Постанова

від 01.04.2020 по справі 707/1292/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 707/1292/18-ц

провадження № 61-2376св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури,

відповідачі:Свидівоцька сільська рада Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: Черкаське регіональне управління водних ресурсів, державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Юлія Вадимівна, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Елеонора Антонівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2018 року у складі колегії суддів:

Нерушак Л. В., Карпенко О. В., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи: Черкаське регіональне управління водних ресурсів, державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Ю. В., приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу

Левицька Е. А., про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу витребування земельних ділянок.

Позов мотивовано тим, що рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області від 10 липня 2015 року № 53-18 Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам затверджено проект землеустрою та надано

ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, кадастровий номер якої 7124986000:04:005:0199, а ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, кадастровий номер 7124986000:04:005:0197, загальною площею по 0,1000 га кожна для індивідуального дачного будівництва, які розташовані по

АДРЕСА_1 .

При цьому, пунктом 31 вказаного рішення земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, які будуть використовуватись для індивідуального дачного будівництва.

На підтвердження реєстрації права власності Черкаським районним управлінням юстиції видано ОСОБА_2 свідоцтво на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 21 липня 2015 року, а

ОСОБА_1 - серії НОМЕР_2 від 22 липня 2015 року.

Заступник Черкаської місцевої прокуратури посилався на те, що внаслідок цього цільове призначення спірних земельних ділянок фактично змінено на категорію житлової та громадської забудови, хоча на момент здійснення передачі вони відносилися до земель водного фонду (землі зайняті штучними водосховищами).

Вважав, що Свидівоцькою сільською радою Черкаського району Черкаської області під час відведення у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельних ділянок порушено порядок встановлення цільового призначення земельних ділянок, оскільки у силу вимог статті 58 Водного кодексу України землі, зайняті водосховищами, є землями водного фонду.

Також, посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу

від 16 червня 2017 року № 5732, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е. А., речове право на спірну земельну ділянку перейшло до ОСОБА_4 .

З урахуванням викладеного, заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам від 10 липня 2015 року № 53-18 у частині відведення

ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 7124986000:04:005:0199, загальною площею 0,1000 га, розташованої у адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області у межах населеного пункту с. Свидівок; визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку, видане ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності, зареєстровану за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 21 липня 2015 року № 104855112 на зазначену вище земельну ділянку; визнати недійсним договір купівлі продажу від 07 серпня 2015 року № 1-1913, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Ю. В.; витребувати у ОСОБА_4 спірну земельну ділянку, що належить їй на підставі договору купівлі-продажу

від 16 червня 2017 року № 5732, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е. А. на користь громади с. Свидіок, в особі Свидівоцької сільської ради Черкаського району.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Черкаського районного суд Черкаської області від 09 листопада 2018 року відмовлено у задоволенні клопотань представника

ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та представника ОСОБА_2 -

ОСОБА_6 , про залишення позовної заяви заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: Черкаське регіональне управління водних ресурсів, державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Ю. В., приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Е. А., про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу витребування земельних ділянок без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції

ОСОБА_7 , в особі представника - ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 оскаржила його до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2018 року скасовано, прийнято нову постанову.

Залишено без розгляду позовну заяву заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: Черкаське регіональне управління водних ресурсів, державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Ю. В., приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу

Левицька Е. А., про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу витребування земельних ділянок.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки спірна земельна ділянка розташована у межах населеного пункту с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, тому позовна заява заступника Черкаської місцевої прокуратури не може бути заявлена в інтересах держави, а тільки в інтересах громади в особі Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, як власника земель комунальної власності.

Суд апеляційної інстанції вважав, що заступником керівника Черкаської місцевої прокуратури помилково визначено відсутність державного органа, на який покладено обов`язок контролю за використанням земель водного фонду. Відповідно до Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 20 серпня 2014 року № 393 Державне агентство водних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів, і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважав, що прокурором не наведено обґрунтувань щодо відсутності державного органа, на який покладено обов`язок контролю за використанням земель водного фонду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, заступник прокурора Черкаської області посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури, враховуючи виключність підстав для представництва інтересів держави, звертався до суду із позовом в інтересах держави про визнання незаконним рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, яка у порушення вимог чинного законодавства України розпорядилася землями водного фонду.

Наявність у прокурора підстав для представництва є оціночним поняттям і у кожному конкретному випадку визначається виходячи із наявних матеріалів та дійсних обставин справи.

Заступник прокурора Черкаської області вважав, що у цьому випадку для здійснення прокурором представницьких повноважень достатньо самого факту вибуття із власності територіальної громади с. Свидівок Черкаського району Черкаської області земельної ділянки, що містить у своєму складі землі водного фонду.

Внаслідок незаконної передачі у приватну власність земельної ділянки водного фонду відбулось порушення інтересів держави, права власності Українського народу на землю, закріпленого у статтях 13, 14 Конституції України.

Пред`явлення цього позову спрямоване було на відновлення порушеного права державної власності на землі водного фонду, суспільної рівноваги та забезпечення конституційного права кожному громадянину користуватися ними у встановлений засобом спосіб.

Заступник прокурора Черкаської області вважав, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність порушення встановленого законом порядку здійснення права власності на землю, у тому числі шляхом протиправної зміни її цільового призначення та передачі у власність, яке вказує на порушення норм Конституції України та права власності Українського народу, а отже вмотивованість позову щодо необхідності захисту державних інтересів є не обґрунтованим.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано із Черкаського районного суду Черкаської області зазначену цивільну справу.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2020 року справу за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи: Черкаське регіональне управління водних ресурсів, державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Ю. В., приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Е. А., про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу витребування земельних ділянок призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У липні 2018 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи: Черкаське регіональне управління водних ресурсів, державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Ю. В., приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу

Левицька Е. А., про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу витребування земельних ділянок (а. с. 5-26 т. 1).

У листопаді 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 звертались до Черкаського районного суду Черкаської області з клопотаннями про залишення вказаного позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, посилаючись на те, що прокурор не зазначив в інтересах якого саме органу він звертався до суду, не виклав у чому саме полягає порушення інтересів держави та до звернення до суду не повідомляв орган в інтересах якого він звертався до суду про таке звернення, у зв`язку із чим вважали, що прокурором не підтверджено його повноваження на самостійне звернення до суду (а. с. 96-97 т. 2).

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2018 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 відмовлено (а. с. 98-99 т. 2).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 та ОСОБА_2 оскаржили його до суду апеляційної інстанції (а. с. 113-119, 127-132 т. 2).

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2018 року скасовано, прийнято нову постанову.

Залишено без розгляду позовну заяву заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: Черкаське регіональне управління водних ресурсів, державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Ю. В., приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу

Левицька Е. А., про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу витребування земельних ділянок (а. с. 223-231 т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника прокурора Черкаської області підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;

Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

У частині першій статті 353 ЦПК України передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

У цьому переліку відсутня така ухвала, як ухвала про відмову у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Отже, зазначена ухвала суду першої інстанції не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо

від цього рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові

від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 7 Про судову практику розгляду справ в апеляційному порядку , питання помилково відкритого апеляційного провадження вирішується шляхом постановлення ухвали про його закриття за такою скаргою.

Апеляційний суд вказаних вимог процесуального закону не врахував і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 09 листопада

2018 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотань представника

ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та представника ОСОБА_2 -

ОСОБА_6 про залишення позовної заяви заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: Черкаське регіональне управління водних ресурсів, державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Ю. В., приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Е. А., про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу витребування земельних ділянок без розгляду.

В свою чергу в ухвалі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі Скорик проти України (Skorik v. Ukraine) зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягти.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою та запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення ЄСПЛ від 28 травня

1985 року у справі Ашингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. United Kingdom, заява 8225/78, § 57, від 13 лютого 2001 року у справі Кромбах проти Франції (Krombach v. France, заява 29731/96, § 96).

Виходячи з того, що апеляційний суд неправомірно відкрив апеляційне провадження щодо перегляду ухвали, яка не може виступати самостійним об`єктом оскарження, він не може вважатися судом, встановленим законом в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (Sokurenko and Strygun v. Ukraine, заяви 29458/04, 29465/04, § 24).

При цьому колегія судів враховує, що обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентується процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може виступати самостійним об`єктом апеляційного оскарження, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України. Так, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Враховуючи, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є принцип верховенства права, який серед іншого передбачає, що суди мають правомірно, тобто з дотриманням норм матеріального та процесуального права використовувати надані їм повноваження, а Апеляційний суд Черкаської області під час ухвалення постанови

від 26 грудня 2018 року не був судом, встановленим законом , тобто вийшов за межі своїх повноважень, підстави для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на постанову Апеляційного Черкаської області від 26 грудня 2018 року відсутні.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої, шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення норм процесуального права було допущено судом апеляційної інстанції на стадії відкриття апеляційного провадження щодо перегляду ухвали про відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, яка не може виступати самостійним об`єктом апеляційного оскарження, і це призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2018 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович