Постанова

від 23.09.2020 по справі 603/780/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 603/780/17

провадження № 61-9764св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, приватне підприємство Землі Придністров`я , Монастирська міська рада, державний реєстратор прав на нерухоме майно Монастирської міської ради Савка Сергій Васильович,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Міщія О. Я., Ткача З. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, приватного підприємства Землі Придністров`я , Монастириської міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, про визнання недійсними витягів з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано недійсними рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - Савки С. В. від 01 серпня 2017 року, індексний номер: 36413818, про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку площею 0,16 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6124255500:05:001:0091 та від 01 серпня 2017 року, індексний номер: 36413553, про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку площею 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6124255500:05:001:0090 за ОСОБА_2 .

У решті позову відмовлено.

Заходи забезпечення позову, вжиті у цивільній справі № 603/780/17 згідно ухвали суду від 22 листопада 2017 року у виді накладення арешту на земельну ділянку площею 0,16 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6124255500:05:001:0091 та земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6124255500:05:001:0090 залишено в дії до набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з Монастириської міської ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 800,00 грн.

Стягнуто з державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В. на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 800,00 грн.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В. задоволено частково.

Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст заяви

У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, у справі № 603/780/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, приватного підприємства Землі Придністров`я , Монастириської міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В., за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, про визнання недійсними витягів з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок.

Заява мотивована тим, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року у справі № 603/780/17 апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки С. В. задоволено частково.

Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2019 року скасовано.

Постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи нове рішення суд апеляційної інстанції всупереч статті 141 ЦПК України не змінив розподілу судових витрат.

Зазначала, що докази розміру понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, а саме копії договорів та квитанцій, подані до суду першої інстанції під час розгляду справи.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 800,00 грн та судовий збір у розмірі 1 152,60 грн.

Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Додатковою постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Ухвалено у справі додаткову постанову, якою стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 1 152,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2019 року.

У решті заяви відмовлено.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що докази, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо) матеріали справи не містять, а тому підстави для стягнення вказаних витрат відсутні через їх недоведеність.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким вимоги заяви задовольнити у повному обсязі, стягнути із ОСОБА_1 на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 800,00 грн та судовий збір у розмірі 1 152,60 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

31 липня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не правильно застосував статтю 137 та статтю 141 ЦПК України під час розгляду справи, а також не врахував висновку щодо застосування зазначених статей у подібних правовідносинах, якого дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.

Вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права та надав належну оцінку доказам у справі, а тому касаційна скарга є необґрунтованою.

На підставі викладеного просила касаційну скаргу залишити без задоволення , а додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги сплатила судовий збір у розмірі 1 152,60 грн, що підтверджується квитанцією від 17 вересня 2019 року № 45 (т. 4, а. с. 108).

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, питання щодо розподілу судових витрат не вирішено.

Апеляційний суд вважав, що під час розгляду справи до закінчення судових дебатів ОСОБА_2 не подавала суду докази (договори, рахунки тощо) про понесені нею витрати на правничу допомогу та не робила про це відповідної заяви. Документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо) заявник не надавала.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частково задовольняючи вимоги заяви ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник не надала доказів розміру витрат, понесених на правову допомогу, та не робила до закінчення судових дебатів про це відповідної заяви.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 11 статті 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 12 статті 141 ЦПК України).

З огляду на підпункти б, в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції у випадку скасування або зміни судового рішення здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки у даній справі, постановою Тернопільського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено, витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача - ОСОБА_1 .

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Із справи відомо, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, питання щодо розподілу судових витрат не вирішено.

ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги сплатила судовий збір у розмірі 1 152,60 грн, що підтверджується квитанцією від 17 вересня 2019 року № 45 (т. 4, а. с.108).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2019 року.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, 10 січня 2019 року ОСОБА_2 подавала клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії договору про надання правової допомоги від 06 грудня 2017 року № 41, копії квитанції від 06 грудня 2017 року № 13791577, копії договору про доручення на ведення справ у державних, слідчих та судових органах від 28 лютого 2018 року № 077, копії квитанцій № 028-037 (т. 3, а. с. 241-244).

Указані докази подані ОСОБА_2 до суду першої інстанції у передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України строки.

Згідно із змістом договору про надання правової допомоги від 06 грудня 2017 року № 41 укладеного між адвокатом ОСОБА_3 та ОСОБА_2, остання уповноважує адвоката надавати правову допомогу та представляти інтереси її родини, здійснювати правовий захист їх інтересів і бути їх представником у всіх судових інстанціях України, правоохоронних органах, юридичних особах усіх форм власності з відповідними повноваженнями адвоката у цивільній справі (т. 3, а. с. 242).

Відповідно до копії квитанції від 06 грудня 2017 року № 13791577 ОСОБА_2 за надання правової допомоги сплатила адвокату ОСОБА_3 гонорар у розмірі 2 000,00 грн та 100,00 за відрядження (т. 3, зворот а. с. 242).

Як вбачається із протоколу судового засідання від 04 січня 2018 року ОСОБА_3 брав участь у судовому засіданні, як представник третьої особи - ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 89).

Договором про доручення на ведення справ у державних, слідчих та судових органах від 28 лютого 2018 року № 077, який укладено між адвокатом ОСОБА_4 та ОСОБА_2, передбачено, що адвокат надає правову допомогу останній під час розгляду цивільної справи у Монастириському районному суді, а також здійснює підготовку процесуальних документів (т. 3, а. с. 243).

Відповідно до копій квитанцій № 028-037 ОСОБА_2 сплатила адвокату ОСОБА_4 11 700,00 грн (т. 3, а. с. 244).

Матеріали справи містять оригінал витягу із договору про надання правової допомоги № 077 укладеного між адвокатом ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також оригінал ордеру серії ІФ № 029509 від 30 березня 2018 року (т. 3, а. с. 101-102).

Крім того, як вбачається із протоколу судового засідання від 28 серпня 2018 року ОСОБА_4 брав участь у судовому засіданні, як представник третьої особи - ОСОБА_2 (т. 3, а. с. 103, 107-108).

Таким чином, при вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував наданих ОСОБА_2 суду першої інстанції доказів про підтвердження понесених витрат на правову допомогу, помилково обґрунтовуючи свою відмову в ухваленні додаткової постанови неподанням таких доказів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги є обґрунтованими, апеляційний суд, відмовляючи в ухваленні додаткової постанови в частині розподілу судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу не врахував усіх положень процесуального закону, зокрема щодо застосування статей 137, 141 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладеного у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.

Разом з цим у силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини щодо обґрунтованості та доведеності понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, та надавати оцінку доказам.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню у частині розподілу судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення (постанови).

Під час розгляду заяви суду апеляційної інстанції необхідно надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам понесених ОСОБА_2 витрат на правову допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції та прийняти відповідне процесуальне рішення щодо розподілу судових витрат у вигляді витрат на професійну допомогу між сторонами, з урахуванням висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Крім того, при перевірці застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про відшкодування судового збору встановлено, що у мотивувальній частині рішення суд дійшов правильного висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2019 року у розмірі 1 152,60 грн.

Однак, у резолютивній частині допустив описку зазначивши, що розмір судового збору становить 1 152,00 грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції може виправити вказану описку відповідно до статті 269 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткова постанова суду апеляційної інстанції скасуванню у частині розподілу судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення (постанови). У решті додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року у частині розподілу судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогускасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

У решті додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш І. В. Литвиненко С. Ю. Мартєв Є. В. Петров