Постанова

від 31.03.2020 по справі 2-1426/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2875/20

Номер справи місцевого суду: 2-1426/10

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2020 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Морський транспортний банк до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави, на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Калініченко Л.В. 02 березня 2010 року у м. Одеса,-

встановила:

У жовтні 2009 року ВАТ Морський транспортний банк звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави (т. 1 а.с. 1-4, 66-71, 95-100).

В обгрунтування позову посилалася на те, що між ВАТ Морський Транспортний Банк та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 00264/RO, на підставі якого ОСОБА_2 отримала кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунок № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 у банку з 20 липня 2006 року. Терміном погашення кредиту є 19 липня 2012 року включно. Вказаний кредит отриманий у вигляді кредитної лінії на суму 183 709,72 гривень на наступні цілі: придбання автомобіля Nissan Maxima, 2005 року випуску, у сумі 133 123,00 гривень, а також у сумі 50 586,72 гривень на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Періодом сплати вважати період з 26 по останній робочий день кожного місяця.

20 липня 2006 року між ВАТ Морський Транспортний Банк та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 00354Ю. Відповідно до вказаного договору поруки поручитель, а саме відповідач ОСОБА_1 , зобов`язався перед позивачем відповідати за виконання зобов`язань за кредитним договором № 00264/rO від 20 липня 2006 року, укладеним між ВАТ Морський Транспортний Банк та ОСОБА_2 .. Умови зазначеного кредитного договору позивачем були виконані, проте відповідачка ОСОБА_2 не виконувала умови кредитного договору, а саме: своєчасно не повертала кредитні кошти і відсотки за користування кредитними коштами, ніяких заходів по погашенню заборгованості не вживала, у зв`язку із чим виникла заборгованість станом на 16 жовтня 2009 року у розмірі 101 146,01 гривень.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 березня 2010 року позов ВАТ Морський Транспортний Банк було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ВАТ Морський Транспортний Банк заборгованість за кредитним договором № 00264/ RO від 20 липня 2006 в розмірі 101 146,01 гривень шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави транспортного засобу, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 3241 від 25 липня 2006 року, а саме на автомобіль, легковий седан марки Nissan Maxima, 2005 року випуску, номер НОМЕР_3 , колір сірий, номер державної реєстрації НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_2 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 № НОМЕР_6 , виданого РЕВ 1-го МРВ ДАІ в Одеській області 15 липня 2006 року, способом продажу вказаного автомобіля ВАТ Морський Транспортний Банк на підставі рішення суду з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України та отриманням в органах ДАІ України всіх необхідних документів на вказаний транспортний засіб (в тому числі дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), а також наданням ВАТ Морський Транспортний Банк всіх повноважень для здійснення продажу. Передано в заклад ВАТ Морський Транспортний Банк предмет застави шляхом його вилучення, а саме: автомобіль, легковий седан марки Nissan Maxima, 2005 року випуску, номер НОМЕР_3 , колір сірий, номер державної реєстрації НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_2 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 № НОМЕР_6 , виданого РЕВ 1-го МРВ ДАІ в Одеській області 15 липня 2006 року. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ВАТ Морський Транспортний Банк судові витрати у розмірі 1 011,46 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу у розмірі 120,00 гривень (т. 1 а.с. 114-116).

Ухвалою Київського районного суд м. Одеси від 08 серпня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 березня 2010 року було залишено без задоволення (т. 1 а.с. 212-214).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом не було враховано, що відповідачі не були належним чином повідомлені про дату, час слухання справи, яке відбулось 03 березня 2010 року. У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач отримала кредитні кошти; наданий Банком розрахунок заборгованості не є доказом отримання коштів, не є касовим документом, який містить підпис відповідача про отримання коштів (т. 1 а.с. 218-223).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволеня, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством Морський Транспортний Банк та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 00264/к0 (т.1 а.с.7-10), на підставі якого ОСОБА_2 отримала кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунок № НОМЕР_1 / НОМЕР_7 А у банку з 20 липня 2006 року. Терміном погашення кредиту є 19 липня 2012 року включно. Вказаний кредит отриманий у вигляді кредитної лінії на суму 183709,72 грн. на наступні цілі: придбання автомобіля Nissan Maxima, 2005 року випуску, у сумі 133 123,00 грн., а також у сумі 50 586,72 грн. на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12% річних за фактичний період користування Кредитом на суму залишку заборгованості за Кредитом. Періодом сплати вважати період з 26 по останній робочий день кожного місяця.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до п.1.1 Кредитного договору, а саме: видав ОСОБА_2 кредит, що підтверджується її клопотанням про видачу траншу вих. б/н від 25 липня 2006 року, а також випискою по рахунку клієнта за період з 20 липня 2006 року по 1 вересня 2009 року.

