Постанова

від 01.04.2020 по справі 727/7282/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 727/7282/15-ц

провадження № 61-15827св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору : Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 липня 2019 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О. та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 вересня 2019 рокуу складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом знесення самочинного будівництва .

Позовна заява мотивована тим, що їм на праві спільної часткової власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 . Іншим співвласником цього будинку, якому належать 35/300 частин, є ОСОБА_4

29 грудня 1998 року головою Чернівецької міської ради народних депутатів ОСОБА_4 було видано державний акт на право постійного користування землею по АДРЕСА_1 площею 0,0182 га, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Вказували, що ОСОБА_4 розпочала самочинне будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом, розташованого на земельній ділянці площею 0,0182 га по АДРЕСА_1 , без зміни цільового призначення земельної ділянки, з відхиленням від проектних рішень архітектурно-будівельної частини щодо збільшення габаритних розмірів об`єкта будівництва, влаштування віконних прорізів, передачі генеральним проектувальником приватним підприємством Археотектос тільки архітектурно-будівельної частини та генплану, скасування на підставі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року реєстрації декларації ОСОБА_4 про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року, з порушенням вимог додатку 3.1 Державних будівельних норм 360-92 Планування і забудова міських і сільських поселень щодо дотримання мінімально допустимої відстані до існуючих об`єктів, інсоляції та освітлення їх частини будинку по АДРЕСА_1 , у межах буферної зони об`єкта культурної спадщини, занесеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

На підставі вказаного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поданої у травні 2018 року, просили суд зобов`язати ОСОБА_4 усунути їм перешкоди у користуванні будинком по АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинного будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом, розташованого на земельній ділянці площею 0,0182 га по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 грудня 2018 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_5 (мирному володінні), як співвласником будинку по АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинного будівництва нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 0,0182 га по АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 січня 2019 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення експертизи у розмірі 8 047,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, враховуючи здійснення ОСОБА_4 самочинного будівництва без зміни цільового призначення земельної ділянки, з відхиленням від проектних рішень, за відсутності дозвільних документів, скасування реєстрації декларації ОСОБА_4 про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287 на підставі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року, із порушенням вимог додатку 3.1 ДБН 360-92 Планування і забудова міських і сільських поселень щодо дотримання відстані до існуючого будинку третього ступеню вогнестійкості, нового будівництва, яке не відноситься до виняткових випадків, із порушенням прав ОСОБА_2 у сфері охорони культурної спадщини, суд дійшов висновку про наявність підстав для захисту права ОСОБА_2 у обраний спосіб шляхом зобов`язання ОСОБА_4 усунути їй перешкоди у користуванні (мирному володінні) будинком по АДРЕСА_1 , а саме - знесення самочинного будівництва.

Оскільки ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не було сплачено судовий збір, то їх позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом при ухваленні рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 не вирішено питання про стягнення судових витрат, а тому з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати за проведення експертизи у розмірі 8 047,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 грудня 2018 року і додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 січня 2019 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що здійсненням ОСОБА_4 самочинного будівництва без зміни цільового призначення земельної ділянки, з відхиленням від проектних рішень, за обставин передачі генеральним проектувальником приватним підприємством Археотектос тільки архітектурно-будівельної частини та генплану, скасування реєстрації декларації ОСОБА_4 про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року на підставі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року, у межах буферної зони об`єкта культурної спадщини, занесеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, саме по собі не свідчить про порушення прав ОСОБА_2 таким будівництвом. Крім того, вказане будівництво здійснюється відповідачем на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради.

З огляду на недоведеність порушення прав позивача на користування належним їй майном самочинним будівництвом, яке здійснено ОСОБА_4 на наданій у постійне користування земельній ділянці, та з урахуванням того, що уповноважений на це орган, якому делеговані повноваження щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності або власник земельної ділянки, на якій здійснено таке самочинне будівництво, із таким позовом до суду не звертався, тому підстав для задоволення позову ОСОБА_2 немає.

Додатковою постановою Чернівецького апеляційного суду від 16 вересня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 8 730,80 грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у зв`язку з відмовою у задоволенні позову ОСОБА_2 з неї на підставі статті 141 ЦПК України на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 730,80 грн і витрати на оплату експертного висновку у розмірі 8 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 липня 2019 року скасувати і залишити в силі рішення і додаткове рішення суду першої інстанції.

Крім того, ОСОБА_2 подано касаційну скаргу на додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 вересня 2019 року, в якій вона просить вказане судове рішення скасувати і відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді касаційного цивільного суду від 05 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 липня 2019 року, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді касаційного цивільного суду від 05 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 вересня 2019 рокуі надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що самочинне будівництво було здійснено відповідачем без зміни цільового призначення земельної ділянки, з відхиленням від проектних рішень, за відсутності дозвільних документів, із порушенням вимог додатку 3.1 ДБН 360-92 Планування і забудова міських і сільських поселень щодо дотримання відстані до існуючого будинку третього ступеню вогнестійкості, нового будівництва, яке не відноситься до виняткових випадків, постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року було скасовано реєстрацію декларації ОСОБА_4 про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року та із порушенням прав позивача у сфері охорони культурної спадщини, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для захисту права ОСОБА_2 у обраний спосіб. Таким чином, судом апеляційної інстанції було безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Крім того, вказувала на відсутність підстав для стягнення з неї судових витрат, понесених відповідачем у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних постанов суду апеляційної інстанції немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори Підгорною С. П. 24 жовтня 1984 року і зареєстрованого у реєстрі за № 1-1056, ОСОБА_2 є власником 35/300 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 .

На підставі договору пожиттєвого утримання, посвідченого приватним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори Прядко І. І. 20 січня 1993 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1-102, ОСОБА_4 набула право власності на 35/300 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Згідно з державним актом, виданим головою Чернівецької міської ради народних депутатів 29 грудня 1998 року, ОСОБА_4 передано у постійне користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0182 га з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , замовник - ОСОБА_4

Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради 17 листопада 2014 року здійснено реєстрацію декларації ОСОБА_4 про початок виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом по АДРЕСА_1 .

Актом Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 03 лютого 2015 року не виявлено наведення ОСОБА_4 недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відділом охорони культурної спадщини міської ради погоджено історико-містобудівне обґрунтування на будівництво споруди торгового призначення по АДРЕСА_1 за умови погодження історико-містобудівного обґрунтування з Міністерством культури України.

Міністерством культури України погоджено історико-містобудівне обґрунтування на будівництво з подальшою інформацією до Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, містобудівного розрахунку та робочого проекту на будівництво об`єкта, відкориговане історико-містобудівне обґрунтування будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом по АДРЕСА_1 .

Листом від 25 січня 2017 року № 163/10/14-17 Міністерством культури України проінформовано Секретаріат Національної комісії України у справах ЮНЕСКО про наміри будівництва ОСОБА_4 .

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року визнано протиправною та скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 листопада 2014 року № ЧВ 082143210287 забудовника ОСОБА_4 на будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом, розташованого на земельній ділянці площею 0,0182 га по АДРЕСА_1 .

Актом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради позапланової перевірки будівництва житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом по АДРЕСА_1 від 13 листопада 2017 року № 33 виявлено відхилення від проектних рішень, збільшено габаритні розміри об`єкта будівництва, у результаті чого площа забудови земельної ділянки складає 99,7 кв. м, а за проектом 89 кв. м, що перевищує максимальний відсоток забудови земельної ділянки (54,8 % при максимально допустимому 50 %).

Між осями А-В по осі 3 у рівні першого поверху влаштовано два віконних прорізи (за проектом чотири) та в доступному для огляді місці не встановлено стенд з інформацією по об`єкт будівництва.

Відповідно до висновку експерта від 22 червня 2018 року № ЕС-6604-1-1033.18, який виконаний на замовлення позивача, відстань між житловим будинком, розташованим по АДРЕСА_1 , і об`єктом незавершеного будівництва (житловим будинком з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом), що зводиться за цією ж адресою, на земельній ділянці площею 0,0182 га, не відповідає вимогам додатку 3.1 ДБН 360-92 Планування і забудова міських і сільських поселень , а саме фактична мінімальна відстань між об`єктами становить 4,5 м при мінімальній необхідній 8 м.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про призначення повторної будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 08 квітня 2019 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Лещишину В. В.

Ухвала Чернівецького апеляційного суду від 8 квітня 2019 року не виконана.

Судовий експерт Лещишин В. В., повертаючи справу до суду апеляційної інстанції, зазначив, що позивачами відмовлено експерту у проведенні дослідження об`єкту.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року прийнято висновок судового експерта Лещишина В. В. від 28 червня 2019 року № 19041, виконаний на замовлення відповідача.

В указаному висновку зазначено, що відповідно до примітки 8, табл. 1 Додатку 3.1 до ДБН 360-92** відстані між житловими будівлями не нормуються при сумарній площі забудови, включаючи незабудовану площу між ними, яка дорівнює найбільшій допустимій площі забудови (поверху) одного будинку того ж ступеня вогнестійкості без протипожежних стін відповідно до чинних нормативів за винятком будинків індивідуальної забудови. Для будівель III ступеню вогнестійкості будинку найбільша площа поверху (в межах протипожежного відсіку) таблицею 2 ДБН В.2.2-15-2005 передбачена 1 800,00 кв. м. Нормована найбільша площа поверху (у межах протипожежного відсіку) 1 400,00 кв. м перевищує сумарну площу 531 кв. м земельних ділянок, на яких розташовані житловий будинок літ. А та об`єкт незавершений будівництвом Житловий будинок з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом по АДРЕСА_1 .

У цьому випадку відстані між житловими будівлями не нормуються за винятком будинків індивідуальної забудови.

Об`єкт експертизи житловий будинок літ. А по АДРЕСА_1 - двоквартирний будинок.

Протипожежні відстані між житловим будинком літ. А по АДРЕСА_1 та об`єктом незавершеним будівництвом житловий будинок з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом за цією ж адресою, що розміщений на земельній ділянці площею 0,0182 га, у відповідності до Додатку 3.1 ДБН 360-92** не нормуються.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційних скарг ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення не є законними і обґрунтованими.

У цій справі предметом позову, тобто матеріально-правовою вимогою, є зобов`язання ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні (мирному володінні) будинком по АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинного будівництва. В обґрунтування вказаних вимог ОСОБА_2 вказувала на порушення її прав як співвласника вказаного житлового будинку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак, розглядаючи справу, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається у ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина третя статті 16 ЦК України ).

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України ).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Згідно із частиною сьомою вищезазначеної статті ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) судам роз`яснено, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України ).

Відповідно до положень статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

З урахуванням змісту вище наведених правових норм вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Отже, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що ОСОБА_2 не доведено порушення її права на користування (мирне володіння) будинком АДРЕСА_1 самочинним будівництвом, яке здійснює ОСОБА_4 на наданій їй у постійне користування земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 0,0182 га.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційним судом було враховано висновок судового експерта Лещишина В. В. від 28 червня 2019 року № 19041, виконаний на замовлення представника відповідача ОСОБА_6 , яким не встановлено порушень вимог ДБН 360-92**.

Разом із тим, апеляційним судом не було враховано наступне.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Матеріали справи містять інший висновок експерта ОСОБА_7 від 22 червня 2018 року № ЕС-6604-1-1033.18, виконаний на замовлення представника позивача ОСОБА_8 , який містить протилежний висновок щодо дотримання відповідачем будівельних норм, а саме відстані між житловим будинком літера А АДРЕСА_1 та незавершеним будівництвом - житловим будинком з приміщенням торгового призначення та перукарським кабінетом, що зводиться за цією ж адресою на земельній ділянці площею 0,0182 га, кадастровий номер 7310136300:05:002:0069, відповідно до пункту 6 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 № 796/14 від 22 липня 2014 року щодо мінімально допустимих відстаней від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд - у відповідності з вимогами ДБН 360-92**.

Таким чином, двома експертами було надано протилежні висновки щодо поставлених питань.

Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні .

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи .

Відповідно до положень статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відхилив висновок експерта ОСОБА_7 виходячи з того, що судовим експертом неправильно було визначено встановлений статус житлового будинку літ. А по АДРЕСА_1 як садибного (індивідуального) житлового будинку. Помилковість висновку експерта, на думку апеляційного суду, підтверджується наявними в матеріалах справи технічним паспортом на 70/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 замовників ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_2 замовника ОСОБА_4 , відповідно до яких 70/100 житлового будинку АДРЕСА_3 житлового будинку АДРЕСА_1 складаються з жилих та нежилих приміщень як ізольовані від приміщень іншого співвласника (інших співвласників), використовуються як окремі квартири, тобто складають окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них. Крім того. Відповідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна 30/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_4 , складають з квартири.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками апеляційного суду, оскільки визначення часток у праві власності свідчить, що вказаний житловий будинок належить позивачу, відповідачу та іншим особам на праві спільної часткової власності. При цьому наявність кількох житлових та нежитлових приміщень, які ізольовані один від одного та обладнані як окремі квартири, саме по собі не надає житловому будинку, який є об`єктом спільної часткової власності, статусу багатоквартирного.

Крім того, судом апеляційної інстанції не була врахована поведінка позивача, пов`язана з небажанням проводити судову експертизу. Так, ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 08 квітня 2019 року призначено судову будівельно-технічну експертизу, яка не відбулася через відмову позивачів надати доступ експерту для проведення дослідження об`єкту.

Згідно зі статтею 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі. Якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 3 та 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

У порушення вказаних вимог процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції, не дослідивши правового статусу житлового будинку АДРЕСА_1 , надав перевагу одному висновку експерта над іншим й дійшов передчасного висновку про відсутність порушень права на користування (мирне володіння) будинком АДРЕСА_1 ОСОБА_5 самочинним будівництвом, яке здійснює ОСОБА_4 на наданій їй у постійне користування земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 0,0182 га.

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки наявним у справі доказам та не встановлено фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене у справі судове рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, тому відповідно до статті 411 ЦПК України таке рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

У зв`язку зі скасуванням постанови Чернівецького апеляційного суду від 18 липня 2019 року, також підлягає скасуванню постанова Чернівецького апеляційного суду від 16 вересня 2019 року, яка винесена відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 липня 2019 року і додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 вересня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович