Ухвала

від 17.04.2020 по справі 495/2240/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/2240/20

Номер провадження 2-з/495/38/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В., перевіривши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 495/2240/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради (далі по тексту - відповідач-1) та ОСОБА_2 (далі по тексту відповідач-2) про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, визнання права власності на земельну ділянку.

Разом із вищевказаною позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, згідно якої він просить:

-накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0034 га (кадастровий номер 5110300000:02:027:0195), цільове призначення: 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів, за адресою: АДРЕСА_1

- заборонити Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міськради Одеської області вчиняти дії щодо надання земельної ділянки площею 0,0034 га (кадастровий номер 5110300000:02:027:0195), цільове призначення: 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів, за адресою: АДРЕСА_1 , у приватну власність третім особам;

- заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії щодо продажу, дарування або відчуження іншим шляхом земельної ділянки площею 0,0034 га (кадастровий номер 51 10300000:02:027:0195), цільове призначення: 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів, за адресою: АДРЕСА_2 .

- заборонити органам нотаріату, приватним та державним нотаріусам України, суб`єктам державної реєстрації прав, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які щодо об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,0034 га (кадастровий номер 5110300000:02:027:0195), цільове призначення: 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1861872251103.

Вказану заяву, позивач обґрунтовує тим, що на теперішній час виникли ризики, за яких спірна земельна ділянка може бути відчужена на користь третіх осіб, що унеможливить в подальшому виконання судового рішення.

Позивач зазначає, що 06.04.2020 року на веб-порталі з оголошень ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з`явилось оголошення про продаж спірної земельної ділянки, по якій оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування порушені його права та законні інтереси,та доступна за наступним посиланням у мережі Інтернет https://www.olx.ua/obyavlenie/prodam-zemelnyy-uchastok-IDGyEfE.html (додається роздруківка, яка згідно із ч.ч.1,3 ст.100 Цивільного процесуального кодексу України дана роздруківка є електронним доказом).

Таким чином, спірна земельна ділянка, може бути відчужені на користь третіх осіб протягом розгляду даної цивільної справи.

Вказане свідчить про те, що спірна земельна ділянка під час розгляду даної справи можуть бути все ж такі відчужені на користь третіх осіб, що унеможливить в подальшому виконання рішення суду або ж до його виконання доведеться докласти значних зусиль. Дана обставина повністю підтверджується згаданими електронними доказами, копії яких додаються.

Позивач зауважує, що у випадку відчуження земельної ділянки він буде позбавлений ефективної можливості захистити свої права, а вимоги № № 2, 3, 4 у позовній заяві у випадку їх задоволення судом не зможуть бути виконані, оскільки земельна ділянка буде належати сторонній приватній особі, не повернеться до комунальної власності Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради Одеської області та остання не зможе надати її Позивачу, та право приватної власності на спірну ділянку за Позивачем не зможе бути визнано

На підставі наведеного позивач просить заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши заяву про забезпечення позову, матеріали цивільної справи та встановивши обставини, у зв`язку з якими позивач просить вжити заходи забезпечення позову, суд приходить до наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до п.1-3 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; інше.

Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Метою забезпечення позову є збереження матеріального об`єкта спору до вирішення справи в суді.

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, заявлений позивачем вид забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна гарантує виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.

Разом з тим, суд при постановленні ухвали про накладення арешту на майно враховує принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

При цьому вжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборони відчуження вказаного об`єкта нерухомого майна не виключає його з використання, а тому додаткових обмежень крім неможливості його відчуження для відповідача не існує.

Суд звертає увагу, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо відчуження вказаного нерухомого майна не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправя сторін, не порушує речове право володіння особи спірним майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Приймаючи до уваги вищезазначене та норми чинного законодавства, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, підлягає частковому задоволенню, а саме накладенням арешту у вигляді заборони відчуження вказаного нерухомого майна, що є достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, та виключить можливість обмеження права відповідача на користування нерухомим майном у повному обсязі.

Керуючись статтями 149, 150, 151,153 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт, у вигляді заборони відчуження земельної ділянки площею 0,0034 га (кадастровий номер 5110300000:02:027:0195), цільове призначення: 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів, за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти вимог відмовити.

Виконання ухвал з питань забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена черезБілгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя В.В. Мишко