Ухвала

від 16.04.2020 по справі 1340/5029/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 квітня 2020 року

Київ

справа №1340/5029/18

адміністративне провадження №К/9901/9339/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів - Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі №1340/5029/18 за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого піlрозділу Управління "Західвуглепостач" ДП "Львіввугілля" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТзОВ "ВТМ-12" про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС в особі Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі № 1340/5029/18.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, вважаючи, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу. В обґрунтування скарги її заявник посилається на те, що він не мав можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в межах строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з недостатністю фінансування та великою кількістю справ по яких необхідно сплатити судовий збір, що, на переконання скаржника, є поважними причинами для пропуску такого строку, однак апеляційний суд цього не врахував і безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Частиною третьою статті 295 КАС України (яка визначає загальний строк на апеляційне оскарження) передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У свою чергу, згідно з пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Як вбачається зі змісту ухвалених у цій справі судових рішень, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору, відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. В подальшому ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року дану апеляційну скаргу повернуто апелянту, відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку усунення недоліків по сплаті судового збору.

Вдруге апеляційна скарга подана апелянтом 28 грудня 2019 року.

Восьмий апеляційний адміністративний суд встановивши, що апеляційна скарга подана із значним пропуском передбаченого процесуальним законом строку, особа, яка подала апеляційну скаргу, не порушує питання про поновлення строку апеляційного оскарження, ухвалою від 28 січня 2020 року залишив скаргу без руху, запропонував усунути її недоліки шляхом надіслання вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.

На виконання вимог ухвали суду, відповідач надіслав заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що апелянтом вже подавалася апеляційна скарга, однак, первинну апеляційну скаргу було повернуто, оскільки не було виконано вимог ухвали про залишення її без руху. Несвоєчасна оплата судового збору обумовлена тим, що на рахунки з яких здійснюється проплата судового збору, накладаються арешти, а відповідно до листів Управління ДКСУ у Печерському районі м. Києва було зупинено рахунки податкового органу по фінансових операціях, в тому числі на сплату судового збору.

Вважає, що повторне право на звернення з пропуском встановленого законом строку, у зв`язку з відсутністю фінансування є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналізуючи наведені апелянтом обставини поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд визнав їх неповажними, та ухвалою від 24 лютого 2020 року, яка є предметом касаційного оскарження, відмовив відповідачеві у відкритті апеляційного провадження. При цьому, суд виходив з того, що відсутність належного фінансування, і, як наслідок, невиконання через це вимог закону, не може ставитись в залежність від правовідносин, у які контролюючий орган вступає в інших сферах своєї діяльності (зокрема, з приводу грошових зобов`язань за виконавчими документами про стягнення коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними. А повторна подача апеляційної скарги, у зв`язку з поверненням первинної не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності.

Так, статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.

Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Разом з тим, податковий орган, як при неодноразовому поданні апеляційної скарги, так і в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.

Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані судом неповажними.

Принагідно, Суд зазначає, що сплата судових витрат не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Офісу великих платників податків ДПС на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі №1340/5029/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська