Постанова

від 01.04.2020 по справі 804/3877/16

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 804/3877/16

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року (суддя Барановський Р.А., м. Дніпро) у справі № 804/3877/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

У червні 2016 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.2016 №0008201304 про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2016 року в сумі 98458,97 грн. та штрафних санкцій 49229,50 грн.;

- зобов`язати ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області виконати покладені на нього Законом і підзаконними актами обов`язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок ФОП ОСОБА_1 у розмірі 98 458, 97 грн. (а.с. а.с. 2-13 т.1).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2016 у справі №804/3877/16 у задоволенні позову відмовлено (а.с. а.с. 226-230 т.2).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку щодо неправомірності заявлення ФОП ОСОБА_1 бюджетного відшкодування у декларації з ПДВ за травень 2015 року у розмірі 17 455, 00 грн., оскільки позивачем не доведено у встановленому законом порядку реальності витрат підприємством щодо придбання ТМЦ (автошини та запчастини) і використання їх у межах господарської діяльності платника та стосовно отримання послуг (шиномонтаж та ремонт тахографа) на загальну суму 98 458, 97 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що в оскарженому рішенні наявні висновки тотожні висновкам податківців, які не базуються на нормах матеріального права, є вигаданими та суб`єктивними.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що частина суми ПДВ за травень 2015 року у розмірі 2350,00 грн. вже підтверджена судом при розгляді попередньої справи №804/14530/15, рішення у якій набрало законної сили, та визнана такою, що сформована відповідно до чинного законодавства.

Зазначає, що на сторінці 3 акту перевірки в таблиці документів, використаних для перевірки не відображено багато документів, які фактично були досліджені під час перевірки. Однак факт їх використання підтверджується описаними в акті перевірки фактичними обставинами.

В акті перевірки вказується недостовірна інформація про відсутність дебіторської і кредиторської заборгованості станом на кінцеву дату кожного із перевірених періодів.

Сума ПДВ, заявлена до бюджетного відшкодування, повністю сплачена постачальникам.

Вказує на те, що Податковий кодекс України не обумовлює нарахування податкового кредиту дотриманням вимог Наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 20.05.2006 року № 488, також, як і дотриманням платником податків норм Закону України Про відходи .

Зазначає, що акт здачі-приймання робіт складений між позивачем та контрагентом ФОП ОСОБА_2 за місцем реєстрації останнього, а не за місцем виконання послуг.

По контрагенту ТОВ Авто Комплект судом не було досліджено господарську операцію та не враховано, що на момент виконання робіт по калібровці тахометра 20.06.2015 року автомобіль знаходився у м. Дніпропетровську, акт виконаних робіт було складено в перший робочий день - 22.06.2015 року.

В акті перевірки не обґрунтована позиція податкового органу стосовно постачальників матеріалів, запчастин, послуг з ремонту автомобілів, таких як ТОВ INTER CARS UKRAINE , ФОП ОСОБА_3 .

Зазначає також, що відображена на стор. 95 акта сума бюджетного відшкодування та сума податкового кредиту однакова. Проте сума від`ємного значення у розмірі 18369 грн не була фактично сплачена постачальникам, а тому не включена до суми бюджетного відшкодування.

Крім того, зазначає, що з акту перевірки неможливо зрозуміти, які саме операції увійшли у невизнану суму бюджетного відшкодування.

Вказує на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі 804/14530/15 від 09.11.2015 року скасовані податкові повідомлення рішення, в яких визначались штрафні санкції, а тому не було підстав для застосування штрафних санкцій у розмірі 50 % від суми завищення бюджетного відшкодування як за повторне порушення по п. 123.1 ст. 123 ПКУ.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що частина суми ПДВ за травень 2015 року у розмірі 2350,00 грн. вже підтверджена судом при розгляді попередньої справи №804/14530/15, рішення у якій набрало законної сили, та визнана такою, що сформована відповідно до чинного законодавства.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції (а.с.а.с. 221-.223 т. 4).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 року апеляційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2016 року у справі №804/3877/16; адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0008201304 від 07.06.2016 року, прийняте Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.а.с. 42-49 т. 5).

Відповідач оскаржив постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 року в касаційному порядку (а.с.а.с. 55-65 т. 5).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.11.2019 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задоволено частково; скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 року та справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд вказав на передчасність висновків суду апеляційної інстанції про реальність виконання укладених між позивачем та ТОВ "Автокомплект", ФОП ОСОБА_4 , ТОВ "Технооптторг-Трейд", ТОВ "100-Шин", ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 , ПП "Ди-Станція", Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, ТОВ "Сервіс Асмап України", ТОВ "Скляна Компанія "Оріон-Гласс"", ТОВ "Техносервіс" угод, а тому судом апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно надати правову оцінку доводам контролюючого органу та за результатами ретельного аналізу наданих позивачем документів бухгалтерського обліку підтвердити чи спростувати доводи контролюючого органу про нереальність господарських договорів, укладених між позивачем з вказаними контрагентами.

Відповідно до Указу Президента України "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах" від 29.12.2017 року №455/2017 ліквідовано Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд та утворено Третій апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2019 р. адміністративну справу №804/3877/16 передано на розгляд колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду: Панченко О.М. (головуючий суддя), судді - Круговий О.О., Іванов С.М.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2019 року справу №804/3877/16 прийнято до провадження.

Ухвалою від 30.01.2020 року здійснена заміна первісного відповідача правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Справа неодноразово призначалась до розгляду в судовому засіданні, представниками сторін надані пояснення, в яких вони підтримали свої правові позиції.

Ухвалою суду від 11.03.2020 року у відповідача були витребувані докази, а саме - розрахунок спірного податкового повідомлення-рішення в розрізі контрагентів, по взаємовідносинах з якими були нараховані податкові зобов`язання та штрафні санкції.

Вимоги ухвали суду в установлені судом строки виконані не були.

У судове засідання 01.04.2020 року сторони не з`явились через обмеження, що діють у зв`язку із введенням карантину для запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

Ухвалою суду вирішено здійснювати розгляд справи за відсутності сторін з урахуванням раніше наданих пояснень на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з урахуванням висновків Верховного Суду у даній справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питання правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за червень 2015р. - січень 2016р.

За результатами перевірки складено Акт від 16.05.2016 року №1517/04-61/13-04/ НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки) (а.с.а.с. 14-61 т.1).

Згідно з висновками Акту перевірки ФОП ОСОБА_1 порушив п. 198.3 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, а саме - безпідставно заявив бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року в сумі 98 458, 97 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми В1 №0008201304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлене в декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року в сумі 98 458,97 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 49229,50 грн. (а.с. 62 т.1).

Контролюючим органом в результаті звірки даних, зазначених у розрахунках бюджетного відшкодування ПДВ із даними первинних документів позивача встановлено, що частина залишку від`ємного значення, фактично сплачена ФОП ОСОБА_1 постачальникам, яка заявлена до бюджетного відшкодування, становить 132 276, 00 грн. Зазначена сума сформована з наступних господарських операцій:

- придбання автошин (сума ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування - 44972,12 грн.);

- придбання запчастин (сума ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування - 52302,02 грн.);

- автостоянка (сума ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування - 4085,03 грн.);

- книжки Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (сума ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування - 29 618, 11 грн.);

- оформлення віз (сума ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування -130, 00 грн.);

- шиномонтаж (сума ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування -691, 00 грн.);

- ремонт тахографа (сума ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування -313,00 грн.);

- обслуговування ПК (сума ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування - 164,72 грн.).

Відповідачем в ході перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не веде облік шин, тому не має можливості довести списання шин в межах встановлених законодавством норм, а також відсутні документи про утилізацію відпрацьованих шин.

У відповідності до наданих позивачем до перевірки документів, а саме: видаткових накладних та актів виконаних робіт (послуг) немає можливості дослідити, як та ким здійснювався ремонт автомашин.

В акті перевірки зазначається, що акти списання запчастин, придбаних у ТОВ INTER CARS UKRAINE та ФОП ОСОБА_3 виписані однією датою в кінці кожного місяця. Наприклад акт списання товарів від 30.06.2015 року в акті відображена тільки загальна кількість запчастин без відображення загальної суми та суми ПДВ.

При виконанні робіт ТОВ "Автокомплект" (код ЄДРПОУ 30531896) по калібровці цифрового тахографа із заміною елемента живлення на загальну суму 1200 грн. (в т.ч. ПДВ - 200 грн.) згідно акта здачі-прийняття робіт №А-0626 у м. Дніпропетровську відповідачем було встановлено, що автомобіль № НОМЕР_2 у період з 18.06.2015р. по 25.06.2015р. знаходився в рейсі згідно ЦМР 045684 по маршруту м. Запоріжжя-Фінляндія.

При виконанні комплексного ремонту ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) місцем складання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) є м. Мукачеве. Документи, що підтверджують знаходження автомашин в м. Мукачеве у позивача відсутні.

У зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів, не має можливості встановити, що придбані товари, отримані послуги використовувались у межах господарської діяльності платника податку, у зв`язку з чим відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ, зокрема не знайшли свого підтвердження здійсненні позивачем витрати на загальну суму 98 458, 97 грн., в тому числі:

- придбання автошин (сума ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування - 44972, 12 грн.);

- придбання запчастин (сума ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування - 52595, 85 грн.);

- шиномонтаж (сума ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування -691,00 грн.);

- ремонт тахографа (сума ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування -200,00 грн.).

Таким чином, в ході перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем в порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України включено до складу податкового кредиту податкової декларації за травень 2015-січень 2016 року придбання товарів (послуг), що не використовувались у межах господарської діяльності платника податку, у результаті чого безпідставно завищено від`ємне значення різниці, між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22) декларації за травень 2015-січень 2016 року у сумі 98 458, 97 грн.

Суд першої інстанції погодився з висновками відповідача та сумою зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також сумою нарахованих штрафних санкцій, визначених в оскарженому податковому повідомленні-рішенні.

Колегія суддів вважає, що висновки суду є помилковими, оскільки не відповідають обставинам справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 провадить діяльність у сфері перевезення вантажів (Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); (Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту).

Для здійснення господарської діяльності Позивач використовує автотранспорт - силові тягачі, напівпричепи бортові, напівпричепи фургони, фургони, що належать йому на праві власності, та працю найманих осіб.

За період з травня 2015 року по січень 2016 року заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, яка складає 132276грн. (суми ПДВ за витратами по господарським операціям: придбання автошин, придбання запчастин, автостоянка, книжки Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, оформлення віз, шиномонтаж, ремонт тахографа, обслуговування ПК).

Контролюючий орган за наслідками перевірки дійшов висновку про неможливість включення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за період з травня 2015 року по січень 2016 року суми у розмірі 98458,97грн. (суми ПДВ за витратами по господарським операціям: придбання автошин, придбання запчастин, шиномонтаж, ремонт тахографа).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.6, 201.10 ст.201 ПК України).

Проте, податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Такий правовий висновок викладеній у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.3, п.п. б п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2. статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.п. б пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 58 ПКУ контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, зокрема якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено зокрема факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

З акту перевірки вбачається, що контролюючим органом не визнані певні господарські операції, як такі, що вчинені реально та дають право на нарахування податкового кредиту, з деякими контрагентами, які перелічені на сторінці 93 акту (а.с. 60 т. 1).

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалось придбання автошин та шиномонтаж у підприємства ТОВ Технооптторг-Трейд на протязі періоду червень 2015- січень 2016 року на підставі усної домовленості. При цьому господарські операції підтверджуються видатковими накладними, а використання товарів у власній господарській діяльності - заказ-нарядами та актами списання. Оплата отриманого товару підтверджується платіжними дорученнями (дивитись зведену інформацію а.с. 3-7 т. 5).

Акт перевірки не містить посилання на неналежне оформлення цих господарських операцій. По взаємовідносинам з ТОВ Технооптторг-Трейд податковий кредит складає 39628,79 грн.

Крім того, позивач отримував у ТОВ 100 шин за договором № Л00024460 від 03.10.2014 року шини, які використані у власній господарській діяльності позивача. Господарська операція підтверджується податковими накладними, актом списання, що підтверджує встановлення на автомобілі, платіжними дорученнями (дивитись зведену інформацію а.с. 7 т. 5). По взаємовідносинам з ТОВ 100 шин сформовано податковий кредит у сумі 5343,34 грн.

Виходячи з позиції податкового органу, наведеної у акті перевірки, ці суми не підтверджені контролюючим органом, як такі, що підлягають відшкодуванню з бюджету на рахунок платника, оскільки відповідно до Наказу міністерства транспорту та зв`язку України від 20 травня 2006 року № 488, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 15.06.2006 року за № 712/12586 Про затвердження Експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі передача шин в експлуатацію та /або запас відображається в карточці обліку пробігу (наработки) шини. Проте позивач не веде такого обліку.

Крім того, використані шини підпадають під термін відходів, але позивач не має документів про їх утилізацію.

Колегія суддів зазначає з цього приводу, що згідно загальних положень цього нормативного акту, а саме: п. 3.1. - норми середнього ресурсу нових пневматичних шин використовують у випадках, коли: планують і прогнозують економічну діяльність підприємств та організацій; розробляють тарифи на перевезення; розробляють бізнес-плани; оцінюють КТЗ як майно; визначають підстави для списання зношених пневматичних шин; прогнозують експлуатаційну безпечність КТЗ; прогнозують або оцінюють забруднення довкілля дрібнодисперсними продуктами зношення пневматичних шин на дорогах; контролюють раціональність використання експлуатаційних ресурсів; прогнозують обсяги утилізації зношених пневматичних шин;

П. 3.2.- Норми застосовують для списання пневматичних шин, якщо фактичний пробіг пневматичних шин досягає установлених норм. Проте це не обов`язкова й не єдина умова для списання. У разі виявлення експлуатаційних чи виробничих дефектів, з якими пневматичні шини не допускають до експлуатації з огляду на небезпечність їхнього технічного стану або не ремонтують через неприйнятні витрати, шини списують на підставі акта, складеного за вимогами чинних правил експлуатації шин, незалежно від того, чи відповідає їхній фактичний ресурс Нормам.

Таким чином, вказаний нормативний акт не може бути застосований як обов`язковий з метою бухгалтерського та податкового обліку, равно як і його порушення не позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Щодо посилань контролюючого органу на відсутність документів про утилізацію використаних шин, слід зазначити, що згідно ст. 4 Закону Про відходи , цей Закон регулює відносини, пов`язані з утворенням, збиранням і заготівлею, сортуванням, перевезенням, зберіганням, обробленням (переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, вивозяться з неї, а також з перевезенням, обробленням та утилізацією відходів, що ввозяться в Україну як вторинна сировина. Таким чином, вимоги Закону не поширюються на бухгалтерський та податковий облік, його дотримання не є передумовою для формування податкового кредиту з ПДВ, і навіть його порушення не може свідчити про нереальність господарських операцій платника податків.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи відповідача про безпідставне завищення бюджетного відшкодування на суму 44972,12 грн, що пов`язано з придбанням автошин, є необґрунтованими.

Щодо бюджетного відшкодування за операціями з придбання запчастин в сумі 52595,85 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки не можливо визначити, по яким саме контрагентам і в якій частині розрахована сума, яка , на думку відповідача, не підлягає бюджетному відшкодуванню. Податковий орган не надав розрахунку податкових зобов`язань в розрізі контрагентів і на вимогу суду. В акті дослівно наведено таке обґрунтування: з видаткових накладних та актів виконаних робіт (послуг) немає можливості дослідити як та ким здійснювався ремонт автомашин; акти списання запчастин, придбаних у ТОВ INTER CARS UKRAINE та ФОП ОСОБА_3 виписані однією датою в кінці кожного місяця, наприклад акт списання товарів від 30.06.2015 року В акті відображена тільки загальна кількість запчастин без відображення загальної суми та суми ПДВ .

Колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, в редакції що діяла на період складання акта перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, рішення, дії та бездіяльності суб`єктів владних повноважень мають бути прийняті (вчинені): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку колегії суддів, прийняття податкового повідомлення-рішення лише на підставі такого мотивування, як наведено в акті перевірки, не може вважатися ані добросовісним, ані обґрунтованим. Так, з матеріалів справи вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ INTER CARS UKRAINE здійснюються на підставі договору поставки від 19.11.2010 року № U04413. Рух товару підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними. Товар оплачений у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення. В акті перевірки також відображено, що позивачем надано податкові накладні, за якими сформовано податковий кредит в періоді, за який здійснювалась перевірка. Проте в акті не наведено, яка саме сума податкового кредиту сформована за перевіряємий період, яка фактично оплачена постачальнику та включена до складу суми бюджетного відшкодування, а розрахунок до податкового повідомлення-рішення відсутній.

За даними платника податків (а.с. 20 т. 5) за вказаний період сума ПДВ, яка сформована по господарським операціям з придбання запчастин у ТОВ INTER CARS UKRAINE складає 21974,68 грн, що підтверджується даними податкових декларацій (а.с. 81-114 т.3).

Щодо актів списання запчастин, колегія суддів вважає, що вони жодним чином не спростовують фактичне виконання господарських операцій, а є лише документами внутрішнього обліку, що використовуються фізичною особою-підприємцем для власного обліку; відповідачем не зазначається, якому нормативному акту з питань бухгалтерського обліку це суперечить.

При цьому колегія суддів звертає увагу на сталий характер господарських відносин між позивачем та його контрагентом, безумовне використання отриманих запчастин для власної господарської діяльності, тому доводи відповідача щодо непідтвердження правомірності бюджетного відшкодування вважає безпідставними.

Згідно акту перевірки такі висновки поширюються відповідачем і на відносини з ФОП ОСОБА_3 , який є постачальником послуг з ремонту автомобілів та постачальником запчастин згідно договору на проведення ремонтних робіт по обслуговуванню автотранспорту та поставку запасних частин № 7 від 01.10.2013 року.

Разом з тим, позивачем надані видаткові накладні, реєстри ремонтів і поставки запчастин, акти виконаних робіт, платіжні доручення на оплату товару і послуг (дивитись зведену інформацію а.с. 20-26 т. 5), по оформленню яких податковий орган не висловив жодних зауважень. Загальна сума ПДВ, який сформований платником податків за даними останнього складає по операціям з ФОП ОСОБА_3 23719,85 грн

В акті перевірки зазначається про те, що неможливо включити до складу податкового кредиту суму 52595,85 грн, проте з мотивувальної частини акта неможливо встановити, податковий кредит за якими ще операціями з придбання запчастин не можливо включити до суми бюджетного відшкодування та з яких підстав.

За таких обставин колегія суддів вважає, що правомірність податкового повідомлення-рішення в цій частині є недоведеною відповідачем та воно підлягає скасуванню в цій частині.

Щодо правомірності включення до суми бюджетного відшкодування суми податкового кредиту за господарською операцією з ремонту тахографа, то колегія суддів не погоджується з висновками контролюючого органу з приводу невідповідності в оформленні такої операції, оскільки за даними CMR № 045684 (а.с. 132 т. 3) завантаження автомобілю відбулось 18.06.2015 року, 21.06.2015 року він знаходився на Харківській митниці. Доводи позивача про знаходження автомобіля з номерним знаком НОМЕР_4 та 20 червня 2015 року у м. Дніпропетровську, під час якого було виконано ремонт тахометру з оформленням акту виконаних робіт у найближчій робочий день 22.06.2015 року підтверджуються відомістю стоянки ПП Ди-станція (а.с. 133 т.3) та не суперечать п.п. 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року в редакції, що діяла на момент здійснення господарської операції.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи податкового органу щодо непідтвердження господарської операції.

Стосовно правомірності включення до суми бюджетного відшкодування суми податкового кредиту - 691 грн за господарською операцією з шиномонтажу, здійсненої з ФОП ОСОБА_2 , колегія суддів також не погоджується з висновками контролюючого органу стосовно непідтвердження господарської операції. За поясненнями позивача, в полі акта виконаних робіт місце складання зазначено місце реєстрації ФОП ОСОБА_2 , а місцем виконання робіт є м. Дніпро. Це також підтверджується тим, що роботи по шиномонтажу виконувались систематично протягом всього періоду, що перевірявся, суми оплати щоразу складали від 90 до 300 гривень, які сплачувались в безготівковій формі, монтувались шини, придбані, зокрема, у ТОВ 100 шин .

У відповідності до ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні одним з основних принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

На думку колегії суддів, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи податкового органу щодо непідтвердження господарської операції.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, до складу бюджетного відшкодування в сумі 132276, заяву про повернення якої було подано у складі податкової декларації за січень 2016 року, увійшов залишок від`ємного значення, який складався у тому числі з суми за травень 2015 року - 2350 грн.

Формування від`ємного значення з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за травень 2015 року перевірено та відображено в акті перевірки №321/1701/ НОМЕР_1 від 31.08.2015 року у зв`язку з наданням декларації по ПДВ від 22.06.2015 року №9127909116, в якій із задекларованої в рядку 22 суми 19809грн. до відшкодування на розрахунковий рахунок підлягає сума 17455грн. Різниця суми 2350грн. відображена в рядку 24. В декларації за січень 2016 року ця сума заявлена до відшкодування на розрахунковий рахунок в загальній сумі 132276грн.

На підставі акту перевірки №321/1701/ НОМЕР_1 від 31.08.2015 року було прийнято повідомлення-рушення форми В1 від 17.09.2015 року №0022061701 про визначення суми завищення бюджетного відшкодування за травень 2015 року у сумі 17455 грн. та штрафних санкцій 8727,50 грн., яке постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 року у справі №804/14530/15 визнано протиправним та скасовано.

Отже, даною перевіркою у 2016 році було охоплено період, який також перевірявся контролюючим органом і у 2015 році. Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевірка фактично проводилась за період з травня 2015 року січень 2016 року (т. 1 а.с. 61), незважаючи на те, що у вступній частині акту вказаний період червень 2015 року - січень 2016 року (т. 1 а.с.14) . Визначення повторних податкових зобов`язань за результатами такої перевірки, без врахування рішення суду в справі 804/14530/15, яке в силу статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковими до виконання на всій території України, є неправомірним.

Колегія суддів також зауважує, що серед вимог Верховного Суду, викладених у постанові від 22.11.2019 року вказано про необхідність надання правової оцінки доводам контролюючого органу та за результатами ретельного аналізу наданих позивачем документів бухгалтерського обліку підтвердити чи спростувати доводи контролюючого органу про нереальність господарських договорів, укладених між позивачем та ТОВ Автокомплект , ФОП ОСОБА_4 , ТОВ Технооптторг-Трейд , ТОВ 100 Шин , ФОП Трубавін А.М ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ПП Ди-Станція , Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, ТОВ Сервіс Асмап України ТОВ Скляна Компанія Оріон-Гласс , ТОВ Техносервіс .

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, сума 98 458,97 грн., на яку зменшено бюджетне відшкодування, складається з податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями позивача з придбання автошин у ТОВ Технооптторг-Трейд , ТОВ 100 шин ; придбання запчастин у ТОВ INTER CARS UKRAINE , ФОП ОСОБА_3 ; виконання робіт з шиномонтажу ФОП ОСОБА_6 , калібровці цифрового тахографа з заміною елемента живлення ТОВ Автокомплект .

Всі інші вищеперелічені контрагенти, не були зазначені в акті перевірки як такі, за господарськими операціями з якими не визнано право на податковий кредит. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд не має переймати на себе повноваження податкового органу та доводити правомірність податкового повідомлення рішення.

Щодо застосування штрафних санкцій за ст. 123 ПКУ, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 123.1 ст. 123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Позивач зазначив в позові, що всі попередні податкові-повідомлення рішення, в яких визначались штрафні санкції були скасовані постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в справі № 804/14530/15 від 09.11.2015 року, яка набрала законної сили 12.04.2016 року. Доводи позивача не спростовані відповідачем, а тому застосування штрафних санкцій у розмірі 50% є неправомірним.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виконати покладені на нього Законом і підзаконними актами обов`язки щодо надання органу Казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, то колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі не міститься доводів щодо скасування рішення суду в цій частині.

Слід врахувати, що пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Предметом спору у даній адміністративній справі є сума заявлена позивачем на бюджетне відшкодування, яка була зменшена податковим повідомленням-рішенням від 07.06.2016 року №0008201304. При дослідженні викладених в апеляційній скарзі доводів та письмових доказів, наявних в матеріалах справи апеляційний суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем спірної суми до бюджетного відшкодування та як наслідок зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Тобто, заявлена сума бюджетного відшкодування в розмірі 98458,97грн. підлягає бюджетному відшкодуванню за порядком, визначеним п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України

З урахуванням викладеного вказана позовна вимога задоволенню не підлягає, адже відповідне право позивача виникає після закінчення процедури судового оскарження і на теперішній час бездіяльністю відповідача не порушено.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення, допустивши зазначені порушення, а тому постанова суду підлягає скасуванню, а позов - частковому задоволенню.

Керуючись ст. 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

Постановив:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року у справі № 804/3877/16 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 07.06.2016 №0008201304 про визначення суми завищення бюджетного відшкодування за січень 2016 року в сумі 98458,97 грн. та штрафних санкцій 49229,50 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області судові витрати у сумі 3 101 (три тисячі сто одна) грн. 47 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 16.04.2020 р.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.О. Круговий