Ухвала

від 30.06.2020 по справі 191/1638/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 191/1638/18

провадження № 61-8788ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до арбітражного керуючого Талана Ростислава Григоровича про застосування наслідків неукладеного правочину,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до арбітражного керуючого Талана Р. Г. про застосування наслідків неукладеного правочину.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05 січня 2005 року було відкрито провадження у справі про банкрутство С(Ф)Г Мисливське , постановою від 15 червня 2006 року С(Ф)Г Мисливське визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Цією ж постановою ліквідатором призначений ОСОБА_2 .

До складу ліквідаційної маси, крім інших об`єктів, входив свиновідгодівельний комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач на той час був власником частини цього комплексу.

У жовтні 2006 року до нього звернувся ліквідатор ОСОБА_2 і запропонував придбати за прямим договором купівлі-продажу частину комплексу за 70 000 грн, надав позивачу номер рахунку, на який необхідно перерахувати кошти.

В усній формі вони домовилися, що позивач перерахує кошти на рахунок, а відповідач протягом певного часу оформить у БТІ усі документи необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

07 червня 2007 року позивач кошти в сумі 70 000 грн перерахував на рахунок відповідача, який після цього почав уникати з ним зустрічей, на телефонні дзвінки не відповідав.

Пізніше позивачу стало відомо, що через вісім днів після перерахуванням ним коштів, ліквідатор ОСОБА_2 за договором купівлі- продажу від 15 червня 2007 року продав цей об`єкт іншій особі - ОСОБА_3 .

Позивач посилається на те, що він виконав свої зобов`язання за усною домовленістю щодо договору купівлі-продажу, але з вини відповідача договір не був укладений у нотаріальному порядку і не здійснена його державна реєстрація.

Просить стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті кошти в сумі 70 000 грн, з урахуванням індексу інфляції за період з червня 2007 року по 31 березня 2018 року у розмірі 182 000 грн; три відсотки річних за прострочення виконання своїх зобов`язань в сумі 40 425 грн; проценти за користування чужими грошима - 186 864 грн 81 коп., а всього 409 289 грн 81 коп.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року позовні вимог ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 187 460 грн 71 коп. та три відсотки річних за прострочення виконання грошових зобов`язань в розмірі 25 556 грн 71 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2020 року апеляційну скаргу арбітражного керуючого Талана Р. Г. - задоволено частково.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2019 року - скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

05 червня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційного скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2020 року, в якій просив скасувати оскаржувану постанову, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 70 000 грн, з урахуванням індексу інфляції за період з червня 2007 року по 31 березня 2018 року у розмірі 182 000 грн; три відсотки річних за прострочення виконання своїх зобов`язань в сумі 40 425 грн; проценти за користування чужими коштами - 186 864 грн 81 коп., тобто ціна позову у загальному розмірі становить 409 289 грн 81 коп., яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга містить посилання на те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи. Враховуючи те, що заявником не наведено будь-якого обґрунтування про те, які саме обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, заявник позбавлений можливості спростувати, тому такі доводи не можуть бути підставою для висновків про наявність обставин, за яких рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до арбітражного керуючого Талана Ростислава Григоровича про застосування наслідків неукладеного правочину відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська