Рішення

від 20.03.2020 по справі 205/8409/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

20.03.2020 Єдиний унікальний номер 205/8409/19

Єдиний унікальний номер 205/8409/19

Провадження № 2/205/358/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Укрметпром про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26 вересня 2019 року звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ ТД Укрметпром про поновлення на роботі.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2019 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки з дотриманням вимог п.п. 1, 3, 5, 9, 10 ч. 3 ст. 175, ч. 1 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 07 жовтня 2019 року позивачем подано виправлений позов.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2019 року позовну заяву було повторно залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки з дотриманням вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких позивачем 29 листопада 2019 року подано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до провадження суду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та призначено судовий розгляд на 08 січня 2020 року .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 січня 2020 року позовну заяву, якою позивачем було збільшено розмір позовних вимог, було повернуто позивачеві.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 січня 2020 року розгляд справи було відкладено і визначено дату розгляду справи на 23 січня 2020 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2020 року розгляд справи було відкладено і визначено дату розгляду справи на 24 лютого 2020 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено і витребувано у відповідача докази.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2020 року розгляд справи було відкладено і визначено дату розгляду справи на 20 березня 2020 року .

Позивач у позовній заяві посилався на те, що 01 серпня 2017 року його було прийнято роботу в порядку переведення на посаду газорізальника 3-го розряду на дільницю підготовки металургійної шихти на ТОВ ТД Укрметпром . 15 лютого 2019 року позивач звільнився із займаної посади за власним бажанням. 01 березня 2019 року його знову було прийнято на посаду газорізальника 3-го розряду на дільницю підготовки металургійної шихти на ТОВ ТД Укрметпром , яке є структурним підрозділом ПрАТ Євраз ДМЗ та розташовано на території останнього. 10 квітня 2019 року його було затримано охороною ПрАТ Євраз ДМЗ , нібито, у нетверезому стані та застосовано фізичну силу. Факт перебування ОСОБА_1 в нетверезому стані спростовується висновками про проходження медичного обстеження на стан алкогольного сп`яніння. При цьому охороною було завдано шкоди, в результаті чого позивач звернувся за медичною допомогою та до правоохоронних органів щодо незаконних дій охоронців. При затриманні 10 квітня 2019 року, у ОСОБА_1 співробітниками служби охорони було незаконно відібрано перепустку, тому після лікування, з 17 квітня 2019 року, позивач вимушений був потрапляти до робочого місця незаконно. 22 квітня 2019 року позивачеві повідомили що заробітна плата за березень йому виплачена не буде, оскільки охорона ПрАТ Євраз ДМЗ наклала штраф на його заробітну плату, всупереч ст. 9 КЗпП України. 22 квітня 2019 року позивач виявив бажання розірвати трудовий договір і був звільнений того ж дня за угодою сторін, проте, остаточний розрахунок з ним не проведено і до теперішнього часу. Станом на 15 січня 2020 року розмір заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати за період з квітня 2019 року по січень 2020 року становить 77 229 гривень 20 коп. Просив суд поновити його на роботі у ТОВ ТД Укрметпром та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 77 229 гривень 20 коп., судові витрати у справі, а також.

Відповідач ТОВ ТД Укрметпром надало до суду заяву, в якій просило застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 6-о від 26 лютого 2019 року ОСОБА_1 з 01 березня 2019 року було прийнято на посаду газорізальника 3-го розряду на дільницю підготовки металургійної шихти на ТОВ ТД Укрметпром (а.с. 105), на підставі його заяви від 26 лютого 2019 року (а.с. 106).

10 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до травмпункту ДМКЛ № 2 із забоєм м`яких тканин верхніх кінцівок та закритою травмою грудної клітини (а.с. 13).

Відповідно до висновку судово-медичного експерта КЗ Дніпропетровське обласне бюро СМЕ ДОР № 1092 від 11 квітня 2019 року у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на правому передпліччі, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі) (а.с. 14-17).

З 11 квітня 2019 року по 19 квітня 2019 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному (а.с. 12).

25 квітня 2019 року позивач звернувся до Новокодацького ВП ДВП із заявою про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, відомості про яку внесено до ЄДРДР за № 12019040690001380 (а.с. 20).

Позивач є донором крові та її компонентів (а.с. 22-23).

22 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про звільнення за угодою сторін з 22 квітня 2019 року (а.с. 108).

Наказом № 24-о від 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади газорізальника 3-го розряду дільниці підготовки металургійної шихти ТОВ ТД Укрметпром на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін (а.с. 107).

Відповідно до розрахункової відомості ТОВ ТД Укрметпром розмір заборгованості нарахованої заробітної плати становить 12 999 гривень 63 коп. (а.с. 90).

Згідно з довідкою, наданою ТОВ ТД Урметпром , середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 499 гривень 36 коп. (а.с. 91).

Згідно зі ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін .

Право на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк є виключно правом працівника та/або роботодавця.

Позивач у позовній заяві зазначає, що виявив бажання розірвати трудовий, оскільки не був згоден працювати без сплати йому заробітної плати. У заяві про звільнення ОСОБА_1 зазначив, що просить звільнити його за угодою сторін з 22 квітня 2019 року (а.с. 108).

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст.36 КЗпП України(за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Таким чином, позивач виявив вільне бажання розірвати трудовий договір з власної ініціативи, до видання відповідачем відповідного наказу свою заяву не відкликав, а власник не заперечував проти такого розірвання у строки, зазначені працівником. Доказів того, що позивача було звільнено за ініціативи власника суду надано не було, а отже, і порушення прав позивача у частині розірвання трудового договору відповідачем судом встановлено не було.

Тому суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі слід відмовити.

Позивач у своїх вимогах ставить питання про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, при цьому в обґрунтуванні позову зазначає про те, що відповідачем при звільненні з ним не було проведено повний розрахунок, також у позові наведено розрахунок середнього заробітку з посиланням при цьому на норми ст.ст. 116, 117 КЗпП України, тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 у п. 1 його позовних вимог заявлено вимоги не про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що передбачено ч. 1 ст. 235 КЗпП України, а про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що передбачено ст.ст. 116, 117 КЗпП України та зазначено позивачем в обґрунтування його вимог.

Частинами 1, 2 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 24 ЗУ Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України та ст. 24 ЗУ Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Згідно з довідкою б/н у відповідача існує перед позивачем заборгованість по заробітній платі станом на 22 квітня 2019 року за березень 2019 року у розмірі 6 073 гривень 78 коп., за квітень 6 925 гривень 85 коп., у тому числі компенсація за невикористану відпустку у розмірі 1 558 гривень 80 коп., а всього 12 999 гривень 63 коп., які підлягають стягненню.

Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки чинним КЗпП України строк на стягнення заборгованості із заробітної плати не встановлено.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі у сумі 11 440 гривень 83 коп. та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 1 558 гривень 80 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що однією з обов`язкових умов застосування відповідальності роботодавця у вигляді сплати працівнику середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні є наявність у його діях вини.

Аналогічні роз`яснення містить п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , згідно з яким стягнення на користь працівника середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, можливе за умови, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини

У пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

За правилом пункту 8 даної постанови Кабінету Міністрів України нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З урахуванням того, що нормою ст. 117 КЗпП України передбачено стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що у даному випадку є днем ухвалення судом рішення, суд вважає за необхідне стягнути середній заробіток за весь час затримки по день ухвалення рішення, тобто по 20 березня 2020 року.

Сума середньоденної заробітної плати позивача становить 499 гривень 36 коп.

Оскільки відповідач не здійснив виплату нарахованої заробітної плати, що належить позивачеві, то суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто, з 23 квітня 2019 року (перший день після звільнення) по 20 березня 2020 року (день фактичного розрахунку) 228 робочих днів х 499 гривень 36 коп. = 113 854 гривні 36 коп., що розраховується наступним чином.

Позивача було звільнено 22 квітня 2019 року. Денний заробіток складає 499 гривень 36 коп. Кількість робочих днів за квітень 2019 року - 4 х 499 гривень 36 коп. = 1 997 гривень 44 коп.: травень 2019 року - 22 х 499 гривень 36 коп. = 10 985 гривень 92 коп., червень 2019 року - 18 х 499 гривень 36 коп. = 8 988 гривень 48 коп., липень 2019 року - 23 х 499 гривень 36 коп. = 11 485 гривень 28 коп., серпень 2019 року - 21 х 499 гривень 36 коп. = 10 486 гривень 56 коп., вересень 2019 року - 21 х 499 гривень 36 коп. = 10 486 гривень 56 коп., жовтень 2019 року - 22 х 499 гривень 36 коп. = 10 985 гривень 92 коп., листопад 2019 року - 21 х 499 гривень 36 коп. = 10 486 гривень 56 коп., грудень 2019 року - 21 х 499 гривень 36 коп. = 10 486 гривень 56 коп., січень 2020 року - 21 х 499 гривень 36 коп. = 10 486 гривень 56 коп., лютий 2020 року - 20 х 499 гривень 36 коп. = 9 987 гривень 20 коп., березень 2020 року - 14 х 499 гривень 36 коп. = 6 991 гривня 04 коп., а всього за період з 23 квітня 2019 року по 20 березня 2020 року 113 854 гривні 08 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача слід стягнути суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 11 440 гривень 83 коп., з якої не підлягають відрахуванню податки, компенсації за невикористану відпустку у розмірі 1 558 гривень 80 коп., з якої не підлягають відрахуванню податки, та середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 23 квітня 2019 року по 20 березня 2020 року у розмірі 113 854 гривні 36 коп., з якої належать відрахуванню податки.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме судовий збір.

На підставі ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 188 гривень 80 коп. (768 гривень 40 коп. (за подання позову до суду) + 420 гривень 40 коп. (за подання заяви про витребування доказів) = 1 188 гривень 80 коп.) (а.с. 37, 75), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальна сума, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача складає 126 853 гривні 71 коп., позивачем при подання позову до суду сплачено 768 гривень 40 коп., за таких обставин з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 500 гривень 14 коп. (126 853 гривні 71 коп. х 1% = 1 268 гривень 54 коп. - 768 гривень 40 коп. = 500 гривень 14 коп.).

Також позивачем було заявлено вимоги про поновленні на роботі, у задоволенні яких йому відмовлено, тому судовий збір за ці вимоги у розмірі 768 гривень 40 коп. підлягає віднесенню за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 34 ЗУ Про оплату праці , ст. ст. 1-4 ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , ст. 3, ч.ч. 1, 2 с. 94, ст. 115, 116, 117, 237 1 КЗпП України, ч. 1 ст. 133, ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 4 ст. 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Укрметпром (ЄДРПОУ 41170432, юридична адреса: 49019, м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 44) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість по заробітній платі з 01 березня 2019 року по 22 квітня 2019 року у розмірі 11 440 (одинадцять тисяч чотириста сорок) гривень 83 коп., з якої не підлягають відрахуванню податки, компенсації за невикористану відпустку у розмірі 1 558 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 80 коп., з якої не підлягають відрахуванню податки, та середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 23 квітня 2019 року по 20 березня 2020 року у розмірі 113 854 (сто тринадцять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) гривень 36 коп., з якої належать відрахуванню податки, а також судовий збір у розмірі 1 188 (одна тисяча сто вісімдесят вісім) гривень 80 коп.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Укрметпром (ЄДРПОУ 41170432, юридична адреса: 49019, м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 44) на користь держави судовий збір у розмірі 500 (п`ятсот) гривень 14 коп.

Судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: