Постанова

від 14.04.2020 по справі 806/2497/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2020 року

Київ

справа №806/2497/17

адміністративне провадження №К/9901/3393/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року (головуючий суддя Сторчак В.Ю., судді: Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.) у справі № 806/2497/17 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі також - відповідач, Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області) про стягнення 32869,32 грн,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Житомирській області у якій просив стягнути з відповідача недоплачену грошову допомогу у розмірі 32869,32 грн.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 22 червня 2017 року його звільнено з органів внутрішніх справ. У зв`язку із непроведенням в день звільнення повного розрахунку за період з 07 березня 2017 року по 22 червня 2017 року відповідачем нараховано позивачу кошти в сумі 11930, 68 грн. На думку позивача, такий розрахунок є неповним, оскільки, при обчисленні виплати відповідачем не враховано розмір мінімальної заробітної плати, який визначений Законом України Про Державний бюджет на 2017 рік у розмірі 3200,00 грн. У зв`язку невірним розрахунком грошового забезпечення, позивач звернувся з позовом про донарахування та виплату йому коштів у загальній сумі 32869,20 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 07 березня 2017 року по 22 червня 2017 року та одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи із розміру посадового окладу 3200 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що нормами спеціального законодавства, які є пріоритетними, не врегульовано спірні правовідносини між сторонами, а тому в даному випадку підлягають застосуванню норми трудового законодавства. Оскільки, спірним питанням у даній справі є розмір належних позивачу при звільненні сум грошового забезпечення позивача в спірний період, із розрахунку посадового окладу у розмірі 850 грн, то суд дійшов висновків, що такий посадовий оклад повинен складати не менше законодавчо встановленого мінімального розміру місячної заробітної плати.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року апеляційну скаргу відповідача задоволено. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач правомірно під час розрахунків з позивачем, нарахував останньому грошове забезпечення за час перебування у відпустці з 07 березня 2017 року по 22 червня 2017 року в сумі 4291,99 грн та одноразову грошову допомогу за 13 років календарної служби в розмірі 7881,25 грн, застосувавши положення постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу .

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року і залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року.

На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом апеляційної інстанції проігноровано той факт, що розрахунок грошового забезпечення позивача в спірний період не визначався, ані наказом МВС України від 31 грудня 2007 року №499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - наказ №499), ані постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції ( далі - постанова №988). Таким чином, у випадку, якщо нормами спеціального законодавства, які є пріоритетними, не врегульовано спірні правовідносини, то застосуванню підлягає закон, що регулює подібні правовідносини, тобто норми трудового законодавства (аналогія права). Скаржник вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, оскільки суд не дослідив жоден аргумент позивача, натомість, в основу рішення поклав доводи відповідача.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційної інстанції без змін. Скаржник зауважує, що пленум Верховного Суду України у постанові №13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснив, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Рух касаційної скарги

30 січня 2019 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.

Ухвалою від 04 лютого 2019 року Верховний Суд відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року №723/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), що унеможливлює її участь у розгляді справи, визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя, Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі № 806/2073/15 позовні вимоги ОСОБА_1 до УМВС України в Житомирській області задоволено частково. Зокрема, поновлено ОСОБА_1 на попередній посаді, зобов`язано надати щорічну відпустку за 2014, 2015 та 2016 роки, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Верховного Суду від 05 березня 2020 року вказану постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

На виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року № 806/2073/15, наказом Управління МВС України в Житомирській області від 21 березня 2017 року № 5 о/с, скасовано наказ Управління МВС України в Житомирській області від 10 квітня 2015 року № 96 о/с та від 03 липня 2015 року № 172 о/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та поновлено останнього на посаді старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу, з 10 квітня 2015 року та з 07 березня 2015 року.

В послідуючому, наказом Управління МВС України в Житомирській області від 22 червня 2017 року № 13 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил на підставі пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію та пункту 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС (через скорочення штатів).

Відповідач листом від 27 липня 2017 року №172зі/29/05-2017 повідомив позивача, що при звільненні йому нараховано грошове забезпечення за час перебування у відпустці з 07 березня 2017 року по 22 червня 2017 року в сумі 4291,99 грн та одноразову грошову допомогу за 13 років календарної служби в розмірі 7881,25 грн. При цьому вказав, що розрахунок проводився із місячного грошового забезпечення, яке складається із:

- посадовий оклад - 850,00 грн;

- окладу за спеціальним званням капітан міліції - 120,00 грн;

- надбавки за вислугу років (25 %) - 242,50 грн.

