Рішення

від 16.07.2021 по справі 707/1292/18

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/1292/18

2/707/75/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2021 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого-судді Тептюка Є.П.

за участю секретаря Костроміної Л.В.

прокурора Шмайлова С.М.

представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Черкаське регіональне управління водних ресурсів, треті особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Юлія Вадимівна, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Елеонора Антонівна, Будищанська сільська рада, виконавчий комітет Будищанської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсним свідоцтва на право власності на земельну ділянку, та скасування державної реєстрації права власності, з одночасним припиненням речового права на неї, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача.

05 липня 2018 року та 06 липня 2018, заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовами до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Черкаське регіональне управління водних ресурсів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Юлія Вадимівна, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Елеонора Антонівна, Будищанська сільська рада, виконавчий комітет Будищанської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсним свідоцтва на право власності на земельну ділянку, та скасування державної реєстрації права власності, витребуванням земельних ділянок.

Позовні вимоги мотивовані наступним чином.

Рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району №46-7 від 02.12.2014 року надано дозволи громадянам - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 , загальною площею по 0,10 га кожна для індивідуального дачного будівництва.

В подальшому, рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району №53-18 від 10.07.2015 року було затверджено проект землеустрою та надано у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1 , у тому числі: ОСОБА_3 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:01197, загальною площею 0,1000 га та ОСОБА_4 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0199, загальною площею 0,1000 га. Відповідно до п.31 спірного рішення земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, які будуть використовуватись для індивідуального дачного будівництва.

На підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_4 , Черкаським районним управлінням юстиції видано свідоцтва на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, серії НОМЕР_1 від 21.07.2015 року, та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га, серії НОМЕР_2 від 12.07.2015 року.

На підставі договору купівлі-продажу №1-1913 від 07.08.2017 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідченого державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної конториЧеркаського міського нотаріального округу Починок Ю.В., право власності на спірну земельну ділянку перейшло до останнього, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23499282 від 17.08.2015 року із одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та за ОСОБА_5 , зареєстровано право власності №10720418 від 07.08.2015 року.

На підставі договору купівлі-продажу №5732 від 16.06.2017 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , право власності перейшло до ОСОБА_1 рішення про державну реєстрацію №35718141 від 16.06.2017 із одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав тна нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстроване право власності № 20953146 від 16.06.2017 року.

Між ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 також було укладено договір купівлі - продажу №5740 від 16.06.2017 року та до ОСОБА_1 , перейшло право власності на земельну ділянку посвідчене винесеним рішенням нотаріуса №35719883 від 16.06.2017 року із одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та за ОСОБА_1 зареєстровано право власності №20954859 від 16.06.2017 року.

Позивач вказує, що виділення спірних земельних ділянок відбулося із порушенням процедури встановленої законодавством України, у тому числі шляхом протиправної зміни її цільового призначення та передачі у власність вказує на порушення норм конституції України та права власності українського нару.

Крім того, позивач зазначає, що відведені у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , земельні ділянки знаходяться в межах пікетів 18-20 Будище-Свидівської захисної дамби. Дамба, як об`єкт нерухомості знаходиться у державній власності та перебуває на балансі Черкаського регіонального управління водних ресурсів, яке є її обслуговуючою організацією.

Оскільки, при прийнятті рішення Свидівоцької сільської ради, Черкаським управлінням захисних масивів дніпровських водосховища (на момент відведення - Черкаське регіональне управління водних ресурсів), як титульним володільцем спірної земельної ділянки, не надавалось погодження на відведення її у власність та є порушенням вимог ч. 2 ст. 123 ЗК України.

Також, позивач як на підставу позову, посилається на перебування спірних земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги.

За таких обставин позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам №53-18 від 10.07.2015 року в частині відведення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельних ділянок, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту с.Свидівок.

Як наслідок незаконності та скасування рішення Свидівської сільської ради, на думку позивача підлягає визнанню незаконним та скасуванню свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 21.07.2015 року видане ОСОБА_4 та НОМЕР_2 від 12.07.2015 року видане ОСОБА_3 .

Крім того, позивач просить визнати недійсними договори купівлі - продажу, а саме: №1-1913 від 07.08.2017 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та №5740 від 16.06.2017 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Крім того, з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 17.09.2020 року позивач просить скасувати державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з одночасним припиненням речового права не неї.

Також, з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 01.03.2021 року позивач просить усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні та розпорядженні земельними ділянками, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за кадастровими номерами 7124986000:04:005:0199 та 7124986000:04:005:0197 кожна загальною площею 0,1000 га,шляхом її повернення громаді с.Свидівок, в особі Свидівоцької сільської ради.

Також позивач просив стягнути з відповідачів на користь прокуратури Черкаської області судовий збір.

Стислий виклад відзиву відповідача ОСОБА_1 .

До Черкаського районного суду Черкаської області за час розгляду справи надійшли відзиви від представника відповідача ОСОБА_1 , - адвоката Кузьменка В.А., який заперечив проти позову, зазначивши, що жодних даних про знаходження спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги в ході погодження проектної документації землеустрою контролюючими органами встановлено не було та не зважаючи на те, що позивачем вказуються чисельні порушення з боку контролюючих органів, проте даних чи були притягнуті відповідальні особи до відповідальності прокурором надано не було. З вищевказаного вбачається, що оскаржуване в позові рішення прийнято у межах повноважень, у відповідності до вимог законодавства.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав з урахуванням заяв про зміну предмету та підстав позову, просив його задовольнити.

В судовому засіданні представники ОСОБА_1 - адвокати Мисан В.М. та Кузьменко В.А. заеперечували проти позовних вимог.

В судовму засіданні представник ОСОБА_4 - адвокат Бердник В.В.заперечив проти позову, просив в його задоволенні відмовити.

ОСОБА_3 та Свидівоцька сільська рада в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Встановлені судом обставини:

Рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району №46-7 від 02.12.2014 року надано дозволи громадянам - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 , загальною площею по 0,10 га кожна для індивідуального дачного будівництва.

В подальшому, рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району №53-18 від 10.07.2015 року було затверджено проект землеустрою та надано у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1 , у тому числі: ОСОБА_3 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0197, загальною площею 0,1000 га та ОСОБА_4 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0199, загальною площею 0,1000 га. Відповідно до п.31 спірного рішення земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, які будуть використовуватись для індивідуального дачного будівництва.

Установлено, що рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району №50-23 від 27.04.2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,6000 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту с.Свидівок Черкаського району Черкаської області, розроблену ТОВ Геоземпроект .

На підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_4 , Черкаським районним управлінням юстиції видано свідоцтва на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, серії НОМЕР_1 від 21.07.2015 року, та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га, серії НОМЕР_2 від 12.07.2015 року.

На підставі договору купівлі-продажу №1-1913 від 07.08.2017 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідченого державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної конториЧеркаського міського нотаріального округу Починок Ю.В., право власності на спірну земельну ділянку перейшло до останнього, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23499282 від 17.08.2015 року із одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та за ОСОБА_5 , зареєстровано право власності №10720418 від 07.08.2015 року.

На підставі договору купівлі-продажу №5732 від 16.06.2017 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , право власності перейшло до ОСОБА_1 рішення про державну реєстрацію №35718141 від 16.06.2017 із одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав тна нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстроване право власності № 20953146 від 16.06.2017 року.

Між ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 також було укладено договір купівлі - продажу №5740 від 16.06.2017 року та до ОСОБА_1 , перейшло право власності на земельну ділянку посвідчене винесеним рішенням нотаріуса №35719883 від 16.06.2017 року із одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та за ОСОБА_1 зареєстровано право власності №20954859 від 16.06.2017 року.

В пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зазначено, що даним проектом землеустрою земельну ділянку відведено у землі рекреаційного призначення. Код цільового призначення визначено - 07.03 - для індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до висновків про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у разі якщо проект землеустрою підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.222-275/120-18 від 14.03.2018 року, згідно Форми №6-зем Звіту про кількісні характеристики земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності спірні земельні ділянки станом на 01.01.2014 року та на 01.01.2015 року обліковувались в адмінмежах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту як землі загального користування вид угідь (штучними водосховищами).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-0.9-2995/2-18 від 05.05.2018 року документація із землеустрою, щодо спірних ділянок, на проведення експертизи не надходила .

Відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України від 19.04.2018 року №2348/9/11-18, проекти землеустрою щодо відведення земельних спірних земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району черкаської області, Держводагенством та сектором у Черкаській області Держводагенства не погоджувалися.

Листом від 08.06.2017 року №01-01-24/386 Департамент містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства повідомило Черкаську місцеву прокуратуру про те, що інформації про наявність розробленої та належним чином затвердженої містобудівної документації, якою передбачена можливість здійснення індивідуального дачного будівництва на земельних ділянках в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району в межах населеного пункту наданих у запиті у управлінні відсутня.

Норми права, що підлягають застосуванню:

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції України Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч. 1, ч. 2 статті 20 Земельного кодексу України - віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам (п. а) ч. 1 ст. 21 ЗК України).

Відповідно до ст. 35 Закону України Про землеустрій інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

п.1 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого розпорядженням Кабінетом Міністрів України від 23 травня 2012 р. № 513, встановлено, що визначення виду угідь до формування земельних ділянок із земель запасу, не переданих у власність та користування, а також віднесення таких земельних ділянок до певної категорії може здійснюватися за результатами інвентаризації земель, проведеної за рішенням райдержадміністрацій за межами населених пунктів.

Згідно п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про державний земельний кадастр до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій. Матеріали інвентаризації земель у такому разі підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації.

ст. 3 Водного Кодексу України передбачає, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами (п. 1 ч. 1 ст. 4 ВК України).

Згідно ч. 1 ст. 85 ВК України, порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до п. а) ч. 1, ч. 2 ст. 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать і землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. (ч. 1, п. г) ч. 4 ст. 83 ЗК України).

Згідно правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі №6- 16цс14 - згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

За змістом ч. 1, 2 ст. 3, ст. 4 ВК України, п. "а" ч. 1 ст. 58, ч. ч. 1 ст. 59, ст. 60, ч. 1 ст. 84 ЗК України, у редакціях на час виникнення правовідносин, землі під водними об`єктами, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Згідно з ч. 2 ст. 186-1 ЗК України - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

За таких обставин, необхідним було погодження на відведення спірних ділянок відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської РДА, що, в свою чергу, пов`язано із відповідністю самого проекту відведення вимогам Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст..ст. 125,126 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст.. 321 ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.. 328 ЦК України).

Відповідно до ст.. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позиція та висновки суду за результатами розгляду справи:

Отже з вищевикладеного вбачається, що Свидівоцькою сільською радою Черкаського району Черкаської області був порушений порядок надання у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельних ділянок оскільки було недотримано вимоги чинного на той час законодавства.

Суд вважає встановленим, що спірні земельні ділянки, що передані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за оскаржуваним рішенням Свидівоцької сільської ради, належать до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим (статті 20, 21, 60, 61 ЗК України та статті 88, 89 ВК України).

Крім того, вище встановлені обставини справи свідчать про те, що оскаржуваним рішенням Свидівоцької сільської ради змінено категорію земель та їх цільове призначення із земель водного фонду на землі рекреаційного призначення без передбаченої законом процедури, оскільки не була проведена обов`язкова державна експертиза землевпорядної документації.

Тобто рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам № 53-18 від 10.07.2015, в частині відведення спірних земельних ділянок, прийнято з порушенням діючого законодавства, порушує інтереси держави, а тому його необхідно визнати незаконним та скасувати.

Що стосується вимог прокурора, щодо скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на спірні земельні ділянки та визнання незаконним та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно спірні земельні ділянки не зареєстровані за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а обліковуються за ОСОБА_1 і записиси, які просить скасувати прокурор в реєстрав відсутні.

Крім того, прокурор просить суд визнати недійсними та скасуватисвідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 21.07.2015 року видане ОСОБА_4 та НОМЕР_2 від 12.07.2015 року видане ОСОБА_3 . Але з огляду на те, що свідоцтво про право власності тільки посвідчує право, яке з цього свідоцтва не виникає, суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає.

Суд вважає, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не свідоцтва про право власності на земельну ділянку. Таке свідоцтво лише посвідчувало відповідне право та не мало самостійного юридичного значення.

Позивач просить визнати недійсними договори купівлі - продажу, а саме: №1-1913 від 07.08.2017 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та №5740 від 16.06.2017 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Вказані висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження 14-364цс19), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19).

За таких обставин, суд вважає, що вимога усунути перешкоди держави в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення ОСОБА_1 є законною та підлягає до задоволення і не потребує окремого скасуваня правочинів, за яким ОСОБА_5 та ОСОБА_1 набули права ласності на спірні земельні ділянки.

В даному випадку позбавлення відповідача права власності на земельні ділянки відповідає інтересам суспільства. Вжиття заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод відповідачів, крім як скасування незаконного рішення органу державної влади, не передбачено законом. Втручання держави в особі органів прокуратури направлене на скасування неправомірного розпорядження щодо передачі земельних ділянок, які відносяться до земель водного фонду у приватну власність громадянам та державної реєстрації права власності є законним, оскільки переслідує суспільний інтерес .

Крім того, прокурор просить суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 21.07.2015 року видане ОСОБА_4 та НОМЕР_2 від 12.07.2015 року видане ОСОБА_3 .. Але з огляду на те, що свідоцтво про право власності тільки посвідчує право, яке з цього свідоцтва не виникає, суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає.

Суд вважає, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не свідоцтва про право власності на земельну ділянку. Таке свідоцтво лише посвідчувало відповідне право та не мало самостійного юридичного значення.

Враховуючи вказане, а також те, що зміна власника земельної ділянки, яка відноситься до земель водного фонду, можлива лише у випадку, визначеному статтею 59 ЗК України, яку не застосовано у цій справі, суд вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику, визнання недійсним свідоцтва про право власності не є необхідним.

Оскільки така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, яка належить до земель водного фонду, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження 14-364цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

Що стосується посилання позивача, як на підставу позову, що спірна земельна ділянка є частиною захисної гідроспоруди Будище-Свидівської захисної дамби, то на думку суду вказані обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду і суд зазначає наступне.

Як на доказ того, що спірна земельна ділянка є частиною захисної гідроспоруди Будище-Свидівської захисної дамби і в даному випадку порушено право Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, прокурор посилається на лист Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ від 21.07.2020 року, в якому заначено, що спірна земельна ділянка частково знаходиться на укосі Будище-Свидівської захисної дамби (а.с. 72) та на записку про відвід земель під будівництво Будище Свидівської дамби (а.с. 73-74).

Дані докази суд оцінює критично, та вважає таким, що не доводять обставини на які посилається прокурор.

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України № 21 від 16.01.2014 року Про затвердження Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та є чинним і на даний час) в Україні діє база даних гідротехнічних споруд, яка формується і ведеться регістром. ГТС вноситься до бази даних гідротехнічних споруд після проведення регістром первісного огляду на підставі заявки експлуатуючої організації та акту огляду гідротехнічної споруди.

Для внесення ГТС до бази даних гідротехнічних споруд або зміни інформації, що вже міститься у базі, фізична або юридична особа, яка володіє ГТС на праві власності або користується такою спорудою на інших законних підставах, подає до Регістру такі документи:

копію установчих документів (для юридичної особи);

копії документів, що підтверджують право власності експлуатуючої організації або право користування ГТС, яка заявляється до огляду;

довідку або копію наказу заявника про взяття ГТС на баланс або на позабалансовий рахунок (із зазначенням інвентарного номера ГТС).

Разом з тим, жодних доказів того, що Будище-Свидівська дамба взагалі є гідротехнічною спорудою суду не надано. Посилання на те, що у 1955 році була виділена земельна ділянка під будівництво не свідчить про те, що дана споруда була побудована, перебуває у власності чи користуванні експлуатуючої організації, перебуває на балансі експлуатуючої організації і внесена до реєстру гідротехнічних споруд.

Щодо повноважень прокурора на звернення з даним позовом, суд приходить до наступного висновку, прокурор встановивши, що відчуження земельної ділянки відбулося Черкаською РДА, в порушення вимог законодавства і вказані дії призвели до порушення прав держави, а орган, який мав би контролювати вказані порушення фактично самоусунувся, має право звертатися з позовом, який спрямований на захист права власності держави і свідчить про наявність у прокурора повноважень для представництва інтересів держави у цій справі.

Судові витрати:

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що жодна з позовних вимог прокурора, яка була задоволена судом не стосується відповідача ОСОБА_5 суд не вбачає підстав стягувати з нього судові витрати. З решти відповідачів суд стягує судові витрати у виді судового збору в сумі 5221 грн. 50 коп з кожного.

Керуючись ст.ст.263-265, 280 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позов заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам №53-18 від 10.07.2015 року, в частині надання ОСОБА_4 у власність земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0199, загальною площею 0,1000 га та ОСОБА_3 у власність земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0197, загальною площею 0,1000 га що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту АДРЕСА_1 .

Усунути перешкоди територіальної громади с.Свидівок Черкаського району Черкаської області в користуванні земельними ділянками за кадастровим номером 7124986000:04:005:0199, загальною площею 0,1000 га та за кадастровим номером 7124986000:04:005:0197, загальною площею 0,1000 га, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , шляхом її повернення ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Стягнути з Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати, у виді судового збору в сумі 5221 грн. 50 коп з кожного.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду або безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

повний текст рішення складено та підписано 26.07.2021 року.

Суддя: Є. П. Тептюк