Ухвала

від 14.04.2020 по справі 227/3055/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 227/3055/19

Номер провадження 22-ц/804/1141/20

Єдиний унікальний номер 227/3055/19 Головуючий у 1 інстанції Левченко А.М.

Номер провадження 22-ц/804/1141/20 Доповідач Агєєв О.В.

УХВАЛА

14 квітня 2020 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Цимбала Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 227/3055/19 за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної ради професійних спілок про визнання протиправним та скасування рішення про відсторонення від займаної посади, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача - Донецької обласної ради професійних спілок на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2020 року у складі судді Левченка А.М., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом до Донецької обласної ради професійних спілок про визнання протиправним та скасування рішення про відсторонення від займаної посади, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Просила визнати незаконними розпорядження Донецької обласної ради професійних спілок № 14 від 28.03.2019 року, № 22 від 19.05.2019 року та поновити (допустити) до роботи на посаді директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.05.2019 року та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем по справі з 01.03.2017 року. Розпорядженням Донецької обласної ради професійних спілок № 14 від 28.03.2019 року позивача було тимчасово відсторонено від посади директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок до розгляду висновків роботи комісії Президією Донецької обласної ради профспілок,копію вищезазначеного розпорядження позивач отримала лише у травні 2019 року. За результатами перевірок щодо неналежного виконання обов`язків з боку директора, без особистої участі позивача було складено акти від 02.04.2019 року, 26.04.2019 року, 08.05.2019 року; винесено догани та на підставі розпорядження заступника голови Донецької обласної ради професійних спілок Самбурського Д.В. № 22 від 19.05.2019 року повторно відсторонено позивача від виконання обов`язків директора дитячого закладу без збереження заробітної плати з 10.05.2019 року.

Вважає, що відповідач при відстороненні від посади не дотримався вимог чинного трудового законодавства, та не врахував положення ст.149 КЗпП, згідно з яким відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Зазначає, що своїми незаконними діями, які виразилися в ігноруванні норм трудового законодавства, без будь-яких поважних причин, грубо порушуючи право на працю, відповідач завдав позивачу моральної шкоди, що призвело до душевних страждань, погіршення відносин та втрати нормальних професійних зв`язків, значного погіршення матеріального становища через постійний тиск, проведення надуманих перевірок та відсторонення від займаної посади. Позивач потерпає від чуток, які поширюються, що позначається на її репутації, оскільки це може вплинути на її подальше працевлаштування.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької обласної ради професійних спілок про визнання протиправним та скасування рішення про відсторонення від займаної посади, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано Розпорядження Донецької обласної ради професійних спілок № Р-14 від 28.03.2019 року, яким ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади начальника дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок.

Визнано незаконним та скасовано Розпорядження Донецької обласної ради професійних спілок № Р-22 від 10.05.2019 року в частині відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок без збереження заробітної плати з 10.05.2019 року.

Стягнуто з Донецької обласної ради професійних спілок на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 травня 2019 року по 15 січня 2020 року, включно у розмірі 74540,61 грн. (сімдесят чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 61 копійка), з яких підлягають утриманню податки та обов`язкові платежі.

Стягнуто з Донецької обласної ради професійних спілок на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. ( п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнуто з Донецької обласної ради професійних спілок на користь держави судовий збір у розмірі 1728,90 грн. (одна тисяча сімсот двадцять вісім тисяч 90 копійок).

В іншій частині вимог відмовлено.

Відповідач Донецька обласна рада професійних спілок подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що частково не погоджується з рішенням Добропільськогоміськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2020 року, а саме в частині стягнення з Донецької обласної ради професійних спілок на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 травня 2019 року по 15 січня 2020 року у розмірі 74540.61 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000.00 грн. У вказаній частині відповідач вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Мотивує апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 травня 2019 року по 15 січня 2020 року у розмірі 74540,61 грн. та моральної школи у розмірі 5000,00 грн. та, посилаючись на пункт 10 Статуту Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок, зробив висновок, що Доненька обласна рала професійних спілок є роботодавцем ОСОБА_1 .Тому, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП) підлягає стягненню з відповідача у справі, натомість таке твердження є помилковим.

Посилається на Статут Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок (надалі - Статут), а саме, відповідно до пункту 4 Статуту Дитячий заклад є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків та Державного казначейства, які відкриваються в установленому порядку, печатку та штамп зі своїм найменуванням. Пунктом 8 Статуту передбачено, то за своєю організаційно-правовою формою дитячий заклад є закладом приватної форми власності. Засновником дитячого закладу є Донецька обласна рада професійних спілок. Пунктом 9 Статуту встановлено, що засновник не несе відповідальності за обов`язками дитячого закладу, а дитячий заклад не несе відповідальності за обов`язками засновника. Відповідно до пункту 10 Статуту Донецька облпрофрада: затверджує статут дитячого закладу, вносить до нього зміни та доповнення; призначає та звільняє директора дитячого закладу; забезпечує функціонування дитячого закладу, комплектування його інвентарем, технічним та іншим обладнанням відповідно до державних соціальних стандартів оздоровленні та відпочинку дітей;розглядає та затверджує звіти про результати діяльності дитячого закладу; затверджує кошторис витрат на утримання дитячого закладу, погоджує ні штатний розклад; приймає рішення щодо припинення дитячого закладу. Відповідно до пункту 52 Статуту Дитячий заклад у процесі провадження фінансово - господарської діяльності має право самостійно розпоряджаюся коштами, які надійшли на його рахунок.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до роз`яснень, наданих в п.10 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд мас задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП).

Таким чином, відповідальність щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, законодавець цілком покладає на роботодавця, а не засновника підприємства, організації, установи тощо.

В матеріалах справи міститься табеля обліку використання робочого часу за березень 2019 року та квітень 2019 року.

Відповідно до наданих позивачкою Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми 0К-5 від 22.07.2019 року, вона у період з березня 2017 року по квітень 2018 року працювала у Дитячому закладі оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок з кодом ЄДРПОУ 34009116 та вказане підприємство нараховувало і сплачувало позивачу заробітну плату, сплачувало за неї страхові внески та подавало відповідні звіти.

Проте, позивач звернулась з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 травня 2019 року по 15 січня 2020 року у розмірі 74540,61 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. до Донецької обласної ради професійних спілок з кодом ЄДРПОУ 02657980, яке не є роботодавцем позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 зазначає, що доводи та вимоги відповідача в апеляційній скарзі є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а оскаржуване судове рішення - справедливим та вірним, винесено з чітким дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до Статуту дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок, затвердженого протоколом Президії Донецької обласної ради професійних спілок за №15 від 17.08.2018р., відповідач є засновником цього закладу, яке має приватну форму власності (п.8 Статуту) й призначає та звільняє директора дитячого закладу (п.10 Статуту) та не несе відповідальності за обов`язками дитячого закладу (п.9 Статуту).

Отже, відповідач згідно вказаного Статуту де-юре вирішує питання про працевлаштування керівника закладу (його приймання та вивільнення з роботи), а також може приймати рішення в законному порядку відносно його відсторонення від займаної посади та зупинення виплат заробітної плати також керівнику, тобто відповідач має певні чіткі права працедавця, адже саме завдяки його діям (рішенню) відбувається працевлаштування керівника закладу та оплати керівникові його заробітної плати.

Зауважує, що при вчинені відповідачем незаконних дій по відстороненню позивача від займаної посади без збереження заробітної плати саме з цього часу у відповідача виникає персональна відповідальність та певні обов`язки матеріального характеру перед позивачем за грубе порушення його гарантованих ст.43 Конституції України прав на працю, яких він хоче себе позбавити через апеляційну інстанцію.

Зазначає, що відповідач своїми незаконними діями, які виразилися в ігноруванні норм трудового законодавства, без будь-яких поважних причин, грубо порушуючи право на працю, фактично самостійно вчинив дії, які виразилися у відстороненні позивачки від займаної посади без збереження заробітної плати, а як наслідок, останньою з вини відповідача недоотримано заробітну плату за відповідний час, що в свою чергу і завдало їй додаткової моральної шкоди.

Тому позивач вважає, що у даному випадку вся відповідальність і обов`язки по відшкодуванню як суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу так і моральної шкоди полягає саме на відповідача.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, ухвалою апеляційного суду від 12 березня 2020 року справа була призначена до розгляду.

В судовому засіданні апеляційного суду 24.03.2020р. позивачем надано пояснення, що кадрова документація, зокрема і її трудова книжка, знаходяться у відповідача і доступу до неї позивач не має.

24 березня 2020 року з метою повного та всебічного розгляду зазначеної справи апеляційним судом було скеровано лист на адресу відповідача - Донецької обласної ради професійних спілок з проханням надати належним чином засвідчену копію трудової книжки ОСОБА_1 в строк до 31 березня 2020 року.

31 березня 2020 року на електронну адресу апеляційного суду від представника відповідача - ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату для надання апеляційному суду витребуваних документів.

31 березня у справі оголошено перерву до 14 квітня 2020 року до 09 години 30 хвилин.

13 квітня 2020 року від представника відповідача - ОСОБА_2 надійшли пояснення, в яких зазначено що Донецька обласна рада професійних спілок не є роботодавцем позивача у справі, а тому трудова книжка ОСОБА_1 не може перебувати у відповідача. У зв`язку з цим представником відповідача на адресу ОСОБА_1 було направлено адвокатський запит від 26.03.2020 року з відповідними документами про надання засвідчених належним чином всіх сторінок трудової книжки ОСОБА_1 .

На адвокатський запит відповідача позивачем ОСОБА_1 було надано письмову відповідь від 28.03.2020 року, в якій остання повідомила що відповідно до абзацу 1 пункту 3 Постанови Кабінету міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 Про трудові книжки працівників трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Так, відповідно до Акту прийому-передачі за 10.05.2019 року від директора ДЗОВ ст. Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок ОСОБА_1 . до в.о. директора ДЗОВ ст. Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок ОСОБА_3 під особистий підпис були передані особові справи шести працівників разом із трудовими книжками, які на той момент знаходилися на зберіганні у сейфі підприємства (ключі від сейфа також були передані). Так 10.05.2019 року при врученні їй ( ОСОБА_1 ) під розпис Розпорядження від 10.05.2019 року Про відсторонення від займаної посади , їй ( ОСОБА_1 ) на руки не видавалася особиста трудова книжка і в Журналі руху трудових книжок підприємства в її отриманні вона не розписувалася (а.с.208 -229).

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Від позивача ОСОБА_1 на електронну адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без її участі (а.с.205-206).

Апеляційним судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 - тимчасово виконуючий обов`язки керівника, на період відсторонення від виконання обов`язків директора ОСОБА_1 (а.с.231-237).

Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п.3 ч.1 ст.382 Кодексу, в мотивувальній частині рішення суду апеляційної інстанції зазначається зокрема: встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини; доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК).

Згідно ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

В зв`язку з тим, що одним з доводів апеляційної скарги є питання, пов`язане зі з`ясуванням фактичних обставин справи щодо роботодавця позивача, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність витребувати докази по справі, зокрема копію трудової книжки позивача, яка в матеріалах справи відсутня.

З відповіді позивача на адвокатський запит вбачається, що виконуючим обов`язки дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний є гр. ОСОБА_3 ..

Відповідно до частини 2 ст.240 ЦПК України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Враховуючи викладене, а також з метою додержання при ухваленні судового рішення вимог процесуального закону, та з метою повного та об`єктивного розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне витребувати у дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний , обов`язки директора якого виконує ОСОБА_3 , належним чином засвідчену копію трудової книжки ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 84, 95, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Оголосити у справі перерву до 28 квітня 2020 року до 9 години 30 хвилин.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомити учасників справи.

Витребувати у дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок належним чином засвідчену копію трудової книжки ОСОБА_1 .

Зобов`язати виконуючого обов`язки директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок Шеліханова Євгена Володимировича надати належним чином засвідчену копію вказаного документа до Донецького апеляційного суду (84511, Донецька обл. м. Бахмут, вул. Свободи, 10) до 27 квітня 2020 року.

У разі неможливості подати витребуваний документ або у разі неможливості подати витребуваний документ у встановлений строк ОСОБА_3 зобов`язаний повідомити про це апеляційний суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Копію ухвали направити для виконання виконуючому обов`язки директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок ОСОБА_3 за місцем роботи, іншим - для відома.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді: