Ухвала

від 22.04.2020 по справі 135/1367/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 135/1367/17

провадження № 61-5772ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І.,

Фаловської І. М.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ладижинської міської ради, Комунального підприємства Редакція газети Нове місто Ладижинської міської ради , третя особа - Приватне підприємство ТРК Подільські комунікації , про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Ладижинської міської ради, КП Редакція газети Нове місто Ладижинської міської ради , третя особа - Приватне підприємство ТРК Подільські комунікації , про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що відповідач - заступник Ладижинського міського голови ОСОБА_2. 21 серпня 2017 поширив членам виконавчого комітету Ладижинської міської ради недостовірну інформацію можливих правопорушень щодо діяльності позивача, як директора КП РК Лада , які виявила начебто перевірка. В результаті чого члени виконкому прийняли рішення, яким звернулись до правоохоронних органів щодо порушення кримінального провадження відносно службових осіб КП РК Лада . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , без відповідного доручення, надрукував на фірмовому бланку Ладижинської міської ради офіційний лист за вихідним № 35, яким звернувся до редакції газети КП Редакція газети Нове місто Ладижинської міської ради з проханням розмістити його авторську статтю під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 з підзаголовком: Інформація з приводу фінансово-господарської перевірки КП РК Лада з недостовірною інформацією про позивача, як керівника КП РК Лада . Після чого ОСОБА_1 повідомила міського голову Ладижина, членів виконкому Ладижинської міської ради та головного редактора газети Нове місто про те, що в акті перевірки фінансово-господарської діяльності КП РК Лада міститься неправдива та перекручена інформація, яка ввела в оману членів виконавчого комітету, та попросила вивчити ситуацію, долучивши до Акту перевірки пояснення від посадових осіб РК Лада , чого не зробила комісія під час проведення перевірки.

ОСОБА_1 вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті Нове місто

НОМЕР_1 надрукована стаття за підписом ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій була поширена недостовірна інформація, а саме

12 фрагментів про діяльність позивача на посаді директора КП РК Лада , подана як офіційна інформація з приводу фінансово-господарської перевірки КП РК Лада . Позивач зазначала, що в даній статті поширено інформацію начеб то вона розікрала комунальне підприємство, скоїла численні порушення фінансової дисципліни, безпідставно перераховувала кошти на рахунок ПП ТРК Подільські комунікації , незаконно нараховувала зарплати та премії працівникам та собі. Крім того в статті зазначено, що її чоловік шантажував міського голову та розповсюджував плітки. ОСОБА_1 зазначала, що публікацією вказаної статті їй спричинено моральну шкоду, оскільки змінилось її соціальне життя, завдано додаткових душевних страждань, негативних емоцій, приниження, непоправної шкоди її діловій репутації. Великого стресу зазнали і близькі родичі.

На підставі вищевказаного позивачка просила: зобов`язати заступника міського голови Ладижина ОСОБА_2 та редакцію газети Нове місто спростувати недостовірну інформацію, поширену ними в статті ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмістивши спростування в газеті Нове місто на тій самій шпальті і тим самим шрифтом, у строк 10 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду; зобов`язати редакцію газети Нове місто розмістити в газеті відповідь-спростування позивача, надіслану в редакцію ІНФОРМАЦІЯ_5 в електронній версії або ІНФОРМАЦІЯ_4 в друкованій версії, на 4-й сторінці газети таким самим шрифтом та версткою, як і стаття ІНФОРМАЦІЯ_2 , у строк 10 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду; зобов`язати Ладижинську міську раду обмежити публічний доступ до п. 2 рішення виконавчого комітету № 254 від 21 серпня 2017 року, текст якого порушує її конституційні права; зобов`язати Ладижинську міську раду притягнути до відповідальності, передбаченої чинним законодавством, заступника міського голови Ладижина ОСОБА_2 у зв`язку із порушенням ним положень статті 8 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування та Кодексу поведінки посадових осіб виконавчих органів Ладижинської міської ради, за використання службового становища та ресурсів комунальної міської газети без законних на те підстав, що призвело до порушення особистих немайнових прав людини та заподіяння моральної шкоди; стягнути з Ладижинської міської ради на її користь 100 000 грн - в рахунок відшкодування моральної шкоди за неправомірні дії посадової особи місцевого самоврядування - заступника міського голови Ладижина

ОСОБА_2 та поширення ним недостовірної інформації, що призвело до приниження її честі, гідності та ділової репутації, нанесення шкоди її здоров`ю та авторитету; стягнути з КП РГ Нове місто Ладижинської міської ради на її користь 6 000,00 грн - в рахунок відшкодування моральної шкоди за порушення її законного права своєчасно спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом опублікування в газеті відповіді-спростування.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 05 грудня

2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Ладижинську міську раду та КП Редакція газети Нове місто протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, викладену у статті заступника міського голови Ладижина

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом розміщення спростування в газеті Нове місто таким самим шрифтом та версткою, як і стаття ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язано КП Редакція газети Нове місто в десятиденний строк з дня набрання цим рішенням законної сили розмістити у газеті Нове місто відповідь-спростування ОСОБА_1 , надіслане нею в редакцію ІНФОРМАЦІЯ_5 в електронній версії або ІНФОРМАЦІЯ_3 року в друкованій версії на тій самій сторінці газети таким самим шрифтом та версткою, як і стаття ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з Ладижинської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну поширенням недостовірної інформації щодо неї, в сумі 30 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу Ладижинської міської ради Вінницької області задоволено, рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 05 грудня 2019 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В решті рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі, поданій 30 березня 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК Українидля цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Згідно частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Предметом спору у даній справі є вимоги як немайнового характеру - захист честі, гідності та ділової репутації, так і майнового характеру - відшкодування моральної шкоди.

Вимоги майнового характеру в сумі 106 000,00 грн, станом на 01 січня 2020 року не перевищують двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 525 500 грн (2102 * 250).

Верховний Суд урахував ціну позову, предмет позову, складність та прийшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України , за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК Українине підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України , та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre

v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389 , 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України , пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ладижинської міської ради, Комунального підприємства Редакція газети Нове місто Ладижинської міської ради , третя особа - Приватне підприємство ТРК Подільські комунікації , про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська