету України органам Міністерства праці та соціальної політики України грошових коштів для виплати їх позивачу.

Разом з тим суд констатує, що згідно з вимогами ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи, встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється 30 дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів. Згідно з вимогами ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін. Позивач на протязі тривалого часу, щорічно, отримував разову грошову допомогу у розмірі меншому, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх. соціального захисту», а тому кожного недотримуючи грошові кошти мав можливість дізнатися про порушення ним свого права, за захистом якого* звернувся до суду у 2008 році. Враховуючи те, що представник відповідача -Міністерства фінансів України наполягає на застосуванні судом вимог ч.1 ст. 100 КАС України, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги тільки у частині стягнення недоплаченої грошової допомоги за 2007 рік, вважаючи строк для звернення до суду з позовними вимогами за 2005 - 2006 роки пропущеним.

З наведених вище підстав суд приходить до наступного висновку, що позивачу, як ветерану війни - учаснику бойових дій, щорічну разову грошову допомогу сплачено у розмірі меншому, ніж це передбачено нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та про необхідність поновлення його порушеного права на отримання цієї допомоги у встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розмірі. З цією метою суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство фінансів України виділити та перерахувати через Міністерство праці та соціальної політики України до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації для виплати ОСОБА_2 недоплаченої йому разової грошової допомоги за 2007 рік у розмірі 1770 гривень 35 копійок, та зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації - виплатити позивачу належні йому грошові кошти у зазначеній сумі.

Також суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги до відповідача -Державного казначейства України не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Так, Державне казначейство України здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів. Згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України № 177 від 18 лютого 2004 року Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Міністерство фінансів України та Державне казначейство України забезпечують щороку, до 10 квітня, виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики України для виплати разової грошової допомоги, передбаченої цим Законом у розмірах, встановлених Законом про державний бюджет на відповідний рік. Згідно з п. 2 цієї постанови, низка міністерств та інших державних установ забезпечують щорічне подання у строк до 01 березня, до місцевих органів праці та соціального захисту населення, списки ветеранів війни та осіб, які мають право на отримання щорічної разової грошової допомоги. Функція Державного казначейства України полягає у перерахуванні

Міністерству праці та соціальної політики України грошових коштів за програмою «Щорічна грошова допомога ветеранам війни», яку воно щорічно, у межах визначених сум, виконує. Тому, при здійсненні ним своєї діяльності, право позивача на отримання щорічної разової грошової допомоги, не порушує.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст. ст. 12, 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», рішеннями Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року та від 09 липня 2007 року, ст.ст. 3, 7-11, 71, 99, 100, 159, 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України та Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, третя особа Головне управління державного казначейства України у Полтавській області, про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, як ветерану війни - учаснику бойових дій, - задовольнити частково.

Зобов'язати Міністерство фінансів України виділити та перерахувати через Міністерство праці та соціальної політики України Головному управлінню праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації для виплати ОСОБА_2 недоплачену йому щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік у сумі 1770 гривень 35 копійок.

Зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_2 одержані для виплати на його ім'я грошові кошти, як недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік, у сумі 1770 гривень 35 копійок.

У задоволенні позовних вимог у іншій частині - відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

У задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України - відмовити за безпідставністю.

Постанову може бути оскаржено у апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10 днів 30 дня проголошення постанови, з подачею апеляційної скарги, яку може бути подано протягом 20 днів 30 дня подачі заяви про апеляційне оскарження, через Октябрський районний суд м. Полтави.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не подано у строк, визначений для її подання, постанова або ухвала суду набирає законної сили по закінченню цього строку. У разі подачі апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.