Ухвала

від 10.03.2020 по справі 905/2064/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

У Х В А Л А

10.03.2020р. м. Харків Справа №905/2064/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький ливарно - механічний завод (69008, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.72, код ЄДРПОУ 32729463) за вх. № 22348/19 від 05.11.2019р.

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю МК2016 (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Ковальська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40240110)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 120 474,85 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ЗМЛЗ звернулось до господарського суду Донецької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ТОВ МК2016 заборгованості у розмірі 120 474,85 грн., з яких: 31 971,50 грн. -заборгованість; 43 001,67 грн. - пеня; 35 200,73 грн. - інфляційні втрати; 10 300,95 грн. - 20% річних.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неналежне виконання боржником своїх зобов`язань за договором поставки №981/2017/46 від 05.02.2017р. в частині своєчасного розрахунку за товар.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019р. заява розподілена судді Величко Н.В.

11.11.2019р. господарським судом видано судовий наказ про стягнення з ТОВ МК2016 на користь ТОВ ЗМЛЗ заборгованості у розмірі 77 473,18 грн., з яких: основний борг у розмірі 31 971,50 грн.; сума боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 35 200,73грн.; 20% річних від суми боргу у розмірі 10 300,95 грн., та судового збору у розмірі 192,10 грн.

Водночас, ухвалою господарського суду Донецької області від 11.11.2019р. відмовлено ТОВ ЗМЛЗ у видачі судового наказу про стягнення з ТОВ МК2016 43 001,67 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором поставки №981/2017/46 від 05.02.2017р., з тих підстав, що заявлена вимога про стягнення пені за судовим наказом, є такою, що не відповідає вимогам ст. 148 ГПК України.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020р. апеляційну скаргу ТОВ ЗМЛЗ задоволено частково. Ухвалу господарського суду Донецької області від 11.11.2019р. у справі №905/2064/19 скасовано. Матеріали справи направлено до господарського суду Донецької області.

Постанова апеляційної інстанції мотивована, зокрема, приписами ч. 2 ст. 12 ГПК України, згідно з якими в порядку наказного провадження здійснюється розгляд справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що законодавець не обмежував поняття грошової заборгованості , визначеної ст. 148 ГПК України, певним її видом, а лише обмежив сумою такої заборгованості - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на те, що стягувачем заявлено вимоги про стягнення з боржника заборгованості за договором поставки №981/2017/46 від 05.02.2017р., до складу якої входить в т.ч. пеня, а також на те, що матеріали справи не містять доказів наявності спору щодо заявленої до стягнення суми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у видачі наказу щодо стягнення пені у розмірі 43 001,67 грн.

Одночасно, судом апеляційної інстанції враховано правову позицію Верховного Суду від 24.07.2018р. у справі № 903/125/18 щодо можливості стягнення у наказному провадженні як суми основного боргу, так і трьох відсотків річних, індексу інфляції та пені за відсутності доказів існування спору між сторонами з цього приводу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.02.2020р. задоволено заяву від 25.02.2020р. про самовідвід судді Величко Н.В. від розгляду справи № 905/2064/19. Справу передано для визначення складу суду в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2020р. заява розподілена судді Ніколаєвій Л.В.

Дослідивши заяву ТОВ ЗМЛЗ про видачу судового наказу в частині вимоги про стягнення пені, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно ч.2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно з ч. 1 ст. 147, ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У заяві про видачу судового наказу в т.ч. заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 43 001,67 грн. у зв`язку із простроченням оплати товару за договором поставки №981/2017/46 від 05.02.2017р., яка за розрахунком заявника нарахована з 01.01.2019р. по 26.09.2019р. на суму боргу 31 971,50 грн.

Приймаючи до уваги наведене, а також висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.07.2018р. у справі № 903/125/18 та постанові Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020р. у справі № 905/2064/19, до вимоги, за якою може бути видано наказ про стягнення грошової заборгованості відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України, відноситься будь-яка вимога про стягнення заборгованості за договором, яка охоплює не тільки основний борг, але й неустойку, проценти річних та інфляційні втрати, за умови, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та щодо неї відсутній спір.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч. 2 ст.551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу положень ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ст. 259 ЦК України).

У ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У специфікації № 6 від 12.12.2017р. до договору поставки № 981/2017/46 від 05.02.2017р. сторони погодили, що покупець здійснює розрахунки за цим договором шляхом перерахування на поточний банківський рахунок постачальника авансу у розмірі 100% орієнтовної вартості партії товару у строки, узгоджені з постачальником. Перерахування грошових коштів здійснюється тільки на підставі авансового рахунку постачальника із врахуванням строку його дії. У випадку, якщо сума фактичної поставки перевищить суму перерахованого постачальнику авансу, покупець здійснює кінцевий розрахунок протягом 5 календарних днів, рахуючи від дати виставлення рахунку - фактури.

У 6.4 договору передбачено, що за прострочку оплати за фактично поставлений металолом покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

При цьому, ані договір поставки № 981/2017/46 від 05.02.2017р., ані специфікація № 6 від 12.12.2017р. до нього не містять погодження щодо збільшення строку нарахування пені та щодо збільшення позовної давності.

З матеріалів заяви вбачається, що поставка товару боржнику здійснювалась заявником за договором поставки №981/2017/46 від 05.02.2017р.:

-02.02.2018р., про що свідчать рахунок - фактури № 220023 від 02.02.2018р., видаткова накладна № 181400074 від 02.02.2018р., товарно - транспортна накладна № 22 від 01.02.2018р.,

-09.02.2018р., про що свідчать рахунок - фактури № 220025 від 09.02.2018р., видаткова накладна №1814000576 від 09.02.2018р., товарно - транспортна накладна № 24 від 09.02.2018р.

З огляду на умови специфікації № 6 від 12.12.2017р. до договору поставки № 981/2017/46 від 05.02.2017р., кінцевий розрахунок мав бути здійснений боржником:

-за поставкою 02.02.2018р. - до 07.02.2018р. включно,

-за поставкою 09.02.2018р. - до 14.02.2018р. включно, та із врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені:

-за поставкою 02.02.2018р. мало розпочатись 08.02.2018р. та закінчитись 08.08.2018р.,

-за поставкою 09.02.2018р. мало розпочатись 15.02.2018р. та закінчитись 15.08.2018р.

Отже, приймаючи до уваги, приписи п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг річного строку позовної давності:

-за вимогою про стягнення пені за поставкою 02.02.2018р. сплинув 08.08.2019р. (щодо останнього дня прострочення - 08.08.2018р.) та, відповідно, сплинув і щодо попередніх днів;

-за вимогою про стягнення пені за поставкою 09.02.2018р. сплинув 15.08.2019р. (щодо останнього дня прострочення - 15.08.2018р.) та, відповідно, сплинув і щодо попередніх днів.

Одночасно, з даною заявою про видачу судового наказу заявник звернувся до суду 01.11.2019р. (згідно штампу органу поштового зв`язку на конверті).

В силу вимог п. 5 ч. 1, п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

За таких обставин, з огляду на те, що з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги (п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України), та із поданої заяви не вбачається виникнення у заявника права грошової вимоги на стягнення пені за заявлений ним період 01.01.2019р. по 26.09.2019р. (із врахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України), суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення пені.

При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що у відповідності до приписів ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст.152-154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Запорізький ливарно - механічний завод у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю МК2016 пені у розмірі 43 001,67 грн.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями) (ст.235 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повна ухвала складена 10.03.2020р.

Суддя Л.В. Ніколаєва