Кошти в сумі 11990,63 грн перераховані на картковий рахунок позивача та отримані останнім 31 липня 2017 року, про що свідчить копія платіжного доручення № 19 від 28 липня 2017 року.

Позивач, не погоджуючись із вказаною виплатою, звернувся до відповідача із заявою, про здійснення розрахунку та виплати вихідної допомоги з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України Про державний бюджет України на 2017 рік .

Відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку, посилаючись, що розрахунок по виплаті грошового забезпечення позивачу проведено у повній мірі.

Вважаючи, що розрахунок здійснено лише частково, позивач звернувся до суду із позовом.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991року № 114 (далі - Положення № 114).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Положення № 114 (у редакції, чинній у спірний період) до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Пунктом 10 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно з пунктом 12 вказаного Положення, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 1294 від 07 листопада 2007 року (далі - Постанова №1294), яка була чинною до 01 березня 2018 року, було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

За змістом пункту 2 згаданої Постанови виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

На виконання Постанови № 1294 та з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ наказом № 499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та схеми посадових окладів осіб начальницького складу органів внутрішніх справ і додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Суд першої інстанції вказав, що розмір місячного грошового утримання позивача у спірний період було визначено, виходячи із розміру посадового окладу, встановленого додатком № 14 до наказу № 499, в сумі 850 грн.

Разом з тим зауважив, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2016 року № 1131 Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Міністерства внутрішніх справ України , визнано такими, що втратив чинність наказ МВС від 31 грудня 2007 року № 499. Наказ № 1131 набрав чинності з 13 грудня 2016 року.

У свою чергу зазначив, що грошове забезпечення поліцейських також установлено постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції , яка набрала законної сили 02 грудня 2015 року.

Водночас зауважив, що у спірний період на службу до поліції ОСОБА_1 прийнятий не був, а тому права на отримання грошового забезпечення поліцейських не набув.

Отже, Житомирський окружний адміністративний суд вказав, що грошове забезпечення позивача у спірний період не могло бути визначено ні відповідно до Наказу № 499, ні відповідно до Постанови № 988.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вищезазначеними нормами спеціального законодавства, не врегульовано порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, поновлених на посадах в органах МВС, а отже застосуванню підлягають загальні норми.

Колегія суддів вважає помилковим такий висновок та зазначає, що суд першої інстанції не урахував, що посадовий оклад старшого слідчого визначено також, у пункті 5 додатку № 14 до Постанови №1294.

Так, складові грошового забезпечення позивача за спірний період складаються з:

посадового окладу (старший слідчий) - 850,00 грн. (п.5 додатку № 14 до Постанови №1294 Схема посадових окладів осіб начальницького складу органіввнутрішніх справ для міських, районних, лінійних відділів, відділів (відділень) міліції ;

окладу за спеціальним званням (капітан міліції) - 120,00 грн. (п.8 додатку №24 до Постанови №1294 Оклади військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу за військовими (спеціальними) званнями ;

надбавки за вислугу років (25% від посадового окладу та окладу за спеціальним званням) - 242.50 грн. (п.4 додатку №29 до Постанови №1294 Розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям крім військовослужбовців строкової служби), особам рядового начальницького складу .

Отже, загальна сума місячного грошового забезпечення позивача складала 1212,50 грн.

За період з 07 березня по 31 березня 2017 року грошове забезпечення складало 977,82 грн; за період з 01 квітня по 30 квітня 2017 року - 1212,50 грн, за період з 01 травня по 31 травня 2017 року - 1212,50 грн, з 01 червня по 22 червня 2017 - 889,17 грн.

Таким чином, відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , п.10 Постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського окладу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей , після звільнення позивача з органів внутрішніх справ була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 7881,25 грн.

З вказаного слідує, що під час розрахунків з позивачем, були застосовані саме вимоги Постанови №1294, чинної на момент звільнення останнього з органів внутрішніх справ.

Проте зазначене судом першої інстанції не взято до уваги та безпідставно проігноровано, що посадовий оклад старшого слідчого, відповідно до п.5 додатку № 14 до Постанови №1294 становить 850,00 грн.

Зважаючи на встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком Сьомого апеляційного адміністративного суду, що відповідач, у спірних правовідносинах, діяв правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства, що регулює спірне питання. Позивачу правомірно було нараховано грошове забезпечення за час перебування у відпустці з 07 березня 2017 року по 22 червня 2017 року в сумі 4291,99 грн та одноразову грошову допомогу за 13 років календарної служби в розмірі 7881,25 грн, враховуючи вимоги Постанови №1294.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

За частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною другої цієї статті встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Оскільки висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

На підставі пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку із переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-IX та статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 806/2497/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду