Постанова

від 13.10.2020 по справі 280/4077/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4077/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2020 (головуючий суддя Калашник Ю.В., повний текст складено 21.04.2020)

у справі за позовом Приватного підприємства «ХІММЕД-ПОСТАВКА» до відповідача Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП «ХІММЕД-ПОСТАВКА» звернувся 22.08.2019 року до адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2017 №0006521409.

Позов обґрунтовано тим, що податковий орган безпідставно сформував висновки про порушення позивачем вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР, оскільки податковим органом неправильно визначено дату поставки Товариством «Энергостройнефть» (Російська Федерація) експортованого товару, з якої відповідно здійснив розрахування пені, у зв`язку із чим при здійсненні розрахунку пені визначено невірний курс НБУ (не з тієї дати). Так, у митній декларації наявний штамп митниці РФ (Бєлгород) 14.10.2015, тому твердження контролюючого органу про те, що товар відвантажений по зовнішньоекономічному експортному контракту №01102015.Rus-l від 01.10.2015 нерезиденту Товариству «Энергостройнефть» - 08.10.2015 є необґрунтований, оскільки початком перебігу строку для здійснення розрахунків у сфері ЗЕД, є дата фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України, а не дата оформлення митної декларації, як помилкового вважає податковий орган. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2020 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.05.2017 №0006521409.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави. З огляду на зазначене, суд першої інстанції не погодився з висновком податкового органу, що визначальним для висновку про наявність порушення статті 1 Закону України від 23.09.94 N 185/94 -ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є дата завершення митного оформлення (дата оформлення митної декларації), оскільки моментом вчинення імпортної (експортної) операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України від 23.09.94 N 185/94 -ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) є момент фактичного перетину товаром митного кордону України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що на товар, який постачався позивачем оформлено митну декларацію від 08.10.2015 року, граничний термін надання сплати за товар 06.01.2016 року (90 днів). Товариством «Энергостройнефть» (Російська Федерація) опату за поставлений товар здійснено 08.02.2016 року на суму 3 218 812 російських рублів, однак з порушенням 90-деного строку опати на 33 дня - з 07.01.2016 року по 08.02.2016 року.

До суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не позбавляє суд можливості розглядати справу.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27.03.2017 по 28.03.2017, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питання дотримання Приватним підприємством «ХІММЕД-ПОСТАВКА» вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному експортному контракту №01102015.Rus-1 від 01.10.2015 з нерезидентом ООО «Энергостройнефть» (Російська Федерація) за період з 08.10.2015 по 08.02.2016.

За результатами перевірки складено Акт перевірки №191/08-01-14-09/36305962 від 04.04.2017 (а.с.18-27).

Згідно висновків Акту перевірки №191/08-01-14-09/36305962 від 04.04.2017 встановлено порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) з урахуванням п.1 Постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошовому-кредитному та валютному ринках України від 03.09.2015 №581, в частині недотримання законодавчо встановленого 90-денного строку розрахунків по зовнішньоекономічному експортному контракту №01102015.Rus-1 від 01.10.2015 з нерезидентом Товариством «Энергостройнефть» (Російська Федерація), у періоді: з 07.01.2016 по 08.02.2016 (прострочення 33 дня).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 N 185/94 -ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), норми Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, Митного кодексу України, норми Постанови правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошовому-кредитному та валютному ринках України» від 03.09.2015 №581, норми Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-XII від 16.04.1991.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Предметом даного спору є правомірність/протиправність податкового повідомлення-рішення від 22.05.2017 №0006521409, яким позивачу нараховані штрафні санкції в розмірі 103 922,18грн. за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР, п. 1 Постанови правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошовому-кредитному та валютному ринках України» від 03.09.2015 №581 (а.с. 30).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також відповідальність за їх порушення регулюються Податковим кодексом України.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити статтю 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР, та п. 1 Постанови правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошовому-кредитному та валютному ринках України» від 03.09.2015 №581, які відповідач вважає такими, що порушені позивачем.

Так, в силу ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин, на даний час вказаний закон втратив чинність з 07.02.2019 року) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Отже, вказаною нормою чітко передбачено, що зарахування виручки на валютні рахунки резидента здійснюється не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення .

В свою чергу, згідно з частини 4 ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (№185/94-ВР) Національний банк України мав право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною 1 цієї статті.

Так, відповідно до п.1 Постанови правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошовому-кредитному та валютному ринках України» від 03.09.2015 №581, яка була чинною у період з 04.09.2015 по 04.12.2015 , розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів .

Таким чином, статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (№185/94-ВР) зарахування виручки на валютні рахунки резидента здійснюється не пізніше 180 календарних днів , однак в силу п.1 Постанови правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошовому-кредитному та валютному ринках України» від 03.09.2015 №581, встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів .

При цьому зазначена Постанова №581 була чинною лише у період з 04.09.2015 по 04.12.2015 (включно).

Отже після припинення дії Постанови №581, норма, що передбачає зарахування виручки на валютні рахунки резидента не пізніше 180 календарних днів знов продовжила свою дію.

Водночас, в податковому повідомленні-рішенні від 22.05.2017 №0006521409 відповідач не зазначає про порушення позивачем інших норм права.

Відповідальність за порушення строків зарахування валютної виручки на рахунки резидентів встановлена частиною 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Так, порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

При цьому, загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Матеріалами справи підтверджується, що 01.10.2015 між ПП «ХІММЕД-ПОСТАВКА» (Постачальник) та ООО «Энергостройнефть» (Російська Федерація) (Покупець) укладено контракт №01102015.Rus-1, за умовами якого продавець зобов`язується здійснити поставку та передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити флокулянт, даті - товар, в асортименті, кількості та якості відповідно до специфікації, яка невід`ємною частиною даного контракту.

Пунктом 3.3 контракту визначено, що загальна вартість контракту складає 3218 812 російських рублів. Товар поставляється на умовах DAP (Інкотермс 2010) (а.с. 31-34).

Відповідно до Специфікації до Контракту №01102015.Rus-1 від 01.10.2015 позивачем здійснено поставку товару (Флокулянт BRENNTAFLOR А 3305Н, Флокулянт BRENNTAFLOR А 3340, Флокулянт SUPERFLOC А-130 HMW) на користь нерезидента ООО «Энергостройнефть» (Російська Федерація) на загальну суму 3 218 812 російських рублів, що становить 1 091 821,03 грн. (а.с .35).

На вказаний товар оформлено митну декларацію №112050000/2015/017656 від 08.10.2015 , на якій міститься відмітка (штамп) митного органу - Запорізької митниці ДФС від 09.10.2015 (а.с.44).

Тобто, згідно митної декларації №112050000/2015/017656 дата 08.10.2015 є початковим моментом перебування товару під митним контролем України Запорізької митниці ДФС , а дата 09.10.2015 є завершенням митного оформлення товару, що експортується.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що товар також перебував під митним контролем України Харківської митниці ДФС .

Так, згідно CMR №0131315 наявна відмітка (штамп) Харківської митниці ДФС від 12.10.2015 , що станом на 12.10.2015 експортований товар перебував на митній території України та продовжував проходити необхідні процедури митного оформлення даного товару .

Отже, датою 09.10.2015 не завершено митне оформлення товару, що експортується.

Такий висновок є логічним, оскільки Запорізька митниця ДФС не знаходилася на перетині кордону України. При цьому, між Запорізькою митницею ДФС та Харківською митницею ДФС близько 300 км. шляху, тому на Харківській митниці ДФС позивач продовжив здійснювати митне оформлення товару, що експортується.

Також, CMR №0131315 містить відмітку (штамп) Бєлгородської митниці (Російська Федерація) від 14.10.2015, яка підтверджує, що 14.10.2015 експортований товар знаходився на території митного кордону РФ (а.с. 83).

Вказане спростовує доводи відповідача, що митне оформлення експортованого товару було здійснене (завершене) 08.10.2015 року.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що сплата за відвантажений позивачем товар на суму 1 078 802,70 грн. від нерезидента Товариства «Энергостройнефть» (Російська Федерація) надійшла на адресу Приватного підприємства «ХІММЕД-ПОСТАВКА» 08.02.2016 , про що свідчить виписка банківської установи по рахунках №16318 від 08.02.2016 (а.с. 45).

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що момент здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Тобто, ця стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон України - фізичний перетин товаром митного кордону.

Оскільки після 08.10.2018 року експортований товар знаходився та території України включно до 12.10.2015 року, то відсутні підстави для висновку, що митне оформлення було завершено 08.10.2015 року.

Матеріали справи не містять підтвердження, що товаром перетин митного кордону України відбувся 08.10.2015 року, отже, висновки відповідача, що 08.10.2015 року завершено митне оформлення експортованого товару - є помилковими.

Водночас, слід зазначити, що відповідач нараховує штрафні санкції позивачу лише за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР, та пункту 1 Постанови правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошовому-кредитному та валютному ринках України» від 03.09.2015 №581, тобто порушення 90-денного строку оплати нерезидентом за поставлений позивачем товар (а.с. 30).

Однак, статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (№185/94-ВР) зарахування виручки на валютні рахунки резидента здійснюється не пізніше 180 календарних днів , а вимоги пункту 1 Постанови правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошовому-кредитному та валютному ринках України» від 03.09.2015 №581 (яким встановлено строк, що не перевищує 90 календарних днів) діяли лише у період з 04.09.2015 по 04.12.2015 (включно).

Отже з 05.12.2015 року (після припинення дії Постанови №581), норма статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (№185/94-ВР), що передбачає зарахування виручки на валютні рахунки резидента не пізніше 180 календарних днів продовжила свою дію без обмежень.

Водночас, в податковому повідомленні-рішенні від 22.05.2017 №0006521409 відповідач не зазначає про порушення позивачем інших норм права.

Слід взяти до уваги, що відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що пунктом 1 Постанови правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошовому-кредитному та валютному ринках України» від 04.12.2015 №863 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів .

Однак, в податковому повідомленні-рішенні від 22.05.2017 №0006521409 відповідач не зазначає про порушення позивачем пункту 1 Постанови правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошовому-кредитному та валютному ринках України» від 04.12.2015 №863 .

Натомість, проаналізувавши норми про порушення яких зазначено в податковому повідомленні-рішенні від 22.05.2017 №0006521409, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що норми ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР, та пункту 1 Постанови правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошовому-кредитному та валютному ринках України» від 03.09.2015 №581 , - позивачем не порушені.

Таким чином відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв не у відповідності до норм визначених Конституцією та законами України.

По суті рішення суд першої інстанції є правильним, доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати розгляду справи, характер спірних відносин судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 19.10.2020.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова