Постанова

від 23.04.2020 по справі 603/780/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 603/780/17Головуючий у 1-й інстанції Провадження № 22-з/4817/14/20 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія -

Д О Д А Д К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Міщій О. Я., Ткач З. Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, ПП "Землі Придністров`я", Монастириської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки Сергія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, про визнання недійсними витягів з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок ,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки Сергія Васильовича задоволено частково.

Рішення Монастириського районного суду від 21 серпня 2019 року скасовано.

Постановлено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, ПП "Землі Придністров`я", Монастириської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки Сергія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, про визнання недійсними витягів з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок.

Від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по даній справі, в якій вона просить стягнути з ОСОБА_2 в її користь витрати на правову допомогу в розмірі 13800 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1152,60 грн.

В обґрунтування поданої заяви вказує на те, що нею під час розгляду справи в суді першої інстанції понесено судові витрати на правову допомогу в розмірі 13800 грн. Докази на підтвердження витрат додавались, а саме, квитанція про оплату роботи адвоката, копія договору. Суд апеляційної інстанції не вирішив питання про розподіл судового збору за подання апеляційної скарги у зв`язку із скасуванням рішення Монастириського районного суду від 21 серпня 2019 року.

Перевіривши доводи, викладені в заяві, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до п.3 ч.1ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання про ухвалення додаткового рішення підлягає вирішенню без виклику сторін. При ухвалені постанови судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо судового збору, що є підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

За роз`ясненнями п. 20 постанови Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦП (нова редакція 270 ЦПК); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1,2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Відповідно до ч.12 ст.141 ЦПК України, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги було сплачено судовий збір в сумі 1152 грн. 60 коп. відповідно до квитанції №45 від 17 вересня 2019 року (а.с.108).

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, між тим питання щодо розподілу судових витрат не вирішено.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що у справі слід ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1152 грн. 60 коп.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, то колегія суддів виходить з наступного.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду вказаної справи до закінчення судових дебатів ОСОБА_1 не подала суду доказів (договори, рахунки тощо) про понесені нею витрати на правничу допомогу, так і не зробила про це відповідної заяви.

Оскільки документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо) не надано, підстави для стягнення вказаних витрат відсутні через їх недоведеність.

За таких обставин заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України у справі слід ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1152 грн. 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, в іншій частині заява до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст.141, ст.270 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити у даній справі додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 , (ІПН НОМЕР_1 , місце знаходження: АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_1 , (ІПН НОМЕР_2 , місце знаходження АДРЕСА_1 1152 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2019 року.

В решті вимог відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена 23 квітня 2020 року.

Головуючий : Г.М. Шевчук

Судді: О.Я. Міщій

З.Є. Ткач