Ухвала

від 28.09.2020 по справі 227/3055/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

28 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 227/3055/19

провадження № 61-10328ск20

Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної ради професійних спілок, третя особа - Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок, про визнання протиправним та скасування рішення про відсторонення від займаної посади, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 року, засобами поштового зв`язку, до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу у якій зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт (абзац та\або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав), а також доплатити судовий збір.

На виконання вимог вказаної ухвали заявник подала докази доплати судового збору та уточнену касаційну скаргу, в якій посилається зокрема на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4. Крім того, заявник посилається на постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15, від 19 лютого 2020 року у справі № 419/1137/18 та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питань застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту першого статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Суд уповноважений діяти відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (статті 3 ЦПК України).

Відповідно до статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суди при вирішенні справ мають брати до уваги тільки висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Враховуючи законодавчі обмеження щодо формування єдиної правозастосовчої практики, правові висновки, викладені в постановах Пленуму Верховного Суду України, не входять до елементів, з яких формується база правозастосовчої практики.

Враховуючи, що положеннями частини четвертої статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, наведені скаржником обставини не є підставами касаційного оскарження в розумінні статті 389 ЦПК України.

Отже, враховуючи вищезазначене скаржнику необхідно зазначити конкретну (конкретні) норму (норми) права, викладені у постанові (постановах) Верховним Судом з подібних правовідносин, яку (які) не застосував суд апеляційної інстанції.

Разом з тим, заявнику необхідно визначитись чи суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), чи відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

За змістом статті 127 ЦПК України встановлений судом строку може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи те, що скаржником не виконані у повному обсязі вимоги ухвали Верховного Суду від 04 серпня 2020 року, з метою недопущення порушення принципу доступу до правосуддя, Верховний Суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: для надання скаржником уточненої касаційної скарги з врахуванням вимог, вказаних у даній ухвалі разом із копіями скарги та додатків відповідно до кількості учасників справи.

Роз`яснити заявнику, що у разі невиконання вимог даної ухвали щодо надання виправленої касаційної скарги така касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала.

Керуючись статтями 127, 261 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Петров