Рішення

від 26.07.2007 по справі 12/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/244

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.07.07 р.                                                                               Справа № 12/244                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання  Анохіної Т.В.

за участю представників сторін

від позивача – Комарова О.М.

від відповідача – не з'явився

від третіх осіб – Лещенко М.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лира-ЛТД» м.Слов»янськ

до Слов'янської міської Ради м.Слов»янськ

за участю третіх осіб:

- Закритого акціонерного товариства «Слов»янськолія» м.Слов»янськ

- Головне управління  державного казначейства України у Донецькій області

про стягнення 27 392 грн 96 коп.

ВСТАНОВИВ

  Товариство з обмеженою відповідальністю «Лира-ЛТД» м.Слов»янськ звернулося до господарського суду з позовною заявою до Слов'янської міської Ради м.Слов»янськ про стягнення  компенсації фінансових коштів по витратам за опалювальний сезон 2004 – 2005 роках, які не входять до тарифу опалення для населення житлового фонду п.Масложир  у розмірі 27 392 грн 96 коп.

  В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що ним у зв'язку з наданням населенню послуг з подачі тепла понесені збитки у вигляді не отриманого доходу, так як послуги надавалися за цінами нижче, чим  їх собівартість, ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тощо.

12.09.2006 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у сумі 27391 грн 49 коп, які виникли у зв'язку з  встановленням  відповідачем тарифу на послуги по опаленню та гарячому водопостачанню для населення на 1 кв.м. опалювального площі у розмірі 1 грн 94 коп, в той же час собівартість складає 2 грн 76 коп.

Своїм уточненням від 04.10.2006 року позивач просив стягнути з відповідача не отриманий доход у сумі 27 391 грн 49 коп

 Відповідач проти позову заперечував посилаючись, що рішення, яким встановлювалися тарифи  нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво ним не приймалося.

  До участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача,  було залучено  Закрите акціонерне товариство «Слов»янськолія»  м.Слов»янськ,  представники якого пояснили, що вони надають пар позивачу за цінами значно меншими, а позивач в подальшому використовуя будівлю бойлерной,  яка розташована за адресою:  м. Слов'янськ вул. Паризської Комуни і яка є комунальною власністю, виготовляє тепло яке постачає споживачам .

 До участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача,  було залучено  Відділення державного казначейства України у м.Слов»янськ, яке в подальшому було замінено  на

підставі ст. 25 ГПК України на Головне управління Державного казначейства України  у Донецькій області, у зв'язку з задоволенням судом відповідного клопотання.

  Враховуючи, що позивач обгрунтовував свої позовні вимоги посилаючись, що собівартість наданих послуг значно вище чим тарифи, які встановив відповідач на ці послуги, а тому він має право на відповідну компенсацію на підставі ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а поняття собівартість не тотожнім поняттю  «економічно обґрунтовані витрати на  виробництво житлово-комунальних послуг» по справі було призначено економічну експертизу. На час проведення експертизи провадження по справі зупинялося. ( ухвала від 26.10.2006 р.) Після проведення експертизи провадження по справі поновлено ( 26.07.2007 р.) Висновки експертизи прийнято судом до уваги.   

  Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

 10.07.2003 року  між позивачем , відповідачем та комунальним підприємством «ЖЄО»  підписано договір № 1 про використання майна комунальної власності територіальної громади – житлового фонду.

  Згідно вказаного договору позивач, як виконавець, отримав від відповідача в тимчасове користування майно комунальної власності територіальної громади – житлового фонду у кількості 30 будинків.

  Строк договору встановлено на 10 років.

   Пункт 4.2. договору передбачає, що   квартирна плата яка надходить на рахунок позивача, а також орендна плата та інші збори з орендарів обліковуються в бухгалтерському обліку на окремому рахунку.

   Суд зазначає, що відповідно до п.2.2. договору, відповідач зобов'язаний забезпечити виконавця при наявності коштів в порядку, встановленому законодавством, своєчасним виділенням субсидій та виплат  пільговим категоріям громадян та здійснювати контроль за використанням майна комунальної власності територіальної громади.

  Інших зобов'язань відповідача, вказаний договір не містить.

  15.10.2004 року між позивачем та закритим акціонерним товариством «Славолія» підписано договір № 0311/04-2 , згідно якого ЗАТ «Славолія» бере на себе зобов'язання відпускати позивачу теплову енергію в паре на умовах вказаного договору

  15.10.2004 року  між позивачем , як замовником та ЗАТ «Славолія» як виконавцем підписується договір, згідно якого позивач доручав  виконавцю виконувати роботи по обслуговуванню бойлерной, яка належить замовнику.

Суд зазначає, що доказів,  що вказана бойлерна є власністю позивача суду не надано.

  15.10.2004 року між позивачем  та ЗАТ «Славолія» підписується договір № 0511/042/3363, згідно   якого ЗАТ бере на себе зобов'язання відпускати позивачу теплову енергію в паре.

   Позивач посилається, що згідно рішення Слов'янської  міської Ради за № 525 від 08.09.2003 року тарифи та  послуги  на опалення та гаряче водопостачання для населення за 1 кв.м. опалювальної площі у  п. Масложир за опалювальний сезон листопад 2004 року – квітень 2005 рік  складають 1 грн 94 коп.

   Згідно розрахунку позивача по закінченню опалювального сезону собівартість опалення  на 1 кв.м.  складала 2 грн 76 коп Різниця між запланованою та фактичною  собівартістю опалення  склала  0,82 грн на 1 кв.м.

     Позивач з посиланням  на п.4 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 1173 ЦК України   просить стягнути з відповідача вказану різницю виходячи з фінансового результату опалювального сезону у сумі 27 391 грн 49 коп та вважає її шкодою  у вигляді неотриманого доходу.

     Приймаючи рішення  по справі суд виходить з наступного:

    Цивільні права та обов'язки виникають на підставі, зокрема, закону або договорів  ( ст. 11 Цивільного кодексу України)

     Згідно 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

    Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

   Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

   У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

   Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.

    Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.

   Центральні органи виконавчої влади несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.

   У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету.

  Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку.

  Враховуючи, що собівартість послуг та економічно обґрунтовані витрати на їх виробництво , на думку суду не є тотожними поняттями, а позивач , в обгрунтування своїх позовних вимог посилається  саме на розмір собівартості цих послуг, суд призначив по справі економічну експертизу.

   Згідно експертного висновку  Інституту економіко-правових досліджень НАН України  від 07.07.2007 року, економічно обгрунтовані витрати на виробництво житлово-комунальних послуг – це сукупність запланованих на майбутній період витрати особи, який надає ці послуги. Поняття собівартість продукції послуг не є тотожнім поняттю «економічно обосновані витрати на виробництво цих послуг.»

    Ні формальних,  ні фактичних підстав для кваліфікації фактичних витрат ТОВ «Лира-ЛТД»,  як економічно обгрунтованих витрат пов»язаних з  виробництвом  тепла , експерти не вбачають.

     Згідно ст. 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини

справи,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

    В даному випадку позивач не довів, що відповідачем були прийняти тарифи на житлово-комунальні послуги нижче  економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво.

    Позивач, в обгрунтування своїх позовних вимог  посилається на ст .1173 ЦК України, яка встановлює, що шкода завдана юридичній або фізичній особам незаконними рішенням органу державної влади, органу місцевого самоврядування при здійснення ним своїх повноважень відшкодовується державою, або органом місцевого самоврядування

  Позивачем не доведено, що відповідачем були прийнятті незаконні рішення, щодо затвердження тарифів ( рішень суду , якими визнавалися вказані рішення недійсними, суду не надано)

   Крім того, позивачем не доведено, що спірна сума є саме неотриманим доходом в розумінні ст. 142 Господарського кодексу України і його не отримання пов'язано з не виконанням саме відповідачем свого зобов'язання за договором.

 Враховуючи недоведеність з боку позивача обставин з якими закон пов'язує можливість відшкодувати різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг, а також недоведеність, що відповідачем були прийняти незаконні рішення, внаслідок яких позивач зазнав шкоду,   суд в задоволені позовних вимог відмовляє.

 Судові витрати у тому числі пов'язані з проведенням експертизи покладаються відповідно до ст. 49 ГПК України на позивача

 На підставі ст.ст. 11, 1173  Цивільного кодексу України,   ст.  31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»   та керуючись ст.ст. 33,43,49, 82-85 ГПК України, господарський суд

                                       ВИРІШИВ

    В задоволені позову відмовити

    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИРА ЛТД» ( м.Слов»янськ, вул.Ю.Комунарів, 79/29, ЗКПО 19378572)   на користь Інституту економіко-правових досліджень НАН України  ( м.Донецьк, вул.Університетська,77 ЄДРПОУ 13530946)  вартість проведеної експертизи у сумі 2 184 грн

Суддя