Постанова

від 07.04.2020 по справі 191/1638/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3805/20 Справа № 191/1638/18 Суддя у 1-й інстанції - Гречко Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів: Демченко Е.Л., Макаров М.О.

за участю секретаря - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

Арбітражного керуючого ОСОБА_2,

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до арбітражного керуючого ОСОБА_2 про застосування наслідків неукладеного правочину, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до арбітражного керуючого ОСОБА_2 про застосування наслідків неукладеного правочину.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05 січня 2005 року було відкрито провадження у справі про банкрутство С(Ф)Г "Мисливське", постановою від 15 червня 2006 року С(Ф)Г "Мисливське" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Цією ж постановою ліквідатором призначений ОСОБА_2 .

До складу ліквідаційної маси, крім інших об`єктів, входив свиновідгодівельний комплекс, який розташований за адресою АДРЕСА_1 . Позивач на той час був власником частини цього комплексу.

У жовтні 2006 року до нього звернувся ліквідатор ОСОБА_2 і запропонував придбати за прямим договором купівлі-продажу частину комплексу за 70 000 грн., надав позивачу номер рахунку, на який необхідно перерахувати кошти.

В усній формі вони домовилися, що позивач перерахує кошти на рахунок, а відповідач протягом певного часу оформить у БТІ усі документи необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

07.06.2007 року позивач кошти в сумі 70 000 грн. перерахував на рахунок відповідача, який після цього почав уникати з ним зустрічей, на телефонні дзвінки не відповідав.

Пізніше позивачу стало відомо, що через вісім днів після перерахуванням ним коштів, ліквідатор ОСОБА_2 за договором купівлі- продажу від 15 червня 2007 року продав цей об`єкт іншій особі - ОСОБА_3 .

Позивач посилається на те, що він виконав свої зобов`язання за усною домовленістю щодо договору купівлі-продажу, але з вини відповідача договір не був укладений у нотаріальному порядку і не здійснена його державна реєстрація.

Просить стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті кошти в сумі 70 000 грн., з урахуванням індексу інфляції за період з червня 2007 року по 31 березня 2018 року у розмірі 182 000 грн.; три відсотки річних за прострочення виконання своїх зобов`язань в сумі 40 425 грн.; проценти за користування чужими грошима - 186 864 грн. 81 коп., а всього 409 289 грн. 81 коп. /а.с. 3-7/.

Відповідач позов не визнав посилаючись на те, що він, як арбітражний керуючий, не мав жодних правовідносин з ОСОБА_1 , що відповідно до меморіального ордеру № 2005872 від 19.06.2007 року, на який посилається позивач, грошові кошти в розмірі 70 000 грн. були перераховані на рахунок юридичної особи С(Ф)Г "Мисливське", яке ліквідовано через банкрутство. Крім того, рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2010 року ОСОБА_1 відмовлено у позові до С(Ф)Г "Мисливське" про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на об`єкт свиновідгодівельного комплексу, розташований по АДРЕСА_1 /а.с. 57-61/.

Також арбітражний керуючий ОСОБА_2 просив застосувати позовну давність до вимог позивача, яка є підставою для відмови у позові /а.с. 161-163/.

У вересні 2019 року позивач відмовився від частини позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошима у сумі 186 864 грн. 81 коп. та просив закрити в цій частині провадження /а.с. 172-173/.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року позовні вимог ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 187 460 грн. 71 коп. та три відсотки річних за прострочення виконання грошових зобов`язань в розмірі 25 556 грн. 71 коп. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с. 192-194/.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилається на те, що доведено факт отримання відповідачем від позивача грошові кошти в сумі 70 000 грн. за свиновідгодівельний комплекс та зобов`язання відповідача повернути вказану суму після прийняття судом рішення.

З рішенням суду не погодився арбітражний керуючий ОСОБА_2, який подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі застосувавши позовну давність, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права /а.с. 202-208/.

Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05 січня 2005 року було відкрито провадження у справі про банкрутство С(Ф)Г "Мисливське", постановою від 15 червня 2006 року С(Ф)Г "Мисливське" визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура. Цією ж постановою ліквідатором господарства призначений арбітражний керуючий ОСОБА_2 /а.с.10/.

До складу ліквідаційної маси, крім інших об`єктів, входив свиновідгодівельний комплекс, який розташований за адресою АДРЕСА_1 . Позивач був власником нежитлових будівель розташованих за вищевказаною адресою, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14 травня 2007 року /а.с. 11/.

Відповідно до меморіального ордеру № 2005872 від 19 червня 2007 року ОСОБА_1 перерахував 70 000 грн. як оплату за свиновідгодівельний комплекс, який розташований за адресою АДРЕСА_1 а згідно рахунку НОМЕР_1 , в якому також зазначено, що право власності на нежитлові будівлі комплексу не оформлено та в матеріалах архівної справи відсутні /а.с. 13/.

Згідно договору купівлі-продажу № 15/06 від 15 червня 2007 року вище вказаний комплекс був проданий ОСОБА_3 за 120 000 грн. /а.с. 14/.

Відповідно до довідки ліквідатора С(Ф)Г "Мисливське", грошові кошти в розмірі 70 000 грн., які надійшли від ОСОБА_1 , у разі прийняття Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області рішення про визнання угоди купівлі-продажу свиновідгодівельний комплекс, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , укладену між С(Ф)Г "Мисливське" та ОСОБА_1 у жовтні 2006 року недійсною та задоволення інших позовних вимог СФГ "Мисливське", ліквідатор поверне вищезазначені кошти відповідно до норм діючого законодавства /а.с. 22/.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, як ліквідатор С(Ф)Г "Мисливське", визнав факт отримання від позивача грошові кошти в сумі 70 000 грн., однак договір купівлі-продажу між сторонами не був укладений у письмовій формі, не посвідчений нотаріально та не пройшов державну реєстрацію, а тому відповідно до ст. 1212 ЦК України, відповідач набув та зберігав у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язаний повернути потерпілому це майно.

Також суд застосував частину 2 ст. 625 ЦК України та стягнув суму з урахуванням індексу інфляції.

Але з таким висновком суду погодитися не можна, з наступних підстав.

Відповідно до ст.3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражний керуючий - фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.

Згідно ч.2 ст. 25 цього Закону, ліквідатор з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи банкрута.

Відповідно до ст. 26 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

За результатами проведення інвентаризації ліквідатором С(Ф)Г "Мисливське" ОСОБА_2 була сформована ліквідаційна маса підприємства банкрута.

На засіданні комітету кредиторів 20 грудня 2006 року було прийнято рішення реалізувати об`єкт нерухомості С(Ф)Г "Мисливське", у тому числі і свиновідгодівельний комплекс, складське приміщення, цементний склад, склад будівельних матеріалів по прямим договорам купівлі- продажу, відповідно до заявок від покупців, за ціною не нижче оціночної вартості цих об`єктів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11 січня 2007 року до ліквідної маси було включено свиновідгодівельний комплекс,

який розташований за адресою АДРЕСА_1 та зобов`язано КП Синельниківське МБТІ видати ліквідатору С(Ф)Г "Мисливське" свідоцтво про право на цей на об`єкт.

Під час проведення ліквідаційної процедури, відповідно до рішення комітету кредиторів СФГ "Мисливське" від 20 грудня 2006 року було укладено договір купівлі- продажу свиновідгодівельного комплексу, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , з ОСОБА_3 .

Відповідно до частини 1 ст. 317 ЦК України тільки власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, тільки юридична особа С(Ф)Г "Мисливське", як власник майна, мав право розпорядження своїм майном, та в межах Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" здійснив право.

Відповідно до Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2016 року виявлене майно банкрута належним чином реалізовано, кошти направлені на погашення кредиторської заборгованості відповідно до реєстру вимог кредитора /а.с. 62-66/.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов`язанням боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред`являтись тільки в межах ліквідаційної процедури.

Згідно п.5 ст. 31 цього Закону вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перерахував грошові кошти у розмірі 70 000 грн. на рахунок юридичної особи СФГ "Мисливське", а тому, ОСОБА_2 ні як фізична особа, а ні як суб`єкт підприємницької діяльності не отримував від позивача ці кошти.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 стосується прав та інтересів юридичної особи С(Ф)Г "Мисливське", яке ліквідоване через банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався з позовом про визнання права власності на об`єкт свиновідгодівельного комплексу до С(Ф)Г "Мисливське", отже, і позов про застосування наслідків неукладеного правочину необхідно було пред`являти до юридичної особи С(Ф)Г "Мисливське".

Звертаючись до суду з позовом до арбітражного керуючого ОСОБА_2, позивач просить стягнути з нього кошти, що були безпідставно набуті та зберігалися ним, але враховуючи те, що кошти були перераховані на рахунок юридичної особи С(Ф)Г "Мисливське", яке знаходилося у процедурі, позивачу необхідно було звернутися до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання грошових вимог, але він цього не зробив.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі про застосування позовної давності, то їх не можна прийняти до уваги оскільки позовні вимоги є не обгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Арбітражного керуючого ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3195 грн. 24 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров