Постанова

від 06.10.2020 по справі 440/4542/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 р.Справа № 440/4542/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 27.04.20 року по справі № 440/4542/19

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації третя особа Виконавчий комітет Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області

про визнання бездіяльності протиправною,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації (далі - відповідач, УСЗН Новосанжарської РДА), третя особа Виконавчий комітет Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області, в якому просила суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не постановлення ОСОБА_1 на облік як отримувача компенсаційних виплат у зв`язку із доглядом за інвалідом I групи або особою, яка досягла 80-ти років - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення виплати щомісячної адресної допомоги на 50% з 20.01.2015 та припинення такої допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 19.05.2015 внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 ;

3) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 згідно з Порядком №505 - за період з січня 2015 року по 04.12.2017 в повному обсязі.

В обґрунтування позову вказує на протиправну, як на її думку, поведінку відповідача, яка перешкоджає їй отримати щомісячну адресну допомогу, гарантовану постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", на отримання якої позивач мала право як внутрішньо переміщена особа у період догляду за особою з інвалідністю I групи, яка досягла 80-ти річного віку - ОСОБА_2 , тобто з січня 2015 року по 04.12.2017.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру виплати щомісячної адресної допомоги на 50% з 20.01.2015 та припинення такої допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 19.05.2015, а також зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу за період з січня 2015 року по 04.12.2017 повернуто позивачеві у зв`язку з відсутністю поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з`ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції безпідставно не врахував приписи Порядку №505, тому допустив при ухваленні оскаржуваної постанови порушення норм матеріального права.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту населення Новосанжарської райдержадміністрації від 20.11.2014 №1620000197 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

20.11.2014 до Управління для призначення грошової допомоги із відповідною заявою та необхідним пакетом документів звернувся ОСОБА_3 як особа, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. У своїй заяві ОСОБА_4 вказав члена сім`ї - дружину ОСОБА_1 , яка дала згоду на призначення йому допомоги.

21.11.2014, крім інших, ОСОБА_1 як члену сім`ї заявника - ОСОБА_3 призначена грошова допомога, яка відповідно до п. 2 Порядку виплачувалася протягом 6 місяців.

Грошова допомога ОСОБА_1 призначена з 20.11.2014 по 19.05.2015 та в подальшому не перепризначалася так як остання не працевлаштувалася.

В подальшому, лише 03.10.2018 позивач письмово звернулася з листом до голови Управління праці та соціального захисту населення Новосанжарської райдержадміністрації, в якому прохала розглянути можливість надання їй фінансової допомоги для сплати комунальних послуг.

Листом від 09.10.2018 №05-01-14/2668 ОСОБА_1 повідомлено, що особам працездатного віку, яким грошова допомога припинена відповідно до пункту 7 Порядку №505, грошова допомога на наступний строк не призначається.

06.06.2019 позивач знову звернулася до голови Управління праці та соціального захисту населення Новосанжарської райдержадміністрації, просила призначити та сплатити їй невиплачену соціальну допомогу як такій, що на момент отримання статусу внутрішньо переміщеної особи здійснювала догляд за особою з інвалідністю І групи ОСОБА_2 та до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом від 05.07.2019 №С-01/31/216 відповідач за наслідками розгляду звернення повторно повідомив, що особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 Порядку, на наступний строк не призначається. Додав, що відповідно до відомостей Управління ОСОБА_1 як отримувач компенсаційної виплати у зв`язку з доглядом за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80 років, на обліку не перебувала.

Вважаючи протиправною бездіяльність УСЗН Новосанжарської РДА в частині призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не вчиняв протиправної бездіяльності з приводу не постановлення ОСОБА_1 на облік як отримувача компенсаційних виплат у зв`язку із доглядом за інвалідом I групи або особою, яка досягла 80-ти років - ОСОБА_2 , оскільки позивач не зверталася за призначенням таких виплат за життя особа, за якою доглядала.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частиною першою статті 4 цього ж Закону передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №505).

Відповідно до пункту 2 Порядку №505 грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Грошова допомога внутрішньо переміщеним особам, відповідно до пункту 3 означеного Порядку, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, інваліди, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім`ї); для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї).

Пунктом 7 Порядку №505 визначено, що якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

При цьому, особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до п. 7 Порядку №505, грошова допомога не призначається.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 наголошує на тому, що на момент надання їй статусу внутрішньо переміщеної особи вона здійснювала догляд за особою з інвалідністю І групи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до моменту смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підтвердження факту догляду за ОСОБА_2 позивач додала до матеріалів позовної заяви довідку виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради від 02.11.2018 №4776 (а.с. 13).

Водночас, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що у заяві від 20.11.2014, з якою звертався чоловік ОСОБА_1 для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, не зазначалася інформація про факт догляду за інвалідом І групи ОСОБА_2 .

Доказів звернення за призначенням адресної допомоги до УСЗН Новосанжарської РДА як особі, яка доглядає за інвалідом I групи позивач з 2014 року та по дату смерті ОСОБА_2 позивач також не надала.

Питання надання щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, регулювалися постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 832 "Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян" (втратила чинність 23.03.2019). Зазначені щомісячні компенсаційні виплати призначалися і виплачувалися органами соціального захисту населення у грошовій формі непрацюючим працездатним особам, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80-річного віку.

Для призначення даних компенсаційних виплат непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80-річного віку, повинні подати в місцеві органи з питань соціального захисту населення відповідну письмову заяву, форма якої була затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 22.02.2012 № 96 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг" (втратив чинність 19.05.2015), та необхідний пакет документів.

Всупереч наведеному ОСОБА_1 з початку взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи та в подальшому до УСЗН Новосанжарської РДА із відповідною заявою про призначення компенсаційних виплат у зв`язку із доглядом за інвалідом І групи не зверталася та на обліку як отримувач даних виплат не перебувала (а.с. 48).

Окрім того, на запит Управління до Новосанжарського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) від 28.12.2019 №05-01-13/3431 (а.с. 49), відповідач отримав інформацію про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на щоденному обслуговуванні (так як рухова активність була втрачена) у відділенні соціальної допомоги вдома даного Центру з 01.07.2002 по 04.12.2017 (дату смерті) та отримувала від соціального працівника повний перелік послуг, що підтверджується відповіддю Центру на запит від 27.12.2019 №01-03-19/280 та звітами виконаних послуг, що надаються соціальним робітником (а.с. 51-88).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не вчиняв протиправної бездіяльності з приводу не постановлення ОСОБА_1 на облік як отримувача компенсаційних виплат у зв`язку із доглядом за інвалідом I групи або особою, яка досягла 80-ти років - ОСОБА_2 , оскільки позивач не зверталася за призначенням таких виплат за життя особа, за якою доглядала. До того ж соціальні послуги інваліду надавалися з боку Новосанжарського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року по справі № 440/4542/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 15.10.2020 року