Справа № 570/3667/19
Номер провадження 2/570/228/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 березня 2020 року Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Остапчук Л.В.
за участю: секретаря судових засідань Захарук Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне в порядку загального позовного провадження
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними,
в с т а н о в и в :
У зв`язку з тим, що між ОСОБА_4 , в особі її повіреного ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , 17 червня 2014 року було укладено угоди про розірвання Договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та Договору купівлі-продажу земельних ділянок, які були укладені 20 травня 2011 року, угоди посвідчені приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. та зареєстровані в реєстрі за № 1280 та № 1282 відповідно, вважаючи дані угоди про розірвання договорів фіктивними правочинами, які вчинено без наміру створення правових наслідків, оскільки після укладання договорів купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та земельних ділянок, позивачка зареєструвала за собою право власності та фактично вступила в користування придбаним майном, виготовляла відповідні документи на об`єкт нерухомості, після укладення угод про розірвання договорів купівлі-продажу двостороння реституція не відбулася, тобто покупець майно продавцю не повернув, той в свою чергу такого майна не прийняв, взагалі жодних дій на виконання спірних угод сторонами вчинено не було, позивачка звернулася з даним позовом та просить розірвати вищезгадані угоди про розірвання договорів та стягнути з відповідачів судові витрати.
Позивачка ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином. Від неї до суду надійшла заява, в якій вона позов підтримала, просить його задоволити, справу розглядати без її участі.
Представник позивачки, адвокат Куцоконь Ю.П., в судове засідання також не з`явився, подав заяву, в якій просить слухати справу у його відсутності, позов підтримав і просить його задоволити.
Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином через публікацію оголошення про її виклик на сайті Рівненського районного суду Рівненської області, оскільки адресовані їй конверти повернулися на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". Від неї не надходило клопотання про відкладення розгляду справи чи слухання справи у її відсутності. Суд визнав неявку відповідачки до суду неповажною.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Від нього до суду надійшла заява, в якій він позовні вимоги визнав, вказавши, що не має жодних заперечень щодо обставин, викладених в позовній заяві та просить суд розгляд справи проводити без його участі.
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи карантинні заходи, які введенні в державі по запобіганню поширення пандемії коронавірусу COVID-19, суд вважає за можливе провести слухання справи у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 20 травня 2011 року між ОСОБА_4 , в особі її повіреного ОСОБА_5 , який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності, та ОСОБА_6 (на дату укладання договору - ОСОБА_7 ) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. та зареєстрований в реєстрі за № 937, на підставі якого ОСОБА_6 було набуто у власність об`єкт незавершеного будівництва, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , площею забудови 246,8 кв.м. з надвірними будівлями, який розташований на земельній ділянці площею 0,10 га, кадастровий номер 5624681500060000649, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку.
В договорі купівлі-продажу сторони підтвердили факт повного розрахунку за проданий незавершений будівництвом житловий будинок, про що зазначено у пункті 4 договору.
Того ж дня, 20 травня 2011 року, між ОСОБА_4 , в особі її повіреного ОСОБА_5 , який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності, та ОСОБА_6 (на дату укладання договору - ОСОБА_7 ) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. та зареєстрований в реєстрі за № 941, згідно якого ОСОБА_6 набула у власність земельну ділянку загальною площею 0,219 га, з яких: 0,10 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 5624681500060000649; 0,119 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5624681500060000650, що розташовані на території с.Бармаки, Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області
В договорі купівлі-продажу сторони підтвердили факт повного розрахунку за продану земельну ділянку, про що зазначено у пункті 4 договору.
08 вересня 2011 року Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" було проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: на незавершений будівництвом житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_6 .
Перехід до ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку загальною площею 0,219 га, з яких: 0,10 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 5624681500060000649; 0,119 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5624681500060000650, що розташовані на території с.Бармаки Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.М. шляхом проставляння відповідної відмітки на Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-РВ № 028328, який зареєстровано в Поземельній книзі 24 листопада 2011 року за реєстровим № 5624681500060000649301.
Наведені обставини підтверджуються договорами купівлі-продажу від 20 травня 2011 року, витягами з Державного реєстру правочинів від 20 травня 2011 року № 9915779 та № 99115920, витягом про державну реєстрацію прав від 08 вересня 2011 року № 31238185, та Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-РВ № 028328 від 26.04.2002 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
17 червня 2014 року між ОСОБА_4 , в особі її повіреного ОСОБА_5 , який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності, та ОСОБА_6 , була укладена угода про розірвання Договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, посвідчена приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. та зареєстрована в реєстрі за № 1280.
Цією угодою було розірвано договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. 20.05.2011 року за № 937, згідно якого ОСОБА_4 (в особі повіреного ОСОБА_5 ) продала, а ОСОБА_8 купила належний ОСОБА_4 на праві власності об`єкт незавершеного будівництва, житловий будинок АДРЕСА_1 .
Крім того, 17 червня 2014 року між ОСОБА_4 , в особі її повіреного ОСОБА_5 , який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності, та ОСОБА_6 , також була укладена угода про розірвання Договору купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчена приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. та зареєстрована в реєстрі за № 1282.
Вказаною угодою було розірвано договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. 20.05.2011 року за № 941, згідно якого ОСОБА_4 (в особі повіреного ОСОБА_5 ) продала, а ОСОБА_8 купила належні ОСОБА_4 на праві власності земельні ділянки загальною площею 0,219 га, з яких: 0,10 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 5624681500060000649; 0,119 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5624681500060000650, що розташовані на території с.Бармаки, Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Після укладання договорів купівлі-продажу від 20 травня 2011 року ОСОБА_6 вступила у володіння та користування придбаним майном, замовила та провела інженерно-геодезичні вишукування для будівництва житлового будинку, виготовила ескізний проект будинку та отримала у відділі містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Рівненської райдержадміністрації будівельний паспорт на продовження незавершеного будівництва індивідуального житлового будинку та господарської будівлі (а.с.16-19).
Вказані обставини підтверджують дійсність, реальність та правомірність укладених 20 травня 2011 року договорів купівлі-продажу, а також їх повне виконання сторонами.
В той же час, угоди про розірвання Договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 17 червня 2014 року та про розірвання Договору купівлі-продажу земельних ділянок від 17 червня 2014 року зазначеним критеріям не відповідають.
Двостороння реституція не відбулася, а саме: покупець не повернула продавцю отримане за договорами купівлі-продажу майно, а продавець не прийняла це майно та не повернула покупцю сплачені грошові кошти.
Незавершений будівництвом житловий будинок та земельна ділянка залишилися та до теперішнього часу перебувають у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_6 , а також продовжують бути зареєстрованими за нею на праві власності. Ні ОСОБА_4 , ні її повірений ОСОБА_5 , жодних дій по перереєстрації права власності після укладення угод про розірвання договорів купівлі-продажу не вчиняли. ОСОБА_5 не заявив такого наміру і в поданій до суду заяві, а ОСОБА_4 взагалі проігнорувала виклики до суду.
Отже, слід констатувати, що сторонами угод про розірвання Договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 17 червня 2014 року та про розірвання Договору купівлі-продажу земельних ділянок від 17 червня 2014 року не було вчинено жодних дій на виконання цих правочинів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Як встановлено частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, як встановлено пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може бути визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст.ст.202, 203 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом ст.ст.204, 209, 210 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
За змістом ст.ст.626, 655 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.ст.657, 658 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
З урахуванням змісту положень ст.234 ЦК України, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин, а у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Визнання судом недійсним договору у зв`язку з його фіктивністю має свої особливості, а саме: у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.
Крім того, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише удавано, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Ознака вчинення його лише для створення враження повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14.
У своїй правовій позиції по справі від 09.08.2017 року № 6-2690цс16 Верховний Суд України надав критерії для визнання правочину фіктивним та, зокрема, зазначив, що для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Отже, оскільки правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст.234 ЦК України правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки, визнається судом недійсним і ЦК України у ст.234 називає такі правочини фіктивними.
Із досліджених судом письмових доказів та доводів позивачки в позові вбачається, що укладення сторонами Угод про розірвання Договорів купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та земельних ділянок не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, це є порушенням частин першої та п`ятої ст.203 ЦК України, що суперечить вимогам закону і є підставою для визнання їх недійсними.
Таким чином, заявлені ОСОБА_6 позовні вимоги про визнання недійсними правочинів відповідають способу захисту, визначеному законом, і, відповідно, закону не суперечать, а отже позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а позов є таким, що підлягає до задоволення.
Приходячи до такого висновку, суд враховує також той факт, що відповідач ОСОБА_5 у поданій до суду заяві визнав позов і не заперечив проти його задоволення, що відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України є підставою для задоволення позову. Відповідач ОСОБА_5 представляв інтереси відповідачки ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 19.05.2011 року як при посвідченні Договорів купівлі-продажу від 20.05.2011 року, так при посвідченні Угод про розірвання договорів купівлі-продажу від 17.06.2014 року. Сама ж ОСОБА_4 самоусунулася від вирішення цього спору, не отримала судових повісток і документів, які направлялися їй судом, не відреагувала на оголошення про слухання справи на сайті Рівненського районного суду. Такі дії відповідачів судом розцінюються як підтвердження доводів позивачки ОСОБА_6 про те, що ніхто із сторін не бажав настання наслідків, зазначених в Угодах про розірвання Договорів купівлі-продажу. Тобто укладені Угоди були фіктивними і їх необхідно визнати недійсними.
В зв`язку з задоволенням позову, відповідно до ст.141 ЦПК України на користь позивачки має бути стягнутий сплачений нею при подачі позову до суду судовий збір. Однак, враховуючи, що ОСОБА_5 представляв інтереси ОСОБА_4 і вчиняв всі дії від її імені, підписував договори і угоди, то суд вважає, що судовий збір на користь позивачки має бути стягнутий лише з відповідача ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст.5, 76, 78, 81, 206, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.16, 202, 203, 204, 209, 210, 215, 234, 626, 655, 657, 658 ЦК України, суд, -
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними - задоволити повністю.
Визнати недійсною Угоду про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, укладену 17 червня 2014 року між ОСОБА_9 , в особі повіреного ОСОБА_3 , та ОСОБА_10 , посвідчену приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. та зареєстровану в реєстрі за № 1280.
Визнати недійсною Угоду про розірвання Договору купівлі-продажу земельних ділянок, укладену 17 червня 2014 року між ОСОБА_9 , в особі повіреного ОСОБА_3 , та ОСОБА_10 , посвідчену приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. та зареєстровану в реєстрі за № 1282.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений нею при подачі позову до суду судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 19 грудня 2018 року органом 5610, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Відповідачка - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , паспортні дані суду невідомі, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 25 жовтня 2015 року, Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .
Суддя Остапчук Л.В.
Суд | Рівненський районний суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 26.03.2020 |
Оприлюднено | 16.04.2020 |
Номер документу | 88770853 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Рівненський районний суд Рівненської області
Остапчук Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні