Постанова

від 08.04.2020 по справі 524/8300/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 524/8300/18-ц

провадження № 61-16066св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,

Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Громадська організація Футбольний клуб Гірник-Спорт ,

третя особа - президент Громадської організації Футбольний клуб Гірник-Спорт Каплун Петро Матвійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 липня

2019 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Прядкіної О. В., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської організації Футбольний клуб Гірник-Спорт (далі - ГО ФК Гірник-Спорт ), третя особа - президент ГО ФК Гірник-Спорт Каплун П. М., про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення недотриманої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 01 березня 2018 року між ним та ГО ФК Гірник-Спорт підписаний контракт, за яким він прийнятий на посаду футболіста-професіонала з футболу, термін дії контракту до 15 червня 2019 року.

30 червня 2018 року у контрольній зустрічі-грі між футбольними клубами Гірник-Спорт та Інгулець , ним отримано ігрову травму. У цей же день, спортивним лікарем клубу проведено огляд та за вказівкою лікаря його переведено на індивідуальне тренування. Приблизно через тиждень його перевели до загальної групи, де під час тренування у нього відбувся рецидив травми, який повторився 18 липня 2018 року.

08 серпня 2018 року на території спорткомплексу Юність президент клубу

Каплун П. М. зобов`язав його приходити у розташування футбольного клубу кожного дня о 10 год, про що робити запис у журналі, який буде заведений та знаходитиметься у приміщенні чергових спорткомплексу та вимірювати тиск у лікаря. Цей графік встановлено до прийняття рішення комісії з приводу можливості подальшої участі у змаганнях.

09 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою до лікаря травматолога КНМП Лікарня інтенсивного лікування Кременчуцька , де перебував на лікуванні до 17 серпня 2018 року. Виконуючи усне розпорядження президента клубу Каплуна П . М., 18 та 19 серпня 2018 року ОСОБА_1 з`являвся до спорткомплексу Юність , де у приміщенні для чергових по стадіону проставляв свій підпис у журналі, після чого на стадіоні проводив індивідуальне тренування. Медичний огляд він не проходив, оскільки спортивного лікаря в кабінеті не було.

20 серпня 2018 року президент футбольного клубу Каплун П. М. повідомив про необхідність надання пояснювальної записки щодо непроходження вимірювання тиску у спортивного лікаря. 21 серпня 2018 року засобами поштового зв`язку він направив пояснювальну записку на ім`я президента клубу.

22 серпня 2018 року під час індивідуального тренування на спорткомплексі Юність у нього виник рецидив травми. 23 серпня 2018 року він повторно звернувся до лікаря травматолога КНМП Лікарня інтенсивного лікування Кременчуцька , де перебував на лікуванні до 07 вересня 2018 року.

10 вересня 2018 року о 10 год ОСОБА_1 прибув до адміністративної будівлі спорткомплексу Юність , де йому повідомили, що він звільнений та ознайомили з наказом про звільнення та розрахунком із заробітної плати. Проте позивач вважає, що він звільнений незаконно, оскільки прогулів не допускав.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ від 21 серпня 2018 року № 27-к, поновити його на посаді футболіста-професіонала, стягнути з ГО ФК Гірник-Спорт на його користь недоотриманий розмір заробітної плати внаслідок порушення пункту 4.2 контракту у сумі

17 550,00 грн, стягнути з ГО ФК Гірник-Спорт на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу на дату винесення рішення, стягнути з ГО ФК Гірник-Спорт на його користь моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області

від 01 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ від 21 серпня 2018 року № 27-к про звільнення ОСОБА_1 з посади спортсмена-професіонала з футболу. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що оскільки контракт між ГО ФК Гірник-Спорт та футболістом-професіоналом із футболу ОСОБА_1 не розірвано, тому оскаржуваний наказ є незаконним та підлягає скасуванню. Відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції виходив із того, що оплата праці повинна проводитись відповідно до умов передбачених контрактом та стягнення сум повинні проводитись з інших правових підстав. Крім того, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі, підстав для відшкодування моральної шкоди, як похідної позовної вимоги за такі дії відповідача, немає.

Рішення суду першої інстанції оскаржувалося лише в частині визнання незаконним оспорюваного наказу, а тому апеляційним судом переглядалося лише в оскаржуваній частині.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу ГО ФК Гірник-Спорт задоволено частково. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 березня 2019 року скасовано. Постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідачем порушений порядок накладення дисциплінарного стягнення, а саме не відібрано від позивача пояснень, проте таке порушення не тягне обов`язкове скасування дисциплінарного стягнення, оскільки факт порушення позивачем трудової дисципліни, а саме вчинення прогулу, підтверджений належними доказами.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив і не надав належної оцінки наданими позивачем та наявним у матеріалах справи доказам, якими зокрема повністю спростовується відсутність позивача на робочому місці

18 та 19 серпня 2018 року, а також підтверджується порушення допущені відповідачем під час застосування дисциплінарного стягнення та як наслідок видачі незаконного наказу від 21 серпня 2018 року № 27-к.

У жовтні 2019 року президент ГО ФК Гірник-Спорт Каплун П. М. подав до суду відзив на касаційну скаргуОСОБА_1 , у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

01 березня 2018 року між ГО ФК Гірник-Спорт та ОСОБА_1 укладений контракт, який є строковим трудовим договором, згідно з яким останній прийнятий на роботу футболістом-професіоналом з футболу на термін дії цього контракту, тобто

до 15 червня 2019 року.

Пунктом 5.1 контракту передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків передбачених цим контрактом, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до пунктів 5.6, 5.7 контракту всі спори та розбіжності, що можуть виникнути у процесі виконання зобов`язань за цим контрактом, сторони зобов`язуються узгоджувати шляхом переговорів і домовленостей, у разі потреби звертаючись до відповідних органів, які захищають права та інтереси футболістів, у тому числі профспілки чи/або об`єднання футболістів, який є членом ФІФПро. У випадку недосягнення згоди між футболістом-професіоналом і клубом спір розглядається Палатою з вирішення спорів ФФУ та/або САS (Спортивним арбітражним судом м. Лозанна, Швейцарія).

Пунктом 5.8 контракту передбачено, що сторони зобов`язані утримуватися від вирішення спорів між собою в судах загальної юрисдикції. Для вказаних цілей зобов`язуються використовувати відповідні органи - Палату з вирішення спорів ФФУ та САS (Спортивним арбітражним судом м. Лозанна, Швейцарія).

Крім того, згідно з контрактом трудові відносини і взаємні зобов`язання сторін регулюються між іншим діючим трудовим законодавством України (пункт 2.1).

Пунктом 6.4 контракту передбачено, що контракт може бути достроково розірваний, зокрема, згідно з вимогами законодавства України.

Згідно з пунктом 4.7 контракту футболісту-професіоналу встановлюється ненормований робочий день. Час початку і закінчення робочого дня, тренувань, зборів, також вихідні дні встановлюється і надаються за розпорядженням головного тренера клубу.

Відповідно до актів від 18, 19 та 20 серпня 2018 року складених уповноваженими особами відповідача останніми зафіксований факт відсутності позивача без поважних причин на робочому місці у вказані дні.

Згідно з регламентом Всеукраїнських змагань з футболу серед команд клубів Професіональної футбольної ліги сезону 2017/2018 18 серпня 2018 року запланована гра між командами Гірник-Спорт та Балкани .

Як передбачено графіком тренувань на серпень 2018 року, 18 серпня 2018 року передбачено виконання футболістами таких завдань: 16 год 00 хв - медогляд, розминка; 18 год 00 хв - календарна гра, 19 серпня 2018 року: 13 год 00 хв - обід;

15 год 00 хв - медогляд, пробіжка, тренажерний зал, сауна; 18 год 30 хв - вечеря,

20 серпня 2018 року: 16 год 00 хв - медогляд; 17 год 00 хв - тренування на футбольному полі; 19 год 00 хв - вечеря.

Так, наказом президента ГО ФК Гірник-Спорт від 21 серпня 2018 року № 27-к звільнено ОСОБА_1 із посади спортсмена-професіонала з футболу з 18 серпня 2018 року за прогули без поважних причин за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.

Із наказом про звільнення від 21 серпня 2018 року № 27-к ОСОБА_1 ознайомився

10 вересня 2018 року, що підтверджується його особистим підписом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки контракт між ГО ФК Гірник-Спорт та футболістом-професіоналом із футболу ОСОБА_1 не розірвано, тому оскаржуваний наказ є незаконним та підлягає скасуванню. Відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції виходив із того, що оплата праці повинна проводитись відповідно до умов передбачених контрактом та стягнення сум повинні проводитись з інших правових підстав. Крім того, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі, підстав для відшкодування моральної шкоди, як похідної позовної вимоги за такі дії відповідача, немає.

Апеляційний суд скасовуючи в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції та відмовляючи у цій частині у задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем порушений порядок накладення дисциплінарного стягнення, а саме не відібрано від позивача пояснень, проте таке порушення не тягне обов`язкове скасування дисциплінарного стягнення, оскільки факт порушення трудової дисципліни позивачем підтверджений належними доказами.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 263 ЦПК України встановлено критерії законність і обґрунтованість судового рішення. Так, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції не виконано завдання правосуддя під час розгляду справи в порядку апеляційного перегляду, оскільки оскаржуване рішення суду не містить обґрунтування оцінки доводам позивача та наданим ним доказам. Так апеляційний суд у своєму рішенні обмежився викладенням узагальнюючого твердженням про те, що доводи позивача про наявність індивідуального графіку тренувань та неможливість за станом здоров`я виконувати загальний графік, затверджений головним тренером клубу, не знайшли свого підтвердження. Надані позивачем докази є неналежними і недопустимими. Проте, апеляційним судом не наведено конкретного зрозумілого обґрунтування тому, у зв`язку з чим надані позивачем докази про стан здоров`я, такі як: консультативний висновок спеціаліста

від 07 серпня 2018 року (а. с. 48), виписка із медичної карти 23 серпня 2018 року

(а. с. 49), довідка (замість листка непрацездатності від 09 серпня 2018 року (а. с. 50) визнаються судом неналежними та недопустимими доказами.

Позивач звільнено за відсутність на робочому місці 18 та 19 серпня 2018 року (субота та неділя) без поважних причин, проте, судом не встановлено, які трудові обов`язки у ці дні повинен був виконувати позивач, з урахуванням того, що згідно з пунктом 4.7 укладеного мі сторонами контракту час початку і закінчення робочого дня, тренувань, зборів, також вихідні дні встановлюються за розпорядженням головного тренера, а за твердженням позивача, за усним розпорядженням президента футбольного клуба Каплуна П. М. на період відновлення після травми він (позивач) повинен був щодня приходити в приміщення спорткомплексу та міряти тиск, розписуючись у журналі у чергових. Судом не надано оцінку цим твердженням позивача, а також наданим в підтвердження цих фактів відео та копії журналу.

Судом апеляційної інстанції не надано оцінку тому, що позивача звільнено наказом від 21 серпня 2018 року з 18 серпня 2018 року, тобто заднім числом, проте у трудових відносинах день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, а тому визначення дати звільнення, тобто останнього робочого дня має правове значення при оцінці правомірності оскаржуваного наказу про звільнення.

Апеляційним судом правильно встановлено, що відповідачем, як роботодавцем не дотримано процедуру накладення дисціплінарного стягнення, яким є звільнення за прогул, а саме не відібрано пояснення від позивача, проте, Верховний Суд погоджується із висновком про те, що саме по собі таке порушення не є безумовною підставою для поновлення працівника на роботі, саме тому суд при вирішені трудового спору повинен встановити дійсні обставини справи та з`ясувати, чи дійсно працівник був відсутній на роботі, якщо так, то з яких причин, оскільки якщо прогулу не було, працівник зможе надати докази наявності поважних причин відсутності на роботі, у роботодавця не виникне права на звільнення.

При цьому, суд, гарантуючи дотримання принципу змагальності, повинен надати оцінку усім доказам, наданим сторонами.

Викладене свідчить про те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає загальним вимогам процесуального права, щодо обов`язковості установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Європейський Суд наголошував, що національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак, Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції. Якщо правила прийнятності та допустимості доказів встановлюються національним законом, національні суди мають обов`язок оцінювати ці докази та їхню природу у спосіб, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції (див., mutatis mutandis, рішення у справі Шенк проти Швейцарії (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року серія A № 140.

Апеляційна інстанція переглядає рішення суду першої інстанції з питань факту та права, а касаційна - з питань права.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Викладене свідчить про те, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, а тому не можна вважати, що у цій справі виконано завдання правосуддя, щодо справедливого розгляду та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав.

У силу вимог чинного цивільного процесуального законодавства суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні, чи відкинуті ним.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Виходячи з викладеного та враховуючи ненадання апеляційним судом належної правової оцінки усім доказам наявним у справі, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки до повноважень суду касаційної інстанції не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, тому Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити власне рішення.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить встановити: які трудові обов`язки у період 18-19 серпня 2018 року повинен був виконувати позивач, чи мала місце відсутність позивача у зазначені дні на роботі.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2019 року скасувати в частині визнання незаконним наказу від 21 серпня 2018 року № 27-к, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко