Касаційний господарський суд верховного суду
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
Реєстрація?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/2167/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
позивача - Завада В.В. (адвокат),
відповідачів - не з`явилися,
третіх осіб - не з`явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ткаченка Юрія Олександровича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 (судді: Плахов О.В., Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2019 (суддя Шатерніков М.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"
до: 1. Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області,
2. Фізичної особи-підприємця Ткаченка Юрія Олександровича
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:
1.Софіївська сільська рада Близнюківського району Харківської області,
2. Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1
про визнання правочинів недійсними,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Близнюківської районної державної адміністрації та Фізичної особи-підприємця Ткаченко Юрія Олександровича, в якому просило:
- визнати недійсним розпорядження Близнюківської РДА від 21.09.2018 №844 "Про передачу у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для ведення товарного виробництва на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області";
- визнати недійсним розпорядження Близнюківської РДА від 17.10.2018 №921 "Про припинення дії договору оренди землі, укладеного між Близнюківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" від 22.10.2012 на земельну ділянку, що розташована на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області за межами населених пунктів";
- визнати недійсним правочин щодо укладання договору оренди землі від 21.03.2019, кадастровий номер 6320686300:02:001:0368, площею 5.3281 га, укладений між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем Ткаченком Юрієм Олексійовичем та реєстрації його 21.03.2019, за заявою останнього в Державному реєстрі речових прав.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" та Близнюківською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:02:0368 строком на 49 років, який виконувався позивачем, однак відповідач безпідставно припинив його користування, а оскаржувані розпорядження порушують його права на правомірне користування вищезазначеною земельною ділянкою.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.10.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 у справі №922/2167/19 позов задоволено частково. Визнано недійсним розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації №844 "Про передачу у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для ведення товарного виробництва на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області". Визнано недійсним розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації №921 "Про припинення дії договору оренди землі, укладеного між Близнюківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" від 22.10.2012 на земельну ділянку, що розташована на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області за межами населених пунктів". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Закрито провадження у справі в частині вимог про визнання недійсними правочину щодо укладання договору оренди землі від 21.03.2019, кадастровий номер 6320686300:02:001:0368, площею 5.3281 га, укладений між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем Ткаченком Юрієм Олексійовичем та реєстрації його 21.03.2019.
2.2. Ухвалюючи вищезазначені рішення господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувані розпорядження порушують принципи рівності і справедливості щодо права користування позивачем спірною земельною ділянкою. Щодо іншої частини позовних вимог, суди виходячи із суб`єктного складу сторін договору дійшли висновку, що спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1 . У касаційній скарзі Фізична особа-підприємець Ткаченко Юрій Олександрович просить скасувати судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та закрити провадження у цій частині на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
3.2. Касаційну скаргу мотивовано тим, що позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, оскільки останній поданий до суду 10.07.2019 за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" Шелудька А.Д., проте відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником позивача з зазначеної дати є Воронкін А.В.
3.3. Також скаржник, з посиланням на позицію Великої палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №675/33/19 доводить, що спір у даній справі стосується захисту цивільного права, є приватноправовим і за суб`єктним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи - власника земельної ділянки ОСОБА_1 , а отже суд першої інстанції був зобов`язаний закрити провадження у справі у зв`язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
3.4. Крім того, Фізична особа-підприємець Ткаченко Юрій Олександрович вважає, що у позивача відсутні підстави для звернення до суду щодо оскарження законності чи обґрунтованості розпоряджень відповідача, оскільки в силу вимог статей 317, 319, 321, 386, 391 Цивільного кодексу України, а також статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право на захист своїх майнових прав та інтересів належить саме власнику.
3.5. Додатково скаржник зазначає, що відповідно до підпункту в) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на неї, однак, на його думку, в Постанові Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 не наведено жодного мотиву прийняття або відхилення кожного аргументу викладеного у його апеляційній скарзі.
3.6. У відзиві на касаційну скаргу Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області не заперечує щодо її змісту та підтримує у повному обсязі вимоги, які в ній викладені.
3.7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" у відзиві на касаційну скаргу не погоджується із доводами скаржника, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить відмовити у її задоволенні, оскаржувані судові рішення залишити без змін та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
3.8. Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" заявлено клопотання про закриття касаційного провадження, яке обґрунтоване тим, що касаційне провадження відкрито помилково, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
3.9. Розглянувши вказане клопотання, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, ураховуючи наступне.
3.10. За змістом пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню.
