Постанова
від 03.06.2020 по справі 227/3055/19
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 227/3055/19

Номер провадження 22-ц/804/1141/20

Єдиний унікальний номер 227/3055/19 Головуючий у 1 інстанції Левченко А.М.

Номер провадження 22-ц/804/1141/20 Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів Мірути О.А., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Цимбала Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 227/3055/19 за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної ради професійних спілок про визнання протиправним та скасування рішення про відсторонення від займаної посади, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок, за апеляційною скаргою відповідача - Донецької обласної ради професійних спілок на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2020 року (суддя Левченко А.М.), повний текст рішення складено 15 січня 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом до Донецької обласної ради професійних спілок про визнання протиправним та скасування рішення про відсторонення від займаної посади, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Просила визнати незаконними розпорядження Донецької обласної ради професійних спілок №14 від 28.03.2019 року, №22 від 19.05.2019 року та поновити (допустити) до роботи на посаді директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.05.2019 року по час ухвалення рішення та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем по справі з 01.03.2017 року. Розпорядженням Донецької обласної ради професійних спілок №14 від 28.03.2019 року її було тимчасово відсторонено від посади директора дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок (далі ДЗОВ СТ Сонячний Донецької облпрофради) до розгляду висновків роботи комісії Президією Донецької облпрофради. Копію вищезазначеного розпорядження вона (позивач) отримала лише у травні 2019 року. За результатами перевірок щодо неналежного виконання обов`язків з боку директора, без її особистої участі було складено акти від 02.04.2019 року, 26.04.2019 року, 08.05.2019 року; винесено догани та на підставі розпорядження заступника голови Донецької облпрофради Самбурського Д.В. № 22 від 19.05.2019 року повторно відсторонено від виконання обов`язків директора дитячого закладу без збереження заробітної плати з 10.05.2019 року.

Вважає, що відповідач при відстороненні її від посади не дотримався вимог чинного трудового законодавства, та не врахував положення ст.149 КЗпП, згідно з яким відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Зазначає, що своїми незаконними діями, які виразилися в ігноруванні норм трудового законодавства, без будь-яких поважних причин, грубо порушуючи право на працю, відповідач завдав позивачу моральної шкоди, що призвело до душевних страждань, погіршення відносин та втрати нормальних професійних зв`язків, значного погіршення матеріального становища через постійний тиск, проведення надуманих перевірок та відсторонення від займаної посади. Позивач потерпає від чуток, які поширюються, що позначається на її репутації, оскільки це може вплинути на її подальше працевлаштування.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької обласної ради професійних спілок про визнання протиправним та скасування рішення про відсторонення від займаної посади, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано Розпорядження Донецької обласної ради професійних спілок № Р-14 від 28.03.2019 року, яким ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади начальника ДЗОВ СТ Сонячний Донецької облпрофради.

Визнано незаконним та скасовано Розпорядження Донецької облпрофради № Р-22 від 10.05.2019 року в частині відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора ДЗОВ СТ Сонячний Донецької облпрофради без збереження заробітної плати з 10.05.2019 року.

Стягнуто з Донецької облпрофради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 травня 2019 року по 15 січня 2020 року включно у розмірі 74540,61 грн., з яких підлягають утриманню податки та обов`язкові платежі.

Стягнуто з Донецької облпрофради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Стягнуто з Донецької облпрофради на користь держави судовий збір у розмірі 1728,90 грн.

В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що не погоджується з рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2020 року, а саме в частині стягнення з Донецької обласної ради професійних спілок на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 травня 2019 року по 15 січня 2020 року у розмірі 74540.61 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000.00 грн. У вказаній частині відповідач вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню.

Вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної школи, посилаючись на пункт 10 Статуту Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок, зробив висновок, що Донецька облпрофрада є роботодавцем ОСОБА_1 і саме тому середня заробітна плата за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП) підлягає стягненню з відповідача у справі, натомість таке твердження є помилковим.

Посилається на Статут Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок (надалі - Статут), а саме: відповідно до пункту 4 Статуту Дитячий заклад є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків та Державного казначейства, які відкриваються в установленому порядку, печатку та штамп зі своїм найменуванням. Пунктом 8 Статуту передбачено, то за своєю організаційно-правовою формою дитячий заклад є закладом приватної форми власності. Засновником дитячого закладу є Донецька обласна рада професійних спілок. Пунктом 9 Статуту встановлено, що засновник не несе відповідальності за обов`язками дитячого закладу, а дитячий заклад не несе відповідальності за обов`язками засновника. Відповідно до пункту 10 Статуту Донецька облпрофрада: затверджує статут дитячого закладу, вносить до нього зміни та доповнення; призначає та звільняє директора дитячого закладу; забезпечує функціонування дитячого закладу, комплектування його інвентарем, технічним та іншим обладнанням відповідно до державних соціальних стандартів оздоровлення та відпочинку дітей; розглядає та затверджує звіти про результати діяльності дитячого закладу; затверджує кошторис витрат на утримання дитячого закладу, погоджує штатний розклад; приймає рішення щодо припинення дитячого закладу. Відповідно до пункту 52 Статуту Дитячий заклад у процесі провадження фінансово - господарської діяльності має право самостійно розпоряджаюся коштами, які надійшли на його рахунок.

Зазначає, що Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний є самостійною юридичною особою, самостійно розпоряджається коштами та є роботодавцем позивача у справі, а Доненька обласна рада професійних спілок є засновником Дитячою закладу.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до роз`яснень, наданих в п. 10 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , якщо буде встановлено, що на порушення ст.46 КЗпП України, роботодавець із власної ініціативи, без законних підстав, відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП).

Таким чином, відповідальність щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, законодавець цілком покладає на роботодавця, а не засновника підприємства, організації, установи тощо.

Відповідно до наданих позивачкою Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 від 22.07.2019 року, вона у період з березня 2017 року по квітень 2018 року працювала у Дитячому закладі оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок з кодом ЄДРПОУ 34009116 та вказане підприємство нараховувало і сплачувало позивачу заробітну плату, сплачувало за неї страхові внески та подавало відповідні звіти.

Проте, позивач звернулась з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 травня 2019 року по 15 січня 2020 року у розмірі 74540,61 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. до Донецької обласної ради професійних спілок з кодом ЄДРПОУ 02657980, яке не є роботодавцем позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 зазначає, що доводи та вимоги відповідачів є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а оскаржуване судове рішення - справедливим та вірним, винесено з чітким дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до Статуту дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок, затвердженого протоколом Президії Донецької обласної ради професійних спілок за №15 від 17.08.2018р., відповідач є засновником цього закладу, яке має приватну форму власності (п.8 Статуту) й призначає та звільняє директора дитячого закладу (п.10 Статуту) та не несе відповідальності за обов`язками дитячого закладу (п.9 Статуту).

Отже, відповідач, згідно вказаного Статуту де-юре вирішує питання про працевлаштування керівника закладу (його приймання та вивільнення з роботи), а також може приймати рішення в законному порядку відносно його відсторонення від займаної посади та зупинення виплат заробітної плати також керівнику, тобто відповідач має певні чіткі права працедавця, адже саме завдяки його діям (рішенню) відбувається працевлаштування керівника закладу та оплати керівникові його заробітної плати.

Зауважує, що при вчинені відповідачем незаконних дій по відстороненню позивача від займаної посади без збереження заробітної плати, саме з цього часу у відповідача виникає персональна відповідальність та певні обов`язки матеріального характеру перед позивачем за грубе порушення його гарантованих ст.43 Конституції України прав на працю.

Зазначає, що відповідач своїми незаконними діями, які виразилися в ігноруванні норм трудового законодавства, без будь-яких поважних причин, грубо порушуючи право на працю, фактично самостійно вчинив дії, які виразилися у відстороненні позивачки від займаної посади без збереження заробітної плати, а як наслідок, останньою з вини відповідача недоотримана заробітна плата за відповідний час, що в свою чергу завдало їй додаткової моральної шкоди.

Тому позивач вважає, що у даному випадку вся відповідальність і обов`язки по відшкодуванню як суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу так і моральної шкоди полягає саме на відповідача.

Ухвалою апеляційного суду від 19 травня 2020 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору залучено Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок.

14 квітня 2020 року ухвалою Донецького апеляційного суду витребувано у третьої особи (Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок) належним чином засвідчену копію трудової книжки ОСОБА_1 .

24 квітня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшов лист від т.в.о. директора ДЗОВ СТ Сонячний ОСОБА_2 з приводу виконання ухвали суду в якому зазначено, що заклад не має змоги надати до суду належним чином засвідчену копію трудової книжки ОСОБА_1 , оскільки вона перебуває у ОСОБА_1 на руках .

В пояснення вказаної обставини зазначають, що розпорядженням Донецької обласної ради професійних спілок №Р-10 від 27.02.2017 року ОСОБА_1 було призначено начальником ДЗОВ СТ Сонячний з 01.03.2017 року та в подальшому назву її посади була змінено на директор .

Відповідно до пункту 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 Про трудові книжки працівників при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку, трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання.

Згідно пунктом 7.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (затвердженої наказом №58 від 29.07.93 року) на підприємстві ведеться така документація щодо обліку бланків трудових книжок і заповнених трудових книжок: а) книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них б) книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них.

Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ведеться відділом кадрів або іншим підрозділом підприємства, який здійснює оформлення прийняття і звільнення працівників. Так, у ДЗОВ СТ Сонячний ведеться Книга обліку трудових книжок та згідно запису №1.134 з Витягу з даної книги, при прийомі на роботу ОСОБА_1 надала свою трудову книжку серія НОМЕР_1 .

Натомість розпорядженням №Р-22 від 10.05.2019 року Донецької обласної ради професійних спілок директора ДЗОВ СТ Сонячний Литвинову Н.В. було відсторонено від виконання обов`язків директора Дитячого закладу без збереження заробітної плати з 10.05.2019 року, а тимчасово виконуючим обов`язки директора з 10.05.2010 року призначено ОСОБА_2

10.05.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено акт прийому - передачі.

Відповідно до вказаного Акту від директора ДЗОВ СТ Сонячний Литвинової Н.В. до в.о. директора ДЗОВ СТ Сонячний Шеліханова Є.В., під особистий підпис, були передані особові справи 6 працівників, які на той момент знаходилися на зберіганні у сейфі директора ДЗОВ СТ Сонячний (ключі від сейфа також були передані).

Щодо трудової книжки повідомляють, що ОСОБА_1 разом з особовими справами працівників не передала їх трудові книжки ОСОБА_2 та усно повідомила, що всі трудові книжки перебувають у сейфі директора ДЗОВ СТ Сонячний , яким вона на той час була.

10.05.219 року в присутності тимчасово виконуючого обов`язки директора ДЗОВ СТ Сонячний Донецької Шеліханова Є.В., голови Донецької обласної ради професійних спілок - ОСОБА_3 та бухгалтера первинної профспілкової організації Енергопідприємство Профспілки працівників вугільної промисловості України - Міщенко О.Г., було відкрито сейф директора ДЗОВ СТ Сонячний в присутності ОСОБА_1 та в ньому перебували лише трудові книжки наступних працівників: ОСОБА_4 (сторож), ОСОБА_5 , (сторож), ОСОБА_6 (сторож) та ОСОБА_7 (сторож), а трудова книжка директора ДЗОВ СТ Сонячний ОСОБА_1 була відсутня.

На їх вимогу та в присутності вищезазначених осіб ОСОБА_1 відмовилася надати і повернути свою трудову книжку тимчасово виконуючому обов`язки директора ОСОБА_2 на зберігання у роботодавця. Зазначені обставини були засвідчені актом від 10.05.2019 року, який був підписаний усіма вищезазначеними посадовими особами.

ОСОБА_1 дізнавшись, що її будуть відстороняти від виконання обов`язків, забрала свою трудову книжку з сейфу та по теперішній час її не повернула до Дитячого закладу для зберігання.

В судовому засіданні 02.03.2020р. представник відповідача Донецької обласної ради професійних спілок адвокат Печерський А.Т. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник третьої особи не заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 24.03.2020р. позивач ОСОБА_1 заперечувала проти доводів скарги, просила її відхилити. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим. В судове засідання апеляційного суду 02.06.2020р. позивач не з`явилась, надіслала на адресу суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача Донецької обласної ради професійних спілок підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку , у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції, відповідно до принципу диспозитивності, не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

В апеляційній скарзі відповідач оскаржує рішення суду лише в частині стягнення з Донецької обласної ради професійних спілок на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 травня 2019 року по 15 січня 2020 року включно у розмірі 74540,61 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним та скасування Розпорядження Донецької обласної ради професійних спілок № Р-14 від 28.03.2019 року, яким ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади начальника дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок, та в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним та скасування Розпорядження Донецької обласної ради професійних спілок № Р-22 від 10.05.2019 року в частині відсторонення позивача від виконання обов`язків директора ДЗОВ СТ Сонячний без збереження заробітної плати з 10.05.2019 року, не оскаржується, а тому апеляційний суд не має права робити висновків щодо цієї неоскарженої частини рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії статуту дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок, затвердженого протоколом Президії Донецької обласної ради професійних спілок від 17 серпня 2018 року № 15, дитячий заклад діє на підставі статуту, розробленого відповідно до Типового Положення про дитячий заклад оздоровлення та відпочинку, який затверджується засновником.

Дитячий заклад очолює директор, якого призначає на посаду і звільняє з посади голова облпрофради, відповідно до Положення Донецької облпрофради.

Із долученої до матеріалів справи копії розпорядження Донецької обласної ради професійних спілок № Р-10 від 27.02.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 було призначено начальником дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок з 01.03.2017 року.

На підставі розпорядження № Р-25 від 11.10.2018 року у відповідності до змін в Статуті дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок змінено назву посади з начальника на директор .

Розпорядженням Донецької обласної ради професійних спілок № Р-14 від 28.03.2019 року, відповідно до Постанови Бюро Президії Донецької обласної ради професійних спілок від 28.03.2019 року № БП4-1 ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади директора ДЗОВ СТ Сонячний з часу утворення комісії облпрофради з перевірки дитячого закладу, а саме з 28.03.2019 року, до розгляду висновків роботи комісії Президією Донецької обласної ради профспілок (т.1, а.с.20).

10.05.2019 року Донецькою обласною радою професійних спілок було винесено розпорядження № Р-22 відповідно до якого, враховуючи постанову Бюро Президії Донецької обласної ради професійних спілок від 28.03.2019 року № БП4-1, висновки членів комісії з проведення перевірки цілісності майна ( акти від 02.04.2019 року, 26.04.2019 року, 08.05.2019 року) та результати фінансово-господарської діяльності дитячого закладу ДЗОВ СТ Сонячний ОСОБА_1 відсторонено від виконання обов`язків директора без збереження заробітної плати з 10.05.2019 року. Призначено ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки директора ДЗОВ СТ Сонячний`з 10.05.2019 року (т.1, а.с.21).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Розпорядження Донецької обласної ради професійних спілок № Р-14 від 28.03.2019 року, яким ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади директора ДЗОВ СТ Сонячний з 28.03.2019 року, до розгляду висновків роботи комісії Президією Донецької обласної ради профспілок винесено із порушенням вимог ст.46 КЗпП України, якою не передбачено такої підстави для відсторонення від роботи як до розгляду висновків роботи комісії Президією Донецької обласної ради профспілок , а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Підставою для відсторонення позивача від виконання обов`язків директора дитячого закладу без збереження заробітної плати з 10.05.2019 року, згідно Розпорядження Донецької обласної ради професійних спілок № Р-22 від 10.05.2019 року є постанова Президії Донецької обласної ради професійних спілок від 28.03.2019 року № БП4-1, висновки членів комісії з проведення перевірки цілісності майна (акти від 02.04.2019 року, 26.04.2019 року, 08.05.2019 року) та результати фінансово-господарської діяльності дитячого закладу оздоровлення та відпочинку санаторного типу Сонячний Донецької обласної ради професійних спілок, що також не відповідає нормам ст. 46 КЗпП України.

Із долученої до матеріалів справи копії акту комісії Донецької обласної ради професійних спілок з перевірки організаційно-фінансової діяльності ДЗОВ Сонячний , від 08.05.2019 року вбачається, що комісія вирішила запропонувати заступнику голови Донецької обласної ради вирішити питання щодо відсторонення від займаної посади ОСОБА_1 на підставі ст. 46 КЗоТ за неналежне виконання вимог ст.ст.16, 17 Закону України Про охорону праці , ст.26 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , яке полягає в ухиленні від проходження обов`язкових медичних оглядів та перевірки з питань охорони праці, оскільки ОСОБА_1 повідомила комісію, що ніяких медичних оглядів та навчань з питань охорони праці не проходила та відмовилась надавати документи.

Разом із тим, як встановлено судом і підтверджується копією особистої медичної книжки № 744206, останній медичний огляд позивачем було пройдено 28.05.2018 року у Комунальному лікувально-профілактичному закладі Лиманська центра районна лікарня та датою наступного огляду визначено 28.05.2019 року.

Копією посвідчення №04003800 про проходження навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки, підтверджується, що навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки позивачем було пройдено в період з 26.04.2018 року по 27.04.2018 року, що також підтверджується витягом з протоколу засідання комісії Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Донецької області № 12 від 27.04.2018 року.

Копією посвідчення про функціональне навчання у сфері цивільного захисту № 1227 від 05.06.2018 року, підтверджується проходження позивачем з 04.06.2018 року по 05.06.2018 року навчання та перевірки знань у сфері цивільного захисту на Слов`янських курсах 3-ої категорії Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Донецької області.

Копією посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці № 291-17 від 27.10.2017 року, виданого комунальним науково-виробничим підприємством АСУ Слов`янськ учбового центру Охорони праці Слов`янської міської ради, вбачається, що позивач пройшла навчання та виявила потрібні знання законів та нормативних актів з охорони праці, електро- та пожежної безпеки, надання медичної допомоги, гігієни праці, з профілактики та ліквідації аварій, наслідків безпеки праці у галузі.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про незаконність оскаржуваних розпоряджень і скасував їх.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач є роботодавцем позивача і скасовуючи розпорядження про відсторонення останньої від виконання обов`язків без збереження заробітної плати, прийшов до висновку про стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 травня 2019 року і по день винесення рішення по справі у розмірі 74540,61 грн. і моральної шкоди, в зв`язку з втратами позивачем нормальних життєвих зв`язків і необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, в розмірі 5000 грн..

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду в оскаржуваній частині на переконання колегії суддів в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з рішення суду, він прийшов до висновку про необґрунтованість доводів представника Донецької облпрофради щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача. При цьому суд зазначив, що оскільки протиправне зупинення виплати заробітної плати відбулося у зв`язку з незаконним рішенням Донецької обласної ради професійних спілок, яка згідно п.10 Статуту ДЗОВ СТ Сонячний є роботодавцем ОСОБА_1 , а відповідно до роз`яснень п.10 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , якщо буде встановлено, що на порушення ст.46 КЗпП України, роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, то суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП України).

Між тим, як встановлено в судовому засіданні і підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підпириємців та громадських формувань, відповідач Донецька обласна рада професійних спілок (ідентифікаційний код - 02657980), та ДЗОВ СТ Сонячний (ідентифікаційний код - 34009116) є окремими юридичними особами і перше є засновником останнього (т.1 а.с.212-229).

Це також підтверджується статутом ДЗОВ СТ Сонячний , з якого вбачається, що заклад є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку та штамп зі своїм найменуванням, є закладом приватної форми власності, засновником якого є Донецька обласна рада професійних спілок (п.п.4, 8, 10 Статуту ДЗОВ СТ Сонячний , т.1 а.с.11, 12).

Директор ДЗОВ СТ Сонячний призначається і звільняється засновником - Донецькою обласною радою професійних спілок (п.10 Статуту).

Фінансова діяльність ДЗОВ СТ Сонячний здійснюється за рахунок власних коштів, отриманих в результаті статутної діяльності, коштів профспілкових бюджетів та бюджетів соціального страхування, коштів переданих державою в установленому порядку та інших джерел, не заборонених законодавством України... У процесі провадження фінансово-господарської діяльності має право: самостійно розпоряджатися коштами, які надійшли на його рахунок…(п.п.51, 52 Статуту; т.1 а.с.15).

Звертаючись з даним позовом ОСОБА_1 посилалась на ч.2 ст.235 КЗпП України, яка передбачає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. А також на п.10 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці .

Разом з тим, КЗпП України не має чіткого визначення поняття роботодавець . Більш конкретно це поняття розкрито у п.14.1.222 ст.14 Податкового Кодексу України. Зокрема в Кодексі визначено, що роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що судам необхідно враховувати, що згідно зі статтею 21 КЗпП України, належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Як встановлено в суді, позивач є директором ДЗОВ СТ Сонячний . Згідно наданих індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), страхувальником позивача з березня 2017 року є юридична особа, яка має індивідуальний код 34009116 - тобто ДЗОВ СТ Сонячний (т.1 а.с.25, 26). Свої трудові обов`язки позивач виконувала саме в даному закладі, що також підтверджується табелем обліку робочого часу ДЗОВ СТ Сонячний (т.1 а.с.111-114).

Отже колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах саме із ДЗОВ СТ Сонячний , який і є її роботодавцем, тоді як відповідач Донецької обласної ради професійних спілок є засновником ДЗОВ СТ Сонячний і не є роботодавцем позивача в розумінні п.2 ст.235 КЗпП України, яку вказує в п.10 своєї Постанови Пленум ВСУ №13 від 24.12.1999р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці і на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за вимушений прогул.

Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по суті спору не звернув уваги, що позивач ОСОБА_1 заявила свої вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди не до юридичної особи з якою перебувала у трудових відносинах - ДЗОВ СТ Сонячний , а до засновника даної юридичної особи - Донецької обласної ради професійних спілок.

Належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди мав бути роботодавець - ДЗОВ СТ Сонячний , який має статус юридичної особи.

Саме такий висновок зробив Верховний Суд в своїй постанові від 04 березня 2020 року по справі № 401/3088/17 (провадження № 61-44227св18).

Верховний Суд також зазначив, що відповідно до частин першої, другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У справі, що переглядається, позивач не заявляла клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі інших осіб як співвідповідачів.

Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи.

Оцінка судами обґрунтованості позовних вимог по суті, має відбуватися за участі належних сторін цивільної справи.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для його залучення (стаття 51 ЦПК України), суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Правовий висновок щодо обґрунтованості відмови у позові, пред`явленого до неналежного відповідача, неодноразово викладався Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) та від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18).

Враховуючи встановлені обставини справи, а також відсутність процесуальної можливості залучення на стадії апеляційного розгляду належного відповідача, на підставі п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, рішення суду про стягнення з відповідача Донецької обласної ради професійних спілок на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за вимушений прогул в розмірі 74540,61 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову в цій частині, у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного відповідача.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, при пред`явленні позовної заяви вона була звільнена від сплати судового збору ухвалою суду першої інстанції, судові витрати стягуються пропорційно розміру задоволених позовних вимог і з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, пов`язаний з розглядом справи в суді першої інстанції, в сумі 768,40 грн..

Також, відповідно до пп.в) п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п/п 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За подання до суду заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору встановлюється - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (підпункт 1 пункту 1 частини другої, частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір ).

Статтею 7 Закону України Про державний бюджет на 2019 рік від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2019 року встановлено 1 921 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Враховуючи, що апеляційну скаргу відповідачем Донецькою обласною радою професійних спілок подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог, а саме в частині стягнення з Донецької обласної ради професійних спілок на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 травня 2019 року по 15 січня 2020 року у розмірі 74540.61 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000.00 грн., що є вимогами майнового характеру, за подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1193 грн. 11 коп., виходячи з розрахунку (79540,61 х 1 %, але не менше 768,40) х 150% .

З урахуванням, що апеляційна скарга відповідача Донецької обласної ради професійних спілок задоволена повністю, то з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача Донецької обласної ради професійних спілок підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1193 грн. 11 коп.

При зверненні з апеляційною скаргою, відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 2593 грн. 35 коп., тобто у розмірі більшому, ніж встановлено законом. Питання повернення зайво сплаченого судового збору вирішується у відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Донецької обласної ради професійних спілок на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2020 року задовольнити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2020 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Донецької обласної ради професійних спілок на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 травня 2019 року по 15 січня 2020 року включно у розмірі 74540,61 грн., моральної шкоди у розмірі 5000 грн. скасувати, в позові в цій частині відмовити.

В частині стягнення судового збору - змінити.

Стягнути з Донецької обласної ради професійних спілок на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн.. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної ради професійних спілок судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1193 (одну тисячц сто дев`яносто три) грн. 11коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повне судове рішення складено 03 червня 2020 року.

Головуючий суддя О.В. Агєєв

СудДонецький апеляційний суд
Дата ухвалення рішення03.06.2020
Оприлюднено05.06.2020
Номер документу89641484
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —227/3055/19

Ухвала від 08.04.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Русинчук Микола Миколайович

Ухвала від 01.02.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Русинчук Микола Миколайович

Ухвала від 11.12.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Петров Євген Вікторович

Ухвала від 28.09.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Петров Євген Вікторович

Ухвала від 04.08.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Петров Євген Вікторович

Постанова від 03.06.2020

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Агєєв О. В.

Постанова від 02.06.2020

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Агєєв О. В.

Ухвала від 19.05.2020

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Агєєв О. В.

Ухвала від 14.04.2020

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Агєєв О. В.

Ухвала від 12.03.2020

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Агєєв О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні