Рішення

від 21.04.2020 по справі 460/4561/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2020 року м. Рівне №460/4561/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Захід-Центр-Агро" доГоловного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває справа за позовом Приватного підприємства "Захід-Центр Агро" (далі - ПП "Захід-Центр Агро", позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2) в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії регіонального рівня Головного управління ДФС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 27.11.2019 №1339476/39556793 про відмову в реєстрації, складеної Приватним підприємством "Захід-Центр Агро", податкової накладної від 08.11.2019 №3;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії центрального рівня з питань розгляду скарг ДФС України від 09.12.2019 про відмову в прийнятті скарги на рішення Комісії регіонального рівня Головного управління ДФС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 27.11.2019 №1339476/39556793;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену Приватним підприємством "Захід-Центр Агро" податкову накладну від 08.11.2019 №3.

Мотивуючи вимоги позову, підприємство зазначило, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкової накладної прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Зокрема, реєстрація податкової накладної була зупинена, у зв`язку з тим, що обсяг постачання товару/послуги 1201 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій; запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Після отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної такого змісту ним було подано контролюючому органу пояснення та копії документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено. На переконання позивача, подані первинні документи підтверджували реальність здійснення господарської операції, в рамках якої виписано відповідну податкову накладну. Проте, за результатом розгляду поданих документів податковим органом їх безпідставно не взято до уваги. Крім того, на момент зупинення реєстрації податкової накладної був відсутній будь-який належним чином затверджений нормативно-правовий акт, який би врегульовував питання визначення підстав для зупинення реєстрації податкової накладної. Критерії ризиковості платника податку, викладені в листі ДФС України від 07.08.2019, не можуть вважатися таким, оскільки не є нормативно-правовим актом. Також позивач звертав увагу на те, що в квитанції не було зазначено конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної. За наведеного, просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 29.01.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.02.2020 о 14:30 год.

У відзивах на позовну заяву від 19.02.2020 відповідачі проти задоволення позову заперечували повністю. Зазначили, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем було чітко зазначено критерії оцінки ступеня ризику, які зумовили зупинення реєстрації податкової накладної, а рішення комісії є обґрунтованим, оскільки платником податків не надано всіх необхідних документів, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено. Просили повністю відмовити у задоволенні позову (а.с.159-160; 162-162).

20.02.2020 судом допущено процесуальне правонаступництво відповідачів у справі: Головного управління ДФС у Рівненській області на Головне управління ДПС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України на Державну податкову службу України.

20.02.2020 судове засідання відкладено до 28.02.2020 до 12:15 год.

Ухвалою суду від 28.02.2020 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 20.03.2020 о 09:30 год.

Ухвалою суду від 20.03.2020 вирішено перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи, що розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що ПП "Захід-Центр Агро" зареєстровано як юридична особа з основним видом діяльності - 0.11 Вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур.

Також позивачу на 2019 рік надано статус платника єдиного податку четвертої групи, що підтверджується довідкою Головного управління ДФС у Рівненській області від 05.03.2019 №2540/10/17-00-12-04-07 (а.с.22).

У рамках вказаного напрямку діяльності ПП "Захід-Центр Агро" вирощує зернові культури на орендованих земельних ділянках для подальшої реалізації їх на території України, що підтверджується довідками Великовербченської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 24.07.2019 №458, Вараської міської ради Рівненської області від 06.08.2019 № 660, Ромейківської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 17.07.2019 №29 (а.с.89-91).

Окрім того, здійснення сільськогосподарської діяльності щодо вирощування зернових на території трьох сільських рад підтверджується Звітами про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року за формою 4-сг (а.с.80-88).

Також, судом встановлено та не є спірним у справі, що ПП "Захід-Центр-Агро" було придбано спеціальний автотранспорт для обробки землі, що підтверджується копіями договору купівлі-продажу №43/302 412 від 09.10.2018 (а.с.92-95).

У зв`язку із відсутністю складських приміщень для зберігання товару та автотранспорту для перевезення вантажів, ПП "Захід-Центр Агро" залучено третіх осіб, шляхом укладення договорів на перевезення вантажів, складського зберігання та сушки зерна, що підтверджується копіями договорів перевезення, ТТН та складських квитанцій.

Також були придбані мінеральні добрива та інші хімічні речовини для знезараження та збільшення урожаю. Для збору урожаю на підставі таких договорів були також залучені підрядники та спеціальна техніка.

Реальність усіх господарських операцій підтверджується копіями договорів, актами виконання робіт, банківськими виписками про оплату та видатковими накладними (а.с.96-128).

Зокрема, судом встановлено, що позивач з 2018 року сіяв сою, яка зберігалася на підставі Договору складського зберігання Вз №1409/29767 від 14.09.2018, на орендованих земельних ділянках (а.с.23-27).

29.08.2019 між ПП "Захід-Центр Агро" (далі - продавець) та ТОВ "Волинь-Зерно-Продукт" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу №2908/90324, предметом якого є купівля-продаж зернових та олійних культур врожаю 2019 року (а.с.53-57; далі - Договір).

У п.1.1-1.2 Договору сторони обумовили, що продавець в порядку та на умовах даного Договору зобов`язується продати у власність покупця зернові та олійні культури врожаю 2019 року, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що кількість товару, ціна, інші умови продажу (переходу права власності на товар) товару обумовлюється сторонами в Договорі, в накладних та/або специфікаціях на кожну конкретну партію товару (Додатках до даного договору), які є невід`ємними частинами цього договору.

За змістом п.3.6-3.7 Договору покупець зобов`язується провести розрахунок з продавцем товару шляхом оплати 80% вартості кожної конкретної партії товару після поставки товару та отримання покупцем оригіналів наступних документів від продавця: видаткової накладної на відповідну кількість товару, виписану на ім`я покупця; електронної податкової накладної на відповідну вартість поставленого товару, заповненої у відповідності до діючого законодавства України. Оплата 20% вартості кожної конкретної партії оплачується продавцеві покупцем після реєстрації податкової накладної відповідно до чинного законодавства, підтвердженням чого є квитанція про реєстрацію податкової накладної в електронній формі, копія якої надається продавцем для покупця.

Приймання-передача товару у власність покупцю в повному об`ємі здійснюється на складі-елеваторі ТОВ "Волинь-зерно-продукт" (п.4.1 Договору).

Специфікація №3 до Договору містить узгоджену між покупцем та продавцем вартість товару "Соя (2019 року, власне виробництво)" вагою 63,248 т. в загальній сумі 483847,20 грн., в тому числі ПДВ 80641,20 грн. (а.с.59).

Видатковою накладною №3 від 08.11.2019 підтверджується факт відвантаження ПП "Захід-Центр Агро" на користь ТОВ "Волинь-зерно-продукт" товару "Соя (2019 року, власне виробництво)" вагою 63,248 т. на загальну суму 483 847,20 грн., з яких сума без ПДВ 403 206,00 грн., сума ПДВ 80641,2 грн. (а.с.58).

Актом приймання-передачі №ВЗПЛК001992 від 08.11.2019 підтверджується передача права власності на товар для ТОВ "Волинь-зерно-продукт" (а.с.60).

Факт оплати товару по договірних взаємовідносинах ПП "Захід-Центр Агро" та ТОВ "Волинь-зерно-продукт" підтверджується банківськими виписками та Договорами про зарахування зустрічних вимог від 08.11.2019 (а.с.61-63, 64, 65).

На виконання п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) по податковим зобов`язанням ПП "Захід-Центр-Агро" складено податкову накладну №3 від 08.11.2019 на суму 403 206 грн., ПДВ 80 641,20 грн., яку направлено в електронному вигляді для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.14).

14.11.2019 позивачем отримано квитанцію з реєстраційним номером документу 9268126443. У такій квитанції зазначено, що відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація ПН/РК від 08.11.2019 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 1201 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання , що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій". Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.15).

25.11.2019 ПП "Захід-Центр Агро" здійснено направлення контролюючому органу в електронному кабінеті Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено (а.с.18). Крім цього, з метою забезпечення повноти надання документів, ПП "Захід-Центр Агро" надало пакет документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній від 08.11.2019 №3, в тому числі копії договору купівлі-продажу та усі супутні документи до нього, що підтверджують договірні відносини, розрахунки за здійсненою господарською операцією (а.с.23-128).

26.11.2019 контролюючими органами отримано "Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено" та "Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК", про що сформовано квитанції №1, №2 (а.с.16, 17).

27.11.2019 Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення №1339476/39556793, яким платнику податків відмовлено у реєстрації податкової накладної №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою зазначено ненадання платником податку копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків (а.с.19-20).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, відповідно до квитанції №2 від 09.12.2019: "Документ не прийнято. Скарга на рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не може бути прийнята. Відповідно до п.3 Порядку розгляду скарг на рішення комісії регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, скарги подаються платником податку на додану вартість до ДФС протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності рішенням Комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (а.с.21).

За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, доказам, наявним у справі, суд зазначає наступне.

Насамперед, вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що предметом його розгляду є питання дослідження правомірності дій відповідача 1 щодо зупинення реєстрації податкових накладних, зокрема, щодо відповідності таких дій приписам п.201.16. ст.201 ПК України та порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також наявність підстав для прийняття відповідних оскаржуваних рішень, без з`ясування питань, які не відносяться до предмета та обґрунтування заявленого адміністративного позову, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.12.2018 у справі №813/3731/17.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу спірних рішень на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд виходить з такого.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відтак, після настання однієї із подій, у платника податків виникає обов`язок оформити податкову накладну та подати її на реєстрацію.

Судом встановлено, що позивачем, за датою відвантаження товару, сформовано податкову накладну №3 від 08.11.2019 та подано на реєстрацію.

За правилами п.185.1 ст.185 ПК України, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

При цьому, згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, саме на дату виникнення податкових зобов`язань та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг, платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

У відповідності до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (далі - Порядок №1246) податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до п.12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування: реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами: відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

З наведених норм слідує, що законодавець встановлює перелік обов`язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою.

При цьому, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна фіксувати: 1) порядковий номер та дату складення податкової накладної; 2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; 3) пропозицію про надання платником податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

Положеннями п.201.16 ст.201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" №117 від 21.02.2018 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117; чинний на час складення податкової накладної, її зупинення та прийняття оскаржуваних рішень).

Згідно з п.5 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до п.10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Відповідно до вимог п.12, 13 Порядку №117, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з приписами п.14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктом 15 Порядку №117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з вимогами п.18-20 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до вимог п.21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком №117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Як встановлено судом, в оскаржуваному рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної зазначено, що позивачем, зокрема, не надано копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

При цьому, вказано про те, що документи, які не надано слід підкреслити, однак жодних підкреслень оскаржуване рішення не містить.

Разом з тим, як встановлено судом, позивачем направлено відповідачу пояснення та копії всіх наявних у нього первинних документів на підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній, реєстрацію якої зупинено.

В порушення наведених вимог законодавства, в оскаржуваному рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної не зазначено, які саме із наданих документів складені з порушенням законодавства та норми якого саме закону порушено, або яких саме документів не вистачає.

У рішенні також не обґрунтовано причини неприйняття до уваги поданих позивачем документів.

Зі змісту ж квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених пп.2.1 п.2 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Відповідно до пп.2.1 п.2 "Критеріїв ризиковості платника податку", наведених у листі ДФС від 07.08.2019 №1962/99-99-29-01-01, податкові накладні/розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

З урахуванням положень наведеної норми, суд зауважує, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пп. 2.1 п. 2 вказаних Критеріїв ризиковості платника податку контролюючий орган має вказати чіткі підстави для такого рішення, зокрема, навести детальний обґрунтований розрахунок, що свідчитиме про відповідність податкової накладної визначеному критерію.

У будь-якому випадку, суд враховує і те, що на час виникнення спірних правовідноси критерії ризиковості платників податків існують виключно у вигляді листа ДФС України. Вказані Критерії ризиковості платника податку не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п.10 Порядку №117.

Наявний на офіційному веб-порталі Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v2601201-19) лист Міністерства фінансів України від 06.08.2019 №26010-06-5/20111, згідно якого Міністерство фінансів України погоджує Критерії ризиковості платника податку, Критерії ризиковості здійснення операцій та Перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, надіслані листом Державної фіскальної служби України від 05.08.2019 №2063/4/99-99-29-01-01-13, суд не може вважати належним доказом погодження Міністерством фінансів України Критеріїв ризиковості платника податку, викладених в листі ДПС України від 07.08.2019 №1962/99-99-29-01-01, оскільки з вказаного листа неможливо встановити, що він стосується саме Критеріїв ризиковості платника податку, викладених в листі ДПС України від 07.08.2019 №1962/99-99-29-01-01.

Зворотного відповідачами суду не повідомлено, а судом самостійно не встановлено.

Тобто, докази дотримання ДФС умов погодження Мінфіном Критерії ризиковості платника податку матеріали справи не містять.

З огляду на відсутність державної реєстрації, вказаний лист не може вважатись актом управління довгострокового та неодноразового застосування, який встановлює, змінює або припиняє загальні правила регулювання однотипних відносин щодо широкого кола осіб, а тому має виключно інформативно-рекомендаційний характер.

Більше того, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні ст.117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до ст.7 КАС України.

Висновок аналогічного характеру викладений в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №822/1878/18.

Суд наголошує, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Отже, контролюючим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми п.13 Порядку №117, оскільки ним не зазначено у квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації таких податкових накладних.

Такий висновок суду базується на тому, що контролюючим органом у квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критерію ризиковості, визначеного у пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку, які не є нормативно-правовим актом. Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і положення п.13 Порядку №117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Також, слід зазначити, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної в обов`язковому порядку зазначається не лише сам критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, а й вказується розрахований показник за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної даних про розрахунковий показник критерія (їв) ризиковості платника податку немає.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Більше того, суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019 у справі №826/12108/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019, визнані протиправними та нечинними п.10, п.20, п.21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 р. "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Крім того, відповідачами також не надано суду ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

Тобто, в даному випадку судом встановлено, що податковим органом порушено законодавство при прийнятті рішення про зупинення реєстрації податкової накладної, що є передумовою прийняття безпідставного рішення про відмову в її реєстрації.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Разом з тим, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, контролюючим органом зазначених вище принципів при прийнятті рішення про відмову в реєстрації податкової накладної дотримано не було.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 27.11.2019 №1339476/39556793 про відмову в реєстрації, складеної Приватним підприємством "Захід-Центр Агро", податкової накладної від 08.11.2019 №3 та скасування такого рішення.

Щодо правомірності прийняття рішення Комісії центрального рівня з питань розгляду скарг ДФС України від 09.12.2019 про відмову в прийнятті скарги на рішення Комісії регіонального рівня Головного управління ДФС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 27.11.2019 №1339476/39556793, суд зазначає наступне.

Процедуру розгляду скарг на рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - комісія ДФС) визначає Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 (далі - Порядок розгляду скарг; чинний на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.56.23 ст.56 ПК України оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей, зокрема, скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У відповідності до п.3 Порядку розгляду скарг скарги подаються платником податку на додану вартість (далі - платник податку) до ДФС протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності рішенням комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Порядку зупинення реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Якщо останній день строку припадає на вихідний, неробочий або святковий день, останнім днем такого строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним, неробочим або святковим днем. Строк подання скарги може бути продовженим за правилами і на підставах, визначених пунктом 102.6 статті 102 ПК України.

Пунктом 8 Порядку розгляду скарг визначено, що ДФС не може відмовити платнику податку у реєстрації скарги.

Згідно з п.12, 13 цього Порядку за результатами розгляду скарги комісія приймає рішення щодо скарги за формою згідно з додатком 2, яке надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

За результатами розгляду скарги комісія з питань розгляду скарг приймає одне з таких рішень: задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії ДФС; залишає скаргу без задоволення та рішення комісії ДФС без змін; залишає скаргу без розгляду.

За результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає рішення щодо скарги та надсилає його платнику податку у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу, в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Тобто, процедура адміністративного оскарження рішень комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН є різновидом досудового порядку вирішення спору.

Пунктом 18 Порядку розгляду скарг передбачено, що рішення комісії ДФС з питань розгляду скарг не підлягає подальшому адміністративному оскарженню та може бути оскаржене в судовому порядку.

Як встановлено судом, рішення регіональної комісії про відмову у реєстрації податкової накладної прийняте 27.11.2019, відповідально останній день десятиденного строку на оскарження рішення такої комісії припадає на 07.12.2019 (вихідний день).

У відповідності до вимог п.3 Порядку розгляду скарг, останнім днем строку оскарження рішення комісії регіонального рівня вважається перший робочий день, що настає за вихідним, тобто, в даному випадку - 09.12.2019.

Скарга на рішення комісії регіонального рівня була подана позивачем 09.12.2019, тобто, в межах строку, передбаченого п.3 Порядку розгляду скарг.

Разом з тим, суд зазначає, що контролюючим органом рішення за формою, визначеною п.12 Порядку розгляду скарг не приймалося, оскільки скарга не була прийнята органом ДФС до розгляду.

Обов`язковою ознакою дій, рішень (в тому числі і актів) чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, проте такі рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, за відсутності належним чином оформленого рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг як такого, дії контролюючого органу самі по собі не створили для позивача жодних правових наслідків. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність у позивача об`єкта судового захисту та, як наслідок, про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про реєстрацію податкової накладної від 08.11.2019 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них.

Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988 (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом" є наступні: будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини у п.50 рішення від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України" (заява №28924/04) констатував: "що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), пп.28, 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до змісту ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, згідно з приписами ст.245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд також враховує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, вважає, що покладання на Державну податкову службу України обов`язку зареєструвати податкову накладну позивача від 08.11.2019 №3 не вважатиметься втручанням у її дискреційні повноваження.

На підставі зазначеного, а також з огляду на ту обставину, що відповідачами будь-які підставні та правомірні зауваження до поданих позивачем документів не висловлено, суд уважає, що порушені права позивача підлягають захисту, як шляхом визнання протиправними спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 08.11.2019 №3, так і шляхом зобов`язання зареєструвати вказану вище податкову накладну.

Підсумовуючи викладене в його сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору, з урахуванням частковості задоволених вимог. Оригінали квитанцій про сплату судового збору на загальну суму 3842,00 грн. знаходяться у матеріалах справи (а.с.13, 136).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Приватного підприємства "Захід-Центр Агро" (вул. Шевченка, 24, с.Ромейки, Володимирецький район, Рівненська область, 34382, код ЄДРПОУ 39556793) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449), Державної податкової служби України (площа Львівська, буд.8, м. Київ 53, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 27.11.2019 №1339476/39556793 про відмову в реєстрації, складеної Приватним підприємством "Захід-Центр Агро", податкової накладної від 08.11.2019 №3.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену Приватним підприємством "Захід-Центр Агро" податкову накладну від 08.11.2019 №3.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Захід-Центр Агро" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у сумі 960,50 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Захід-Центр Агро" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної податкової служби України судовий збір у сумі 960,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 21 квітня 2020 року.

Суддя Борискін С.А.