Рішення

від 21.04.2020 по справі 280/4077/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 квітня 2020 року (17 год. 45 хв.)Справа № 280/4077/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства ХІММЕД-ПОСТАВКА (69035, м. Запоріжжя, вул. Правди, буд. 41, офіс 12, код ЄДРПОУ 36305962) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2019 Приватне підприємство ХІММЕД-ПОСТАВКА (далі - позивач або ПП ХІММЕД-ПОСТАВКА ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2017 № 0006521409.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу про порушення позивачем вимог статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 №185/94-ВР, оскільки податковим органом неправильно визначено дату поставки ООО Энергостройнефть (Російська Федерація) експортованого товару, з якої відповідно здійснив розрахування пені, у зв`язку із чим при здійсненні розрахунку пені визначено невірний курс НБУ (не з тієї дати). Так, у митній декларації наявний штамп митниці РФ (Бєлгород) 14.10.2015, а відтак твердження контролюючого органу про те, що товар відвантажений по зовнішньоекономічному експортному контракту №01102015.Rus-l від 01.10.2015 нерезиденту ООО Энергостройнефть - 08.10.2015 є необґрунтований, оскільки початком перебігу строку для здійснення розрахунків у сфері ЗЕД, є дата фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України, а не дата оформлення митної декларації, як помилкового вважає податковий орган. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 27.08.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 24.09.2019.

18.09.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №38841), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено недотримання законодавчо встановлених строків розрахунків по зовнішньоекономічному експортному контракту №01102015.Rus-l від 01.10.2015 з нерезидентом ООО Энергостройнефть (Російська Федерація), що є порушенням валютного законодавства, зокрема, ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 №185/94-ВР, оскільки відповідно до митної декларації №112050000/2015/017656 від 08.10.2015 позивачем відвантажено товар на загальну суму 3 218 812,00 російських рублів, що становить 1 091 821,03 грн., а сплата за відвантажений товар згідно митної декларації від нерезидента ООО Энергостройнефть (Російська Федерація) (Покупець) здійснена 08.02.2016 (граничний термін надходження сплати за товар - 06.01.2016). Тобто, період наявності даної дебіторської заборгованості становить 33 дня - з 07.01.2016 (з дня, що є наступним від граничного строку надходження сплати за відвантажений товар по день надходження сплати за товар) по 08.02.2016. Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.09.2019 провадження у справі зупинено до 04.11.2019.

Ухвалою суду від 04.11.2019 провадження у справі поновлено.

04.11.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 26.11.2019.

Ухвалою суду від 26.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи до 17.12.2019.

Протокольною ухвалою суду від 17.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 17.12.2019.

17.12.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 14.01.2020.

Ухвалою суду від 14.01.2020 провадження у справі зупинено до 24.02.2020.

Ухвалою суду від 24.02.2020 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 24.02.2020 провадження у справі зупинено до 23.03.2020.

Ухвалою суду від 23.03.2020 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 23.03.2020 розгляд справи відкладено до 14.04.2020.

14.04.2020 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. В матеріалах справи міститься також клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку письмового провадження (вх. № 17343 від 13.04.2020).

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

У період з 27.03.2017 по 28.03.2017, фахівцями відповідача на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 22.03.2017 №728 та згідно податкової інформації, отриманої від ПАТ Перший Український Міжнародний Банк від 04.02.2016 №КНО-67.2/176, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питання дотримання ПП ХІММЕД-ПОСТАВКА вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному експортному контракту №01102015.Rus-1 від 01.10.2015 з нерезидентом ООО Энергостройнефть (Російська Федерація) за період з 08.10.2015 по 08.02.2016, за результатами якої складено Акт перевірки №191/08-01-14-09/36305962 від 04.04.2017 (а.с.18-27).

Висновками до Акту перевірки №191/08-01-14-09/36305962 від 04.04.2017 встановлено порушення позивачем вимог ст. Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) з урахуванням п.1 Постанови Правління Національного банку України Про врегулювання ситуації на грошовому-кредитному та валютному ринках України від 03.09.2015 №581, в частині недотримання законодавчо встановлених строків розрахунків по зовнішньоекономічному експортному контракту №01102015.Rus-1 від 01.10.2015 з нерезидентом ООО Энергостройнефть (Російська Федерація), у періоді: з 07.01.2016 по 08.02.2016 (33 дня).

Вказані висновки обґрунтовані тим, що на виконання умов експортного контракту №01102015.Rus-1 від 01.10.2015, ПП ХІММЕД-ПОСТАВКА відвантажило товар (Флокулянт BRENNTAFLOR А 3305Н, Флокулянт BRENNTAFLOR ОСОБА_1 3340, Флокулянт SUPERFLOC ОСОБА_1 -130 HMW) на користь нерезидента ООО Энергостройнефть (Російська Федерація) на загальну суму 3 218 812,00 російських рублів, що становить 1 091 821,03 грн., що підтверджується митною декларацією: №112050000/2015/017656 від 08.10.2015 (митна декларація оформлена 08.10.2015, відмітка (штамп) митного органу - Запорізької митниці ДФС від 09.10.2015) на суму 3 218 812,00 російських рублів, що становить 1 091 821,03 грн., (граничний термін надходження сплати за товар - 06.01.2016). Сплата за відвантажений товар згідно митної декларації від нерезидента ООО Энергостройнефть (Російська Федерація) надійшла на адресу ПП ХІММЕД-ПОСТАВКА 08.02.2016, про що свідчить виписка банківської установи по рахунках №16318 від 08.02.2016 на суму 1 078 802,70 грн. Період наявності даної дебіторської заборгованості 33 дня - з 07.01.2016 (з дня, що є наступним від граничного строку надходження сплати за відвантажений товар по день надходження сплати за товар) по 08.02.2016.

На підставі акту перевірки №191/08-01-14-09/36305962 від 04.04.2017, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0006521409 від 22.05.2017, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у т.ч. за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства у сумі 103 922,18 грн. (а.с.30).

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідальність за порушення строків зарахування валютної виручки на рахунки резидентів встановлена частиною 1 ст. 4 Закону №185/94, якою обумовлено, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

В свою чергу, згідно з ч.4 ст.1 Закону №185/94 Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, зокрема, відповідно до п.1 Постанови правління Національного банку України Про врегулювання ситуації на грошовому-кредитному та валютному ринках України від 03.09.2015 №581, яка була чинною у період з 04.09.2015 по 04.12.2015, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Аналогічне положення закріплено в у Постанові правління Національного банку України Про врегулювання ситуації на грошовому-кредитному та валютному ринках України від 04.12.2015 №863, яка була чинна у період з 05.12.2015 по 04.03.2016.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що Національний банк України має право встановлювати інший, ніж передбачений в Законі № 185/94, строк надходження валютної виручки при здійсненні розрахунків у сфері ЗЕД, це право закріплено на законодавчому рівні, а відтак у даному випадку застосуванню підлягає саме 90-денний строк надходження валютної виручки при здійсненні розрахунків у сфері ЗЕД.

Щодо моменту початку відліку 90-денного строку для зарахування валютної виручки, то положення ст. 1 Закону №185/94 пов`язують початок обчислення такого строку з моментом митного оформлення продукції (виписки вивізної вантажної митної декларації).

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.10.2015 між ПП ХІММЕД-ПОСТАВКА (Постачальник) та ООО Энергостройнефть (Російська Федерація) (Покупець) укладено контракт № 01102015.Rus-1, за умовами якого продавець зобов`язується здійснити поставку та передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити флокулянт, даті - товар, в асортименті, кількості та якості відповідно до специфікації, яка невід`ємною частиною даного контракту. Пунктом 3.3 контракту визначено, що загальна вартість контракту складає 3 218 812,00 російських рублів. Товар поставляється на умовах DAP (Інкотермс 2010) (а.с.31-34).

Відповідно до Специфікації до Контракту №01102015.Rus-1 від 01.10.2015 позивачем здійснено поставку товару (Флокулянт ОСОБА_2 3305Н, Флокулянт BRENNTAFLOR ОСОБА_1 3340, Флокулянт SUPERFLOC ОСОБА_1 -130 HMW) на користь нерезидента ООО Энергостройнефть (Російська Федерація) на загальну суму 3 218 812,00 російських рублів (а.с.35).

На вказаний товар оформлено митну декларацію №112050000/2015/017656 від 08.10.2015, на якій міститься відмітка (штамп) митного органу - Запорізької митниці ДФС від 09.10.2015 (а.с.44).

Тобто, 08.10.2015 є початковим моментом перебування товару під митним контролем України.

Так, на CMR № 0131315 наявна відмітка (штамп) Харківської митниці ДФС від 12.10.2015, що свідчить про те, що станом на 12.10.2015 експортований товар перебував на митній території України та продовжував проходити необхідні процедури митного оформлення даного товару.

Крім того, на CMR № 0131315 наявна відмітка (штамп) Бєлгородської митниці (Російська Федерація) від 14.10.2015, що дає підстави вважати, що фізичний перетин товаром митного кордону України є саме - 14.10.2015 (а.с.83).

Тобто, датою поставки (відвантаження) товару за Контрактом №01102015.Rus-1 від 01.10.2015 до ООО Энергостройнефть є 14.10.2015- момент фактичного перетину товаром митного кордону України.

Сплата за відвантажений товар від нерезидента ООО Энергостройнефть (Російська Федерація) надійшла на адресу ПП ХІММЕД-ПОСТАВКА 08.02.2016, про що свідчить виписка банківської установи по рахунках №16318 від 08.02.2016 на суму 1 078 802,70 грн. (а.с.45).

Згідно зі статтею 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Тобто, ця стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон України - фізичний перетин товаром митного кордону.

При цьому момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а відповідно до статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

З огляду на зазначене, суд не погоджується з висновком податкового органу, що визначальним для висновку про наявність порушення статті 1 Закону № 185/94-ВР є дата завершення митного оформлення (дата оформлення митної декларації), оскільки моментом вчинення імпортної (експортної) операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) є момент фактичного перетину товаром митного кордону України.

Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України, зокрема в постановах від 04 липня 2011 року (справа 21-108а11), від 16 січня 2012 року (справа № 21-412а11), та у подальшому в ухвалах від 18 травня 2015 року (справа 21-471а15), від 8 липня 2015 року (справа №815/5055/14).

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.10.2019 у справі № 810/3506/16, яка підлягає обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах згідно зі статтею 244-2 КАС України.

Таким чином, оскільки товар поставлений 14.10.2015, перебіг 90 денного терміну розрахунків за відвантажений товар, у відповідності зі статтею 253 Цивільного кодексу України починається 15.10.2015 та спливає 12.01.2016.

Тобто, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №185/94, лише з 13.01.2016 відповідачем повинна розраховуватись пеня за кожний день прострочення зарахування валютної виручки на рахунок позивача, а не з 07.01.2016 як безпідставно здійснено відповідачем.

За наведених обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем безпідставно визначено дату поставки товару, що має безпосереднє значення для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР для розрахунку пені за кожний день прострочення зарахування валютної виручки на рахунок позивача.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

При цьому, суд враховує правову позицію викладену зокрема у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 (справа №813/3274/17), відповідно до якої щ повноваження щодо визначення суми грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення передбаченим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не може підміняти контролюючий орган - визначати об`єкт оподаткування та нараховувати суми грошових зобов`язань, які підлягають сплаті до Державного бюджету у спірних правовідносинах.

Таким чином, при неправомірному визначенні контролюючим органом суми грошових зобов`язань, відповідне податкове-повідомлення-рішення підлягає скасуванню в повному обсязі, оскільки суд не уповноважений перебирати на себе дискреційні повноваження контролюючого органу з обчислення грошових зобов`язань.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що положення пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Також, згідно з пп.19-1.1.34 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, оскільки здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, а також застосування відповідних санкції у разі порушення цих норм віднесено до повноважень ДФС України, положення частини 1 статті 250 Господарського кодексу України не поширюються на спірні правовідносини.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства ХІММЕД-ПОСТАВКА (69035, м. Запоріжжя, вул. Правди, буд. 41, офіс 12, код ЄДРПОУ 36305962) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006521409 від 22.05.2017, яке винесено Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Приватного підприємства ХІММЕД-ПОСТАВКА судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 21.04.2020.

Суддя Ю.В. Калашник