Постанова

від 13.04.2020 по справі 364/1391/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 364/1391/16-ц

провадження № 61-16062св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Київській області,ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Володарського районного суду Київської області від 04 грудня 2018 року у складі судді Моргун Г. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у складі колегії суддів Таргоній Д. О., Журби С. О., Олійника В. І.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Володарського районного суду Київської області від 21 квітня 2017 року у справі № 364/1391/16-цза позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області та визнання недійсними договорів оренди землі .

Заява мотивована тим, що судом під час розгляду справи не було досліджено правомірність наказів головного управління Держземагентства у Київській області від 26 червня 2014 року № 10-2307/15-14-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , від 02 липня 2014 року № 10-2533/15-14-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , від 11 серпня 2014 року № 10-4234/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки та від 11 серпня 2014 року № 10-4232/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки .

Заявник вважає, що суд не врахував того, що наказом головного управління Держземагентства у Київській області від 05 листопада 2013 року КИ/3221683600:07:003/00008419 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , відповідно до статей 15-1, 122, 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 158,4833 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

На підставі вказаного наказу, наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 27 грудня 2013 року № КИ/3221683600:07:003/00011675 Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки , відповідно до статей 15-1, 123, 124, пункту 2 статті 134 ЗК України, Закону України Про оренду землі затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_5 на території Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області. Надано в оренду ОСОБА_5 земельну ділянку, загальною площею 158,4833 га (кадастровий номер 3221683600:07:003:0001) для ведення фермерського господарства строком на 27 років, розташовану на території Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15 січня 2015 року у справі № 911/4733/14 накази головного управління Держземагентства у Київській області від 05 листопада 2013 року № КИ/3221683600:07:006/00008422 та від 27 грудня 2013 року № КИ/3221683600:07:003/00011675 визнано недійсними і скасовано.

Наказом головного управління Держземагентства у Київській області від 05 листопада 2013 року № КИ/3221683600:07:003/00008419 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , відповідно до статей 15-1, 122, 123 ЗК України надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 81,1333 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

На підставі вказаного наказу, наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 27 грудня 2013 року № КИ/3221683600:07:006/00011672 Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки , відповідно до статей 15-1, 123, 124, пункту 2 статті 134 ЗК України, Закону України Про оренду землі затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_5 на території Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області. Надано в оренду ОСОБА_5 земельну ділянку, загальна площею 81,1333 га (кадастровий номер 3221683600:07:006:0001) для ведення фермерського господарства строком на 27 років, розташовану на території Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15 січня 2015 року у справі № 911/4928/14 накази головного управління Держземагентства у Київській області від 05 листопада 2013 року № КИ/3221683600:07:006/00008422 та від 27 грудня 2013 року № КИ/3221683600:07:006/00011672 визнано недійсними та скасовано.

Указані накази Держземагенства діяли в різний час та не були скасовані, в той же час коли Держземагенство у Київській області приймало накази про надання земельних ділянок з кадастровими номерами 3221683600:07:003:0001, загальною площею 158,4833 га та 3221683600:07:006:0001, загальною площею 81,1333 га ОСОБА_1 за наказами Головного управління Держземагенства у Київській області від 26 червня 2014 року № 10-2307/15-14-сг; від 11 серпня 2014 року № 10-4234/15-14-сг; від 02 липня 2014 року № 10-2533/15-14-сг; від 11 серпня 2014 року № 10-4232/15-14-сг. Представник ОСОБА_2 зазначав, що ці накази видані з порушенням вимог статті 19 Конституції України та статей 116, 123 ЗК України, оскільки діяли накази про передачу названих земельних ділянок ОСОБА_5 .

Заявник зазначав, що про вказані обставини йому стало відомо після отримання листів від Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 08 жовтня 2018 року № 29-10-0.6215311/2-18 та від 17 жовтня 2018 року № 29-10-00.62-15799/2-18 та зазначає, що строк на подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у них визначено до 06 листопада 2018 року.

У доповненнях до заяви представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , вказував, що у ОСОБА_1 відсутні правомірні очікування у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, щодо отримання у користування земельних ділянок 3221683600:07:003:0001, загальною площею 158,4833 га та 3221683600:07:006:0001, загальною площею 81,1333 га, що наведені обставини мають істотне значення для справи, так як вказують на відсутність підстав для повного задоволення позову. На підтвердження своєї позиції надав суду науково-правовий експертний висновок щодо наявності у особи правомірних очікувань в контексті положень статті першої Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 07 листопада 2018 року.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 04 грудня 2018 року залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що сам факт прийняття Головним управлінням Держземагентства наказів щодо передачі землі в оренду ОСОБА_5 не може вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні від 21 квітня 2017 року, оскільки в подальшому зазначені накази в судовому порядку були визнані недійсними та скасовані, а отже не створили ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували право особи на правомірне очікування, яке виникає внаслідок заяв чи обіцянок від імені органу публічної влади або внаслідок усталеної практики чим порушили статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суди залишили поза увагою те, що під час прийняття головним управлінням Держземагентства у Київській області наказів від 26 червня 2014 року, 02 липня 2014 року, 11 серпня 2014 року діяли інші накази, якими ці ж земельні ділянки передані у користування ОСОБА_5 , отже у ОСОБА_1 не могли виникнути правомірні очікування.

Зазначає, що у нарадчій кімнаті судді перебували приблизно 3 хвилини, тому, враховуючи складність справи, не могли прийняти обгрунтований висновок у справі, отже судове рішення було прийняте до судового засідання.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає, що видані на ім`я ОСОБА_7 накази ще у 2015 році були визнані судом недійсними, тому вказані обставини не можуть впливати на правильність судового рішення, яке ухвалене у 2017 році.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що рішенням Володарського районного суду Київської області від 21 квітня 2017 року задоволено позов ОСОБА_1 ; визнано недійсними та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області:

від 16 грудня 2015 року № 10-9864/36-15-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки , від 02 грудня 2015 року №10-8287/36-15-сг Про передачу в оренду земельної ділянки , від 02 грудня 2015 року №10-8288/36-15-сг Про передачу в оренду земельної ділянки . Визнано недійсними договори оренди землі: від 04 грудня 2015 року на земельну ділянку площею 158,4833 га, кадастровий номер 3221683600:07:003:0001, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області і ОСОБА_2 , та скасовано його державну реєстрацію, запис номер 12480724, запис номер 12480625 (спеціальний розділ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; від 04 грудня 2015 року на земельну ділянку площею 81,1333 га, кадастровий номер 3221683600:07:006:0001, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області і ОСОБА_2 , та скасовано його державну реєстрацію, запис номер 12480237 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; від 22 грудня 2015 року на земельну ділянку площею 25,3404 га, кадастровий номер 3221683600:09:006:0009, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області і ОСОБА_3 , та скасовано його державну реєстрацію, запис номер 12881060 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 03 липня 2017 року рішення Володарського районного суду Київської області від 21 квітня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Апеляційного суду Київської області від 03 липня 2017 року скасовано; рішення Володарського районного суду Київської області від 21 квітня 2017 року залишено в силі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновків про відсутність підстав для перегляду рішення Володарського районного суду Київської області від 21 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі № 364/1391/16-ц з огляду на таке.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Законодавцем встановлено критерії, за наявності яких обставини можуть вважатися нововиявленими. Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 3 Постанови Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, саме наявність всіх елементів у сукупності дають можливість віднести ту чи іншу обставину до нововиявлених, натомість відсутність будь-якого з наведених елементів виключає таку можливість.

Заявником фактично ставляться під сумнів висновки суду викладені у рішенні Володарського районного суду Київської області від 21 квітня 2017 року, яке набуло законної сили відповідно до постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року, а тому вони не можуть вважатися нововиявленими обставинами та не дають підстав для перегляду рішення.

Суди дійшли обгрунтованих висновків про те, що наявність наказів Головного управління Держземагентства у Київській області: від 05 листопада 2013 року № КИ/3221683600:07:006/00008422, від 27 грудня 2013 року № КИ/3221683600:07:006/00011672 жодним чином не пов`язана з вимогами, викладеними у справі № 364/81391/16-ц, оскільки на час розгляду справи ці накази були скасовані рішенням Господарського суду Київської області від 15 січня 2015 року у справі № 911/4928/14.

Тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що сам факт прийняття Головним управлінням Держземагентства наказів щодо передачі землі в оренду ОСОБА_5 не може вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні від 21 квітня 2017 року, оскільки в подальшому зазначені накази в судовому порядку були визнані недійсними та скасовані, а отже не створили ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.

Посилання у касаційній скарзі на науково-правовий експертний висновок щодо наявності у особи правомірних очікувань, які виникають внаслідок заяв чи обіцянок від імені органу публічної влади або внаслідок усталеної практики та порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод були предметом перегляду у суді апеляційної інстанції та судом зроблені відповідні висновки з цього приводу. Так, експертний висновок який спонукає суд до переоцінки доказів у справі є недопустимим при наявності законного та чинного рішення суду та він не може слугувати підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata- принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Так, правомірність очікувань щодо належного подальшого оформлення права на майно (право оренди) та укладення відповідного договору оренди пов`язується із ухваленням компетентним органом відповідного рішення про надання права користування земельною ділянкою. Законність наказів ГУ Держземагентства у Київській області про передачу ОСОБА_1 в оренду спірних земельних ділянок була предметом дослідження у даній судовій справі із наданням відповідної правової оцінки у судовому рішенні, про перегляд якого просить заявник. Переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

У касаційній скарзі відповідач також посилається на те, що у нарадчій кімнаті судді перебували приблизно 3 хвилини, тому, враховуючи складність справи, не могли прийняти обгрунтований висновок у справі, отже судове рішення було прийняте до судового засідання.

Указані доводи є необгрунтованими, оскільки статтею 244 ЦПК України, яка передбачає порядок ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті,не заборонено суддям готуватися до судового засідання, зокрема, вивчати матеріали провадження та готувати проекти судового рішення до початку судового засідання.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Володарського районного суду Київської області від 04 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов