Ухвала

від 10.06.2020 по справі 603/780/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 603/780/17

провадження № 61-8202ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, приватне підприємство Землі Придністров`я , Монастириської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки Сергія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, про визнання недійсними витягів з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, приватного підприємства Землі Придністров`я (далі - ПП Землі Придністров`я , Монастириської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, про визнання недійсними витягів з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області

від 21 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, визнано недійсними рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Савки С. В. від 01 серпня 2017 року, індексний номер: 36413818, про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку площею 0,16 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6124255500:05:001:0091 та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Савки С. В. від 01 серпня 2017 року, індексний номер: 36413553, про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку площею 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6124255500:05:001:0090 за ОСОБА_1 , в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Заходи забезпечення позову, вжиті у цивільній справі № 603/780/17 згідно ухвали суду від 22 листопада 2017 року у виді накладення арешту на земельну ділянку площею 0,16 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6124255500:05:001:0091 та земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6124255500:05:001:0090 залишено в дії до набрання рішенням законної сили. Стягнуто з Монастириської міської ради Тернопільської області в користь позивача ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 800 грн, стягнуто з Державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В. в користь позивача ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 800 грн.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В. задоволено частково, рішення Монастириського районного суду від 21 серпня 2019 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_1 подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути із ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 13 800 грн та сплачений судовий збір в розмірі 1 152,60 грн.

Додатковою постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 152 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2019 року, в решті вимог відмовлено.

18 травня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу в справі № 603/780/17 на додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року, в якій просить частково скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її заяви у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає поверненню із таких підстав.

Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)

статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) .

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Однак, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявником не зазначено в касаційній скарзі підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі касаційного оскарження судового рішення, зазначеного у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України саме по собі посилання на порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Подаючи касаційну скаргу на судове рішення в частині вирішення питання про судові витрати в сумі 13 800 грн, заявнику необхідно зважати на умови прийнятності касаційної скарги, які можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. З огляду на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня

1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконала вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу подану ОСОБА_1 на додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, приватне підприємство Землі Придністров`я , Монастириської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки Сергія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, про визнання недійсними витягів з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок, - повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Шипович