Відповідачка ОСОБА_2 систематично порушувала свої зобов`язання за Кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, з порушенням строків встановлених цим договором, зокрема строків, встановлених п.1.1. Кредитного договору.

Пунктом 2.3.3 Кредитного договору № 00264/к0 від 20 липня 2006 року позивач має право при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушенні позичальником якого-небудь із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, змінити умови даного договору -вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання, інших зобов`язань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення.

На виконання вказаного пункту договору, ОСОБА_2 була направлена Вимога № 2691/01 про необхідність достроково повернути кредит від 14 липня 2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення серія НА/УВ 136278 від 20 липня 2009 року, та повідомлення про вручення з поштового відправлення сері НА/УВ 1193723 від 20 липня 2009 року (т.1 а.с.16,17). Однак, вказана вимога залишилась невиконаною з боку відповідача.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного Кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Станом на 16 жовтня 2009 року заборгованість за кредитним договором відповідачки ОСОБА_2 становила 101 146, 01 гривень, у тому числі: 88 137,33 грн,- поточна заборгованість за кредитом; 4230,64 - заборгованість по сплаті відсотків; 1597, 44 грн. - заборгованість по сплаті комісії; 4 798,47 грн. - заборгованість за пенею за недодержання графіка погашення основної заборгованості; 1 692,11 грн. - заборгованість за пенею за несплату процентів; 690,02 грн. - заборгованість за несплату комісії за користування кредитом, зазначене підтверджується розрахунком заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору № 00264/к0 від 20 липня 2006 року станом на 16 жовтня 2009 року (а.с. 20-21).

Також судом вірно встановлено, що 20 липня 2006 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір поруки (а.с. 11-12), згідно з яким поручитель - відповідач ОСОБА_1 відповідає перед кредитором-позивачем за виконання зобов`язань за кредитом договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідають перед кредитором-позивачем як солідарні боржники.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не виконувала належним чином свої зобов`язання перед позивачем, позивач направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про виконання взятих на нього договором поруки зобов`язань, а саме вимогу № 2721/01 від 15 липня 2009 року, з повідомленням про вручення поштового відправлення серія НА\УВ 132417 від 21 липня 2009 року. Однак, вказана вимога також залишилась невиконаною з боку поручителя ( т.1 а.с.20).

Згідно ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. А ч.2 зазначеної статті встановлює, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, сума боргу підлягає стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором, крім договору поруки, між Відкритим акціонерним товариством Морський Транспортний Банк та відповідачкою ОСОБА_2 25 липня 2006 року був укладений договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Комісаровою С.О. та зареєстрований в реєстрі за № 3241, в заставу був наданий автомобіль, а саме: легковий седан марки Nissan Maxima, 2005 року випуску, колір сірий, номер державної реєстрації НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу автомобіля № АЗЗ/2.0 МТ від 14 липня 2006 року та згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу РСА № 516957, виданого РЕВ 1-го МРВ ДАІ в Одеській області 15 липня 2006 року, де в графі Особливі відмітки зроблено напис: Відчуження заборонено без дозволу ВАТ МТБ (т.1 а.с. 79-82, 72-76).

27 липня 2006 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстратором- Одеська філія державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України було внесено приватне обтяження, де підставою обтяження є вказаний Договір застави, об`єктом застави - предмет застави, вказаний вище, обтяжувачем - Відкрите акціонерне товариство Морський Транспортний Банк , а боржник - ОСОБА_2 . Згідно даних Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відомостей в реєстрі щодо вказаного майна на час укладення Договору застави і внесення відомостей до Державного реєстру не зареєстровано.

Відповідно до ч.1,2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , № 1255- IV від 18 листопада 2003 року - у разі задоволення судом позову звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається: спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяжування із застосування однієї із процедур, передбачених ст. 26 вказаного Закону, яка передбачає і продаж обтяжувачем предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем. Статтею 30 цього ж Закону, також надано право Банку задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі будь-якій особі-покупцю. Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно.

Як вбачається з договору застави, а саме з п. 24, сторони дійшли згоди та закріпили в ньому право позивача обрати такий спосіб звернення стягнення, як продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем; безпосередній продаж конкретному покупцю, в тому числі з правом укладання заставодержателем (позивачем) договору купівлі-продажу предмета застави від імені заставодавця.

Згідно з ст.ст. 27 та 30 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , № 1255- IV від 18 листопада 2003 року, банком виконане зобов`язання щодо письмового повідомлення боржників про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, зазначене підтверджується листом № 295/01/1 від 04 лютого 2010 року та реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Так, 04 лютого 2010 року, на підставі договору застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, були внесені зміни відомостей про обтяження, а саме: зареєстровано звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , № 1255-ІУ від 18 листопада 2003 року, Відкрите акціонерне товариство Морський Транспортний Банк має вищий пріоритет і переважне право на звернення стягнення на предмет застави.

Викладене підтверджується поясненнями представника позивача, копією кредитного договору № 00264/К.О від 20 липня 2006 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством Морський Транспортний Банк з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку на суму 183 709,72 гривень, копією договору поруки № 00354Ю від 20 липня 2006 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством Морський Транспортний Банк та ОСОБА_1 , копією договору застави транспортного засобу від 25 липня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством "Морський Транспортний Банк , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 3241 від 25 липня 2006 року, та іншими документами, вказаними вище.

У зв`язку із тим, що відповідачка ОСОБА_4 не виконала умови Кредитного договору 00264/к.0 від 20 липня 2006 року, суд дійшов вірного висновку про необхідність, в рахунок погашення боргу, звернути стягнення на предмет застави, а саме на автомобіль, легковий седан марки Nissan Maxima, 2005 року випуску, номер НОМЕР_3 , колір сірий, номер державної реєстрації НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважає необґрунтованим довід апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що відповідачі не були належним чином повідомлені про дату, час слухання справи, яке відбулось 03 березня 2010 року. Так, ОСОБА_1 приймав участь у судових засіданнях суду першої інстанції, подавав заперечення на позовну заяву, а тому мав можливість . Що стосується факту неналежного сповіщення ОСОБА_2 про дату судового засідання, то колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 не є особою, яка уповноважена представляти інтереси ОСОБА_2 , а остання судове рішення не оскаржує.

Крім того, безпідставним є посилання у апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 на те, що відповідач не отримала кредитні кошти; наданий Банком розрахунок заборгованості не є доказом отримання коштів, не є касовим документом, який містить підпис відповідача про отримання коштів.

Колегія суддів враховує, що Кредитний договор 00264/к.0 від 20 липня 2006 року не був оскаржений сторонами договору, його умови є дійсними. Крім того, ОСОБА_2 деякий час виконувала його умови, сплачувала грошові кошти на погашення кредиту, користувалась автомобілем, на придбання якого був отриманий кредит, що також свідчить про визнання відповідачем його умов.

Крім того, згідно наявного у матеріалах справи заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 вбачається, що останній визнав факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів на придбання автомобілю та, за проханням дружини, у липні 2006 року власноруч надав згоду про надання поруки по виконанню зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_2 (т.1 а.с.40-42).

Також колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення було постановлено ще у 2010 році, та не оскаржувалось сторонами у справі протягом восьми років, а виходячи з прецедентної практики Європейського суду, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Європейський суд в ряді рішень зазначає: якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata (рішення у справах Устименко проти України , Пономарьов проти України , Рябих проти Росії та ін.).

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 березня 2010 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 березня 2010 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 13 квітня 2020 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе