Рішення

від 24.04.2020 по справі 2-4557/11

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-4557/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суду Закарпатської області в особі

головуючої судді Бенца К.К.

при секретарі- Парова І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк Фольксбанк правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Траст Фінанс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРЛЕКС" про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство Фольксбанк , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Траст Фінанс"звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю ОРЛЕКС про звернення стягнення на предмет іпотеки, житловий будинок та земельну ділянку, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Мотивуючи позовні вимоги, вказує на те, що 17 березня 2006 року між Публічним акціонерним товариством ФОЛЬКСБАНК ( правонаступник ВАТ " Електрон Банк") та ТзОВ ОРЛЕКС укладено кредитний договір KР№ 22120 згідно якого позивач надав Товариству мультивалютну кредитну лінію в сумі 145 823,00 доларів США з кінцевим терміном погашення не пізніше 16 березня 2009 року, з погашенням суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами у терміни та розмірах передбачені умовами кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту за кредитним договором між ВАТ "Електронбанк" правонаступником якого в подальшому було ПАТ "Фольксбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 23.03.2006 року за реєстровим № 915 за яким останнім передано в іпотеку банку нерухоме майно: Житловий будинок загальною площею 134,9 м.кв. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0810 га за цією ж адресою, які належать іпотекодавцю на праві власності.

Позивач вказує, що ТзОВ Орлекс взяті на себе зобов`язання щодо погашення суми отриманого кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором не виконує. ТзОВ Орлекс порушувала терміни погашення кредиту і відсотків за користування кредитом. Вимогу Банку про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, ТзОВ Орлекс залишено без задоволення.

Враховуючи, що ТзОВ Орлекс не виконала належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 01.06.2011 року становить 118 071,92 доларів США ,що згідно офіційного курсу НБУ cтаном на 01.06.2011 року становить 941 210,31 гривень та 72 113,23 грн., всього 1 013 323, 54 грн. з яких: 116 319.16 доларів США - заборгованість по кредиту, 1752.75 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків та 72 113.23 гривень пеня.

На підставі п.14 договору іпотеки та ст. 589 ЦК України позивач вважає, що є підстави звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його від власного імені будь - якій особі й отримати задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.

В ході розгляду справи, 19 листопада 2015 р. позивач, скориставшись наданими йому правами, подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд:звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 134,90 м.кв. який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0810 га яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки 21100000:45:001:0145 шляхом визначеним ст. 38 ЗУ Про іпотеку, п.п. 16,19 іпотечного договору, а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством ВіЕС Банк від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу для чого забезпечити рава позивача щодо всіх повноважень продавця ; Закріпити згідно з п. 17 іпотечного договору за ПАТ ВіЕс банк право управителя щодо вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна переданого в управління; укладення договорів оренди майна переданого в управління з третіми особами; розпорядження коштами, отриманими за результатами управління майном; укладення договорів відповідального зберігання майна що передається в управління з третіми особами; представляти інтереси в усіх установах чи підприємствах незалежно від їх форми власності та підпорядкування з питань пов`язаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, в банківських установах, житлово-комунальних органах, в органах державної пожежної охорони, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах зв`язку, водоканалу та інших підприємствах, установах та інізаціях) з питань, що стосуються належного здійснення управління майном, передачу в оренду, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо- та газопостачанням, телефонним зв`язком; здійснювати реєстрацію речових прав на гухоме майно та їх обтяжень (в тому числі але не виключно права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав тощо, щодо їх виникнення, припинення, переходу, и тощо) підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру звих прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію припинення іпотеки та про давну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна; володіти,користуватися і розпоряджатися майном у встановлених чинним в Україні знодавством та цим Договором; інші права необхідні для здійснення належного гавління майном та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

21.03.2016 року на адресу суду від ПАТ ВіЕс Банк в особі уповноваженого представника Жук Р.С., який є правонаступник позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд: звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 134,90 м.кв. який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0810 га яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки 21100000:45:001:0145 шляхом визначеним ст. 38 ЗУ Про іпотеку, п.п. 16,19 іпотечного договору, а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством ВіЕС Банк від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу для чого забезпечити рава позивача щодо всіх повноважень продавця ; Закріпити згідно з п. 17 іпотечного договору за ПАТ ВіЕс банк право управителя щодо вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна переданого в управління; укладення договорів оренди майна переданого в управління з третіми особами; розпорядження коштами, отриманими за результатами управління майном; укладення договорів відповідального зберігання майна що передається в управління з третіми особами; представляти інтереси в усіх установах чи підприємствах незалежно від їх форми власності та підпорядкування з питань пов`язаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, в банківських установах, житлово-комунальних органах, в органах державної пожежної охорони, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах зв`язку, водоканалу та інших підприємствах, установах та інізаціях) з питань, що стосуються належного здійснення управління майном, передачу в оренду, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо- та п :постачанням, телефонним зв`язком; здійснювати реєстрацію речових прав на гухоме майно та їх обтяжень (в тому числі але не виключно права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав тощо, щодо їх виникнення, припинення, переходу, и тощо) підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру звих прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію припинення іпотеки та про давну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна; володіти,користуватися і розпоряджатися майном у встановлених чинним в Україні знодавством та цим Договором; інші права необхідні для здійснення належного гавління майном та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

У судове засідання представник позивача не зявився, однак подав заяву в якій просив розглядати справу у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судове засідання не зявилися, хоча про час та місце розгляду повідомлялися своєчасно та належним чином. Неявка відповідачів повідомлених належним чином не є перешкодою для розгляду справи. Від ОСОБА_2 на адресу суду надійшло письмове заперечення, де останній просив застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності, положення ЗУ "Про мораторій на звернення стягнення майна наданого в зебезпечення валютного кредиту" , а також врахувати що позивач заявив вимогу про звернення на предмет іпотеки, який відповідно до умов договору є позасудовим способом. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи ТОВ Орлекс в судове засідання не з`явився, на адресу суду 26.03.2020 року надійшла заява про розгляд справи у відсутності третьої особи, просить відмовити у задоволенні позову.

Від представника третьої особи ТОВ Орлекс на адресу суду 18.11.2019 року надійшла заява в якій він повідомив суд , що 12 квітня 2019 року Державне підприємство СЕТАМ провело прилюдні торги з реалізації лота № НОМЕР_1 предмета іпотеки нежитлового приміщення в АДРЕСА_2 власником якого являється ТОВ "Орлекс" код 33129856. Результат торгів оформлено протоколом торгів переможцем якого став ОСОБА_4 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . На підставі протоколу електронних торгів № 398603 від 12 квітня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Д.А. склав акт про реалізацію предмета іпотеки. В акті зазначено що вартість нерухомого майна становить 1 713 999 грн.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

Ухвалою суду від 24.09.2015 року відновлено провадження у справі;

Ухвалою від 29.02.2016 р. залучено в якості третьої особи ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 20.05.2016 р. проведено заміну процесуального статусу ОСОБА_2 з третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на співвідповідача у справі

Ухвалою суду від 20.05.2016 р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідачів ОСОБА_5 про зупинення провадження у цивільній справі.

Ухвалою суду від 11.11.2016 р. призначено у справі судову оціночно-будівельну експертизу з визначення вартості іпотечного майна та зупинено провадження у справі до проведення експертизи.

Ухвалою суду від 12.10.2018 р. поновлено провадження у справі

Ухвалою суду від 12.10.2018 року замінено позивача Публічне акціонерне товариство ВіЕсБанк код ЄДРПОУ-19358632 його правонаступником ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТРАСТ ФІНАНС код ЄДРПОУ 40514657.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Судом встановлено, що 17 березня 2006 року між ВАТ " Електрон Банк" правонаступником якого є ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТРАСТ ФІНАНС та ТОВ ОРЛЕКС укладено кредитний договір № KР 22120 згідно якого позивач зобов`язався відкрити позичальнику мультивалютну кредитну лінію на суму 60,000 євро з кінцевим терміном погашення не пізніше 16 березня 2009 року, з погашенням суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами у терміни та розмірах передбачені умовами кредитного договору.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору - надання траншу здійснюється Банком не пізніше дня, наступного за днем підписання відповідного додатку про надання траншу. Грошові кошти перераховуються Банком з кредитного рахунку на банківський (поточний) рахунок Позичальника (або інший рахунок, вказаний Позичальником в заяві про перерахування коштів) на підставі письмової заяви Позичальника на видачу траншу).

Як встановлено судом, між сторонами були укладені додатки №№2 - 19, 21- 26, 27-38 до кредитного договору № KР 22120 від 17.03.2006 року , предметом яких є взаємовідносини та зобов`язання сторін , що виникають з наданням Банком траншу кредитної лінії, відкритої позичальнику за договором № KР 22120 від 17.03.2006 року.

Як встановлено судом, 16.05.2007 року між сторонами був укладений додаток № 20 до кредитного договору № KР 22120 від 17.03.2006 року , згідно умов якого Банк збільшив позичальнику суму мультивалютної кредитної лінії на суму 100 000,00 євро строком на три роки з повним погашенням кредиту не пізніше 16.03.2009 року ( а.с.36,Т.1).

Як встановлено судом, 21.01.2008 року між сторонами був укладений додаток № 27 до кредитного договору № KР 22120 від 17.03.2006 року , згідно умов якого Банк збільшив позичальнику суму мультивалютної кредитної лінії на суму 110 000,00 євро строком на три роки з повним погашенням кредиту не пізніше 16.03.2011 року ( а.с.45, Т.1).

Як встановлено судом, між сторонами був укладений додаток № 40 до кредитного договору № KР 22120 від 17.03.2006 року , згідно умов якого за взаємною згодою сторін з 22.01.2009 року внесено зміни до п.п. 5.2.3,5.2.4 кредитного договору та визначено, що позичальник зобов`язаний забезпечити повне погашення кредиту не пізніше 16.03.2011 року на рахунки в Банку. ( а.с. 57 , Т.1).

В забезпечення виконання зобов`язань щодо повернення суми кредитуза кредитним договором між ВАТ "Електронбанк" правонаступником якого в подальшому було ПАТ "Фольксбанк" та є ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТРАСТ ФІНАНС та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 23.03.2006 року за реєстровим № 915 за яким останнім передано в іпотеку банку нерухоме майно: Житловий будинок загальною площею 134,9 м.кв. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0810 га за цією ж адресою, які належать іпотекодавцю на праві власності.

В порушення умов кредитного договору ТОВ "Орлекс" , належним чином не виконувало взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту та відсотків. Внаслідок цього, станом на 01.06.2011 року в неї виникла заборгованість , яка становить 118 071,92 доларів США ,що згідно офіційного курсу НБУ cтаном на 01.06.2011 року становить 941 210,31 гривень та 72 113,23 грн., всього 1 013 323, 54 грн. з яких: 116 319.16 доларів США - заборгованість по кредиту, 1752.75 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків та 72 113.23 гривень пеня.

16.10.2009 року позичальнику та іпотекодавцю ОСОБА_1 було надіслано вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань №11-1/27412, якою було зобов`язано у 30 денний термін достроково повернути всю суму заборгованості. Проте вимога Банку позичальником та іпотекодаицем залишена без задоволення. ( а.с. 67-68)

З даних Інформаційної довідки від 22.04.2016 р. № 57921479 вбачається, що на підставі договору дарування від 25 липня 2014 року власником житлового будинку площею 134,8 м.кв. та земельної ділянки площею 0.081 га в АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Підстава виникнення права власності договір дарування будинку та земельної ділянки від 25.07.2014 р. № 1788 посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Іванчов Н.С. ( а.с. 2-3, Т.2)

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2015 р. у справі № 907/401/15 - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлекс (м. Виноградів, вул. Північна, 25 код 33129856) на користь публічного акціонерного товариства ВіЕс банк м.Львів, вул. Грабовського, 11 код 19358632) суму боргу в розмірі 4 401 153,44 грн. (174 550,31 долар США) та суму 73 080 , 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Як встановлено судом, 12 квітня 2019 року Державне підприємство СЕТАМ реалізовано на електронних торгах нежитлове приміщення в АДРЕСА_2 власником якого являється ТОВ "Орлекс" вартістю 1 713 999,00 грн.

Отже, встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, засновані на договорі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України "Про іпотеку" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя(частина третя статті 33 Закону).

З огляду на вказане Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

Позивач звернувся в суд з позовом, який в подальшому уточнив та згідно якого просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу позивачем від власного імені цього предмета будь - якій особі покупцеві на підставі ст. 38 Закону.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону).

Згідно з частиною першою статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контра гента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частинаперша статті 36 Закону).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки(частина друга статті 36 Закону).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Судом встановлено, що сторони у п.16 іпотечного договору від 23.03.2006 року за реєстровим № 915 зі змінами і доповненнямивизначили наступні способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Судом встановлено, що сторони у іпотечному договорі від 23.03.2006 року за реєстровим № 915 погодили іпотечне застереження, а саме визначили у іпотечному договорі від 23 березня 2006 року зі змінами і доповненнями передбачений частиною третьою статті 36 Закону спосіб задоволення вимог іпотекодержателя: на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя , шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені третій особі згідно договору купівлі - продажу( п.19 "д" іпотечного договору) (а.с.60, Т.1)

Процедура продажу предмета іпотеки, передбачена статтею 38 Закону, може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки і в судовому порядку (про що суд згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 39 Закону має вказати у судовому рішенні про задоволення позову про звернення стягнення напредмет іпотеки), і у позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Проте звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.

Саме до викладеного вище, зводиться правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року по справі № 310/11024/15-ц.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 року у справі № № 310/11024/15-ц було висловлено правову позицію про те, що частина друга статті 36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки , означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателяу спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса (близькі за змістом висновки сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/17423/17).

Велика Палата Верховного Суду вважає, ща змістом припису частини другої статті 35 Закону визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили (передбачили тільки можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону). (п. 40 Постанови).

Відповідно до ст. 5 ЦПК України Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту , який не суперечить закону.

З огляду на наведені висновки щодо застосування приписів статей 35, 36, 38 і 39 Закону, враховуючи обов`язковість договору для сторін (стаття 629 ЦК України), які встановили у ньому іпотечне застереження, реалізувавши принцип свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, стаття 627 ЦК України), суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача сформованих у позовній заяві датованій 01.06.2011 р . та заяві про уточнення позову сформованих у заяві від 21.03.2016 р. з огляду на те, що на переконання суду , позивач обрав неналежний спосіб захисту прав іпотекодержателя .

Всі інші доводи на які посилаються сторони у позові, запереченнях та поясненнях на позов не мають правового значення. При розгляді зазначеної справи суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного суду викладений у Постанові від 29.05.2019 року у справі № 310/11024/15-ц/ провадження № 14-112 цс19.

Відтак, позивачем було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав в частині заявлених позовних вимогпро звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визначеним ст. 38 ЗУ " Про іпотеку" , а саме на підставі рішення суду шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені третій особі згідно договору купівлі - продажу, а відтак в задоволенні такої слід відмовити.

Оскільки вимоги позивача щодо закріплення згідно з п. 17 іпотечного договору за ПАТ ВіЕс банк право управителя щодо вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна переданого в управління; укладення договорів оренди майна переданого в управління з третіми особами, тощоє похідними, тому вони також не підлягають задоволенню.

Оцінюючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд прийшов до висновку, що за приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у мажах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із цим, згідно роз`яснень, даних в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі , якщо строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відтак, з огляду на вищезазначені положення законодавства та встановлені судом обставини , враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду судом справи, суд вважає позовні вимоги безпідставними, не обгрунтованими, у зв`язку з чим такі до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України,№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається,виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав та мотивів викладених вище.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача. Оскільки в позові відмовлено, підстав для присудження на користь позивача з відповідачів судових витрат суд не вбачає.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 3, 12, 33, 35, 38 ЗУ Про іпотеку ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Фольксбанк правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Траст Фінанс до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю ОРЛЕКС про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Траст Фінанс ( місце знаходження: 01001, м. Київ, вул Софіївська, 10 приміщення 4);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 )

Третя особа без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРЛЕКС" (90300, м. Виноградів, вул Північна, 25).

Дата складання повного тексту рішення суду - 24.04.2020 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца