Рішення

від 27.04.2020 по справі 440/4542/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4542/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/4542/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною,

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації (надалі - відповідач, УСЗН Новосанжарської РДА) , визначивши в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Виконавчий комітет Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не постановлення ОСОБА_1 на облік як отримувача компенсаційних виплат у зв`язку із доглядом за інвалідом I групи або особою, яка досягла 80-ти років - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення виплати щомісячної адресної допомоги на 50% з 20.01.2015 та припинення такої допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 19.05.2015 внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 ;

3) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 згідно з Порядком №505 - за період з січня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 в повному обсязі.

В якості підстави для звернення до суду заявниця вказує на протиправну, як на її думку, поведінку відповідача, яка перешкоджає їй отримати щомісячну адресну допомогу, гарантовану постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", на отримання якої позивач мала право як внутрішньо переміщена особа у період догляду за особою з інвалідністю I групи, яка досягла 80-ти річного віку - ОСОБА_2 , тобто з січня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 позовну заяву залишено без руху через невідповідність її вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Після усунення недоліків, ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру виплати щомісячної адресної допомоги на 50% з 20.01.2015 та припинення такої допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 19.05.2015, а також зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу за період з січня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 повернуто позивачеві у зв`язку з відсутністю поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом.

В іншій частині позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі із призначенням її до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 13.01.2020 провадження у справі було зупинено до завершення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вищевказану ухвалу від 16.12.2019.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 залишено без задоволення, а вищевказану ухвалу суду - без змін.

24.03.2020 справа повернулася до Полтавського окружного адміністративного суду, у зв`язку з чим ухвалою від 26.03.2020 поновлено провадження у справі №440/4542/19.

З урахуванням висновків суду в частині повернення позовної заяви наразі вирішенню підлягає лише позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не постановлення ОСОБА_1 на облік як отримувача компенсаційних виплат у зв`язку із доглядом за інвалідом I групи або особою, яка досягла 80-ти років - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09.01.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнає заявлені позовні вимоги, зауважуючи, що ОСОБА_1 з початку взяття її на облік як внутрішньо переміщена особа та в подальшому до УСЗН Новосанжарської РДА із відповідною заявою про призначення компенсаційних виплат у зв`язку із доглядом за інвалідом І групи не зверталася та на обліку як отримувач даних виплат не перебувала. Окрім того, відповідачу стало відомо, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на щоденному обслуговуванні у відділенні соціальної допомоги вдома Новосанжарського районного територіального центру соціального обслуговування з 01.07.2002 по дату смерті та отримувала з боку соціального працівника повний перелік послуг (а.с. 41-44).

Розгляд даної справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту населення Новосанжарської райдержадміністрації від 20.11.2014 №1620000197 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа (а.с. 15), фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

20.11.2014 до Управління для призначення грошової допомоги із відповідною заявою та необхідним пакетом документів звернувся ОСОБА_3 як особа, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а.с. 45). У своїй заяві ОСОБА_4 вказав члена сім`ї - дружину ОСОБА_1 , яка дала згоду на призначення йому допомоги (а.с. 20).

21.11.2014, крім інших, ОСОБА_1 як члену сім`ї заявника - ОСОБА_3 була призначена грошова допомога, яка відповідно до п. 2 Порядку виплачувалася протягом 6 місяців (а.с. 47).

Суд встановив, що грошова допомога ОСОБА_1 була призначена з 20.11.2014 по 19.05.2015 та в подальшому не перепризначалася так як остання не працевлаштувалася.

В подальшому, лише 03.10.2018 позивач письмово звернулася з листом до голови Управління праці та соціального захисту населення Новосанжарської райдержадміністрації, в якому прохала розглянути можливість надання їй фінансової допомоги для сплати комунальних послуг (а.с. 25).

Листом від 09.10.2018 №05-01-14/2668 ОСОБА_1 повідомлено, що особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 Порядку №505, грошова допомога на наступний строк не призначається (а.с. 26).

06.06.2019 позивач знову звернулася до голови Управління праці та соціального захисту населення Новосанжарської райдержадміністрації, просила призначити та сплатити їй невиплачену соціальну допомогу як такій, що на момент отримання статусу внутрішньо переміщеної особи здійснювала догляд за особою з інвалідністю І групи ОСОБА_2 та до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 27).

Проте листом від 05.07.2019 №С-01/31/216 відповідач за наслідками розгляду звернення повторно повідомив, що особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 Порядку, на наступний строк не призначається. Додав, що відповідно до відомостей Управління ОСОБА_1 як отримувач компенсаційної виплати у зв`язку з доглядом за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80 років, на обліку не перебувала (а.с. 28-29).

Вважаючи протиправною бездіяльність УСЗН Новосанжарської РДА в частині призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частиною першою статті 4 цього ж Закону передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Порядок №505).

Відповідно до пункту 2 Порядку №505 грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Грошова допомога внутрішньо переміщеним особам, відповідно до пункту 3 означеного Порядку, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, інваліди, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім`ї); для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї).

Пунктом 7 Порядку №505 визначено, що якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

При цьому, особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до п. 7 Порядку №505, грошова допомога не призначається.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 наголошує на тому, що на момент надання їй статусу внутрішньо переміщеної особи вона здійснювала догляд за особою з інвалідністю І групи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до моменту смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підтвердження факту догляду за ОСОБА_2 позивач додала до матеріалів позовної заяви довідку виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради від 02.11.2018 №4776 (а.с. 13).

Однак суд звертає увагу на ту обставину, що у заяві від 20.11.2014, з якою звертався чоловік ОСОБА_1 для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, не зазначалася інформація про факт догляду за інвалідом І групи ОСОБА_2 .

Доказів звернення за призначенням адресної допомоги до УСЗН Новосанжарської РДА як особі, яка доглядає за інвалідом I групи позивач з 2014 року та по дату смерті ОСОБА_2 позивач також не надала.

Питання надання щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, регулювалися постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 832 "Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян" (втратила чинність 23.03.2019). Зазначені щомісячні компенсаційні виплати призначалися і виплачувалися органами соціального захисту населення у грошовій формі непрацюючим працездатним особам, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80-річного віку.

Для призначення даних компенсаційних виплат непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80-річного віку, повинні подати в місцеві органи з питань соціального захисту населення відповідну письмову заяву, форма якої була затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 22.02.2012 № 96 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг" (втратив чинність 19.05.2015), та необхідний пакет документів.

Всупереч наведеному ОСОБА_1 з початку взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи та в подальшому до УСЗН Новосанжарської РДА із відповідною заявою про призначення компенсаційних виплат у зв`язку із доглядом за інвалідом І групи не зверталася та на обліку як отримувач даних виплат не перебувала (а.с. 48).

Окрім того, на запит Управління до Новосанжарського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) від 28.12.2019 №05-01-13/3431 (а.с. 49), відповідач отримав інформацію про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на щоденному обслуговуванні (так як рухова активність була втрачена) у відділенні соціальної допомоги вдома даного Центру з 01.07.2002 по ІНФОРМАЦІЯ_2 (дату смерті) та отримувала від соціального працівника повний перелік послуг, що підтверджується відповіддю Центру на запит від 27.12.2019 №01-03-19/280 та звітами виконаних послуг, що надаються соціальним робітником (а.с. 51-88).

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічно, п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом у даній справі встановлено, що відповідач не вчиняв протиправної бездіяльності з приводу не постановлення ОСОБА_1 на облік як отримувача компенсаційних виплат у зв`язку із доглядом за інвалідом I групи або особою, яка досягла 80-ти років - ОСОБА_2 , оскільки позивач не зверталася за призначенням таких виплат за життя особа, за якою доглядала. До того ж соціальні послуги інваліду надавалися з боку Новосанжарського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 суд визнає безпідставними, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

З огляду на факт відмови у задоволенні позову, а також зважаючи на обставини відстрочення судом позивачу сплати судового збору до ухвалення рішення у справі, суд визнає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 належний за подання цього позову судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області (вул. Незалежності, буд. 30/1, смт Нові Санжари, Новосанжарський район, Полтавська область, 39300, код ЄДРПОУ 21048301) про визнання бездіяльності протиправною залишити без задоволення.

Cтягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за розгляд судом даної справи в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп за наступними реквізитами: отримувач: УК у м. Полтаві/м. Полтава/22030101, код ЄДРПОУ: 38019510, Банк: Казначейство України (ЕАП), Рахунок: UA518999980313141206084016002, Призначення платежу: Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень та пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун