Ухвала

від 27.04.2020 по справі 910/13150/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/13150/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Ткача І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020

(головуючий суддя Владимиренко С.В., судді Демидова А.М., Ходаківська І.П.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2020

(суддя Полякова К.В.)

у справі №910/13150/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Білдінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент",

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергобудлізинг",

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 (повний текст постанови складено та підписано 23.03.2020) та рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 у справі №910/13150/19.

До Верховного Суду 21.04.2020 надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Білдінг" проти відкриття касаційного провадження у справі № 910/13150/19, які обґрунтовані тим, що у касаційній скарзі не викладені передбачені положеннями ГПК України підстави касаційного оскарження. Позивач зазначає, що неправильне застосування судами норм матеріального права може бути підставою касаційного оскарження виключно у випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції не застосував висновок Верховного Суду, якщо скаржник обґрунтовує необхідність відступлення від застосованого висновку та якщо відсутній застосовний висновок. Позивач зауважує, що наведених обставин в касаційній скарзі не викладено. Скаржник не вказує , який висновок Верховного Суду підлягав застосуванню до спірних правовідносин, не мотивує необхідності відступлення від застосованих висновків та не вказує на відсутність висновків, які підлягали застосуванню. У зв`язку з відсутністю підстав для касаційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач вважає, що є підстави для повернення касаційної скарги на підставі п. 4 ч. 4 ст. 292 ГПК України.

Крім того, позивач вважає, що висновки щодо застосування у подібних правовідносинах ст. ст. 92, 203, 215, 241 ЦК, ст. ст. 7, 9, 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" , викладені у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-2612цс15, а також постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 710/2175/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 664/998/17, від 07.11.2018 у справі № 466/10270/15-ц, від 31.01.2019 у справі № 922/4371/17, від 29.10.2019 у справі №904/355/19, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження згідно з п. 5 ч. 1 ст. 293 ГПК України.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" касаційну скаргу, заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Білдінг" проти відкриття касаційного провадження, Верховний Суд залишає касаційну скаргу без руху з такої підстави.

Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" змінено підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Однак, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України .

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу .

У касаційній скарзі заявник зазначає про порушення судами норм матеріального права, зокрема зазначає, що судами безпідставно не було застосовано положення ст. 241 (щодо вчинення правочину представником з перевищенням повноважень) ч. 2 ст. 207, ч. 3 ст. 237, 261, 267, 525 ЦК України, положення ст. 19 Конституції України, положення указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" №227/95 від 16.03.1995. Заявник вважає, що суди неправильно тлумачать положення п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України та поняття "наступне схвалення правочину", яке викладене в ст. 241 Цивільного кодексу України.

Скаржник вважає непереконливими посилання суду апеляційної інстанції на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 25.05.2016 у справі №6-2612цс15, від 25.04.2018 у справі №710/2175/15-ц, від 31.10.2018 у справі №664/998/17, від 07.11.2018 у справі №466/10270/15-ц, від 31.01.2019 у справі №922/4371/17, оскільки фактичні обставини у наведених справах не є подібними. Заявник посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.06.2018 у справі №915/1622/16.

Верховний Суд вважає, що зміст касаційної скарги хоч і містить посилання на постанови Верховного Суду, але скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить чіткого визначення підстав на яких подається касаційна скарга згідно з пунктами 1-4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Скаржник не вказує яку саме норму суд апеляційної інстанції застосував без урахування відповідного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; не обґрунтував необхідність відступлення від якого саме висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Посилання скаржника на правові позиції, висловлені в постанові Вищого господарського сулу України від 30.11.2017 у справі №908/1806/16 (стосовно схвалення правочину) Суд вважає безпідставними, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на те, що у касаційній скарзі не зазначено жодної з передбачених абзацом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав касаційного оскарження судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу .

Водночас Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановами Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25 березня 2020 №239 та від 22.04.2020, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.

Відтак суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України та встановлює скаржнику строк для зазначення підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) протягом 10 днів з дня закінчення карантину.

При цьому Верховний Суд роз`яснює скаржнику, що за можливості, він не позбавлений права усунути недоліки поданої ним касаційної скарги у менший строк, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлений Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292, пунктом 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 у справі №910/13150/19 залишити без руху.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" строк для усунення недоліку протягом десяти днів з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), встановленого Кабінетом Міністрів України.

3. Роз`яснити скаржнику, що за можливості, він не позбавлений права усунути недоліки поданої ним касаційної скарги у менший строк, ніж строк карантину.

4. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ткач