3.11. Частиною п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
3.12. Таким чином, зважаючи на предмет спору (немайнові вимоги), ця справа не є малозначною відповідно до приписів господарського процесуального закону та не відносилась судом першої інстанції до категорії малозначних.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 02.10.2012 Близнюківська районна державна адміністрація передала Товариству з обмеженою відповідальністю "Колос" у орендне користування земельну ділянку, кадастровий номер 6320686300:02:001:0368, загальною площею 5,3281 га, що розташована на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області строком на 49 років.
4.2. Рішенням Близнюківського районного суду від 15.08.2018 у справі №612/464/17 визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. газети Правда, що належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №0045296, виданого Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області 24.06.1996 та зареєстрованого 23.01.1997 у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №296.
4.3. Розпорядженням Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 21.09.2018 №844 передано у власність громадянці ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 5,3281 га, в тому числі ріллі 5,3281 га, кадастровий номер 6320686300:02:001:0368, що розташована на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області на землях колишнього КСП ім. газети "Правда".
4.4. 17.10.2018 Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області прийнято розпорядження №921 "Про припинення договору оренди землі, укладеного між Близнюківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" від 22.10.2012 на земельну ділянку, що розташована на території Софіївської сільської ради Близнюківського району Харківської області за межами населених пунктів", яким вирішено припинити дію зазначеного договору оренди.
4.5. Постановою Харківського апеляційного суду від 27.11.2018 скасовано рішення Близнюківського районного суду від 15.08.2018 у справі №612/464/17 та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову.
4.6. Постановою Верховного Суду від 25.09.2019 скасовані рішення Близнюківського районного суду від 15.08.2018 та постанова Харківського апеляційного суду від 27.11.2018 у справі №612/464/17, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. За змістом частин першої-другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі в редакції чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
При цьому Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Щодо доводів скаржника щодо подання позову особою, яка не має процесуальної дієздатності колегія суддів зазначає наступне.
5.4. Відповідно до частини другої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
5.5. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується скаржником, подана у справі позовна заява підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" Шелудьком А.Д .
При цьому в матеріалах справи містяться позовна заява з вихідним номером 91 від 09.07.2019, конверт поштового відправлення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на адресу Господарського суду Харківської області, яким було надіслано позовну заяву із відбитком відділення зв`язку Укрпошти від 09.07.2019 (Т.1., а.с. 29), описи вкладення цінних листів, що надсилалась учасникам справи з відмітками поштової організації від 09.07.2019 (Т.1, а.с. 10-13).
5.6. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.07.2019 (дату подачі позовної заяви) серед осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та даних про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи зазначені Шелудько Андрій Дмитрович - керівник та ОСОБА_5 - підписант.
5.7. В такий спосіб, з огляду на зазначене, твердження скаржника, щодо відсутності повноважень особи, що подала позов на його підписання та неврахування цього судами першої та апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, а також даними відкритих реєстрів, оскільки позов надіслано до суду першої інстанції поштою 09.07.2019, тобто до зміни керівника позивача та підписано особою, яка на день його підписання мала необхідний обсяг повноважень.
5.8. Щодо посилання скаржника на необхідність розгляду спору за правилами цивільного судочинства та обов`язок суду закрити провадження у справі колегія суддів наголошує на наступне.
5.9. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
5.10. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
5.11. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
5.12. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
5.13. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
5.14. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
При цьому юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
5.15. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
5.16. Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
5.17. За змістом частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
5.18. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
5.19. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які є порушеними, оспореними чи невизнаними.
5.20. Відповідно до вищенаведених норм та усталених правових позицій Верховного Суду критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
5.21. Таким чином зазначений спір за своєю природою є приватноправовим. Разом з тим, з огляду на предмет та підставу позову, суб`єктний склад сторін, а також обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції Суд вважає не релевантним посилання Фізичної особи-підприємця Ткаченка Юрія Олександровича на позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену в постанові від 27.11.2019 у справі №675/33/19 зважаючи на відмінні предмет спору та його суб`єктний склад.
Як вбачається з наведеної постанови спір у ній виник між фізичними та юридичними особами з приводу державної реєстрації прав оренди земельної ділянки.
В справі, що розглядається предметом позову є визнання недійсними розпоряджень Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 21.09.2018 №844 та від 17.10.2018 №921.
5.22. Посилання скаржника на те, що внаслідок ухвалення рішення було вирішено питання про права та обов`язки фізичної особи - власника земельної ділянки ОСОБА_1 судом до уваги не приймаються з огляду на обставини встановлені судами.
5.23. Зокрема, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що розпорядження №844 щодо передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийнято на підставі рішення Близнюківського районного суду від 15.08.2018 у справі №612/464/17, яким, зокрема, визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на право на земельну частку (пай) у землі.
В подальшому постановою Харківського апеляційного суду від 27.11.2018 у справі №612/464/17 вищезазначене рішення скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 25.09.2019 скасовані рішення Близнюківського районного суду від 15.08.2018 та постанова Харківського апеляційного суду від 27.11.2018 у справі №612/464/17, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування та встановлення факту проживання однією сім`єю з мотивів відсутності порушення прав або законних інтересів ОСОБА_1
5.24. У зв`язку з чим суди дійшли обґрунтованого висновку, що на момент розгляду справи господарськими судами було встановлено, що спірне розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 21.09.2018 №844 було прийнято за відсутності правових підстав для передачі спірної земельної ділянки, а отже відсутній спір щодо права фізичної особи на неї.
5.25. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що справа підлягала закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України внаслідок того, що зазначений спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
При цьому судами зроблено правильний висновок про необхідність закриття провадження у справі в частині вимог про визнання недійсними правочину щодо укладання договору оренди землі від 21.03.2019, кадастровий номер 6320686300:02:001:0368, площею 5.3281 га, укладений між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем Ткаченком Юрієм Олексійовичем та реєстрації його 21.03.2019 саме з підстав, що зазначені вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
5.26. Щодо доводів скаржника про відсутність правових підстав звернення позивачем до суду за захистом своїх прав та інтересів оскільки таке право належить саме власнику спірної земельної ділянки, Касаційний господарський суд враховує наступне .
5.27. Судова колегія вважає також необґрунтованими доводи скаржника про відсутність правових підстав звернення позивача за захистом свої прав та інтересів оскільки вони спростовуються обставинами встановленими у справі № 612/464/17 в якій Харківський апеляційний господарський суд та Верховний Суд дійшли висновку про те, що оскаржуване рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
При цьому суди зазначили, що правовими наслідками помилкового визнання права власності на право на спірну земельну частку (пай) за ОСОБА_1 є припинення укладеного з ТОВ "Колос" договору оренди від 22 жовтня 2012 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішенням суду першої інстанції було вирішено питання про права та обов`язки ТОВ "Колос", яке не брало участі у справі в суді першої інстанції.
5.28. Відповідно до частин четвертої-п`ятої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, зазначені обставини встановлені судами стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" відповідачами в господарських судах першої та апеляційної інстанції не спростовані, а доводи скаржника в цій частині є непереконливими.
5.29. Суд також враховує, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
5.30. Відповідно до усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999, заява №311107/96, п.54).
5.31. Також у ряді справ Європейський суд з прав людини висловлював позицію про те, що договір оренди є майновим інтересом, який підлягає захисту відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції (Stretch v. the United Kingdom, §§ 32-35; Bruncrona v. Finland, § 79; Bosphorus Hava Yollari Turizm ve Ticaret Anonim $irketi v. Ireland [ВП], § 140). У справі Di Marco v. Italy, §§ 48-53, Суд вважав, що законне очікування заявника у зв`язку з майновими інтересами, наприклад, використання земельної ділянки та комерційна діяльність, пов`язана з ним, мали достатньо важливе значення для того, щоб вважатися "майном" в значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
5.32. Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
5.33. У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
5.34. У такій спосіб колегія суддів вважає обґрунтованим та неспростованим відповідачами висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності у позивача порушеного права, яке підлягає судовому захисту з урахуванням вимог Конвенції з прав людини та основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу до Конвенції, норм Цивільного, Господарського кодексів України та Господарського процесуального кодексу України та, відповідно, підстав для звернення до суду з позовом про захист своїх порушених прав та інтересів.
5.35. Щодо доводів скаржника щодо не наведення судом апеляційної інстанції мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу викладеного у його апеляційній скарзі Касаційний господарський суд враховує наступне.
5.36. Частиною другою статті 309 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.37. Відповідно до частини другої статті 311 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
5.38. У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009 Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.
При цьому в іншій справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (заява № 18390/91), від 09.12.1994 Європейський суд з прав людини наголосив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, цей обов`язок не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
5.39. Таким чином, з гляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин справи, а також меж касаційного розгляду, колегія суддів вважає, що судами достатнім чином було обґрунтовані свої рішення, а твердження про відсутність відповіді на кожний аргумент апеляційної скарги має суб`єктивний для скаржника характер та не впливає на законність та обґрунтованість прийнятих рішень.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. Згідно з частою першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1 . Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ткаченка Юрія Олександровича залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2019 у справі №922/2167/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Зуєв Судді Н. О. Багай Т. Б. Дроботова
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 09.04.2020 |
Оприлюднено | 19.04.2020 |
Номер документу | 88832428 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Зуєв В.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні